Постанова
Іменем України
31 жовтня 2018 року
м. Київ
справа № 752/20406/13-ц
провадження № 61-9689св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «Універсал Банк»,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач -ОСОБА_3,
третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «АТТІС» ЛТД,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», на рішення Голосіївського районного суду м. Києва у складі судді Хоменко О. Л. від 02 жовтня 2016 року та рішення Апеляційного суду м. Києва у складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Заришняк Г. М., Мараєвої Н. Є., від 01 червня 2017 року,
У листопаді 2013 року публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі -ПАТ «Універсал Банк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «АТТІС» ЛТД (далі - ТОВ «АТТІС» ЛТД), про стягнення кредитної заборгованості з поручителя.
Позовна заява мотивована тим, що 12 травня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк» (далі - ВАТ «Універсал Банк»), правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ТОВ «АТТІС» ЛТД було укладено кредитний договір № 134/08, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 1 400 000,00 дол. США із строком повернення кредитних коштів не пізніше 11 травня 2013 року. На забезпечення виконання зобов'язання за вказаним договором 12 травня 2008 року між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки. Позичальник належним чином умов кредитного договору не виконував, у зв'язку з чим 23 березня 2011 року банком йому було направлено вимогу про погашення кредитної заборгованості й попередження, що у випадку непогашення заборгованості, банк матиме право на вимогу про дострокове виконання в повному обсязі своїх зобов'язань по вказаному кредитному договору. Зазначена вимога ТОВ «АТТІС» ЛТД виконана не була. Таким чином, станом на 03 липня 2012 року у позичальника утворилася заборгованість по зазначеному кредитному договорі у розмірі 1 462 178,44 дол. США, з яких: 1 226 344,26 дол. США - заборгованість по кредиту, 111 505,62 дол. США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 124 328,56 дол. США - заборгованість по підвищеним відсоткам за користування кредитом. Умовами договору поруки встановлено, що поручитель за порушення позичальником зобов'язання за кредитним договором відповідає перед поручителем в тому ж обсязі, що і позичальник.
Ураховуючи вказане, банк просив суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором № 134/08 від 12 травня 2008 року у розмірі 1 462 178,44 дол. США, з яких: 1 226 344,26 дол. США - заборгованість по кредиту, 111 505,62 дол. США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 124 328,56 дол. США - заборгованість по підвищеним відсоткам за користування кредитом та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 441,00 грн.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2014 року в задоволенні позову ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_3, третя особа - ТОВ «АТТІС» ЛТД про стягнення заборгованості з поручителя - відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що строк виконання зобов'язання за кредитним договором настав 11 травня 2013 року.
ОСОБА_3 свої собов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, тому ПАТ «Універсал Банк» скористався своїм правом вимоги дострокового повернення кредиту, звернувшись 19 липня 2012 року до суду з позовом про стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_3 Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 28 травня 2013 року вказаний позов було залишено без розгляду, тому строк позовної давності, який обчислюється з 12 травня 2013 року, не переривався пред'явленням цього позову, і відповідно, сплив 12 листопада 2013 року - через шість місяців, протягом яких банк мав право пред'явити вимогу до ОСОБА_3 Банк звернувся до суду з цим позовом 15 листопада 2013 року. Отже,
ПАТ «Універсал Банк» пропущено строк звернення до суду, підстав для поновлення якого судомне встановлено.
Справа апеляційним судом розглядалася неодноразово.
Останнім рішенням Апеляційного суду м. Києва від 01 червня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ «Універсал Банк» задоволено частково. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2014 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_3, третя особа - ТОВ «АТТІС» ЛТД про стягнення заборгованості з поручителя відмовлено з інших правових підстав.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, 24 березня 2011 року ПАТ «Універсал Банк» була направлена вимога на ім'я ОСОБА_3 про погашення заборгованості за кредитним договорами № 134/08 та № 135/08, таким чином банком було реалізоване його правона дострокове повернення заборгованості та зміну термінів погашення кредиту. Відповідно до пункту 11.1 кредитного договору направлення письмової вимоги змінює строк повернення кредиту і цей строк не може перевищувати 14 календарних днів з дати відправлення банком вказаної вимоги, то порука ОСОБА_3 припинилася 09 жовтня 2011 року, так як протягом шести місяців після спливу 14 днів після направлення вимоги, банк не звернувся за стягненням заборгованості до поручителя, тобто порука була припинена ще до подачі позову у липні 2012 року. Так як договір поруки припинився, позовна давність застосована бути не може, оскільки всі права та обов'язки сторін за цим договором припинилися, тому в позові відмовлено з інших правових підстав.
