21 листопада 2018 року
м. Київ
Справа № 821/772/18
Провадження № 11-1065апп18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2018 року (суддя Морська Г. М.) та на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2018 року (у складі колегії суддів Федусика А. Г., Зуєвої Л. Є., Шевчук О. А.) у справі № 821/772/18 за його позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно Комунального підприємства «Херсонське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради - Кравченко Тетяни Валеріївни (далі - державний реєстратор) про визнання протиправним та скасування рішення,
У квітні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до державного реєстратора, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 березня 2018 року № 39933423.
На обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_3 зазначив, що ним 18 грудня 2015 року оплачений податковий борг Товариства з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий комплекс «Енергія» (далі - ТОВ «Оздоровчий комплекс «Енергія») з переходом до нього прав вимоги та податкової застави на все майно цього товариства, про що внесено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Позивач вважає, що з 04 липня 2014 року він є заставодержателем всього майна товариства на підставі ст.ст. 512, 514 Цивільного кодексу України. Однак, 01 березня 2018 року державний реєстратор прийняв протиправне рішення № 39933423 про припинення обтяження.
Херсонський окружний адміністративний суд ухвалою від 27 квітня 2018 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2018 року, відмовив у відкритті провадження в цій справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України
(далі - КАС України; у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року
№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»), оскільки справа підлягає розгляду в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства.
Не погоджуючись із такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, у липні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою про скасування ухвали Херсонського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2018 року та постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2018 року й прийняття нового рішення про задоволення позову.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, ОСОБА_3 зазначив, що у цій справі відсутній спір про право на майно, оскільки виникнення або припинення права податкової застави ніколи не належали до сфери приватноправових відносин, а тому цей спір належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11 вересня 2018 року передав вказану вище справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч. 6 ст. 346 КАС України, оскільки учасник справи оскаржує рішення судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судових рішень з підстав порушення правил предметної юрисдикції, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, ВеликаПалата Верховного Суду встановила таке.
Як вбачається з матеріалів справи та установлено судами попередніх інстанцій, з 04 липня 2014 року за ТОВ «Оздоровчий комплекс «Енергія» обліковується грошове зобов'язання забезпечене податковою заставою.
18 грудня 2015 року ОСОБА_3 оплатив податковий борг ТОВ «Оздоровчий комплекс «Енергія», у зв'язку із чим до нього перейшло право податкової застави на нерухоме майно зазначеного товариства, а саме: на земельні ділянки на вул. Набережній, 38 і на вул. Набережній, 44 у селі Генічеська Гірка Генічеського району Херсонської області та розташовані на цих земельних ділянках об'єкти нерухомого майна.
У січні 2016 року ОСОБА_3 з метою збереження заставного майна звернувся до Генічеського районного суду Херсонської області (справа № 653/4044/15-ц) з позовом до ТОВ «Оздоровчий комплекс «Енергія», треті особи: реєстраційна служба Генічеського районного управління юстиції, Генічеська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, у якому просив зареєструвати заставу, яка виникла 04 липня 2014 року, всього рухомого та нерухомого майна, що належить ТОВ «Оздоровчий комплекс «Енергія», за заставодержателем ОСОБА_3 і заборонити будь-якім особам вивозити зазначене майно з території, де воно зберігається, без присутності та згоди заставодержателя.
