22 листопада 2018 року
Київ
справа №9901/835/18
адміністративне провадження №П/9901/835/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Смоковича М. І.,
суддів Бевзенка В. М.,
Білоуса О. В.,
Шарапи В. М.
Стрелець Т. Г.
за участі:
секретаря судового засідання Гулової О. І.,
представника відповідача Білопольської Н. Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовною заявою ОСОБА_1
до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Заріцької Анастасії Олексіївни
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, стягнення компенсації,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовною заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_2 (далі - ВККС, Комісія, член ВККС/Комісії ОСОБА_2 відповідно) з вимогами:
визнати протиправною бездіяльність члена ВККС Заріцької А.О. і зобов'язати вирішити питання, щодо якого ОСОБА_3 звернулася до ВККС 05 травня 2015 року;
стягнути з члена ВККС ОСОБА_2 кошти на відшкодування шкоди, заподіяної її бездіяльністю, в сумі 26040,49 грн. - компенсація за загиблого чоловіка, яку стягнули з позивача на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 05 травня 2015 року вона подала до ВККС скаргу на суддю Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_4 , яка постановила ухвалу від 22 листопада 2013 року про поворот виконання судового рішення у справі № 2а/1622/332/12 за позовом ОСОБА_3 до Полтавського ОВК про стягнення одноразової грошової компенсації в сумі 23645,90 грн.
Позивач пояснила, що в цій справі суди першої та апеляційної інстанцій задовольнили її позовні вимоги і на цій підставі вона як дружина загиблого військовослужбовця отримала одноразову грошову допомогу на зазначену суму. Згодом Вищий адміністративний суд України ухвалою від 23 жовтня 2013 року № К/800/25908/13 скасував судові рішення судів першої та апеляційної інстанції у згаданій справі і залишив позов без розгляду.
Відтак Полтавський ОВК звернувся до суду із заявою про поворот виконання судового рішення, яку суддя Материнко М.О. задовольнила й на підставі її ухвали від 22 листопада 2013 року з ОСОБА_3 стягнули виплачену їй одноразову грошову допомогу на суму 23645,90 грн.
Позивач оскаржила ухвалу судді ОСОБА_4 від 22 листопада 2013 року в апеляційному порядку, але в підсумку апеляційного розгляду її апеляційну скаргу залишили без задоволення. Позивач зазначила, що після того, як вона вичерпала можливі способи оскарження цього судового рішення, звернулася до ВККС зі скаргою на суддю ОСОБА_4 , однак її скарга багато місяців пролежала без розгляду, а на неодноразові звернення їй повідомляли про те, що за вказаною скаргою проводиться перевірка. Востаннє листом від 12 грудня 2016 року член Комісії ОСОБА_2 повідомила, що у зв'язку з набранням чинності з 30 вересня 2016 року законами України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» її скаргу передадуть на розгляд Вищої ради правосуддя (далі - ВРП).
Позивач зазначила, що протягом вісімнадцяти місяців від дати звернення зі скаргою на суддю ОСОБА_4 член ВККС ОСОБА_2 не знайшла часу й не вжила заходів для того, щоб належно розглянути цю скаргу і притягнути суддю до відповідальності за порушення норм закону при прийнятті згаданої ухвали від 22 листопада 2013 року. У квітні 2018 року позивач отримала повідомлення ВРП про те, що її скаргу на суддю ОСОБА_4 залишено без розгляду у зв'язку зі спливом строку притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
У зв'язку з цим позивач зауважила, що внаслідок постановлення, як вона вважає, неправомірної ухвали від 22 листопада 2013 року про поворот виконання судового рішення з неї стягнули 26040,49 грн. На переконання позивача, якби член ВККС ОСОБА_2 виконувала свої посадові обов'язки і її звернення розглянули своєчасно, суддю Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_4 притягнули б до відповідальності (за скаргою від 05 травня 2015 року), відтак вона (позивач) мала б можливість позиватися до суду для перегляду справи про поворот виконання судового рішення, яке суддя Материнко М.О. ухвалила на підставі статті 266 КАС. З огляду на зазначене позивач вважає, що бездіяльність члена ВККС ОСОБА_2 порушила її право на доступ до правосуддя, нанесла матеріальну і моральну шкоду, у зв'язку з чим заявила цей позов.