У червні 2016 року ПАТ «Універсал Банк» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2014 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 01 червня 2016 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанції не дослідили ту обставину, що банком не було пропущено строк звернення із вимогами до поручителя, який встановлений частиною четвертою статті 559 ЦК України, оскільки такий на момент подання заяви не настав. Суди помилково застосували норму частини четвертої статті 559 ЦК України, щодо строку позовної давності, оскільки зазначені цією статтею строки встановлюються для виконання зобов'язання, а не для захисту порушеного права. Зазначив, що суди не дали належної правової оцінки тим обставинам, що банк звернувся до поручителя - ОСОБА_3 в межах строку встановленого статтею частини четвертої статті 559 ЦК України, задовго до строку, який, на думку судів, визначено як останній день для подачі вимоги/позову до поручителя, а саме - 12 листопада 2013 року. Не врахував, що у 2012 році банком вже було заявлено відповідний позов до поручителя.
У жовтні та листопаді 2016 року ОСОБА_3 було подано заперечення на касаційну скаргу, у якому зазначив про обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції.
21 лютого 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
У пункті 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Судом установлено, що 12 травня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ТОВ «ATTIC» ЛТД було укладено кредитний договір № 134/08, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 1 400 000,00 дол. США у порядку та на умовах, визначених договором.
12 травня 2008 року на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3 укладено договір поруки.
У зв'язку з невиконанням ТОВ «ATTIC» ЛТД своїх зобов'язань за кредитним договором, станом на 03 липня 2012 року утворилась заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі1 462 178,44 дол. США.
Відповідно до пункту 5. 5. кредитного договору (з урахування додаткової угоди № 5 до нього) у випадку порушення позичальником термінів повернення кредиту (зокрема, терміну повернення траншу) та/або термінів сплати за кредит строком більш ніж на 5 (п'ять) календарних днів, та/або у випадку порушення позичальником та/або заставодавцем та/або поручителем та/або гарантом умов укладеного з банком договору щодо надання забезпечення виконання зобов'язань позичальником за цим договором, банк має право змінити термін погашення кредиту та плати за кредит за цим договором в порядку, визначеному розділом 11 договору.
Згідно пункту 11.1 договору у випадку визнання банком за вказаних у ньому обставин терміну повернення кредиту таким, що настав, кредит підлягає поверненню з дати отримання позичальником відповідної письмової вимоги банку. В цьому випадку позичальник зобов'язується достроково повернути отриманий кредит та плату за кредит у встановлений банком заново термін у повному обсязі. В будь-якому випадку, новий строк повернення кредиту та плати за кредит згідно вимоги банку не може перевищувати 14 календарних днів з дати відправлення банком вказаної вимоги позичальнику.
24 березня 2011 року ПАТ «Універсал Банк» на адресу ОСОБА_3 було направлено вимогу про погашення заборгованості за кредитними договорами № 134/08 та № 135/08 (а.с. 101-103 т. 1).
Враховуючи наведене, у зв'язку з тим, що позичальник не виконував зобов'язання за кредитним договором, банк реалізував своє право на дострокове повернення заборгованості та зміну термінів погашення кредиту, як це передбаченопунктом 5.5 оспорюваного кредитного договору.
У липні 2012 року банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа - ТОВ «ATTIC» ЛТД про стягнення заборгованості з поручителя, в якому просив стягнути кредит в повному розмірі, зазначаючи, що строк його повернення настав у зв'язку із невиконанням письмової вимоги (справа № 2-4956/12) (а.с. 128, 129-133 т. 1).
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 28 травня 2013 року вказаний позов залишено без розгляду.
Відповідно до частини першої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Згідно частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладання договору поруки.
Строк дії поруки не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора і суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.
Апеляційний суд дійшов до обґрунтованого висновку про те, що в позові слід відмовити з інших правових підстав, так як договір поруки припинився, позовна давність застосована бути не може, тому що всі права та обов'язки сторін за цим договором припинилися.
При цьому правильно виходив з того, що 24 березня 2011 року банком була направлена вимога ОСОБА_3 про дострокове погашення заборгованості за оспорюваним кредитним договором та зміну таким чином строку виконання зобов'язання. А відповідно до пункту 11.1 зазначеного кредитного договору направлення письмової вимоги змінює строк повернення кредиту і цей строк не може перевищувати 14 календарних днів з дати відправлення банком вказаної вимоги, то порука ОСОБА_3 припинилася 09 жовтня 2011 року, так як протягом шести місяців після спливу 14 днів після направлення вимоги, банк не звернувся за стягненням заборгованості до поручителя, тобто порука була припинена ще до подачі у липні 2012 року ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_3, третя особа - ТОВ «ATTIC» ЛТД до Солом'янського районного суду м. Києва позову про стягнення заборгованості з поручителя.
Посилання касаційної скарги на неповне з'ясування судами першої та апеляційної інстанції фактичних обставин справи, що мають істотне значення для вирішення справи, є необґрунтованими й спростовуються матеріалами справи. При ухваленні рішення Апеляційним судом м. Києва враховані всі висновки і мотиви суду касаційної інстанції, наведені в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України від 10 лютого 2016 року, тобто виконані вимоги статті 338 ЦПК України 2004 року.
Інші доводи касаційної скарги висновки апеляційного суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Згідно з статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення.
Рішення Апеляційного суду м. Києва від 01 червня 2016 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: Б. І. Гулько
Є.В.Синельников
С. Ф. Хопта
Ю. В. Черняк