Генічеський районний суд Херсонської області рішенням від 26 квітня 2016 року зобов'язав реєстраційну службу Генічеського районного управління юстиції зареєструвати заставу, яка виникла 04 липня 2014 року, всього рухомого та нерухомого майна, що належить ТОВ «Оздоровчий комплекс «Енергія», за заставодержателем ОСОБА_3 У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
На підставі цього рішення 10 травня 2016 року державним реєстратором до Державного реєстру прав на нерухоме майно внесено запис № 14449970 про податкову заставу, де обтяжувачем всього майна ТОВ «Оздоровчий комплекс «Енергія» зазначено ОСОБА_3
Апеляційний суд Херсонської області рішенням від 07 липня 2016 року скасував рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 26 квітня 2016 року в частині задоволення позовних вимог та прийняв у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. В решті рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 липня 2017 року рішення Апеляційного суду Херсонської області від 07 липня 2016 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Апеляційний суд Херсонської області ухвалою від 25 жовтня 2017 року прийняв відмову ОСОБА_3 від поданого ним позову, рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 26 квітня 2016 року скасував та закрив провадження у справі № 653/4044/15-ц, і як наслідок на підставі цього рішення 01 березня 2018 року державним реєстратором внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 39933423 про припинення обтяження (припинення податкової застави).
Вважаючи протиправними дії державного реєстратора при прийнятті рішення від 01 березня 2018 року про припинення обтяження, ОСОБА_3 просив його скасувати, у зв'язку із чим звернувся до суду із цим адміністративним позовом.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, керувався тим, що спірні правовідносини з реєстрації майна та майнових прав підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
ВеликаПалата Верховного Суду погоджується з такими висновками судів з огляду на таке.
КАС України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах (у цьому випадку й далі - у редакції Закону № 2147-VIII).
Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС Українизавданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС Україниадміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС Україниюрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 набув речових прав на майно ТОВ «Оздоровчий комплекс «Енергія», яке знаходилось в податковій заставі, шляхом погашення податкового боргу.
Отже, право застави перейшло до позивача, як заставодержателя.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 02 жовтня 1992 року № 2654-XII «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Аналогічні норми містить і ЦК України, а саме, ст. 572, 574 цього Кодексу.
Порушуючи питання про скасування рішення державного реєстратора від 01 березня 2018 року № 39933423 про припинення обтяження, а саме припинення податкової застави, ОСОБА_3 у позовній заяві обґрунтовує свої вимоги тим, що згода на припинення зареєстрованої податкової застави ним не надавалась, а тому оскаржуване рішення прийнято відповідачем протиправно.
Конкретних претензій стосовно дій державного реєстратора при вчинені ним спірної реєстрації позивач не висуває.
Крім того, право податкової застави на все майно ТОВ «Оздоровчий комплекс «Енергія» за ОСОБА_3 В зареєстровано державним реєстратором 10 травня 2016 року на підставі рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 26 квітня 2016 року у справі № 653/4044/15-ц, яке скасовано Апеляційним судом Херсонської області ухвалою від 25 жовтня 2017 року з прийняттям рішення про закриття провадження у справі в зв'язку з відмовою ОСОБА_3 від позову.
Отже, виникнення спірних правовідносин між ОСОБА_3 та державним реєстратором обумовлено незгодою з припиненням податкової застави та намаганням ОСОБА_3 відновити своє порушене право на заставне майно.
За таких обставин предметом судового розгляду в цій справі є не стільки дії та рішення державного реєстратора як суб'єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки поновлення права власності позивача, як заставодержателя, на нерухоме та рухоме майно ТОВ «Оздоровчий комплекс «Енергія», що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.
За правилами п. 1 ч. 1 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України
(далі -ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст. 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішеннями, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Аналіз зазначених обставин справи дає підстави Великій Палаті Верховного Суду вважати, що спір у цій справі не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, а стосується захисту його майнових прав.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
З огляду на викладене, ВеликаПалата Верховного Суду дійшла висновку, що зазначений спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, і вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у відкритті провадження в цій справі з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України.
За вимогами ст. 350 КАСУкраїни (у редакції Закону № 2147-VIII) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Ураховуючи викладене та керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2018 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Саприкіна
Судді:
Н. О. Антонюк С. В. Бакуліна В. В. Британчук Д. А. Гудима В. І. Данішевська О. С. Золотніков О. Р. Кібенко В. С Князєв Л. М. Лобойко Н. П. Лященко О. Б. Прокопенко Л. І. Рогач О. М. Ситнік О. С. Ткачук В. Ю. Уркевич