Ухвала
21 листопада 2018 року
м. Київ
справа № 723/18/17
провадження № 61-31157св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - Національна академія внутрішніх справ,
представник позивача - Кунцевич Олександр Олександрович,
відповідач - ОСОБА_2,
представник відповідача - адвокат ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області у складі судді Дедик Н. П. від 18 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області у складі колегії суддів: Яремка В. В., Литвинюк І. М., Перепелюк І. Б. від 05 липня 2017 року,
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У січні 2017 року Національна академія внутрішніх справ звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі.
Позовна заява мотивована тим, що наказом Київського національного університету внутрішніх справ, правонаступником якого є Національна академія внутрішніх справ, № 562 від 05 серпня 2010 року ОСОБА_2 було зараховано курсантом першого курсу денної форми навчання.
27 вересня 2010 року між сторонами був укладений договір № 10-663 про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України), відповідно до якого відповідач навчався та утримувався за рахунок коштів державного бюджету і після закінчення навчання повинен відпрацювати за місцем розподілу не менше трьох років.
Також між сторонами 20 грудня 2012 року було укладено додатковий договір № 1 до договору про підготовку фахівців № 10-663 від 27 вересня 2010 року.
Після здобуття вищої освіти відповідно до умов договору відповідача було направлено для подальшого проходження служби до Управління МВС України в Чернівецькій області.
Наказом Управління МВС України в Чернівецькій області № 261 о/с від 29 жовтня 2015 року ОСОБА_2 звільнено з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни, тобто до сплати встановленого трирічного терміну перебування на службі по закінченню навчання.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь вартість витрат, пов'язаних з його утриманням у навчальному закладі у розмірі 38 420,38 грн.
Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 18 квітня 2017 року позов Національної академії внутрішніх справ задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Національної академії внутрішніх справ вартість витрат, пов'язаних з його утриманням у навчальному закладі у розмірі 38 420,38 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки відповідач був звільнений з органів внутрішніх справ після закінчення навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі, то він повинен відшкодувати понесені фактичні витрати, пов'язані з його утриманням у навчальному закладі.
Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 05 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.
У липні 2017 року ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки не врахували, що спори з приводу стягнення витрат, пов'язаних з утриманням особи у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Крім того, позивач не має повноважень на пред'явлення вимоги про відшкодування витрат, здійснених за рахунок державного бюджету.
У вересні 2017 року до касаційного суду надійшли заперечення Національної академії внутрішніх справ на касаційну скаргу, у яких, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, позивач просить ухвалені у справі судові рішення залишити без змін.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
До Верховного Суду надійшла вказана справа.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.
Згідно з частинами першою та четвертою статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
Про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із обґрунтуванням підстав, визначених у частині шостій статті 403 цього Кодексу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки касаційна скарга містить доводи щодо порушення судами правил предметної юрисдикції.
Керуючись частиною шостою статті 403, частинами першою та четвертою статті 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Справу № 723/18/17 за позовом Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_2 про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області у складі судді Дедик Н. П. від 18 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області у складі колегії суддів: Яремка В. В., Литвинюк І. М., Перепелюк І. Б. від 05 липня 2017 року, передати на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:Н. О. Антоненко
В. . Журавель
В. М. Коротун
В. П. Курило