Ухвалою від 25 жовтня 2018 року Верховний Суд відкрив провадження у справі за вказаним позовом і призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Тією ж ухвалою суд зобов'язав сторін надати заяви по суті справи.
ВККС надіслала відзив на позов, у якому, серед іншого, зазначила, що з огляду на мотиви, які позивач виклала у своїй скарзі до ВККС на дії судді Метеринко М.О., подання такої скарги, а в підсумку і цього позову, насправді зумовлене незгодою з судовим рішенням цієї судді і помилковим розумінням інституту дисциплінарного провадження стосовно судді, зокрема наслідків, які настають у випадку притягнення до дисциплінарної відповідальності. Відповідач вважає, що у правовідносинах, які виникли у зв'язку з розглядом скарги ОСОБА_1 на суддю ОСОБА_4 права останньої не порушено, відповідно відсутні підстави для їх правового захисту.
Відповідач додав, що та обставина, що скарга позивача на суддю Материнко М.О. розглядалася тривалий час (протягом 18 місяців) не означає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність. Станом на 01 травня 2015 року у Комісії перебувало приблизно 17 тис. скарг/заяв, за період з 01 травня 2015 року по 01 жовтня 2016 року до Комісії надійшло більше 10 тис. скарг/заяв, розглянуто - більше 8 тис. справ. Між тим, у період з 09 грудня 2014 року по 30 вересня 2016 року на члена ВККС Заріцьку А.О. розподілено 3897 скарг (заяв) щодо поведінки суддів. Член ВККС ОСОБА_2 розглядала їх у порядку черговості, з урахуванням звернень, які надійшли раніше, з'ясованих під час перевірки обставин, графіка засідань і навантаження. Обґрунтованих підстав вважати, що відповідач допустила бездіяльність, оскільки ВККС не розглянула скарги позивача чи не розглянула її швидше, немає.
Також Комісія зауважила, що листом від 12 грудня 2016 року повідомила позивачу про те, що її скаргу на суддю Материнко М.О. передано на розгляд Вищої ради правосуддя (далі - ВРП). Тобто станом на вказану дату позивачу було відомо, що її скаргу не розглянули, відповідно з цієї дати й мав би брати відлік строк для звернення до суду з адміністративним позовом про оскарження бездіяльності Комісії.
Окрім того, представник Комісії звернув увагу на те, що за правилами статей 22, 266 КАС Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні спори, у яких відповідачем є, зокрема, ВККС, а не її посадова чи службова особа. Відповідно цей спір, на думку ВККС, не підсудний Верховному Суду як суду першої інстанції.
Позивач в судове засідання не з'явилася, але про місце, дату і час судового розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Про причини своєї неявки не повідомила, клопотань процесуального характеру станом на дату розгляду справи від неї не надходило.
Представник відповідача у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.
Під час розгляду справи суд поставив на обговорення питання щодо строку звернення ОСОБА_1 з цим позовом до суду.
Заслухавши думку представника відповідача суд при прийнятті цієї ухвали керувався таким.
За частиною другою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
За змістом частини першої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.
Відповідно до частини першої статті 93 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VI; чинний у період звернення позивача зі скаргою) дисциплінарне провадження - це процедура розгляду звернення з метою встановлення обставин, що можуть бути підставою дисциплінарної відповідальності судді.
Відповідно до частини другої статті 93 Закону № 2453-VI право на звернення зі скаргою (заявою) щодо поведінки судді, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді, має будь-яка особа. Громадяни здійснюють зазначене право особисто або через адвоката, юридичні особи - через адвоката, органи державної влади та органи місцевого самоврядування - через своїх представників.
