Постанова
Іменем України
21 листопада 2018 року
м. Київ
справа № 234/16582/16-ц
провадження № 61-7592св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2,
відповідач - акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі електромережі»,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, первинна профспілкова організація публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Донецької області, у складі колегії суддів: Новосьолової Г. Г., Груіцької Л. О., Новосядлової В. М., від 23 листопада 2017 року,
У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (далі - ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго»), після зміни назви - акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі електромережі» (далі - АТ «ДТЕК Донецькі електромережі»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, первинна профспілкова організація ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго», про поновлення на роботі, скасування наказів і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовна заява ОСОБА_2 мотивована тим, що він з 21 жовтня 1998 року перебував у трудових відносинах з відповідачем. Наказом ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» № 919-к від 05 жовтня 2016 року його було звільнено з 05 жовтня 2016 року згідно пункту 6 статті 36 КЗпП України через відмову від продовження роботи у зв'язку зі зміною суттєвих умов праці. ОСОБА_2 зазначав, що він працював тривалий час у ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» на різних посадах, а з 02 жовтня 2013 року по день звільнення займав посаду начальника сектора з управління проектами департаменту з правового забезпечення операційної діяльності дирекції з правового забезпечення ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго». Наказом № 553 ОД від 02 серпня 2016 року йому з 05 жовтня 2016 року встановили режим неповного робочого часу - чотири години на тиждень, по одній годині щоденно з понеділка по четвер, з 7-30 год. до 8-30 год. З цим наказом його ознайомили 04 серпня 2016 року, а 12 серпня 2016 року він звернувся з листом до генерального директора ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» ОСОБА_4, в якому просив скасувати наказ № 553 ОД від 02 серпня 2016 року «Про встановлення режиму неповного робочого часу» та, враховуючи його багаторічний досвід роботи, перевести в іншу дирекцію ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго», однак відповіді не отримав. Заявою від 22 вересня 2016 року він повідомив ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» про незгоду працювати на змінених умовах праці і просив у разі його звільнення за пунктом 6 статті 36 КЗпП України в останній день роботи, яким буде 04 жовтня 2016 року, видати копію наказу про звільнення, ознайомити з оригіналом цього наказу, видати трудову книжку та провести остаточний розрахунок, інакше він буде вважати, що роботодавець вирішив залишити йому попередні умови праці та відповідно буде продовжувати працювати за попереднім графіком роботи. Оскільки в останній день роботи, 04 жовтня 2016 року, він не отримав від ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» наказу про припинення трудових відносин за пунктом 6 статті 36 КЗпП України, то продовжував працювати 05 жовтня та 06 жовтня 2016 року на умовах повного робочого часу, вважаючи, що роботодавець погодився із його заявою та прийняв рішення не припиняти з ним трудовий договір. 06 жовтня 2016 року, наприкінці робочого дня, він був ознайомлений з наказом № 919-к від 05 жовтня 2016 року про його звільнення з 05 жовтня 2016 року, згідно пункту 6 статті 36 КЗпП України через відмову від продовження роботи у зв'язку зі зміною суттєвих умов праці. Копії наказу про звільнення він не отримував, повідомлення про звільнення отримав поштовим зв'язком 12 жовтня 2016 року. ОСОБА_2 вважає, що його звільнення є незаконним, оскільки змін в організації виробництва і праці на підприємстві відповідача не відбулось, наказ № 553 ОД від 02 серпня 2016 року «Про встановлення режиму неповного робочого часу» носить дискримінаційний характер, при виданні наказу були суттєво порушені: умови пунктів 3.7, 3.8, 3.26, 5.23 колективного договору, пункту 7 розділу 5 Правил організації діловодства та архівного зберігання документів в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, статті 56, частини четвертої статті 97 КЗпП України, умови Галузевої угоди між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Фондом державного майна України, Всеукраїнським об'єднанням організацій роботодавців «Федерація роботодавців паливно-енергетичного комплексу України» і Профспілкою працівників енергетики та електротехнічної промисловості України на 2016 - 2018 роки (далі - Галузева угода).
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_2 просив суд скасувати накази ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» № 919-к від 05 жовтня 2016 року про звільнення, № 553 ОД від 02 серпня 2016 року «Про встановлення режиму неповного робочого часу», визнати незаконним звільнення за наказом № 919-к від 05 жовтня 2016 року та поновити його на посаді начальника сектору з управління проектами департаменту з правового забезпечення операційної діяльності дирекції з правового забезпечення ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго», стягнути з ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06 жовтня 2016 року до поновлення його на роботі, який станом на 06 вересня 2017 року становив 100 150, 86 грн, з урахуванням вимог статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці» щодо компенсації та індексації.
