Постанова
Іменем України
22 листопада 2018 року
м. Київ
Справа № 461/8152/17
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/783/109/18
Провадження № 51 - 5606 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у судовому засіданні матеріали провадження за касаційною скаргою прокурора у справі ОСОБА_6 на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від суду 02 лютого 2018 року щодо ОСОБА_7 .
Зміст судових рішень і встановлені обставини
Вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 02 березня 2017 року ОСОБА_7 засуджено за ст. 185 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки та на підставі ст. 70 ч. 4 КК України шляхом часткового складання призначеного покарання з покаранням за вироком Сихівського районного суду м. Львова від 25 жовтня 2016 року йому призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 7 місяців.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 08 грудня 2017 року задоволено клопотання адвоката ОСОБА_8 та звільнено засудженого ОСОБА_7 від відбування покарання у виді позбавлення волі, призначеного вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 02 березня 2017 року на підставі ст. 3 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області 02 лютого 2018 року в задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_6 про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначеної ухвали суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 відмовлено, а апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала.
Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження та повернення апеляційної скарги скасувати у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Вважає, що строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 від 08 грудня 2017 року пропущено з поважних причин, оскільки прокурор дізнався про її існування лише 03 січня 2018 року, коли ухвала надійшла до ДУ «Львівська установа виконання покарань № 19», де утримувався ОСОБА_7 . Зазначає, що раніше дізнатись про зазначене судове рішення прокурор не міг, оскільки у судовому розгляді клопотання захисника ОСОБА_8 фактично брав участь прокурор ОСОБА_6 , а в тексті ухвали зазначено прокурора
ОСОБА_9 . Звертає увагу на те, що рішення суду першої інстанції було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень лише 04 січня
2018 року. Вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував зазначених обставин і безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.
Заперечень на касаційну скаргу прокурора від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу обґрунтованою та просив її задовольнити.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370, ст. 418 ч. 2 КПК України ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.
Апеляційна скарга повертається, якщо: особа не усунула недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк; апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу; апеляційна скарга не підлягає розгляду в цьому суді апеляційної інстанції; апеляційна скарга подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення (ст. 399 ч. 3 КПК України).
Мотивуючи своє рішення про відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження та повернення апеляційної скарги, апеляційний суд послався на підставу для повернення, передбачену ст. 399 ч. 3 п. 4 КПК України, оскільки апеляційну скаргу подано після закінчення строку апеляційного оскарження і суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайшов підстав для його поновлення. При цьому апеляційний суд зазначив, що підстав поважності пропуску строку на апеляційне оскарження прокурором ОСОБА_6 не наведено і матеріалами справи не підтверджено.
Правило дотримання семиденного строку на оскарження інших ухвал суду першої інстанції з дня їх оголошення, передбачене ст. 395 ч. 2 п. 2 КПК України, надає потенційному заявникові достатньо часу для роздумів стосовно подачі апеляційної скарги, чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції. Це правило чітко визначає як для осіб, так і для органів влади період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється.
Процедура визначення строків для подання скарги має на меті забезпечити належне відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності.
За змістом ст. 117 ч. 1 КПК України строк виконання процесуальних дій поновлюється лише у тому випадку, якщо його пропущено з поважних причин.
Під поважними причинами пропущення процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати заяву у визначений законом строк у зв'язку з такими обставинами, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що подала заяву про перегляд судових рішень, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Зазначені обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.
Як убачається із матеріалів судового провадження 08 грудня 2017 року в період часу з 09 години 53 хвилини по 09 годину 56 хвилини відбувся розгляд клопотання адвоката ОСОБА_8 про застосування щодо засудженого ОСОБА_7 положень Закону України «Про амністію у 2016 році», а у період часу з 10 години
18 хвилин по 10 годину 22 хвилини суд оголосив повний текст ухвали Галицького районного суду м. Львова, постановленої за результатами розгляду клопотання, у тому числі, роз'яснено учасникам судового провадження порядок та строки її оскарження. Того ж дня копію зазначеної ухвали направлено до прокуратури Львівської області.
Згідно із журналом судового засідання та аудіозаписом судового засідання від
08 грудня 2017 року в судовому засіданні брав участь прокурор відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру прокуратури Львівської області ОСОБА_6 . Тобто, про прийняте рішення прокурору ОСОБА_6 було відомо та за умови достатньої зацікавленості він міг отримати копію ухвали суду першої інстанції від
08 грудня 2017 року в канцелярії Галицького районного суду м. Львова.
Разом з тим, прокурор у справі ОСОБА_6 з апеляційною скаргою звернувся
03 січня 2018 року, тобто поза межами встановленого процесуального строку. Як правильно зазначив суд апеляційної інстанції наявність технічної помилки в тексті ухвали Галицького районного суду м. Львова від 08 грудня 2017 року про те, що її постановлено за участю прокурора ОСОБА_9 , не може бути визнано поважною причиною для поновлення строку апеляційного оскарження для прокурора ОСОБА_6 , який брав участь у судовому розгляді.
Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні клопотання прокурора про поновлення строку апеляційного оскарження ухвали від 08 грудня 2017 року щодо ОСОБА_7 , суд апеляційної інстанції виходив із обставин, зазначених саме у клопотанні, та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у клопотанні поважних причин для поновлення цього строку. Такий висновок ґрунтується на зазначених вимогах кримінального процесуального закону та відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судового рішення, також не виявлено.
Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги прокурора та скасування ухвали апеляційного суду про відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження і повернення апеляційної скарги не знаходить.
Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, Суд
ухвалив:
Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 02 лютого 2018 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора у справі ОСОБА_6 - без задоволення.
Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3