Постанова
Іменем України
22 листопада 2018 року
м. Київ
справа № 2-3130/11
провадження № 61-38117св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), БілоконьО. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «СП МДМ»,
відповідач - ОСОБА_4,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - товариство з обмеженою відповідальністю «Україно-Ізраїльське підприємство «ДБС Груп»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Україно-Ізраїльське підприємство «ДБС Груп» на ухвалу Апеляційного суду Запорізької області, у складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Маловічко С. В., Гончар М. С., від 17 травня 2018 року,
У вересні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «СП МДМ» (далі - ТОВ «СП МДМ») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, у складі судді Рибалко Н. І., від 25 січня 2012 року позов ТОВ «СП МДМ» задоволено. Виділено частину приміщень ТОВ «СП МДМ» у будівлі літ. К-4 по АДРЕСА_1. Визнано за ТОВ «СП МДМ» право власності на приміщення, якірозташовані у будівлі літ. К-4 по АДРЕСА_1. Скасовано реєстрацію права власності ТОВ «СП МДМ» на частину приміщень у будівлі літ. К-4 по АДРЕСА_1.
У березні 2018 року (більше, ніж через шість років після ухвалення судового рішення) товариство з обмеженою відповідальністю «Україно-Ізраїльське підприємство «ДБС Груп» (далі - ТОВ «УІП «ДБС Груп») звернулось до суду з апеляційною скаргою на вказане судове рішення.
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 17 травня 2018 року
апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «УІП «ДБС Груп» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 січня 2012 року закрито.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскарженим судовим рішенням не було вирішено питання про права та обов'язки ТОВ «УІП «ДБС Груп», яке звернулось до суду з апеляційною скаргою, оскільки останнє не є співвласником нежитлових приміщень, щодо яких між сторонами у цій справі виник спір.
У касаційній скарзі ТОВ «УІБ «ДБС Груп» просить скасувати ухвалу апеляційного суду, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що заявник є власником 9/25 частин спірного приміщення, яке є спільною частковою власністю. Висновок апеляційного суду про те, що заявник набув право власності на конкретно визначені приміщення є необґрунтованим, оскільки договір про поділ майна, яке є спільною частковою власністю, відсутній. Витяг з Єдиного державного реєстру речових прав не є належним доказом відсутності у заявника права власності на спірний об'єкт нерухомості, оскільки право власності зареєстровано до 2003 року та не було внесено заявником до вказаного реєстру.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини першої статті 292 ЦПК України (у редакції, чинній на момент постановлення оскарженої ухвали), сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», при поданні апеляційної скарги особою, яка не має передбаченого статтею 292 ЦПК України права на апеляційне оскарження, у тому числі особою, яка не брала участі у справі, про права та обов'язки якої суд першої інстанції питання не вирішував, подання скарги на ухвалу суду, що не підлягає апеляційному оскарженню, суддя-доповідач відповідно до цієї норми та частини третьої статті 297 ЦПК України постановляє ухвалу про відмову в прийнятті апеляційної скарги. Якщо зазначені обставини будуть встановлені після прийняття апеляційної скарги до розгляду, апеляційний суд постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження у справі за такою скаргою.
Під час розгляду справи апеляційним судом встановлено, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 січня 2012 року позов ТОВ «СП МДМ» до ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно задоволено.
У березні 2018 року ТОВ «УІП «ДБС Груп» звернулося до апеляційного суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що оскарженим судовим рішення вирішено питання про його права та обов'язки, оскільки воно є власником 9/25 частин будівлі літ. К-4 по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 05 березня 2001 року.
Відповідно до частини третьої статті 61 ЦПК України (у редакції, чинній на момент постановлення оскарженої ухвали) обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у якої беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 31 листопада
2006 року, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 08 лютого 2007 року, у справі № 6/312д/06 встановлено, що
ТОВ «УІП «ДБС Груп» набуло у власність у ТОВ «СП МДМ» на підставі договору купівлі-продажу від 05 березня 2001 року частину конкретно визначеного приміщення у будівлі АДРЕСА_1 Незалежно від того, що приміщення, придбані ТОВ «УІП «ДБС Груп», є складовою будівлі АДРЕСА_1 право власності на іншу частину приміщення належить конкретно визначеним особам з конкретно визначеними приміщеннями, а тому не є спільною власністю, у тому числі і частковою.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі за апеляційною скаргою ТОВ «УІП «ДБС Груп» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя
від 25 січня 2012 року, оскільки воно не брало участі у справі, а оскарженим судовим рішенням питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов'язки не вирішувалось, оскільки воно не є та не було на момент ухвалення оскарженого рішення суду першої інстанції співвласником тієї частини приміщень, щодо яких між сторонами виник спір.
З урахуванням наведеного, ухвала апеляційного суду є такою, що постановлена з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують. Підстави для скасування оскарженої ухвали апеляційного суду відсутні.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржена ухвала апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Україно-Ізраїльське підприємство «ДБС Груп» залишити без задоволення.
Ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 17 травня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Синельников
О. В. Білоконь
С. Ф. Хопта