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області, у складі судді Літовки В. В., від 07 вересня 2017 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 Скасовано наказ ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» № 553 ОД від 02 серпня 2016 року «Про встановлення режиму неповного робочого часу». Скасовано наказ ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» №919-к від 05 жовтня 2016 року про звільнення ОСОБА_2 Визнано незаконним звільнення ОСОБА_2 за наказом від 05 жовтня 2016 року №919-к та поновлено його на посаді начальника сектору з управління проектами департаменту з правового забезпечення операційної діяльності дирекції з правового забезпечення ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго», допущено негайне виконання рішення. Стягнуто з ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06 жовтня 2016 року по 07 вересня 2017 року, включно, у сумі 89 016, 90 грн, допущено негайне виконання рішення суду у частині стягнення середнього місячного заробітку за вимушений прогул у розмірі 8 127, 63 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем не надано суду рішення Наглядової ради про зміни в організації виробництва та праці щодо посади позивача, у зв'язку з чим немає підстави вважати, що у товаристві відбулись зміни в організації виробництва і праці, а тому накази ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» №919-к від 05 жовтня 2016 року про звільнення та № 553 ОД від 02 серпня 2016 року «Про встановлення режиму неповного робочого часу» прийняті з порушенням чинного трудового законодавства України, що є підставою для визнання звільнення позивача незаконним та скасування оспорюваних наказів.
Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 23 листопада 2017 року рішення Краматорського міського суду Донецької області від 07 вересня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні заявлених позовних вимог.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що місцевий суд дійшов безпідставного висновку про незаконне звільнення позивача. Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні заявлених позовних вимог, апеляційний суд виходив із відсутності правових підстав для скасування наказів від 05 жовтня 2016 року № 919-к, від 02 серпня 2016 року № 553-ОД, оскільки підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників, а також штатний розпис. Звільнення позивача на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України через відмову від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці відбулося з дотриманням вимог чинного законодавства, з урахуванням тієї обставини, що дійсно відбулися зміни в організації виробництва і праці. Зміна істотних умов праці, про яку позивач був повідомлений більше ніж за два місяці та від яких він відмовився, відбулася за безспірної наявності змін в організації виробництва і праці, які запроваджені для оперативного виконання завдань, якісної організації праці за напрямами діяльності, поліпшення ефективності прийняття та реалізації управлінських рішень, відтак відповідачем не було допущено порушень трудового законодавства при звільненні працівника.
У грудні 2017 року ОСОБА_2 подано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Донецької області від 23 листопада 2017 року.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Апеляційного суду Донецької області від 23 листопада 2017 року та залишити в силі рішення Краматорського міського суду Донецької області від 07 вересня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, обґрунтовано тим, що апеляційним судом повно і всебічно не з'ясовано обставини справи, не враховано, що зміни, внесені наказом № 381-ОД від 31 травня 2016 року до штатного розкладу, передбачали не скорочення посади начальника сектору, а переміщення її до іншої дирекції. Апеляційним судом неправильно застосовано положення частини другої статті 32 КЗпП України.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху та надано строк для усунення недоліку касаційної скарги в частині сплати судового збору.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів». Відповідно до пункту 4 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
09 лютого 2018 року матеріали касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Донецької області від 23 листопада 2017 року передано до Верховного Суду.
27 лютого 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
У березні 2018 року ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» подано відзив на касаційну скаргу, в якому вказано на її необґрунтованість та безпідставність.
У квітні 2018 року ОСОБА_2 подано письмові пояснення на відзив на касаційну скаргу, в яких заявник вказує на необґрунтованість поданого відзиву на касаційну скаргу.
У травні 2018 року ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» направило до Верховного Суду заяву, в якій повідомило про зміну найменування ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» на акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі електромережі».
08 листопада 2018 року ухвалою Верховного Суду справу за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, первинна профспілкова організація ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго», про поновлення на роботі, скасування наказів і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Донецької області від 23 листопада 2017 року призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судами встановлено, що відповідно до наказу N 89-к від 21 жовтня 1998 року ОСОБА_2 прийнятий на роботу у державну акціонерну енергопостачальну компанію «Донецькобленерго», правонаступником якої є ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго», на посаду економіста. З 21 жовтня 1998 року ОСОБА_2 тривалий час працював на різних посадах на підприємстві, а 02 жовтня 2013 року був переведений на посаду начальника сектора управління проектами департаменту по правовому забезпеченню операційної діяльності дирекції по правовому забезпеченню (т. 1 а.с. 9-12).
