Ухвала
14 листопада2018 року
м. Київ
справа № 1008/1609/12
провадження № 61-29581 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Стрільчука В. А.
суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Ступак О. В., Усика Г. І. (суддя-доповідач)
учасники справи:
позивач - Васильківський міжрайонний прокурор Київської області в інтересах держави в особі Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Київської області від 10 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Мельника Я. С., Волохова Л. А., Матвієнко Ю. О.,
У лютому 2012 року Васильківський міжрайонний прокурор Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему у Київській області та Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та скасування їх державної реєстрації.
На обгрунтування позовних вимог зазначив, що на підставі рішення Іванковичівської сільської ради 17 сесії XXIV скликання від 30 вересня 2004 року, ОСОБА_1 отримала державні акти серія НОМЕР_3 (кадастровий номер НОМЕР_1) та серія НОМЕР_4 (кадастровий номер НОМЕР_2) на право приватної власності на земельні ділянки на території села Іванковичі Васильківського району Київської області загальною площею 0,50 га, у тому числі для ведення особистого селянського господарства - 0,25 га та для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - 0,25 га, державну реєстрацію яких Васильківським районним відділом земресурсів проведено 01 листопада 2004 року.
Перевіркою законності виділення земельних ділянок, встановлено, що рішення Іванковичівської сільської ради від 30 вересня 2004 року, яким у приватну власність ОСОБА_1 надавались вказані земельні ділянки, на сесії ради не розглядалися та не приймалися. 16 вересня 2009 року Васильківським міжрайонним прокурором Київської області порушено кримінальну справу
№ 79-814 за ознаками злочинів, передбачених частиною другою статті 364, частиною другою статті 366 Кримінального кодексу України (далі - КК України), за фактом вчинення службовими особами Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області зловживання службовим становищем та службового підроблення при наданні у приватну власність земельних ділянок загальною площею 16,176 га.
Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від
21 травня 2010 року у справі № 143/10 кримінальну справу № 79-814 за обвинуваченням Іванковичівського сільського голови ОСОБА_2 закрито на підставі пункту 8 частини першої статті 6 Кримінального-процесуального кодексу України 1960 року (далі - КПК України 1960 року)
Зазначеною постановою установлено, що Іванковичівський сільський голова ОСОБА_2 шляхом підроблення рішень сесії Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області, незаконно вилучив з власності держави, в особі Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області, та надав у власність громадянам земельні ділянки загальною площею 16,176 га, у тому числі земельну ділянку площею 0,250 га кадастровий номер НОМЕР_1 та земельну ділянку площею 0,250 га кадастровий номер НОМЕР_2.
Посилаючись на те, що земельні ділянки, передані у власність ОСОБА_1, вибули з володіння держави, в особі Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області, поза її волею, прокурор просив визнати недійсними державні акти на право приватної власності на земельні ділянки серія НОМЕР_3 (кадастровий номер НОМЕР_1) та серія НОМЕР_4 (кадастровий номер НОМЕР_2), видані
ОСОБА_1, та скасувати державну реєстрацію земельних ділянок, загальною площею 0,5 га, вартістю 755 294,26 грн, з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 лютого 2014 року за заявою Васильківського міжрайонного прокурора Київської області позовні вимоги Васильківського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему у Київській області залишено без розгляду.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 січня 2017 року у задоволенні позову Васильківського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області до ОСОБА_1 про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та скасування їх державної реєстрації відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вимоги про визнання недійсними державних актів на право власності за земельні ділянки є похідними від вимог про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого було видано оспорювані державні акти. Проте рішення Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області
17 сесії XXIVскликання від 30 вересня 2004 року про передачу у власність відповідачу двох земельних ділянок не скасовано у встановленому законом порядку, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування їх державної реєстрації. Суд виходив з недоведеності факту підробки рішення Іванковичівської сільської ради 17 сесії XXIV скликання від
30 вересня 2004 року, оскільки постанова Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2010 року є доказом, що був одержаний з порушенням порядку, встановленого законом, та не має преюдиційного значення при вирішенні питання чи мали місце дії ОСОБА_2 щодо підробки рішення Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області 17 сесії XXIVскликання від 30 вересня 2004 року, та чи вчинені вони цією особою. Крім того суд дійшов висновку, що спірні земельні ділянки виділені відповідачу із земель комунальної власності територіальної громади, а тому доводи прокурора щодо звернення з позовом в інтересах держави є хибними, оскільки Іванковичівська сільська рада Васильківського району Київської області представляє тільки територіальну громаду села Іванковичі, а не державу Україна в цілому.
