Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
26 листопада 2018 р. справа № 520/9189/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Горшкової О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_3) до Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Московського району Харківської міської ради (61121, місто Харків, пр. Тракторобудівників, б. 144, код 25864181), Управління Пенсійного фонду України у Московському районі м. Харкова (вул. Валентинівська, 22Б, м. Харків, 61170, код ЄДРПОУ 22682655) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- скасувати наказ начальника Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Московського району Харківської міської ради від 23.05.2018 №45 про скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 30.10.2017 року № НОМЕР_3, видану на ім'я ОСОБА_1;
- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова відновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.05.2018;
- допустити негайне виконання рішення суду в межах суми стягнення за один місяць.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він є внутрішньо переміщеною особою, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова та отримує пенсію за віком. З 01.05.2018 року позивачу було припинено виплату пенсії у зв'язку з відсутністю за фактичним місцем проживання. Згідно відповіді Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Московського району Харківської міської ради від 04.10.2018 року №03-10768 повідомлено, що за повідомленням Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова від 18.05.2018 року, згідно інформації з Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан», ОСОБА_1 був відсутній за фактичним місцем проживання понад 60 днів, у зв'язку з чим, на підставі отриманого повідомлення, на виконання вимог п.9, 12 Порядку від 8 червня 2016 року № 365, на засіданні робочої групи було прийнято рішення про скасування довідки внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1, що також підтверджено інформацією Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, наданою листом від 27.09.2018 року за вих. №18844/301301. Такі дії Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова та Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Московського району Харківської міської ради позивач вважає протиправними, необґрунтованими та такими, що порушують його право на належне соціальне забезпечення.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачам рекомендованим листом з повідомленням про вручення, та була отримана ними про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи.
Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова надав до суду відзив на позов (вх. № 01-26/59704/18 від 12.11.2018 року), в якому зазначив, що з 01.05.2018 року позивачу було призупинено нарахування та виплату пенсії у зв'язку з не підтвердженням фактичного місця проживання. Заборгованість з виплати пенсії відсутня, оскільки вона не нараховується. Відповідач з заявленими позовними вимогами не погоджується, позов вважає не обґрунтованим та таким, що суперечить нормам матеріального права, що діють в системі пенсійного забезпечення, та просить залишити позов без задоволення.
Представник відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Московського району Харківської міської ради надав до суду відзив на позов (вх. № 01-26/59002/18 від 08.11.2018 року), в якому зазначив, що 22.05.2018 року до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради надійшов лист від Управління Пенсійного фонду України в Московському районів м. Харкова від 17.05.2018 року з переліком осіб, які відповідно до інформації з Інтегрованої міжвідомчої інформаційно - телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають України для здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем фактичного проживання/перебування. Наказом начальника Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради № 45 від 23.05.2018 року «Про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи» довідка НОМЕР_3 ОСОБА_1 була скасована 23.05.2018 року. Відповідно до Інформації, наданої ДП Інформаційно-обчислюваний центр Міністерства соціальної політики немає даних щодо проходження ОСОБА_1 фізичної ідентифікації в ПАТ «Державний ощадний банк України», додаткова перевірка фактичного місця проживання не проводилася. Позивач має право звернутися до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова з заявою про відновлення соціальних виплат. Питання призначення (відновлення) соціальних виплат буде розглянуто комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які здійснили реєстрацію місця проживання на території Московського району м. Харкова на підставі подання Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова та акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї. Враховуючи викладене, відповідач адміністративний позов не визнає та просить відмовити у його задоволенні.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Оцінивши повідомлені сторонами обставини, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою відповідно до довідки від 30.10.2017 року НОМЕР_3 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4; фактичне місце проживання: 61146, АДРЕСА_1. Позивач як внутрішньо переміщена особа перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради.
Відповідно до пенсійного посвідчення НОМЕР_4 ОСОБА_1 є пенсіонером, отримує пенсію за віком та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова.
З 01.05.2018 року Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова припинило виплату пенсії ОСОБА_1.
На адвокатський запит представника позивача Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова листом від 27.09.2018 року за вих. №18844/301301 повідомило, що ОСОБА_1 було призупинено нарахування та виплату пенсії з 01.05.2018 року згідно інформації з Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан», у зв'язку з відсутністю за фактичним місцем проживання.
На адвокатський запит представника позивача Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради листом від 04.10.2018 року №03-10768 повідомлено, що за повідомленням Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова від 18.05.2018 року, згідно інформації з Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан», ОСОБА_1 був відсутній за фактичним місцем проживання понад 60 днів, у зв'язку з чим, на підставі отриманого повідомлення, на виконання вимог п.9, 12 Порядку від 8 червня 2016 року № 365, на засіданні робочої групи було прийнято рішення про скасування довідки внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1.
Протоколом № 49 засідання робочої групи щодо приймання рішення про скасування довідок внутрішньо переміщених осіб Московського району м. Харкова від 23.05.2018 року було ухвалено рішення: "погодитись з тим, що 178 довідок про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб по 48 особам підлягають скасуванню відповідно до п.2, абз. 2 п. 4, п. 9 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016р. №365, п.1 ст.12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»".
