Постанова
Іменем України
07 листопада 2018 року
м. Київ
справа № 753/13696/15-ц
провадження № 61-14390 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Ступак О. В., Усика Г. І. (суддя-доповідач)
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»,
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 11 вересня 2017 року у складі судді Музичко С. Г.,
У липні 2015 року уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра») звернулася до суду за позовом до
ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обгрунтовувала тим, що 23 травня 2008 року між
Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» (далі -
ВАТ «КБ «Надра»), правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра», та
ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 200/П/23/2008-840, за умовами якого банк надав позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 52 734 дол. США з терміном погашення до 23 травня 2028 року, із сплатою за користування кредитом
14,49 відсотків річних. Відповідно до підпункту 3.3.3. кредитного договору, ОСОБА_1 зобов'язалася щомісячно до 10 числа поточного місяця сплачувати мінімальний платіж у сумі 680 дол. США.
На забезпечення належного виконання позичальником зобов'язань, 23 травня 2008 року між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 укладено договір поруки, за умовами якого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зобов'язалися відповідати перед банком як солідарні боржники, що надає право ВАТ «КБ «Надра» вимагати виконання зобов'язання повністю (чи у будь-якій його частині), як від обох відповідачів разом, так і від кожного окремо.
21 липня 2009 року між банком та позичальником укладено додаткову угоду
№ 1 до кредитного договору № 200/П/23/2008-840 від 23 травня 2008 року, згідно якої сторони дійшли згоди щодо викладення у новій редакції кредитного договору:
на період з липня 2009 року по червень 2011 року позичальнику встановлюється відсоткова ставка за кредитом у розмірі 8,4 відсотків річних.
на період з липня 2011 року по серпень 2028 року позичальнику встановлюється відсоткова ставка за кредитом у розмірі 14,49 відсотків річних.
позичальник вносить черговий мінімальний платіж щомісячно до 10 числа поточного місяця. Кінцевий термін повернення Кредиту - 23 травня
2028 року.
на період з серпня 2009 року по липень 2011 року щомісячна сума мінімально необхідного платежу складає не менше 506,12 дол. США.
на період з серпня 2011 року по липень 2014 року щомісячна сума мінімально необхідного платежу складає не менше 706,82 дол. США.
на період з серпня 2014 року по травень 2028 року включно щомісячна сума мінімально необхідного платежу складає не менше 661, 51 дол. США.
Ураховуючи порушення позичальником умов кредитного договору, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором станом на 27 травня
2015 року у сумі 90 713,94 дол. США та заборгованість за пенею та штрафом у розмірі 317 431,35 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом, у тому числі простроченої - 51 782,94 дол. США, що еквівалентно 1 109 370,37 грн; заборгованості по відсоткам, у тому числі простроченими 38 931,00 дол. США, що еквівалентно 834 037,19 грн; пені за прострочення сплати кредиту -
259 129,12 грн; штрафу за порушення умов додаткової угоди до кредитного договору - 58 302,23 грн.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 07 червня 2017 року позов ПАТ «КБ «Надра» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором № 200/П/23/2008-840 від 23 травня 2008 року у розмірі 90 713,94 дол. США, що за офіційним курсом НБУ становить 1 943 407,56 грн та пеню і штраф у розмірі 317 431,35 грн, а всього 2 260 838,91 грн.
У задоволенні позову ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Не погоджуючись з указаним рішенням суду, 14 липня 2017 року уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» подала апеляційну скаргуз долученою до неї заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 31 липня 2017 року апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» залишено без руху з підстав невідповідності її змісту вимогам пункту 5 частини другої статті 295 ЦПК 2004 року, несплати судового збору, а також відсутності належного обгрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження Запропоновано заявнику у тридцятиденний строк усунути недоліки апеляційної скарги, крім іншого надати заяву з наведенням інших причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 11 вересня 2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра».
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив з того, що заявник не навів поважних причин значного пропуску строку на апеляційне оскарження, зважаючи на отримання копії оскаржуваного рішення засобами поштового зв'язку 29 червня 2017 року та подання апеляційної скарги лише 14 липня 2017 року. Посилання на втручання з боку невстановлених осіб у роботу ком'ютерної мережі банку, про що було подано заяву про вчинення кримінального правопорушення, відомості за якою внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017100100007818, не свідчать про неможливість своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою.
