27 листопада 2018 р.м. ХерсонСправа № 2140/1758/18
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитрієвої О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з питань праці у Херсонській області про визнання протиправною та скасування постанови № ХС2149/1303//АВ/ТД-ФС від 14.08.2018 року,
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом до Головного управління Держпраці у Херсонській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову від 14.08.2018 р. № ХС2149/1303/АВ/ТД-ФС про накладення штрафу у розмірі 111 690,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає про проведення інспекційного відвідування 24.07.2018 р. з порушенням вимог законодавства, акт та припис складено безпідставно та з порушеннями вимог щодо змісту, які визначені в Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 р. № 295; справу про накладення штрафу розглянуто з порушенням чим порушено п. 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 р. № 509. З огляду на вищевикладене вважає постанову від 21.08.2018 р. № ХС2132/498/АВ/П/ТД-ФС протиправною, а тому просить її скасувати.
Ухвалою від 28.09.2018 р. відкрито спрощене провадження та призначено справу до розгляду на 03.10.2018 року на 10:00 год.
В судове засідання 03.10.2018 року сторони не з'явилися, від відповідача надійшло до суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю з'явитися в судове засідання. Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в загальному провадженні у зв'язку із значимістю справи для позивача.
Ухвалою суду 03.10.2018 року в порядку письмового провадження вирішено перейти до розгляду справи в загальному позовному провадженні та призначено справу на 22.10.2018 року на 08:45 год.
В судове засідання, призначене на 22.10.2018 року представник позивача не з'явився, надав до суду заяву, в якій просив проводити підготовче засідання без його участі, позовні вимоги підтримав та просив призначити справу до судового розгляду по суті.
Представник відповідача в судове засідання з'явився та заявив клопотання про виклик свідка, а саме: інспектора, який проводив перевірку - ОСОБА_2, у зв'язку з чим слухання справи було відкладено на 14.11.2018 року на 09:30 год.
14.11.2018 року в судове засідання з'явився представник позивача, представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяв або клопотань про відкладення розгляду справи або розгляд справи без його участі суду не надавав.
З урахуванням думки представника позивача та той факт, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, суд вирішив за можливе розглядати справу за такою явкою.
14.11.2018 року протокольною ухвалою суду підготовче засідання було закрите та призначена справа до судового розгляду по суті на 26.11.2018 року на 16:00 год.
26.11.2018 року від представника позивача до суду надійшло клопотання щодо розгляду справи в порядку письмового провадження, підтримання позовних вимог у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання 26.11.2018р. не прибув, судова повістка з інформацією про дату, час та місце розгляду справи, що була направлена відповідачу, вручена уповноваженому представнику за дорученням своєчасно та належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
За змістом ч.1, 3 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. У разі повторної неявки повідомленого належним чином відповідача в судове засідання, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.
Частиною 9 ст. 205 КАС України визначено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
За змістом ч.3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Таким чином суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
22.10.2018 р. від відповідача до суду надійшов відзив на позову заяву, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що інспекційне відвідування проводилось на підставі наказу від 20.07.2018 р. № 752 та направлення від 20.07.2018 р. № 1050. Інспектори представились та пред'явили посвідчення ОСОБА_1 та надали для ознайомлення направлення на проведення інспекційного відвідування, де остання власноруч розписалась. Вказана особа 24.07.2018 року власноруч написала пояснення, що дійсно здійснює господарську діяльність у сфері надання інших місць для тимчасового проживання, має найманого працівника ОСОБА_3 з 21.06.2018 р. По дому допомагає сестра, яка прибирає подвір'я та миє посуд. Разом з тим, інспекторами зроблено фотофіксацію та зафіксовано одну особу, що знаходилась на робочому місці (працювала на кухні) та щодо якої не надано документів про працевлаштування. Поспілкуватись з цією особою інспекторам не вдалось, оскільки вона відразу покинула своє робоче місце.
26.07.2018 р. на адресу реєстрації ФОП ОСОБА_1 направлено акт та додаток (диск з фото), отримання яких позивач не заперечує. Справу про накладення штрафу розглянуто у відповідності до вимог Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 р. № 509, а тому і постанова від 14.08.2018 р. № ХС2149/1303/АВ/ТД-ФС, якою до ФОП ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 111 690,00 грн., не підлягає скасуванню.
Представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, вказаних у позовній заяві.
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що відповідно до пп.3 п.5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 26.04.2017 р. № 295, рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої, зокрема з "гарячої лінії", ГУ Держпраці у Херсонській області винесено наказ від 20.07.2018 р. №752 "Про проведення інспекційного відвідування".