Рішенням Наглядової ради ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго», оформленого протоколом від 20 квітня 2016 року, погоджено внесення змін з 01 квітня 2016 року до організаційної структури товариства (що відповідає пункту 16.11.1 статуту товариства) для оперативного виконання завдань, якісної організації праці за напрямами діяльності, поліпшення ефективності прийняття та реалізації управлінських рішень шляхом:
- створення Приазовських та Краматорських високовольтних електричних мереж з підпорядкуванням керівнику департаменту з високовольтних мереж технічної дирекції;
- введення посади директора із закупок з підпорядкуванням йому наступних підрозділів: відділу з контролю та аналізу закупок, відділу із забезпечення постачань, служби матеріально-технічного обслуговування;
- перепідпорядкування менеджерів із забезпечення виробництва дирекції із забезпечення виробництва керівнику департаменту із загальних питань дирекції із забезпечення виробництва;
- перепідпорядкування групи кадрової безпеки департаменту з корпоративних розслідувань дирекції з безпеки безпосередньо директору з безпеки;
- перепідпорядкування відділу фінансового моніторингу та експертиз департаменту з аналізу та управління ризиками економічної безпеки керівнику департаменту з корпоративних розслідувань дирекції з безпеки;
- зміна розміру штатних ставок керівників, обсяги роботи яких зменшуються внаслідок проведеної реорганізації;
- введення посади керівника департаменту з питань надзвичайного стану та забезпечення фізичної та технічної охорони з підпорядкуванням йому групи із забезпечення фізичної та технічної охорони;
- перепідпорядкування відділу з правового забезпечення діяльності ЦОК директору з продажів;
- виведення посади директора, який був підпорядкований генеральному директору;
- перепідпорядкування служби охорони праці департаменту з гігієни та безпеки праці дирекції з охорони праці безпосередньо директору з охорони праці;
- введення другої посади керівника департаменту з гігієни та безпеки праці з підпорядкуванням йому наступних підрозділів: відділу з протипожежної безпеки, надзвичайного стану та громадянського захисту, відділу охорони праці Приморського регіону, відділу охорони прані Краматорського регіону;
- виведення інженерів з промислової санітарії департаменту з гігієни та безпеки праці дирекції з охорони праці;
- виведення інженерів з безпеки руху дирекції з охорони праці;
- виведення відділу охорони праці Макіївського РЕМ департаменту з гігієни та безпеки праці дирекції з охорони праці (т. 2 а.с. 221-222).
Рішення наглядової ради ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго», яке оформлене протоколом від 20 квітня 2016 року є чинним, нікім не оскаржене, у встановленому порядку не скасоване.
Наказом генерального директора ПАТ «Донецькобленерго» № 381-ОД «Про зміну організаційної структури та штатного розпису ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» від 31 травня 2016 року, з метою оперативного виконання завдань, якісної організації праці за напрямами діяльності, поліпшення ефективності прийняття та реалізації управлінських рішень, у відповідності з рішенням наглядової ради ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго», введено в дію з 01 липня 2016 року організаційну структуру ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго», а також з 01 липня 2016 року внесені зміни до штатного розпису ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго».
Зі змісту наказу вбачається, що:
- пунктом 2.4.6 введено в штатний розпис посаду начальника сектора по управлінню проектами на 0,1 штатну одиницю з безпосереднім підпорядкуванням директору по продажам;
- пунктом 2.5.4.7 виведено із штатного розпису дирекції по правовому забезпеченню сектор з управляння проектами (т. 1 а.с.199-203).
Із вказаним наказом № 381-ОД від 31 травня 2016 року «Про зміну організаційної структури та штатного розпису ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» відповідач зобов'язаний був ознайомити працівників підприємства.
09 червня 2016 року посадовими особами ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» був складений акт про те, що ОСОБА_2, начальник сектору по управлінню проектами ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго», 09 червня 2016 року о 15 годині у приміщенні Краматорського РЕС ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» за адресою: м. Краматорськ, вул. Островського, 8, від ознайомлення з наказом від 31 травня 2016 року № 381-ОД відмовився, тому вказаний наказ був йому зачитаний вголос, але від підпису ОСОБА_2 відмовився. Акт підписаний посадовими особами ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» (т. 1 а.с. 204).