Зважаючи, що у жовтні 2008 року заступник прокурора Київської області направляв голові Іванковичівської сільської ради ОСОБА_2 протест, а відтак знав про порушення прав територіальної громади, вважав обгрунтованою заяву відповідача про застосування позовної давності, а тому відмовив у задоволенні позову і за спливом позовної давності.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 10 квітня 2017 року апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області задоволено, рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 січня 2017 року скасовано та ухвалене нове про часткове задоволення позову.
Визнано недійсними державні акти на право приватної власності на земельні ділянки серія НОМЕР_5 від 01 листопада 2004 року, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1, та серія НОМЕР_6 від
01 листопада 2004 року, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2, що видані на ім'я ОСОБА_1
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд виходив з того, що спірні земельні ділянки вибули з володіння Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області на підставі підробленого рішення та без дотримання процедури відведення земель у власність фізичній особі, що підтверджується матеріалами кримінальної справи № 1-143/10 та постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2010 року, яка набрала законної сили, та про, що свідчить, зокрема відсутність протоколу та стенограми засідання Іванковичівської сільської ради 17 сесії XXIV скликання від 30 вересня 2004 року та реєстрації рішення у відповідному реєстрі. У свою чергу відповідачем з огляду на принцип змагальності доводів прокурора не спростовано, належних та допустимих доказів законності отримання нею спірних земельних ділянок не надано.
Відмовляючи у задоволенні позову по суті, суд першої інстанції помилково застосував ще й наслідки спливу позовної давності, хоча доводи Васильківського міжрайонного прокурора Київської області про початок перебігу такого строку з дати порушення кримінальної справи за фактом зловживання службовим становищем та службового підроблення не є обгрунтованими, оскільки станом на дату подання Іванковичівському сільському голові ОСОБА_2 простесту, прокурор об'єктивно міг довідатися про порушення інтересів держави в особі Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області.
Перевіряючи законність рішення суду у частині відмови у задоволенні вимог про скасування державної реєстрації земельних ділянок, апеляційний суду виходив з того, що судове рішення про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки є підставою для скасування запису про їх державну реєстрацію, крім того орган, що зобов'язаний вчиняти відповідні дії, до участі у справі як співвідповідач не залучався.
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просила скасувати рішення Апеляційного суду Київської області від 10 квітня 2017 року та залишити в силі рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 квітня 2017 року.
Касаційна скарга обгрунтована тим, що скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд помилково застосував до спірних правовідносин положення частини першої статті 116 та статті 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), оскільки визнання недійсним державного акту на право власності є похідною вимогою від визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого на ім'я ОСОБА_1 було видано спірні державні акти. Оскільки рішення Іванковичівської сільської ради 17 сесії XXIVскликання від 30 вересня 2004 року у встановленому законом порядку не скасовано, апеляційний суд не мав правових підстав для визнання недійсними, виданих відповідачу державних актів.
Крім того рішення апеляційного суду про визнання недійсними державних актів на земельні ділянки не грунтується на належних та допустимих доказах, оскільки протоколи допиту свідків у кримінальній справі № 1-143/10 та постанова Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2010 року не є таким, що доводять обставини підробки ОСОБА_2 рішення Іванковичівської сільської ради 17 сесії XXIVскликання від 30 вересня
2004 року. Інших доказів на підтвердження того, що рішення сільської ради, за яким ОСОБА_1 були передані земельні ділянки не приймалися на сесії сільської ради 24 скликання, матеріали справи не містять.
