Постанова
Іменем України
22 листопада 2018 року
м. Київ
справа № 214/2093/16-ц
провадження № 61-34500св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на заочне рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 24 жовтня 2016 року у складі судді Щеняєва І. Б. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П.,
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 04 липня 2013 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ» та ОСОБА_4 укладено договір страхування від нещасних випадків, за умовами якого страховик зобов'язався у разі настання страхового випадку здійснити страхове відшкодування страхувальнику. Пунктом 11.2 цього договору передбачено сплату страхових платежів шляхом списання коштів з його карткового рахунку, відкритого у ПАТ КБ «ПриватБанк».
09 червня 2015 року з ним стався страховий випадок, після настання якого, він звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» про отримання страхового відшкодування у розмірі 9000 грн, проте у добровільному порядку, кошти виплачені не були. Вважає, що бездіяльністю ПАТ КБ «Приватбанк» йому завдано матеріальну і моральну шкоду.
На підставі вищевикладеного ОСОБА_4 просив стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» 9 000 грн матеріальної шкоди; 3 000 євро на відшкодування моральної шкоди.
Заочним рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 24 жовтня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірні правовідносини виникли з договору страхування, укладеним між позивачем та ПАТ «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ», а оскільки ПАТ КБ «ПриватБанк» не є стороною укладеного договору, то він є неналежним відповідачем у справі, у зв'язку з чим відсутні підстави для покладення на нього відповідальності за відшкодування шкоди.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у позові з підстав пред'явлення позову до неналежного відповідача. При цьому зауважив, про відсутність клопотання позивача про заміну відповідача належним або залучення співвідповідача.
У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили йому у задоволенні позову з тих підстав, що його позов пред'явлений до неналежного відповідача.
05 червня 2018 року цивільну справу передано до Верховного Суду.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Судами встановлено, що 04 липня 2013 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ» та ОСОБА_4 укладено договір страхування від нещасних випадків, за умовами якого страховик зобов'язався у разі настання страхового випадку здійснити страхове відшкодування страхувальнику, а страхувальник зобов'язався своєчасно сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору, строк дії якого становить з 11 липня 2013 року по 10 липня 2014 року включно.
Пунктом 11.2 договору страхування передбачено спосіб сплати: щомісячний регулярний платіж у розмірі 10 грн з карткового рахунку страхувальника в ПАТ КБ «ПриватБанк».
Згідно з пунктом 11.3 цього договору страховий платіж вважається сплаченим з моменту надходження безготівкових коштів або внесення готівкових коштів на вищезазначений рахунок страховика.
Цей договір укладений на підставі усної заяви страхувальника, підписаний ОСОБА_4 і Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ» в особі Голови Правління ОсадчогоО. В., діючого на підставі Статуту.
09 червня 2015 року ОСОБА_4 звертався до лікаря травматолога комунального закладу «Криворізька міська лікарня № 4» ОСОБА_5 і йому було встановлено діагноз «забій грудної клітини».
ОСОБА_4 звернувся до суду за захистом своїх прав у зв'язку з відмовою ПАТ КБ «ПриватБанк» сплатити страхове відшкодування.
Відповідно до статті 3 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною першою статті 11 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
ПАТ КБ «ПриватБанк» заперечуючи проти заявлених позовних вимог, зазначав, що відповідно до виписок кошти для сплати регулярного платежу протягом липня 2013 року на рахунку відсутні. Банк не мав можливості здійснити регулярний платіж. Зазначив, що зобов'язання перераховувати страхові платежі покладенні на ОСОБА_4, а не на банк.
Отже, визначене пунктом 11.2 цього договору страхування списання щомісячного регулярного платежу з карткового рахунку страхувальника, відкритого у ПАТ КБ «ПриватБанк», передбачає порядок оплати й не є свідченням відповідальності останнього у зв'язку з цим - за відмову у виплаті страховиком страхового відшкодування.
Таким чином, враховуючи зазначені суб'єкти, об'єкт і зміст зазначених відносин, в цьому випадку спірні правовідносини виникли з договору страхування, укладеного між позивачем та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ». ПАТ КБ «ПриватБанк» не вважав себе відповідальним за невиконання умов договору страхування.
Звертаючись до суду з позовом про виплату страхового відшкодування у зв'язку з настанням страхового випадку і моральної шкоди, ОСОБА_4 зазначив відповідачем саме ПАТ КБ «ПриватБанк».
Частиною першою статті 33 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами передбачено, що суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.
Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.
За таких обставин суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, враховуючи, що позивач не довів належними та допустимими доказами, що саме відповідачем ПАТ «ПриватБанк» було допущено порушення законного права позивача, так само як не доведено неправомірності бездіяльності ПАТ «ПриватБанк», яка полягала у невчиненні дій на користь позивача, що спричинило завдання йому матеріальної та моральної шкоди, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для покладення відповідальності на ПАТ «ПриватБанк» відшкодувати позивачу матеріальну та моральну шкоду.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 про те, що саме ПАТ КБ «ПриватБанк» порушив його право на страхове відшкодування спростовуються поясненнями ПАТ КБ «ПриватБанк» та самим змістом договору страхування, яким у системному зв'язку з іншими обставинами справи та доказами передбачено перерахування страхових внесків з рахунку позивача за умови їх наявності.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Заочне рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 24 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:І. М. Фаловська В. С. Висоцька В. В. Пророк