На підставі наказу від 20.07.2018 р. № 752 відповідачем видано направлення на проведення інспекційного відвідування від 20.07.2018 р. № 1050, яке дійне до 25.07.2018 р.
24.07.2018 р. інспекторами праці ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 здійснено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1.
За результатами інспекційного відвідування складено акт від 25.07.2018 р. № ХС2149/509/1303/1194/АВ, яким встановлено порушення вимог ч.3 ст.24 КЗпП України.
30.07.2018 р. першим заступником начальника ГУ Держпраці у Херсонській області Франкевич Т.І. прийнято рішення № ХС 2149/509/1194/АВ/ТД щодо розгляду справи про накладення штрафу за результатами інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1, який призначено на 14.08.2018 р. на 10:00 год.
14.08.2018 р. першим заступником начальника ГУ Держпраці у Херсонській області Франкевич Т.І. на підставі акту інспекційного відвідування від 25.07.2018 р. № 2149/509/1303/1194/АВ винесено постанову № ХС2149/1303/АВ/ТД-ФС про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу в розмірі 111 690,00 грн.
Не погоджуючись з правомірністю даної постанови, позивач звернувся з позовом про її скасування.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства та встановлених під час судового розгляду фактичних обставин справи.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п.1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. № 96 (далі - Положення № 96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Пунктом 7 Положення № 96 визначено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Згідно ч.1 ст.259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 р. № 295 (далі - Порядок № 295) визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування).
Відповідно до п.2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі проведення інспекційних відвідувань або невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Пунктом 5 Порядку № 295 визначено, що інспекційні відвідування проводяться: 1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту; 4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю; 5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю; 6) за інформацією: Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати; ДФС та її територіальних органів про: невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності; факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень; факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом; роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника; Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків; працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України "Про відпустки"); роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації; роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів; роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників; 7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.
Звернення фізичних осіб, стосовно яких порушено правила оформлення трудових відносин, працівників і роботодавців може бути подане через уповноваженого представника.
Рішення про доцільність проведення відповідних заходів з підстав, визначених підпунктами 5 - 7 цього пункту та пунктом 31 цього Порядку, приймає керівник органу контролю, його заступник.
Інспекційне відвідування або рішення інспектора праці про відвідування роботодавця, передбачене пунктом 33 цього Порядку, підлягає повідомній реєстрації Держпраці чи її територіальним органом до початку його проведення.
Тобто, п.5 Порядку № 295 визначено чіткий перелік підстав для проведення інспекційного відвідування, який не підлягає розширеному тлумаченню.
Як вбачається з наказу "Про проведення інспекційного відвідування" від 20.07.2018 р. № 752, підставою для призначення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 зазначено пп.3 п.5 Порядку № 295.
На підтвердження наявності підстав для призначення інспекційного відвідування позивача, відповідач надав "анонімне звернення" з "гарячої лінії" Головного управління Держпраці у Херсонській області (49-06-30), 18.07.2018 р. о 17:18 наступного змісту: с. Щасливцеве, Генічеський район, Херсонська область, ФОП ОСОБА_1, по АДРЕСА_1, використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин.
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 р. № 887-V (далі - Закон № 887-V) державний нагляд (контроль) здійснюється за принципом, серед інших, неприпустимості проведення перевірок суб'єктів господарювання за анонімними та іншими безпідставними заявами.
Згідно ч.1 ст.8 Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 р. № 393/96-ВР письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає.
Процедуру приймання, реєстрації, розгляду звернень громадян, контролю за виконанням доручень за результатами розгляду звернень громадян та дотриманням строків їх розгляду, основні вимоги до організації і проведення особистого прийому громадян та ведення діловодства за зверненнями громадян у Державній службі України з питань праці (далі - Держпраці) та її територіальних органах, врегульовано Порядком розгляду звернень та організації особистого прийому громадян у Державній службі України з питань праці та її територіальних органах, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 16.11.2016 р. № 1339 (далі - Порядок № 1339).
Пунктом 4 розділу ІІ Порядку № 1339 передбачено, що звернення може бути усним (викладеним громадянином і записаним посадовою особою під час особистого прийому або за допомогою засобів телефонного зв'язку через визначені контактні центри, телефонні "гарячі лінії") чи письмовим (надісланим поштою або переданим громадянином особисто чи через уповноважену ним особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства (у тому числі під час особистого прийому)). Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).
