Постанова
Іменем України
21 листопада 2018 року
м. Київ
справа № 399/1001/16-ц
провадження № 61-31228св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач 1 - держава Україна в особі Кабінету Міністрів України,
представник відповідача 1: Волошин Наталія Леонідівна, Скрипниченко Вікторія Володимирівна, КалінінаАнна Олександрівна,
відповідач 2 - Онуфріївський відділ Олександрійської місцевої прокуратури,
представник відповідача 2 - Охотник Іван Миколайович,
відповідач 3 - Головне управління Державного казначейства України в Кіровоградській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області у складі судді Чельник О. І. від 26 квітня 2017 року,
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Онуфріївського відділу Олександрійської місцевої прокуратури, Головного управління Державного казначейства України в Кіровоградській області про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 22 січня 2011 року брати ОСОБА_7 та ОСОБА_8 викрали в нього гречку на суму 35 100 грн та були затримані працівниками правоохоронних органів у зв'язку з чим була відкрита кримінальна справа. 23 грудня 2015 року постановою прокурора Онуфріївського відділу Олександрійської місцевої прокуратури було закрито кримінальне провадження за відсутністю в діях братів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 складу злочину, про таке прийняте рішення позивач дізнався лише 07 грудня 2016 року. Позивач зазначає, що постановою про закриття кримінального провадження прокуратура проявила неправомірну бездіяльність, не виконувалися ухвали суду, що і привело до неможливості притягнути до відповідальності зловмисників у викраденні гречки та заподіяння позивачу майнової шкоди на суму 35 100 грн. Моральну шкоду у розмірі 17 000 грн позивач обґрунтовує тим, що грабіжники його пограбували, а працівники правоохоронних органів за п'ять років не встановили злочинців, значна втрата майна на суму понад 35 100 грн суттєво вплинула на його моральний стан, заподіяла значних моральних страждань.
Рішенням Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 31 березня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що позивач не надав доказів на підтвердження протиправних дій чи бездіяльності органу державної влади (службової особи), докази спричинення йому моральної шкоди, а також наявності причинного зв'язку між діями, бездіяльністю заподіювача та спричиненою шкодою, тобто не довів своїх позовних вимог.
Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 26 квітня 2017 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 31 березня 2017 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 31 березня 2017 року залишено без руху для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме, для сплати судового збору за подання скарги.
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги, апеляційний суд виходив із того, що докази про заподіяння позивачу незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органами досудового розслідування, прокуратури та суду майнової та моральної шкоди в матеріалах справи відсутні, а тому пільга передбачена пунктом 13 частиною другої статті 3 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI) до позивача не може бути застосована.
Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 23 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 31 березня 2017 року визнано неподаною та повернуто заявнику.
Визнаючи неподаною та повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач недоліки апеляційної скарги в установлений судом строк не усунув, а саме, не сплатив судовий збір за подання скарги.
У червні 2017 року представник ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду, питання про відкриття апеляційного провадження передати до апеляційного суду.
Касаційна скарга мотивована тим, що враховуючи характер спору в указаній справі відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону № 3674-VI судовий збір не сплачується за подання позовної заяви про відшкодування шкоди заподіяної органами державної влади.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.
Апеляційна скарга на судове рішення місцевого суду підлягає оплаті судовим збором за ставками, визначеними підпунктами 6, 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI.
У статті 3 Закону № 3674-VI визначено об'єкти справляння судового збору.
Згідно з положеннями пункту 13 частини другої статті 3 Закону № 3674-VI судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.
Із урахуванням системного аналізу цієї норми закону, позивачі звільняються від сплати судового збору незалежно від доведеності вини органу державної влади (службової особи) у заподіянні шкоди. Обставини наявності такої вини є предметом доказування у кожній справі і не можуть бути критерієм для вирішення питання про сплату судового збору за подання позовної заяви щодо даної категорії спору.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що звертаючись до суду з указаним позовом, позивач посилався на те, що неправомірна бездіяльність органу досудового розслідування та прокуратури призвела до неможливості притягнути до відповідальності осіб, які скоїли правопорушення, та заподіяння позивачу майнової та моральної шкоди.
У даній справі при зверненні до суду із позовом про відшкодування майнової та моральної шкоди за рахунок держави України позивач був звільнений від оплати судового збору на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону № 3674-VI. Порушені права заявника можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред'явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу, а саме при апеляційному перегляді. Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права.
У зв'язку з наведеним висновки апеляційного суду щодо визнання апеляційної скарги неподаною з підстав несплати судового збору є необґрунтованими.
Апеляційний суд у порушенням норм процесуального права позбавив ОСОБА_1 права на апеляційне оскарження судового рішення, як складової частини права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, там, де існують, апеляційні або касаційні суди, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року).
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Тобто Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
З огляду на викладене оскаржувана ухвала апеляційного суду відповідно до вимог частини четвертої статті 406 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Керуючись статтями 406, 416ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 26 квітня 2017 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасоване судове рішення апеляційного суду втрачає законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:Н. О. Антоненко
В. І. Журавель
В. М. Коротун
В. П. Курило