Наказом ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» №553-ОД від 02 серпня 2016 року «Про встановлення режиму неповного робочого часу», у зв'язку зі змінами в організації виробництва та праці, ОСОБА_2 начальнику сектора управління проектами департаменту по правовому забезпеченню операційної діяльності дирекції по правовому забезпеченню ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» встановлено з 05 жовтня 2016 року режим неповного робочого часу чотири години на тиждень, розподіливши по 1 (одній) годині щодня з понеділка по четвер: з 7 год. 30 хв. до 08 год. 30 хв. Оплату роботи наказано проводити пропорційно відпрацьованого часу.
Із зазначеним наказом ОСОБА_2 ознайомлений 04 серпня 2016 року (т. 1 а.с. 205).
12 серпня 2016 року ОСОБА_2 направив листа на ім'я генерального директора ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго», запропонувавши прийняти рішення про скасування наказу ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» № 553-ОД від 02 серпня 2016 року «Про встановлення режиму неповного робочого часу» (т. 1 а.с. 35-39).
22 вересня 2016 року ОСОБА_2 на адресу генерального директора ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» направив заяву про відмову у продовженні роботи на умовах неповного робочого часу, передбаченого наказом № 553-ОД від 02 серпня 2016 року (т. 1 а.с. 41-42).
04 жовтня 2016 року ОСОБА_2 на адресу відповідача була надіслана телеграма, зі змісту якої вбачається, що позивач повідомляє про те, що він з 05 жовтня 2016 року буде продовжувати працювати на умовах повного робочого дня (т. 2 а.с. 53).
Наказом № 919-к від 05 жовтня 2016 року ОСОБА_2 був звільнений з роботи за пунктом 6 статті 36 КЗпП України у зв'язку із відмовою від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці (т. 1 а.с. 76).
Згідно частини першої статті 3 ЦПК України, 2004 року, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до положень статті 60 ЦПК України, 2004 року, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Визначення юридичної особи, поняття та порядок ліквідації чи реорганізації юридичної особи містяться у статтях 80, 104?111 ЦК України, статтях 62?66, 79?92 ГК України, статтях 1?22 Закону України «Про господарські товариства» (чинного на момент розгляду судами спору). Згідно з цими нормами товариство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Підприємство може складатися з виробничих або функціональних структурних підрозділів (виробництв, відділень, цехів, управлінь, бюро, служб тощо) та створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України підставою для припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом із підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці.
У зв'язку зі змінами в організації виробництва та праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією самою спеціальністю, кваліфікацією чи посадою (частина третя та четверта статті 32 КЗпП України). Про зміну істотних умов праці - систем і розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, установлення чи скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за 2 місяці. Якщо попередні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 КЗпП України.
Зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва та праці.
Статтею 43 КЗпП України не передбачено обов'язкового отримання згоди профспілкової організації на звільнення робітника за пунктом 6 статті 36 КЗпП України.
Ухвалюючи нове рішення у справі, встановивши наявність змін в організації виробництва та праці (запроваджені роботодавцем з метою для оперативного виконання завдань, якісної організації праці за напрямами діяльності, поліпшення ефективності прийняття та реалізації управлінських рішень), про які позивач був повідомлений більше ніж за два місяці та від яких він відмовився, апеляційний суд дійшов вірного висновку про те, що звільнення ОСОБА_2 через відмову від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці (пункт 6 статті 36 КЗпП України) відбулося з дотриманням вимог чинного законодавства. Приймаючи до уваги те, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників, а також штатний розпис, апеляційний суд обґрунтовано вказав про відсутність підстав для скасування наказів ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» № 919-к від 05 жовтня 2016 року та № 553-ОД від 02 серпня 2016 року.
Таким чином, апеляційним судом при вирішення справи правильно застосовано вищезазначені норми матеріального права на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами, виходячи із змісту заявлених позовних вимог (стаття 212 ЦПК України, 2004 року).
За правилами частини першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Суди надали оцінку основним аргументам сторін.
Керуючись статтями 402, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Апеляційного суду Донецької області від 23 листопада 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийД. Д. Луспеник
СуддіО. В. Білоконь
Б. І. Гулько
Є. В. Синельников
С. Ф. Хопта