Відповідно до п.16 Порядку № 1339 анонімні звернення розгляду не підлягають (крім анонімних повідомлень про порушення вимог ЗУ "Про запобігання корупції"). Анонімні звернення після реєстрації доводяться до відома керівників структурних підрозділів відповідно до їх функціональних повноважень. Оригінал або копія анонімного звернення разом із другим примірником роз'яснення підшиваються до справи.
З аналізу даних правових норм слідує, що анонімне звернення не може бути підставою для призначення інспекційного відвідування.
Враховуючи те, що відповідачем не надано жодних доказів існування підстав для призначення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 (крім анонімного звернення на "гарячу лінію", яке не підлягає розгляду), визначених пп.3 п.5 Порядку № 295, суд приходить до висновку про незаконність дій посадових осіб відповідача по призначенню інспекційного відвідування позивача.
Згідно п.п.8, 9 Порядку № 295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.
Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.
Цій нормі кореспондують абз.1, 2 п.14 Порядку № 295, в якому визначено, що під час проведення інспекційного відвідування об'єкт відвідування має право перевіряти в інспектора праці наявність службового посвідчення та не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі відсутності службового посвідчення.
Як вбачається з матеріалів справи, в тому числі і з наданого відповідачем примірника акту від 25.07.2018 р. № ХС 2132/509/1303/1194/АВ, інспекційне відвідування проведено без встановлення особи, яка нібито була допущена до роботи без укладання трудового договору, хоча в матеріалах справи міститься пояснення самої ОСОБА_1, що в той самий день позивачці допомагала її сестра доглядати хворого чоловіка, внаслідок чого не можливо встановити особу, яка перебувала на кухні. Окрім того, у своїх поясненнях позивачка вказала, що має найманого працівника ОСОБА_3 з 21.06.2018 року, проте документи, які б підтверджували цей факт на час перевірки були відсутні. Представник відповідача не надав пояснень ані в судових засіданнях, ані у відзиві на позовну заяву яким чином інспектори встановили яка саме особа була допущена до роботи з порушенням трудового законодавства.
А тому фотозйомка, надана відповідачем судом до уваги не береться та не приймається як належний доказ підтвердження порушення вимог трудового законодавства.
Згідно п.19 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.
Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування (п.20 Порядку № 295).
Відповідно до п.21 Порядку № 295 якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.
Згідно п.26 Порядку № 295 у разі відмови керівника чи уповноваженого представника об'єкта відвідування від підписання або за неможливості особистого вручення акта і припису акт та припис складаються у трьох примірниках. Два примірники акта і припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об'єкту відвідування рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення. На примірнику акта та припису, що залишаються в інспектора праці, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів інспекційного відвідування та невиїзного інспектування. Об'єкт відвідування зобов'язаний повернути інспектору праці підписаний примірник акта та припису не пізніше ніж через три робочих дні з дати його отримання. У разі ненадходження в установлений строк підписаного примірника акта та припису складається акт про відмову від підпису у двох примірниках, один з яких надсилається об'єкту відвідування рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Так, 26.07.2018 р. відповідачем на адресу ФОП ОСОБА_1 направлено акт інспекційного відвідування від 25.07.2018 р. № ХС 2132/509/1303/1194/АВ, про що зроблено відмітку в акті перевірки.
06.08.2018 р. позивачем на адресу ГУ Держпраці у Херсонській області направлено пояснення на акт інспекційного відвідування від 25.07.2018 р. № ХС 2132/509/1303/1194/АВ, в якому містилося пояснення, що її сестра, яка допомагала їй по кухні є фізичною особо-підприємцем ОСОБА_8 та надано цивільно-правову угоду від 01.07.2018 року з цією особою на підтвердження цього факту.
14.08.2018 р. начальником ГУ Держпраці у Херсонській області Берлим В.В. було повідомлено ФОП ОСОБА_1 про обґрунтованість зафіксованих порушень вимог ч.3 ст.24 КЗпП України, в результаті чого було винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ХС2149/1303/АВ/ТД-ФС та вирішено накласти штраф на ФОП ОСОБА_1 у розмірі 111 690,00 грн. на підставі абзацу 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП.
Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.
Статтею 265 КЗпП України передбачена відповідальність за порушення законодавства про працю.
Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок №509) визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення".
Відповідно до п.2 Порядку № 509 однією з підстав для накладення штрафів є акт про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.
Отже, підставою для накладення штрафів є виявлені під час перевірки порушення законодавства про працю зафіксовані в акті інспекційного відвідування.