Згідно з частиною шостою статті 93 Закону № 2453-VI секретаріат відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, реєструє скаргу (заяву) в день її надходження і проводить автоматизований розподіл між членами цього органу. Перевірка скарги (заяви) на прийнятність до розгляду здійснюється визначеним таким чином членом відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, або, за дорученням такого члена органу, інспектором органу, що здійснює дисциплінарне провадження.
Відповідно до частини першої статті 94 Закону № 2453-VI дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють: 1) Вища кваліфікаційна комісія суддів України - щодо суддів місцевих та апеляційних судів; 2) Вища рада юстиції - щодо суддів вищих спеціалізованих судів та суддів Верховного Суду України.
За частиною першою статті 95 Закону № 2453-VI дисциплінарне провадження щодо судді передбачає здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті, розгляд дисциплінарної справи і прийняття рішення.
Згідно з частиною другою статті 95 Закону № 2453-VI за зверненням, яке відповідає встановленим цим Законом вимогам та не підлягає поверненню, членом органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, проводиться перевірка даних про наявність підстав для відкриття дисциплінарного провадження. Така перевірка проводиться у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до частини третьої статті 95 Закону № 2453-VI під час здійснення перевірки член органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, має право знайомитися з матеріалами судових справ, робити з них копії, опитувати суддів та інших осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що має ознаки дисциплінарного правопорушення, отримувати за письмовим запитом від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадян та їх об'єднань необхідну для проведення перевірки інформацію.
Відповідно до частини шостої статті 95 Закону № 2453-VI член органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, за результатами перевірки складає висновок з викладенням фактів та обставин, виявлених у ході перевірки, та пропозицією про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи. Висновок члена органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та зібрані у процесі перевірки матеріали передаються на розгляд органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів.
За частинами сьомою, дев'ятою статті 95 Закону № 2453-VI питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті вирішує орган, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів. Член органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, який проводив перевірку, не бере участі у прийнятті рішення про відкриття або про відмову у відкритті дисциплінарної справи.
Рішення про відкриття або про відмову у відкритті дисциплінарної справи оскарженню не підлягає.
У разі відсутності підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, закінчення строку давності притягнення або виявлення обставин, передбачених частиною п'ятою статті 93 цього Закону, орган, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, приймає рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді.
02 червня 2016 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі - Закон № 1401-VIII) та цього ж дня прийняла Закон України № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), які набрали чинності 30 вересня 2016 року. Цими законами перерозподілено повноваження між ВККС та ВРП. Зокрема, ВРП надано повноваження щодо розгляду дисциплінарних справ стосовно усіх суддів.
21 грудня 2016 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя», який набрав чинності 05 січня 2017 року (далі - Закон № 1798-VIII).
Відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1798-VIII заяви (скарги) щодо поведінки суддів місцевих та апеляційних судів, передані Вищою кваліфікаційною комісією суддів України Вищій раді правосуддя, розглядаються Дисциплінарними палатами Вищої ради правосуддя в порядку, встановленому цим Законом. Перевірка заяви (скарги) на відповідність вимогам, визначеним на день її подання, здійснюється членом Вищої ради правосуддя одноособово.
Відповідно до пункту 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1798-VIII заява (скарга) щодо поведінки судді, передана Вищою кваліфікаційною комісією суддів України для розгляду Вищій раді правосуддя чи її Дисциплінарним палатам після набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, залишається без розгляду та долучається до суддівського досьє, якщо на день набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII сплив строк притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за фактом, викладеним у цій заяві (скарзі). Регламентом Вищої ради правосуддя може бути передбачена спрощена процедура попередньої перевірки заяв (скарг), які були подані до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України раніше, ніж за три роки до набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII.
До набрання чинності 30 вересня 2016 року Законом 1402-VIII ВККС була наділена повноваженнями здійснювати дисциплінарне провадження стосовно суддів місцевих та апеляційних судів (стаття 94 Закону № 2453-VI).
