Постанова
Іменем України
21 листопада 2018 року
м. Київ
справа № 199/3674/14
провадження № 61-21634св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області, у складі судді Ткаченко І. Ю., від 03 лютого 2017 року,
У квітні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів на утримання батька.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська, у складі судді Спаї В. В., від 20 серпня 2014 року ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні заявлених позовних вимог.
У жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 серпня 2014 року.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська, у складі судді Скрипник О. Г., від 28 жовтня 2016 року ОСОБА_2 відмовлено у відкритті провадження у справі за його заявою про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 серпня 2014 року.
У листопаді 2016 року ОСОБА_2 оскаржив у апеляційному порядку ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2016 року.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2016 року залишено без руху із наданням строку, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання ухвали, для усунення недоліків, у зв'язку з тим, що заявником не було надано доказів оплати судового збору за подання апеляційної скарги на судове рішення. Апеляційним судом вказано, що сума судового збору за подачу апеляційної скарги становить 275, 60 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2016 року визнано неподаною та повернуто заявнику у зв'язку з невиконанням вимог ухвали суду від 19 грудня 2016 року, а саме: не надано доказів оплати судового збору за подання апеляційної скарги на судове рішення.
У лютому 2017 року ОСОБА_2 подано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2017 року.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2017 року, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.
Доводи касаційної скарги обґрунтовано тим, що апеляційний суд не мав права визнавати неподаною та повертати апеляційну скаргу заявнику у зв'язку із несплатою судового збору за перегляд судового рішення у апеляційному порядку, оскільки він, як позивач у справах про стягнення аліментів, звільнений від сплати судового збору.
16 червня 2017 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
У липні 2017 року ОСОБА_3 подано заперечення (відзив) на касаційну скаргу, в яких вказує на її необґрунтованість та безпідставність.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів». Відповідно до пункту 4 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
25 квітня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
11 травня 2018 року справу розподілено судді-доповідачу.
08 листопада 2018 року ухвалою Верховного Суду справу за заявою ОСОБА_2 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами судового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів на утримання батька, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2017 року призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною другою статті 297 ЦПК України, 2004 року, передбачено, що до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення статті 121 цього Кодексу щодо постановлення суддею ухвали, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляється позивач і надається йому строк для усунення недоліків.
Згідно частини першої статті 121 ЦПК України, 2004 року, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.
Постановляючи ухвалу про залишення без руху апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2016 року, апеляційний суд дійшов висновку про те, що заявник мав сплатити за подачу апеляційної скарги судовий збір у розмірі 275, 60 грн.
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Необхідність сплати судових витрат не є обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі &q?ак;Креуз проти Польщі&q? з;), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
У зв'язку із цим суд повинен вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами, у чіткій відповідності до ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.
Отже, від правильного вирішення питання про розмір судового збору залежить, у тому числі, можливість особи реалізувати право на доступ до правосуддя.
За змістом положень пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.
Разом з тим, стаття 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить визначення, що пільги надаються лише за пред'явлення позову.
З урахуванням того, що усі стадії судового захисту формують єдиний цивільний процес, завданням якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права, позивачі, які звільнені від сплати судового збору при пред'явленні позову про стягнення аліментів звільняються від сплати судового збору й при поданні апеляційних, касаційних скарг чи заяв про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Враховуючи те, що ОСОБА_2 є позивачем у справі за його позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів на утримання батька (аліментів), то він звільнений від сплати судового збору, як на стадії оскарження судового рішення у апеляційному чи касаційному порядку, так і на стадії перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, а тому суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку про визнання неподаною апеляційної скарги у зв'язку із несплатою судового збору.
Частинами третьою і четвертою статті 406 ЦПК України визначено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
З урахуванням наведеного, ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із направленням справи для розгляду до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 402, 406, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2017 року скасувати, справу передати на розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийД. Д. Луспеник
СуддіО. В. Білоконь
Б. І. Гулько
Є. В. Синельников
С. Ф. Хопта