Щодо порушень встановлених під час інспекційного відвідування, суд зазначає наступне.
Як зазначалося у акті інспекційного відвідування в розділі III Опис виявлених порушень, зафіксовано порушення ч.3 ст.24 КЗпП України, яке полягало в тому, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 допущено до роботи особу без укладання трудового договору. Так до роботи допущено 1 особу, підтвердження трудових відносин не надано.
Вирішуючи питання щодо наявності порушення трудового законодавства, суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Отже, з аналізу зазначеної норми випливає, що трудовий договір характеризується зокрема тим, що працівник не сам організовує роботу і виконує її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковується відповідним посадовим особам, водночас на підприємстві має вестись табель відпрацьованого часу, що є особливістю трудових правовідносин. В трудових договорах також визначається обов'язок працівника щомісячно виконувати відповідні роботи в межах робочого процесу підприємства, а за невиконання обов'язків визначено матеріальну чи дисциплінарну відповідальність.
За змістом ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що 01.07.2018 р. ФОП ОСОБА_1 уклала цивільно-правову угоду з ОСОБА_8, предметом якого є виконання робіт по прибиранню кімнат, санвузла та подвір'я. Вказані обов'язки припинилися 31 липня 20118 року, про що був складений акт виконаних робіт та розрахунок з ОСОБА_8, вартість яких склала за домовленістю сторін 1000,00 грн.
Таким чином, матеріалами справи повністю спростовано висновки акту інспекційного відвідування від 24.07.2018 р. № ХС 2132/509/1303/1194/АВ щодо порушення ФОП ОСОБА_1 п.3 ст.24 КЗпП України.
Згідно акту інспекційного відвідування встановлено, що у підприємця працює 1 особа, як найманий працівник.
Однак будь-яких доказів на підтвердження того, що ця особа працювали у ФОП ОСОБА_1 відповідачем не надано. Більш того, інспектори праці навіть не встановила прізвища, ім'я, по батькові особи, яка, на їх думку, працювали у позивача без оформлення трудового договору, обмежившись лише зазначенням «допущено до роботи особу, яка знаходилася на робочому місці та виконувала та працювала на кухні».
При цьому, інспекторами праці не відбиралися пояснення від вказаної особи, яка нібито працювала у позивача.
Також суд не вважає доказом надані до суду роздруківки фотографій, так як з них неможливо встановити коли і ким вони зроблені, хто на них зафіксований, де зроблені дані фото та яке вони мають відношення до ФОП ОСОБА_1
Частиною другою статті 265 КЗпП України передбачена відповідальність юридичних та фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, за порушення вимог законодавства про працю.
Відповідно до абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Штрафи зазначені у частині другій статті 265 КЗпП України, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
В свою чергу, порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17 липня 2013 року (далі - Порядок № 509) визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення".
Відповідно до п.2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 р. № 509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).
Відповідно до п.2 Порядку № 509 однією з підстав для накладення штрафів є акт про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.
Отже, підставою для накладення штрафів є виявлені під час перевірки суб'єкта господарювання порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення зафіксовані в акті перевірки.
Суд зазначає, що підставою для винесення оскаржуваної постанови є встановлення факту, що 1 особа була допущена до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що під час інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 та під час розгляду справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю не встановлено та належними доказами не підтверджено факт використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин та порушення ч.3 ст.24 КЗпПУ.
Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України).
Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, належними та допустимими доказами не доведено правомірності прийняття оскаржуваної постанови.
З огляду на викладене, суд вважає, що оскаржувана постанова є необґрунтованою, прийнятою не у відповідності до норм чинного законодавства, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про її протиправність та скасування.
Тому позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_1 у повному обсязі, сплачений позивачем судовий збір у сумі 1 116,9 грн. підлягає стягненню з Головного управління Держпраці у Херсонській області за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 194, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -
вирішив:
Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_2) задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову начальника Головного управління Держпраці у Херсонській області Берлим В.В. № ХС2149/1303/АВ/ТД-ФС від 14.08.2018 року про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу у розмірі 111 690,00 (сто одинадцять тисяч шістсот дев'яносто гривень) 00 коп.
Стягнути з Головного управління Держпраці у Херсонській області (код ЄДРПОУ 39792699, 73026, м. Херсон, вул. Тираспільська, 1) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_2) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 116 (одна тисяча сто шістнадцять гривень) 90 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Дмитрієва О.О.
кат. 10.4.1