Єдиний унікальний номер №440/804/18
Провадження № 2/440/1017/2018
27 листопада 2018 року
Буський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Кос І.Б.,
з участю секретаря
судового засідання Дутки С.І.,
з участю позивача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засідання в місті Буську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином,-
позивач ОСОБА_2 звернулась в суд із указаним позовом. Просила стягнути з відповідача ОСОБА_4 на її користь завдану злочином матеріальну шкоду в розмірі 1872,00 грн. та моральну шкоду в сумі 70000,00 грн.
В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що вироком Буського районного суду Львівської області від 24.03.2017 року відповідача ОСОБА_4 було визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121 та ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК України із призначенням йому остаточного покарання у виді п'яти років позбавлення волі зі звільненням його від відбування покарання з випробуванням строком на один рік. Відповідача визнано винуватим у тому, що він 31.01.2017 року близько 12.00 год. таємно викрав з житлового будинку позивачки грошові кошти в сумі 400 грн., чим спричинив потерпілій матеріальну шкоду на вищевказану суму. Крім того, відповідач 31.01.2017 року приблизно о 15.00 год., під час раптово виниклого конфлікту із позивачем, наніс їй один удар ножем у живіт, спричинивши тяжке тілесне ушкодження у вигляді проникаючої рани в ділянці живота. У результаті вказаного кримінального правопорушення позивачка перенесла оперативне втручання і більше двох місяців у 2017 році проходила лікування в Буській ЦРЛ, а також понесла витрати на придбання медикаментів на загальну суму 1872 грн. Своєю письмовою розпискою від 03.03.2017 року відповідач зобов'язався сплатити позивачці до кінця 2017 року 8000,00 грн. у якості відшкодування їй матеріальної та моральної шкоди, завданої вищевказаним кримінальним правопорушенням, однак своїх зобов'язань до цього часу відповідач не виконав. Позивач зі спливом часу оцінює заподіяну їй моральну шкоду в розмірі 70000,00 грн.
Позивач ОСОБА_2 та її представник - адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали повністю, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просили суд позов задовольнити, а проти заочного розгляду справи заперечили.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про отримання судової повістки, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не подавав.
Заслухавши пояснення позивача та її представника, дослідивши матеріали та з'ясувавши дійсні обставини справи, всебічно, повно та об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку, виходячи із таких мотивів.
Відповідно до статті 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов'язковість рішень суду.
Згідно статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 10 ЦПК).
Згідно частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як передбачено частиною першою статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено наступні обставини та відповідні їм спірні правовідносини.
Як вбачається із наданих сторонами доказів, 31.01.2017 року, приблизно о 12:00 год., відповідач ОСОБА_4, переслідуючи корисливі мотиви, з метою протиправного збагачення, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, пошкодивши вхідні двері, проник у приміщення житлового будинку, належного позивачці ОСОБА_2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, звідки таємно викрав гроші в сумі 400 грн., що знаходились у копілці в одній із кімнат будинку, які в подальшому обернув на свою користь та використав на власні потреби, чим спричинив позивачці матеріальну шкоду на вищевказану суму. Крім того, відповідач 31.01.2017 року приблизно о 15.00 год., знаходячись у приміщенні житлового будинку ОСОБА_5, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, під час раптово виниклого конфлікту із позивачем, маючи умисел на спричинення останній тяжкого тілесного ушкодження, наніс їй один удар ножем у живіт, спричинивши тілесне ушкодження у вигляді проникаючої рани в ділянці живота, що відноситься до тяжкого тілесного ушкодження.
За вищевказаними фактичними обставинами вироком Буського районного суду Львівської області від 24.03.2017 року відповідача ОСОБА_4 було визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121 та ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК України із призначенням йому остаточного покарання у виді п'яти років позбавлення волі зі звільненням його від відбування покарання з випробуванням строком на один рік.
Частиною шостою статті 82 ЦПК України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно статті 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Згідно вимог статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Оскільки розмір завданої позивачці кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди, що полягає із її витратами на придбання медикаментів, повністю підтверджується наявними у матеріалах справи фіскальними чеками на загальну суму 1472 грн., а також з урахуванням встановлених згаданим вироком суду викрадених у позивачки грошових коштів в сумі 400 грн., а відтак заявлена позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивачки матеріальна шкода на загальну суму 1872,00 грн. повністю підлягає до задоволення
Що стосується заявленої позивачкою вимоги про стягнення із відповідача завданої моральної шкоди в розмірі 70000,00 грн., суд констатує наступне.
Як передбачено п. 1, п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 цього Кодексу моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування (ч. 4 ст. 23 ЦК).
Згідно вимог ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів (ч. 1 ст. 1168 ЦК України).
З огляду на вищенаведене, враховуючи характер кримінального правопорушення та спричинені відповідачем негативні наслідки, внаслідок чого позивачка отримала тяжкі тілесні ушкодження, зазнала фізичного болю та моральних страждань, що вплинули на її фізичний та емоційний стан, порушили звичний ритм життя позивачки, беручи до уваги характер немайнових втрат, а також ухилення відповідача від відшкодування завданої з його вини шкоди, суд, з урахуванням вимог розумності та справедливості, оцінює спричинену позивачці ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 30000 грн., яку слід стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь позивачки, що буде достатньою, відповідатиме вимогам розумності та справедливості, виходячи із фактичних обставин справи.
Окрім того, оскільки позивачка була звільнена від сплати судового збору при поданні позовної заяви, то такий збір у сумі 704,80 грн. підлягає стягнення з відповідача у дохід держави, ураховуючи вимоги ч. 6 ст. 141 ЦПК України
Ураховуючи наведене та керуючись статтями 1, 2, 4, 8, 10, 11, 12, 13, 76, 77, 78, 81, 82, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 1 872,00 гривні матеріальної шкоди та 30 000,00 гривень моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп.
Апеляційну скарга на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне судове рішення складено 19 листопада 2018 року.
Учасники справи:
Позивач:ОСОБА_2, АДРЕСА_4
Представник позивача: ОСОБА_3, АДРЕСА_3
Відповідач: ОСОБА_4, АДРЕСА_5
Суддя: І. Б. Кос