За чинним на той час Законом № 2453-VI громадяни мали право звернутися до ВККС зі скаргою/заявою (з дотриманням вимог щодо її змісту) на дії/поведінку судді, якщо вважали що для цього є підстави, а завданням Комісії було провести в рамках дисциплінарного провадження перевірку повідомлених обставин і вирішити питання про відкриття дисциплінарного провадження і якщо для цього є підстави, то і про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
У цьому зв'язку варто зауважити, що призначенням дисциплінарного провадження щодо судді є насамперед з'ясувати чи обґрунтовані звинувачення щодо його неправомірної поведінки під час здійснення правосуддя, викладені в заяві/скарзі, відтак чи є підстави для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
На підставі долучених до справи документів суд з'ясував, що скаргу позивача на суддю Материнко М.О. від 05 травня 2015 року у ВККС зареєстровано 07 травня 2015 року.
Позивач зверталася до ВККС із заявами від 09 січня 2016 року, 04 травня 2016 року, 08 грудня 2016 року, у яких звертала увагу на те, що її скарга тривалий час не розглядається, у зв'язку з чим просила її розглянути і повідомити про стан її розгляду.
Щоразу ВККС надавала відповіді на перелічені звернення позивача (листи від 18 січня 2016 року № 8вк-3527/15, від 11 травня 2016 року № 8вк-3527/15-Б/1), у яких зазначала, що за скаргою від 05 травня 2015 року триває перевірка, про результати якої її повідомлять.
На останнє звернення позивача Комісія листом від 12 грудня 2016 року № 8вк-3527/15-Б/2 зазначила, що у зв'язку з набранням чинності Законом № 1402-VIII її заява (скарга) на суддю Материнко М.О. від 05 травня 2015 року буде передана до ВРП.
Після того позивач звернулася до ВРП з листом від 10 листопада 2017 року з проханням розглянути її скаргу від 05 травня 2015 року. У відповідь ВРП надіслала листа від 14 грудня 2017 року № Б-4365/1-26042/0/917, у якому зазначено, що її скарга очікує реєстрації і розглядатиметься у встановленому порядку.
17 липня 2017 року ОСОБА_1 подала до ВРП дисциплінарну скаргу на члена ВККС Заріцьку А.О.
У відповідь ВРП надіслала позивачу листа від 18 серпня 2017 року № Б-4356/0-14459/0/9-17, у якому серед іншого зазначила, що порядок оскарження рішень/дій/бездіяльності ВККС визначений КАС і розгляд цієї категорії спорів віднесений до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції (за правилами КАС у редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року).
Супровідним листом від 18 квітня 2018 року № 12954/0/9-18 ВРП надіслала ОСОБА_1 копію ухвали від 12 квітня 2018 року №3148/0/18-18 про залишення без розгляду її скарги стосовно судді Материнко М.О. Відтак 17 жовтня 2018 року позивач звернулася з цим позовом до суду.
Як висновується зі змісту позову, мотивом звернення до суду є те, що внаслідок того, що суддю Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_4 не притягнули до дисциплінарної відповідальності за постановлення ухвали від 22 листопада 2013 року про поворот виконання судового рішення, як вважає позивач, з порушенням вимог процесуального закону, вона (позивач) позбавлена можливості звернутися до суду про перегляд вказаного судового рішення, на підставі якого з неї стягнули кошти в сумі 26040,49 грн.
Тобто позивач переконана, що притягнення судді до дисциплінарної відповідальності дало б їй можливість оспорити постановлену цією суддею ухвалу про поворот виконання судового рішення, відтак повернути стягнені кошти. Позаяк член ВККС ОСОБА_2 не розглянула згаданої скарги від 05 травня 2015 року своєчасно, строк притягнення судді ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності минув, а наслідком цієї протиправної бездіяльності, у розумінні позивача, є матеріальна шкода в сумі одноразової грошової допомоги, яку з неї стягнули на підставі згаданої ухвали судді ОСОБА_4 від 22 листопада 2013 року.
