Постанова
іменем України
21 листопада 2018 року
м. Київ
справа № 130/1865/17
провадження № 51-2061км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженої ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженої ОСОБА_6 на вирок Апеляційного суду Вінницької області від 4 грудня 2017 року у кримінальних провадженнях № 12017020130000326 та № 12016020130000198 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Жмеринки Вінницької області, зареєстрованої там же ( АДРЕСА_1 , без постійного місця проживання, судимої за вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 25 березня 2016 року за ч. 1 ст. 185 КК на 240 годин громадських робіт,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 8 вересня 2017 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК на 3 роки позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 призначено 3 роки позбавлення волі із зарахуванням у строк призначеного покарання частково відбуте покарання за вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 25 березня 2016 року. ОСОБА_6 також засуджено за ч. 2 ст. 185 КК і призначено покарання у виді 4-х років позбавлення волі. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді 4 років позбавлення волі.
Вироком Апеляційного суду Вінницької області від 4 грудня 2017 року вказаний вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12017020130000326, внесеному в єдиний реєстр досудових розслідувань у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК, скасовано через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. ОСОБА_6 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК, і призначено їй 3 роки позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71, ст. 72 КК остаточно ОСОБА_6 призначено шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного даним вироком, невідбутої частини покарання за вироком Жмеринського міськрайонного суду від 25 березня 2016 року 3 роки 20 днів позбавлення волі. Клопотання ОСОБА_6 про звільнення від відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію в 2016 році» залишено без задоволення. У решті вирок залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватою в тому, що вона 8 лютого 2016 року приблизно о 8-й год. за попередньою змовою з ОСОБА_7 , яку за цей злочин засуджено вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 10 листопада 2016 року, що набув законної сили 12 грудня 2016 року, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_8 , умисно, таємно з корисливих мотивів шляхом вільного доступу вчинила крадіжку телевізора марки «CINEX», чим заподіяла вказаній особі матеріальної шкоди на суму 650 грн.
Крім того, 21 квітня 2017 року приблизно о 22-й год. ОСОБА_6 у тій же квартирі ОСОБА_8 під час спільного вживання алкогольних напоїв із ОСОБА_9 , скориставшись тим, що останній перебував у стані алкогольного сп'яніння і втратив пильність щодо контролю належного йому майна, а також усвідомлюючи те, що він ніяк не відреагує на її протиправні дії, діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів повторно шляхом вільного доступу викрала у ОСОБА_9 мобільний телефон марки «Samsung J105H Galaxy J1 mini», який випав із рук останнього на підлогу. Після цього ОСОБА_6 з місця вчинення злочину зникла і розпорядилася викраденим на власний розсуд, завдавши потерпілому матеріальної шкоди на суму 1824, 95 коп.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
За змістом касаційної скарги засуджена просить змінити вирок апеляційного суду щодо неї та пом'якшити покарання, зменшивши призначений їй строк позбавлення волі, а також просить застосувати до неї ст. 7 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року. При цьому засуджена зазначає про формальність розгляду в апеляційному порядку її апеляційної скарги та про безпідставне неврахування фактів, які на її думку, суттєво впливали на призначення їй покарання; а також посилається на необґрунтованість відмови у задоволенні її клопотання про застосування до неї зазначеного акта амністії та скорочення терміну покарання.
Позиції учасників судового провадження
Засуджена ОСОБА_6 підтримала свою касаційну скаргу.
Прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги засудженої
Мотиви Суду
Висновки судів щодо винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК, за встановлених обставин, ґрунтуються на доказах, досліджених у порядку ч. 3 ст. 349 КПК, в тому числі на показаннях засудженої, котра визнала винуватість у вчиненні інкримінованого їй діяння, і в касаційній скарзі не заперечуються.
Що ж стосується покарання, призначеного ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 185 КК, то за видом і розміром воно відповідає вимогам закону.
Згідно зі ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Так, апеляційний суд, скасовуючи вирок місцевого суду в частині засудження ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 185 КК у кримінальному провадженні №12017020130000326 через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та визнаючи її винною за ч. 2 ст. 185 КК, погодився з правильністю призначення їй судом першої інстанції за вчинення цього злочину 3-х років позбавлення волі. Зокрема, при його обранні було враховано дані про особу ОСОБА_6 , яка за місцем реєстрації характеризується як така, що помічена у зловживанні алкогольними напоями, хоча скарг про порушення громадського порядку не надходило, на обліку у лікарів психолога і нарколога не перебуває, попередньо притягалася до кримінальної відповідальності і покарання за попереднім вироком у виді громадських робіт не відбула.
Окрім того, суд узяв до уваги й дані досудової доповіді Жмеринського МРВ з питань пробації Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України про високий рівень небезпеки для суспільства та високу ймовірність вчинення ОСОБА_6 повторного правопорушення. Враховано й той факт, що в ході судового розгляду ОСОБА_6 оголошувалась у розшук.
Обставинами, які пом'якшують покарання, суд правомірно визнав щире каяття ОСОБА_6 та її активне сприяння розкриттю злочину, а обтяжуючою обставиною покарання - вчинення його у стані алкогольного сп'яніння.
Інших даних, які мають значення для обрання розміру й виду покарання та на які не звернув уваги суд, не виявлено, не наведено їх і в касаційній скарзі засудженої.
З огляду на це вважати призначене ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 185 КК покарання несправедливим через суворість колегія суддів касаційного суду не вбачає. Відповідає вимогам закону й призначене засудженій на підставі ст. 71 КК покарання у виді 3-х років 20-ти днів позбавлення волі.
Що ж стосується тверджень засудженої про формальність розгляду її апеляційної скарги апеляційним судом, то вони є безпідставними, оскільки, як убачається з матеріалів кримінального провадження, в апеляційному порядку вирок Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 8 вересня 2017 року щодо ОСОБА_6 оскаржував лише прокурор.
Натомість від ОСОБА_6 на адресу апеляційного суду надходило лише її клопотання про застосування до неї Закону України «Про амністію у 2016 році», яке суд належним чином розглянув і в його задоволенні відмовив.
Не вбачає підстав для задоволення аналогічного клопотання ОСОБА_6 до касаційного суду й колегія суддів касаційного суду, оскільки ст. 7 вказаного Закону, на яку міститься посилання у касаційній скарзі, визначає припис про скорочення наполовину невідбутої частини покарання засудженим, котрі відбувають покарання у виді обмеження волі та інші покарання, не пов'язані з позбавленням волі, за злочини, що не є особливо тяжкими, і котрі не підлягають звільненню від відбування покарання на підставі статей 1 - 6 цього Закону.
Таким чином, ОСОБА_6 , будучи засудженою до покарання у виді позбавлення волі, не є суб'єктом, до якого можуть бути застосовані положення ст. 7 Закону України «Про амністію у 2016 році».
Не виявлено у матеріалах кримінального провадження та не надано даних і самою засудженою, які би були підставою для звільнення її від відбування покарання на підставі ст. 1 вказаного Закону.
За таких обставин касаційна скарга ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 440 - 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Вирок Апеляційного суду Вінницької області від 4 грудня 2017 року щодо ОСОБА_6 залишити без змін, а касаційну скаргу засудженої ОСОБА_6 - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3