Справа №461/8980/18
27 листопада 2018 року місто Львів
Галицький районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Стрельбицького В.В.,
за участю секретаря Скаба В.О.,
представника позивача ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2
перекладача Малхотра Ліпанка,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області в особі представника ОСОБА_1 до громадянина Індії ОСОБА_2 (ОСОБА_2) про примусове видворення за межі території України,
встановив:
Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області в особі представника ОСОБА_1 звернулось до суду з адміністративним позовом про примусове видворення громадянина Індії ОСОБА_2 (ОСОБА_2) за межі території України.
Обґрунтовуючи позов покликається на те, що 26.11.2018 року працівниками Департаменту боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми ГУ НП України у Львівській області був виявлений громадянин Індії ОСОБА_2 (ОСОБА_2), ІНФОРМАЦІЯ_1, який порушив правила перебування іноземців на території України. За порушення правил перебування іноземців на території України 13.11.2018 року працівниками ГУ ДМС України у Львівській області відносно ОСОБА_2 (ОСОБА_2) складено протокол про адміністративне правопорушення за ознаками ч.1 ст.203 КУпАП та винесено постанову про накладення на відповідача адміністративного стягнення у розмірі 1700 гривень. Окрім цього, 13.11.2018 року працівниками ГУ ДМС України у Львівській області, у відповідності до вимог ст. 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", було прийнято рішення про примусове повернення відповідача за межі України, із зобов'язанням його покинути територію держави у строк до 18.11.2018 року, однак останній відмовився від виконання такого рішення.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.
Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позову не заперечив.
Заслухавши думку учасників справи, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 26.11.2018 року працівниками Департаменту боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми ГУ НП України у Львівській області був виявлений громадянин Індії ОСОБА_2 (ОСОБА_2), який порушив правила перебування іноземців на території України, про що було складено протокол про адміністративне правопорушення від 13.11.2018 року№073730 за ч.1 ст.203 КУпАП /а.с.5/.
13.11.2018 року відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.203 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700,00 гривень, що підтверджується постановою №073730 /а.с.6/.
26.11.2018 року працівниками ГУ ДМС України у Львівській області, у відповідності до вимог ст. 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", було прийнято рішення про примусове повернення відповідача за межі України, із зобов'язанням його покинути територію держави у строк до 18.11.2018 року /а.с.7-8/. Відповідач належним чином ознайомлений з даним рішенням, отримав його примірник, про що свідчить його підпис та повідомлений, що у випадку невиконання рішення про примусове повернення до нього буде застосовано примусове видворення, відповідно до ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», в разі ухилення від виїзду за межі України у визначений термін та відмовився від його виконання.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідач, перебуваючи в нелегальному становищі, порушив міграційне законодавство України, був притягнутий до адміністративної відповідальності та відмовився від виконання рішення про примусове повернення відповідача за межі України.
Згідно з ч. 4 ст. 46 КАС України, іноземці чи особи без громадянства можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 29 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці або особи без громадянства, прийняті відповідно до міжнародного договору про реадмісію, які не мають законних підстав для перебування на території України, підлягають примусовому видворенню у разі, якщо між Україною і країною громадянської належності чи країною попереднього постійного проживання таких іноземців або осіб без громадянства відсутній договір про реадмісію.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави (ч. 1 ст.30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства").
Відповідно до вимог ч.1 ст.288 КАС України, позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну, а також позовні заяви центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України подаються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органу охорони державного кордону чи Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
Судом встановлено, що відповідач не має родинних зв'язків на території України, не володіє українською (російською) мовами, у нього відсутні джерела для заробітку та проживання в Україні. Із заявою про набуття статусу біженця до відповідних державних органів відповідач також не звертався.
Також не встановлено обставин, відповідно до яких на відповідача поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".
Вказані обставини підтверджуються поясненнями сторін та наявними у справі письмовими доказами: протоколом про вчинення адміністративного правопорушення, постановою про адміністративного правопорушення від 13.11.2018 року та копією рішення про примусове повернення відповідача за межі України та іншими матеріалами справи.
Окрім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що особа в будь-якому разі не підлягає видворенню, якщо підпадає під захист статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", відповідно до якої іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.
Відносно відповідача - громадянина ОСОБА_2 (ОСОБА_2) обставин, які вказані у наведених вище положеннях, які унеможливлюють примусове видворення за межі території України, не встановлено.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову про видворення громадянина Індії ОСОБА_2 (ОСОБА_2), оскільки відповідач був притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення встановлених правил перебування іноземців на території України та проживання без дозволів на право перебування на території держави, не виконав рішення про його примусове повернення, постійного місця проживання та близьких родичів на території України не має, до органів та підрозділів міграційної служби з заявою і документами необхідними для вирішення питання про продовження строку перебування або про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту не звертався, своїми діями грубо порушив вимоги ст. ст. 9, 16, 23, 26 Закону №3773.
Керуючись ст.ст.241-246, 288 КАС України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області в особі представника ОСОБА_1 до громадянина Індії ОСОБА_2 (ОСОБА_2) про примусове видворення за межі території України - задоволити.
Видворити за межі території України громадянина Індії ОСОБА_2 (ОСОБА_2), ІНФОРМАЦІЯ_1, як такого, що порушив правила перебування іноземців на території України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десятиднів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий суддя Стрельбицький В.В.