Зазначила, що Іванковичівська сільська рада Васильківського району Київської області не є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, а тому прокурор не наділений повноваженнями з представництва інтересів територіальної громади відповідного населеного пункту.
Ураховуючи, що сільська рада як представник територіальної громади знала або могла дізнатися про наявні порушення щодо передачі земельних ділянок у власність ОСОБА_1 з моменту видачі державних актів на право приватної власності на земельні ділянки 01 листопада 2004 року, суд апеляційної інстанції необгрунтовано відхилив заяву відповідача про застосування позовної давності.
Частиною другою статті 415 ЦПК України передбачено, що процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.
Як убачається з доводів касаційної скарги, ОСОБА_1 просила відмовити у задоволенні позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області, у тому числі з підстав пропуску строку пред'явлення позову, оскільки задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсними державних актів на право приватної власності на земельні ділянки, суд апеляційної інстанції не врахував, що положення статті 261 ЦК України про початок перебігу позовної давності поширюються й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів, та необгрунтовано дійшов висновку про початок перебігу такого строку від дня виявлення прокурором порушень вимог земельного законодавства під час здійснення перевірки дотримання вимог земельного законодавства.
Разом з тим, у справі №357/9328/15 за позовом Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства Київської області та Київської обласної державної адміністрації до Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, Управління Держгеокадастру в Білоцерківському районі Київської області про визнання незаконним та скасування розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області, визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку та застосування наслідків недійсності правочину у вигляді повернення земельних ділянок Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 12 вересня 2018 року постановив ухвалу, якою передав зазначену справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Постановляючи зазначену ухвалу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду виходив з того, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 травня 2008 року у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-95 цс 18) та у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 697/2751/14-ц (провадження № 14-85 цс 18) при аналогічних фактичних обставинах вказала протилежне.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду 20 червня 2018 року у справі №697/2751/14-ц (провадження №14-85цс18) висловлено правовий висновок про те, що вирішуючи питання щодо дотримання строків звернення до суду за захистом порушених прав, апеляційному суду належало встановити, коли прокурор дізнався чи міг дізнатися про порушення права держави на спірні земельні ділянки, натомість суд зосередився на тому, що вказав на відсутність доказів, які б засвідчили поважність причин пропуску строків позовної давності. Разом з тим всупереч вимогам частини першої статті 261 ЦК України суди належним чином не з'ясували, з якого моменту у прокурора виникло право на звернення до суду з позовом в інтересах держави. Доводи прокурора та висновки суду першої інстанції про те, що таке право виникло після проведеної у квітня 2014 року прокурорської перевірки, вищестоящими судами спростовані не були.
У постанові Великої Палати Верховного Суду 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-95цс18) зазначено, що висновки суду першої інстанції, з якими погодився касаційний суд, про те, що перебіг строку позовної давності починається з часу, коли Березанська районна державна адміністрація здійснила незаконну передачу земель, а не з часу, коли особа, право якої порушено, або прокурор, який звертається за захистом порушеного права, дізналися про таке порушення, - є помилковими.
Пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України передбачено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі. Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Ураховуючи, що справа у подібних правовідносинах передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду,Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду з метою ухвалення законного та обгрунтованого рішення, а також дотримання єдності практики розгляду подібних спорів,вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №357/9328/15.
Керуючись статтями 252, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Зупинити касаційне провадження у справі 1008/1609/12 за позовом Васильківського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області до ОСОБА_1 про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та скасування їх державної реєстрації, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Київської області від 10 квітня 2017 року, до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи за позовом Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства Київської області та Київської обласної державної адміністрації до Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, Управління Держгеокадастру в Білоцерківському районі Київської області про визнання незаконним та скасування розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області, визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку та застосування наслідків недійсності правочину у вигляді повернення земельних ділянок (№357/9328/15).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. А. Стрільчук
Судді: В. О. Кузнєцов
А. С. Олійник
О. В. Ступак
Г. І. Усик