Між тим, шестимісячний строк на звернення з цим позовом до суду позивач відлічує від дати отримання копії ухвали ВРП від 12 квітня 2018 року №3148/0/18-18.
З огляду на встановлені в цій справі обставини, колегія суддів дійшла висновку, що про порушення своїх прав (що полягало у тривалій перевірці за її скаргою від 05 травня 2015 року, а в підсумку - закінчення строку для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності) позивачу було/мало б бути відомо значено раніше, аніж їй надійшла ухвала ВРП від 12 квітня 2018 року. Зокрема, з листа ВККС від 12 грудня 2016 року, яким її повідомили про те, що її скаргу від 05 травня 2015 року, за якою проводилася перевірка (членом ВККС ОСОБА_2 ) буде передано на розгляд ВРП. Уже з цього листа очевидно, що за скаргою/заявою позивача від 05 травня 2015 року на суддю Материнко М.О. ще не було не прийнято жодного рішення (на дату скерування листа) і якщо на думку позивача до цього призвела протиправна бездіяльність члена ВККС, вона в межах визначеного процесуальним законом піврічного строку мала право звернутися до суду (якщо у такий спосіб вирішила б захистити свої права).
Натомість у липні 2017 року позивач подала до ВРП дисциплінарну скаргу на члена ВККС ОСОБА_2 , за наслідками розгляду якої ВРП листом від 18 серпня 2017 року роз'яснила заявнику її право на звернення до суду у визначеному процесуальним законом порядку, якщо вона вважає, що бездіяльність ВККС та/чи члена ВККС порушила її права.
Наведені обставини в сукупності вказують на те, що про порушення своїх прав (внаслідок тривалої перевірки обставин за її скаргою на суддю Материнко М.О.) позивач дізналася у грудні 2016 року і принаймні у серпні 2017 року вона вже достеменно знала, куди і в якому порядку може звертатися за їх захистом.
З прийняттям ухвали ВРП від 12 квітня 2018 року обставини, які слугували підставою для подання скарги на суддю Материнко М.О., більше не можуть бути предметом перевірки, відповідно і підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Власне це і змусило позивача звернутися з цим позовом до суду, позаяк, з огляду на наведені мотиви позову, позивач, коли подала дисциплінарну скаргу на суддю Материнко М.О., висловила у такий спосіб незгоду із судовим рішенням від 22 листопада 2013 року, яке постановила ця суддя, і притягнення цієї судді до дисциплінарної відповідальності, у розумінні позивача, дало б їй (позивачу) можливість оскаржити це судове рішення та в підсумку скасувати і повернути стягнені кошти.
В контексті спірних правовідносин потрібно зауважити, що подання скарги на дії/поведінку судді Материнко М.О. до ВККС (як і до ВРП, який з набранням чинності згаданих законодавчих змін у сфері правосуддя є єдиним органом, який здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів) жодним чином не впливає і не може вплинути на визначену процесуальним законом процедуру оскарження судових рішень, які постановила, зокрема, ця суддя, в тому числі й на результат цього оскарження (той, на який очікувала позивач).
За змістом пункту 8 частини першої статті 240 КАС суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 123 КАС якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
За частиною четвертою статті 123 КАС якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
З урахуванням наведеного, в обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин та мотивів і доводів сторін, колегія суддів дійшла висновку, що шестимісячний строк для звернення до суду з цим позовом на дату його подання (17 жовтня 2018 року) закінчився і обґрунтованих підстав для його поновлення не встановлено.
Керуючись статтями 123, 240, 248, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Заріцької Анастасії Олексіївни визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, стягнення компенсації залишити без розгляду.
Ухвала Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали виготовлено 27 листопада 2018 року.
Головуючий суддя М. І. Смокович
Судді В. М. Бевзенко
О. В. Білоус
В. М. Шарапа
Т. Г. Стрелець