У жовтні 2017 року уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просила скасувати ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 11 вересня
2017 рокута направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга обгрунтована тим, що визнаючи неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд дійшов хибних висновків, що пропуску заявником процесуальних строків є значним, зважаючи на те, що він становить лише 4 дні. Крім того суд апеляційної інстанції залишив поза увагою об'єктивні причини, що не залежали від волі заявника, та не надавали йому змоги своєчасно подати апеляційну скаргу.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Відповідно до статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня
2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
21 травня 2018 року справа передана до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» підлягає задоволенню з наступних підстав.
Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що копію рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 червня 2017 року було отримано уповноваженим представником банку засобами поштового зв'язку 29 червня 2017 року, а тому перебіг процесуального строку на оскарження зазначеного судового рішення розпочався 30 червня 2017 року, а останнім днем подання апеляційної скарги є 10 липня 2017 року.
Звертаючись з апеляційною скаргою 14 липня 2017 року, тобто з пропуском установленого строку на апеляційне оскарження, визначеного частиною першою статті 294 ЦПК України, ПАТ «КБ «Надра» подало заяву про його поновлення, посилаючись на поважність причин його пропуску, зокрема вказувало те, що на час отримання копії оскаржуваного рішення виникли виключні обставини - втручання з боку невстановлених осіб у роботу комп'ютерної мережі банк, що призвело до знищення інформації та її носіїв, а також розповсюдження у мережі комп'ютерного вірусу, що унеможливило претензійно-позовну діяльність банку.
Залишаючи апеляційну скаргу без руху за відсутності поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд ухвалою від 31 липня 2017 року запропонував заявнику у тридцятиденний строк подати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших причин його пропуску.
У межах указаного строку, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» подала нову заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, у якій заявник, крім іншого, наголошував, що відновлення належної роботи банку після несанкціонованого втручання до комп'ютерної мережі ПАТ «КБ «Надра», відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 червня 2017 року за № 12017100100007818, зайняло тривалий час, а тому працівники банку не змогли своєчасно ідентифікувати вхідну кореспонденцію та передати копію рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 червня 2017 року на опрацювання відповідальним особам відділу претензійно-позовної роботи.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив з того, що знищення комп'ютерних баз даних банку не є обставиною, що перешкоджає підготувати та подати апеляційну скаргу в межах процесуального строку, а тому наведені причини його пропуску та значна його тривалість, не можуть бути визнані поважними причинами для його поновлення.
Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.
Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).
Право на ефективний судовий захист закріплено у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Першому протоколі та протоколах № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Строк протягом якого особа може скористатись своїм правом на апеляційне оскарження судового рішення визначається приписами статті 294 ЦПК України 2004 року, згідно з частиною першою якої апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
За змістом статті 72 ЦПК України 2004 року право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку.
Відповідно до частин першої, третьої статті 73 ЦПК України у редакції 2004 року, суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідним законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин. Одночасно з клопотанням про поновлення строку чи продовження строку належить вчинити ту дію або подати той документ чи доказ, стосовно якого заявлено клопотання.
Частиною третьою статті 297 ЦПК України 2004 року передбачено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Норми ЦПК України 2004 року не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються у кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Визнаючи неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження наведені заявником, суд не урахував, щообставини несанкціонованого втручання з боку невстановлених осіб 27 червня 2017 року у комп'ютерну систему ПАТ «КБ «Надра», за фактом яких внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100100007818 від 29 червня 2017 року, що призвело до втрати баз даних банку без яких неможливо належно підготувати апеляційну скаргу, належать до виняткових, а пропуск строку на апеляційне оскарження не є значним.
Відповідно до частини третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої та апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
Ураховуючи наведене, а також відсутність недобросовісного користування заявником своїми процесуальними правамита з метою дотримання права заявника на доступу до правосуддя, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали апеляційного суду з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» задовольнити.
Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 11 вересня 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: В. А. Стрільчук
Судді: В. О. Кузнєцов
А.С. Олійник
О.В. Ступак
Г. І. Усик