Постанова
Іменем України
22 листопада 2018 року
м. Київ
справа № 130/6/17
провадження № 61-21817св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - Вінницьке регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву»,
відповідач - ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 17 травня 2017 року у складі судді Сенько Л. Ю. та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 29 червня 2017 року у складі колегії суддів: Сопруна В. В., Медяного В. М., Матківської М. В.,
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
В січні 2017 року Вінницьке регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (далі - фонд) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по сплаті щоквартальних платежів згідно кредитної угоди.
Позовна заява мотивована тим, що 07 грудня 2004 року між сторонами у справі укладено кредитну угоду, предметом якої є надання пільгового, довготермінового державного кредиту з обласного бюджету в сумі 93 706 грн на придбання житла, в межах дії державної програми забезпечення молоді житлом на 2002 - 2012 роки на підставі Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 584 від 29 травня 2001 року. Житлом, відповідно до кредитної угоди, є житловий будинок, загальною площею 58,4 кв. м, на вул. Урицького, 57 в м. Жмеринці.
На порушення зобов'язань за цією угодою щодо сплати квартальних платежів, відповідач зобов'язання за кредитною угодою належним чином і в повному обсязі не виконувала. В результаті цього, станом на 21 грудня 2016 року виникла заборгованість, яка у добровільному порядку погашена не була.
На підставі вищевикладеного фонд просив стягнути з ОСОБА_4 заборгованість за кредитом, яка складається з тіла кредиту - 7170,47 грн; пені за прострочення платежів по кредиту - 680,31 грн; всього 7850,78 грн.
Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 17 травня 2017 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Вінницького регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» заборгованість за кредитом, яка складається з тіла кредиту - 7 170,47 грн та пені за прострочення платежів по кредиту - 680,31 грн, а всього 7850,78 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач належним чином не виконувала умови кредитної угоди, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, тому наявні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення цієї заборгованості з ОСОБА_4 на користь позивача.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 29 червня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що відповідач в односторонньому порядку умисно відмовилася укладати додаткову угоду, у зв'язку з втратою нею пільги. Оскільки, у складі сім'ї ОСОБА_4 зменшилась кількість неповнолітніх дітей, наявність яких давала право на пільги, проте відповідач продовжувала сплачувати кошти, у меншому розмірі, незважаючи на те, що їй було відомо про збільшення суми виплат.
У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що між сторонами у справі не виникало будь-яких інших зобов'язань, ніж ті, що передбаченні підписаною кредитною угодою від 07 грудня 2004 року. Тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідача збільшеного розміру щоквартальних платежів.
14 травня 2018 року цивільну справу передано до Верховного Суду.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Суди встановили, що відповідно до кредитної угоди від 27 грудня 2004 року, Вінницьке регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» від імені держави надало ОСОБА_4 прямий адресний (цільовий) кредит з обласного бюджету в сумі 93 706 грн, терміном на 29 років 3 місяці з дати укладення угоди.
Згідно з пунктом 1.2 цієї угоди кредит надається на придбання житла, загальною площею 58,4 кв. м, за адресою: вул. Урицького, 57, м. Жмеринка. Експертна оцінка вартості житла становить 104 152 грн.
Пунктом 2.6 угоди передбачено, що погашення кредиту і сплата відсотків за користування ним здійснюється позичальником, починаючи з дати укладення кредитної угоди, рівними частинами щокварталу (не пізніше, ніж останній день кварталу).
Відповідно до копії розрахунку суми повернення кредиту, відповідач повинна була сплачувати щоквартально по 400 грн в рахунок погашення кредиту.
Згідно з частинами четвертої, сьомої статті 10 Закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні», молоді сім'ї та молоді громадяни можуть одержувати за рахунок бюджетних коштів пільгові довгострокові державні кредити на будівництво і придбання жилих будинків і квартир, на оплату вступних пайових внесків при вступі до молодіжних житлових комплексів, житлово-будівельних кооперативів, а також на обзаведення домашнім господарством. Молоді сім'ї, які мають одну дитину, звільняються від сплати відсотків за користування кредитом; молодим сім'ям, які мають двох дітей, за рахунок бюджетних коштів, крім того, погашається 25 відсотків суми зобов'язань по кредиту, а молодим сім'ям, які мають трьох і більше дітей, - 50 відсотків суми зобов'язань по кредиту.
Пунктом 30 Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, затвердженого постановою від 29 травня 2001 року Кабінету Міністрів України № 584, передбачено, що якщо у складі сім'ї позичальника сталися зміни, які дають йому право на отримання зазначених в абзаці першому цього пункту пільг, він протягом одного місяця подає регіональному управлінню Фонду відповідну заяву та документи встановленого зразка, що підтверджують такі зміни.
Крім того, відповідно до пункту 6.6 угоди, якщо позичальник втрачає право на пільги, передбачені пунктами 30, 31 Положення, він зобов'язаний повідомити фонд у місячний термін з моменту виникнення цих змін. Після чого фондом здійснюються відповідні перерахунки розміру щоквартальних платежів, виходячи із залишку суми зобов'язань з дати пред'явлення документів, але не пізніше, ніж через місяць після виникнення зазначених змін.
В матеріалах справи наявна копія заяви ОСОБА_4 від 16 грудня 2011 року, з якої вбачається, що вона просила внести зміни до кредитного договору від 27 грудня 2004 року у зв'язку з досягненням її третьої доньки ОСОБА_5 повноліття 03 грудня 2011 року, що підтверджується копією паспорта.
Установлено, що фонд роз'яснив відповідачу про здійснення перерахунку суми заборгованості у зв'язку з втратою відповідачем пільги, так як у складі сім'ї зменшилась кількість неповнолітніх дітей, які дають право на пільги, а також направлялось 2 примірники додаткового договору про внесення змін до даної кредитної угоди та 2 примірника перерахунку щоквартальних платежів для підписання.
Однак, ОСОБА_4 в односторонньому порядку умисно відмовилася укладати додаткову угоду і продовжувала сплачувати кошти, у розмірі визначеному кредитною угодою, незважаючи на те, що їй було відомо про збільшення суми виплат.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Установлено, що позивач надсилав листи-претензії відповідачу в 2014, 2015, 2016 роках разом з копією відповідних розрахунків заборгованості за кредитною угодою, що підтверджується копією поштових повідомлень про вручення поштового відправлення.
Отже, відповідно до розрахунку станом на 12 травня 2017 року, заборгованість відповідача по сплаті щоквартальних коштів за кредитом становить 7 170,47 грн, а залишок непогашеної пені - 680,31 грн.
На підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин, місцевий суд з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшли правильного висновку про те, що оскільки відповідач не виконує умови кредитної угоди належним чином, у зв'язку із чим утворилась заборгованість, наявні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 про те, що вона на підписувала додаткової угоди до кредитної угоди після зміни пільгових умов, що призвело до збільшення розміру щоквартальних платежів, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, оскільки позивач належними та допустимими доказами підтвердив направлення ОСОБА_4 листів-претензій і додатковий договір про внесення змін до даної кредитної угоди для підписання нею, та додав перерахунок щоквартальних платежів. Крім того відповідач, подавши заяву про внесення змін до кредитного договору від 27 грудня 2004 року, у зв'язку з досягненням її доньки ОСОБА_5 повноліття, виконала умови п. 6.6 укладеної угоди та відповідно до пунктів 30, 31 Положення обізнана про наявність законних підстав для перерахунку розміру щоквартальних платежів.
Обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі були предметом дослідження судів попередніх інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами першої та апеляційної інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 17 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 29 червня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:І. М. Фаловська В. С. Висоцька В. В. Пророк