Постанова
Іменем України
21 листопада 2018 року
м. Київ
справа № 761/37121/14-ц
провадження № 61-31066св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:
головуючого - Висоцької В. С. (суддя - доповідач),
суддів: Пророка В. В., Сімоненко В. М., Фаловської І. М., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «Кредобанк»,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Кредобанк» на рішення Апеляційного суду м. Києва від 15 червня 2017 року, у складі колегії суддів: Немировської О. В., Соколової В. В., Чобіток А. О.,
У грудні 2014 року публічне акціонерне товариство «Кредобанк» (далі -
ПАТ «Кредобанк», банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань.
Позовна заява мотивована тим, що 22 березня 2013 року між
ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, на підставі якого остання отримала кредит у розмірі 221 325,51 грн на умовах, визначених договором, строком до 21 березня 2020 року.
Згідно з умовами договору, за користування кредитом встановлена змінювана процентна ставка: на момент укладення договору - в розмірі 15,99 % річних, та, починаючи з другого періоду дії ставки, - розмір процентної ставки визначається згідно UIRD 12M - «Український індекс ставок за депозитами фізичних осіб строком на 12 місяців у гривні». Повернення суми кредиту здійснюється щомісячно разом із нарахованими процентами рівними сумами по 4 424 грн, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця.
Внаслідок неналежного виконання боржником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором щодо сплати щомісячних платежів на погашення тіла кредиту та відсотків, утворилась заборгованість, яка, станом на 24 вересня 2014 року становить 239 243, 23 грн, з яких: 207 823,68 грн - неповернута сума кредиту, 25 895,70 грн - прострочена заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 5 523,85 грн - пеня по простроченій заборгованості, яка нарахована за період з 04 березня 2014 року
по 24 вересня 2014 року.
Вимоги банку про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором, направлені відповідачу 06 серпня 2014 року, останньою не виконано, що стало підставою для звернення ПАТ «Кредобанк» із даним позовом до суду.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10 квітня 2015 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором від 22 березня 2013 року в сумі 239 243, 23 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що боржником порушено взяті ним зобов'язання за кредитним договором, що, в силу законодавчих вимог, є підставою для настання правових наслідків, встановлених договором або законом. Виходячи з наданого позивачем розрахунку заборгованості, з урахуванням умов кредитного договору, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача кредитної заборгованості у заявленому позивачем розмірі.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 15 червня 2017 року рішення місцевого суду скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що ненадання банком на вимогу суду оригіналу кредитного договору, який був необхідний для проведення почеркознавчої експертизи, а також неявка представника позивача на судові засідання позбавило суд можливості встановити факт існування між сторонами договірних відносин.
У касаційній скарзі, поданій 27 грудня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ «Кредобанк» просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі заочне рішення місцевого суду, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, ПАТ «Кредобанк» посилається на наявні у нього копії документів ОСОБА_1, які були подані останньою при укладенні кредитного договору, та є підтвердженням факту укладення сторонами такого договору, а саме: паспорт громадянина України, картка платника податків, довідка з місця роботи. Заявник вказує на неможливість подання вказаних документів до суду апеляційної інстанції у зв'язку з тим, що поштова кореспонденція апеляційним судом направлялась не на юридичну адресу ПАТ «Кредобанк» - м. Львів, вул. Сахарова,78, а на адресу його Київського відділення - м. Київ, вул. Горького (Антоновича), 91/14.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.
У запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_1, вказуючи на обізнаність позивача із датою проведення судових засідань, зазначає про необґрунтованість доводів касаційної скарги, у зв'язку з чим просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».
Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно із статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року дану справу передано до Верховного Суду.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Розглядаючи справу, апеляційний суд ухвалою від 31 березня 2016 року задовольнив клопотання ОСОБА_1 та призначив у справі почеркознавчу експертизу.
Згідно клопотання судового експерта, яке надійшло до апеляційного суду, для проведення вказаної експертизи необхідним є, зокрема, надання оригіналу кредитного договору. Вказане клопотання експерта направлено на адресу позивача.
Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що позивач, належним чином повідомлений про дату та час судових засідань, та отримавши клопотання експерта, оригіналу договору кредиту не надав, у судові засідання не з'являвся, належними та допустимими доказами існування між сторонами договірних відносин не довів.
Відповідно до частини першої статті 158 ЦПК України (в редакції, на момент вчинення відповідної процесуальної дії) розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов'язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.
Згідно з частиною п'ятою статті 74 ЦПК України, у вказаній редакції, судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. У разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 119 ЦПК України у вказаній редакції,позовна заява повинна містити ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі.
Із наявних у матеріалах справи повідомлень про вручення поштових відправлень вбачається, що поштова кореспонденція апеляційним судом направлялась позивачу на адресу: м. Київ, вул. Горького (Антоновича), 91/14, що не узгоджується з адресами, зазначеними банком у позові, а також у його заяві про направлення кореспонденції, поданій до суду першої інстанції (т. 1, а. с. 52).
Таким чином, направлення судом документів на поштову адресу, яка є відмінною від адреси, зазначеної ПАТ «Кредобанк» у поданих ним заявах, наявних у матеріалах справи, обмежило банк у можливості в повному обсязі реалізувати свої процесуальні права, та, зокрема, надати необхідні докази до суду апеляційної інстанції.
Основними засадами судочинства відповідно до частини першої статті 129 Конституції України визначено, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожній особі гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Публічний характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути заслуханою в суді.
Зазначені процесуальні гарантії забезпечення належного розгляду справ стосовно позивача порушені через його непоінформованість про дату і час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, а також про наявність вказаного клопотання експерта.
Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
У зв'язку з тим, що суди першої і апеляційної інстанцій розглянули справу за відсутності відповідача, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання, чим він обґрунтовував свою касаційну скаргу, оскаржувані судові рішення не можуть вважатися законними та обґрунтованими і відповідно до статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Кредобанк» задовольнити частково.
Рішення Апеляційного суду м. Києва від 15 червня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: В. С. Висоцька
В. В. Пророк
В. М. Сімоненко
І. М. Фаловська
С. П. Штелик