Також, з наявних матеріалів справи вбачається, що протоколом №82 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які здійснили реєстрацію місця проживання на території Московського району м. Харкова від 23.05.2018 року було ухвалено рішення припинити виплати всіх видів соціальних допомог, у тому числі і ОСОБА_1, у зв'язку з встановленням факту відсутності особи за фактичним місцем проживання/перебування.
Наказом начальника Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради № 45 від 23.05.2018 року «Про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи» довідка № НОМЕР_3 ОСОБА_1 була скасована 23.05.2018 року.
Не погодившись з такими діями відповідачів, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно з положеннями ст.12 зазначеного Закону, підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.
Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.
У разі неповідомлення внутрішньо переміщеною особою про її повернення до покинутого місця постійного проживання згідно з абзацом другим пункту 3 частини другої статті 9 цього Закону рішення про скасування дії довідки відповідно до пункту 3 частини першої цієї статті приймається на підставі інформації про тривалу відсутність (понад 60 днів) особи за місцем проживання, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання.
Інформацією, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання, є: дані, отримані з відповідних державних реєстрів; дані, отримані в результаті обміну інформацією структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; дані, отримані в результаті обміну інформацією структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад з громадськими об'єднаннями, волонтерськими, благодійними організаціями, іншими юридичними та фізичними особами, що надають допомогу внутрішньо переміщеним особам відповідно до статті 16 цього Закону.
Як передбачено положеннями п.3 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого Постановою КМУ № 365 від 08.06.2016 року, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення та/або робочі групи, що утворюються з представників територіальних підрозділів МВС, ДМС, СБУ, Національної поліції, Держфінінспекції, Держаудитслужби та Пенсійного фонду України за рішенням районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - робоча група) також можуть проводити додаткові перевірки фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи із складенням акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.
Відповідно до положень п.6 Порядку №365, за відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування представник структурного підрозділу з питань соціального захисту населення або робочої групи робить відповідний запис в акті обстеження матеріально-побутових умов сім'ї і залишає внутрішньо переміщеній особі повідомлення про необхідність протягом трьох робочих днів з'явитися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення для проходження фізичної ідентифікації. Представник робочої групи протягом одного робочого дня передає акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї відповідному структурному підрозділу з питань соціального захисту населення.
Однак, згідно з відзивами на адміністративний позов, додаткова перевірка фактичного місця проживання позивача не проводилась. Підставою для прийняття відповідачами оскаржуваного рішення та допущення протиправної бездіяльності слугувала інформація, надана ДП Інформаційно-обчислюваний центр Міністерства соціальної політики щодо відсутності даних про проходження ОСОБА_1 фізичної ідентифікації в ПАТ «Державний ощадний банк України».
Як передбачено п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, соціальні виплати за рішенням комісій або органів, що здійснюють соціальні виплати, припиняються у разі: 1) наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати; 2) встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї; 3) отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат; 4) скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"; 5) отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
Водночас, суд зазначає, що положеннями ст. 14 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" встановлено, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.
Відповідно до приписів ст.2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Як встановлено судом під час розгляду справи, за повідомленням Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова від 17.05.2018 року, згідно інформації з Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан», ОСОБА_1 був відсутній за фактичним місцем проживання понад 60 днів, у зв'язку з чим, на підставі отриманого повідомлення, на виконання вимог п.9, 12 Порядку від 8 червня 2016 року № 365, на засіданні робочої групи було прийнято рішення про скасування довідки внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1.
Проте, вказані посилання суд не приймає до уваги, оскільки докази, надані на їх підтвердження не відповідають критеріям належності та допустимості, що встановлені ст.ст. 73,74 КАС України та не відповідають приписам ст. 94 КАС України, що виражається у наступному.
Так, наявні в матеріалах справи копія листа Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова від 17.05.2018 року №10717/30-02/12, який містить список осіб, які понад 60 днів перебувають на непідконтрольній території України у наданому вигляді позбавляє суд достеменно встановити момент в'їзду та виїзду з непідконтрольної території позивача. Відсутність даних про проходження ОСОБА_1 фізичної ідентифікації в ПАТ «Державний ощадний банк України» не є належною та допустимою підставою для скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Крім того, усі вказані докази надані до суду без дотримання вимог закону щодо порядку надання доказів, встановленого ст. 94 КАС України, відповідно до якого письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Суд зазначає, що подані відповідачем, Управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради копії письмових доказів не відповідають вимогам ст. 94 КАС України, та не є належними доказами, що можуть підтвердити чи спростувати обставини, що належать до предмету спору.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що наказ начальника Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради № 45 від 23.05.2018 «Про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи» підлягає скасуванню в частині скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи НОМЕР_3 ОСОБА_1
Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон № 1058-IV.
Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів ПФУ та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.
Відповідно до частини першої статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Згідно із частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.
Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах її повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Судом встановлено, що позивачу з 01.05.2018 року було припинено виплату пенсії у зв'язку з відсутністю за фактичним місцем проживання відповідно до пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365. Однак вищезазначений Закон не містить такої підстави припинення виплати пенсії.
Згідно з наявною в матеріалах справи копією листа Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова від 17.05.2018 року №10717/30-02/2 до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради було надано перелік осіб, які відповідно до інформації з Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, які перетинають державний кордон "Аркан" понад 60 днів перебувають на непідконтрольній території України для здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування.
Водночас Закон № 1058-IV не передбачає такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії, як наявність відомостей Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, які перетинають державний кордон "Аркан" з підстав перевірки місця фактичного проживання пенсіонера.
Також суд зазначає, що посилання суб'єкта владних повноважень що з 01.05.2018 року позивачу було призупинено нарахування та виплату пенсії у зв'язку з не підтвердженням фактичного місця проживання не відподають фактичним обставинам справи оскільки довідку ВПО скасовано 23.05.2018 року.
Конституційний Суд України у Рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зазначив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
У рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) дійшов висновку про те, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю в поводженні, яка порушувала статтю 14 Конвенції, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. При цьому Суд зауважив, що у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця поживання заявника, що призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункти 51-54).
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
Отже, у вказаних рішеннях Конституційного Суду України та ЄСПЛ застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може пов'язуватися з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.
Крім того, будь-які посилання пенсійного органу на встановлену законом підставу для призупинення виплати пенсії відповідачем до суду не надано.
Окрім цього суд зазначає, що положення частини другої статті 7 Закону № 1207-VII не застосовуються до спірних правовідносин з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 7 Закону № 1207-VII виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території і не отримують пенсій та інших соціальних виплат від уповноважених органів Російської Федерації, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно із частиною першою статті 3 Закону № 1207-VII для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: 1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій; 2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; 3) повітряний простір над територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини.
Таким чином, положення частини другої статті 7 Закону № 1207-VII не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки позивач не проживав на тимчасово окупованій території, визначеній частиною першою статті 3 цього Закону.
Відносно посилань відповідачів на необхідність застосування до спірних правовідносин положень пункту 1 частини першої статті 10 та статті 20 Закону № 1706-VII, постанов Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» та від 08 червня 2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 10 Закону № 1706-VII Кабінет Міністрів України координує і контролює діяльність органів виконавчої влади щодо вжиття ними необхідних заходів із забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб відповідно до цього Закону.
Частиною другою статті 20 Закону № 1706-VII визначено, що закони та інші нормативно-правові акти України діють в частині, що не суперечить цьому Закону.
Проте наведені положення Закону № 1706-VII не надають Кабінету Міністрів України повноважень на визначення випадків припинення виплати пенсій.
За змістом конституційних норм Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Преамбулою Закону № 1058-IV визначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
При цьому згідно з преамбулою Закону № 1706-VII цей Закон відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні (частина перша статті 2 Закону № 1706-VII).
Отже, ураховуючи наведені положення Закону № 1706-VII, Велика Палата Верховного Суду в межах апеляційного перегляду рішення у типовій зразковій справі №805/402/18-а прийшла до висновку, що прийняття законодавцем цього Закону спрямоване на встановлення додаткових гарантій дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб, до яких належить і позивач, а не на звуження обсягу їх прав, закріплених в інших законодавчих актах України, зокрема в частині першій статті 49 Закону № 1058-IV.
Відповідно до ч.2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини
У рішенні у справі «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.
Тому, відмовляючи позивачу у виплаті пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання даної соціальної допомоги.
Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про протиправність дій відповідачів щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 та обґрунтованість позовних вимог щодо скасування Наказу начальника Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради № 45 від 23.05.2018 року «Про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи», яким довідка НОМЕР_3 ОСОБА_1 була скасована 23.05.2018 року, та зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова відновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.05.2018 року та виплатити усі належні суми.
Окремо суд зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 02.10.2018 року по справі №227/2524/17, скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не є підставою для припинення виплати пенсії, передбаченою ст. 49 Закону № 1058.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 19, 241-247, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Московського району Харківської міської ради, Управління Пенсійного фонду України у Московському районі м. Харкова про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Скасувати наказ начальника Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Московського району Харківської міської ради від 23.05.2018 №45 про скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 30.10.2017 року № НОМЕР_3, видану на ім'я ОСОБА_1.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова вул. Валентинівська, 22Б, м. Харків, 61170, код ЄДРПОУ 22682655) відновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_4; адреса проживання за довідкою внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_1, код НОМЕР_2) з 01.05.2018 року.
Стягнути солідарно за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Московського району Харківської міської ради (61121, місто Харків, пр. Тракторобудівників, б. 144, код 25864181), Управління Пенсійного фонду України у Московському районі м. Харкова (вул. Валентинівська, 22Б, м. Харків, 61170, код ЄДРПОУ 22682655) на користь Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) судовий збір у розмірі 1409 (одна тисяча чотириста дев'ять) грн. 60 коп.
Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Горшкова О.О.