Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
26 листопада 2018 р. справа №520/9163/18
Харківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Горшкової О.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (пр. Московський, буд. 198/3,м. Харків,61082) про визнання незаконним рішення та зобовязання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова від 08.10.2018 № 406 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугою років згідно ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-ХІІ у редакції від 12.07.2001 № 2663-111;
- зобов'язати Індустріальне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугою років з 04.10.2018 виходячи з розрахунку 90 відсотків від розміру заробітної плати згідно довідки про заробітну плату, виданої Прокуратурою Харківської області від 09.08.2018 № 18-317 без обмеження її максимального розміру, відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 за № 1789-ХІІ, з доповненнями згідно із Законом від 26.11.1993 за № 3662-12, у редакції Закону від 12.07.2001 за № 2663-111 з її подальшим перерахунком.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру". Проте, рішенням від 08.10.2018 № 406 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років, з посиланням на те, що відсутні правові підстави для призначення такої пенсії відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру", у діючій редакції. З вказаним рішенням позивач не погоджується, оскільки, на думку позивача, ОСОБА_1 набула право виходу на пенсію після набуття стажу роботи не менше 20 років, у т.ч. зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, незалежно від віку, з урахуванням того, що до позивача має бути застосована редакція Закону України "Про прокуратуру", що діяла на момент призначення позивача на роботу в органах прокуратури.
Ухвалою суду від 24.10.2018 відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позов ( вх. № 01-26/58233/18 від 05.11.2018 року), в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що позивач звернувся до управління із заявою про призначення пенсії відповідно до Закону України "Про прокуратуру" в редакції 2001 року, яка на даний час не є чинною згідно змін, внесених ЗУ "Про заходи забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-5 від 08.07.2011 та відповідно до ст.86 ЗУ "Про прокуратуру", яка є чинною на час звернення із заявою про призначення, пенсія призначається незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше ніж 20 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менш 10 років.
З наданих заявником документів вбачається, що станом на 30.09.2011 року у ОСОБА_1 відсутній 20-річнйи стаж роботи та стаж роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури 10 років. Тобто позивачу не вистачає загального стажу для призначення пенсії згідно ЗУ „Про прокуратуру". Згідно ст.86 ЗУ „Про прокуратуру", яка є чинною на момент звернення із заявою, пенсія розраховується в розмірі 60 % від суми місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. Пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються органами Пенсійного фонду України і виплачуються у частині, що не перевищує розміру пенсії із солідарної системи, що призначається відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за рахунок коштів Державного Бюджету України.
13.11.2018 року через канцелярію суду (вх. № 01-26/59961/18) від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вказав на безпідставність та необґрунтованість доводів відповідача.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Згідно з копією диплому серії ХА №1158545 від 30 червня 1999 року ОСОБА_1 у 1999 році закінчила навчання за спеціальністю «правознавство» у Національній юридичній академії України ім. Я.Мудрого.
Згідно відомостей, внесених до трудової книжки, ОСОБА_1:
- 14.07.1999 року призначена на посаду помічника прокурора - стажиста прокуратури Жовтневого району м. Харкова;
- 31.08.1999 року переведена стажистом на посаду помічника прокурора Комінтернівського району м. Харкова;
- 12.04.2000 року переведена на посаду помічника прокурора Комінтернівського району м. Харкова;
- 30.10.2001 року призначена на посаду прокурора відділу підтримання державних обвинувачення в судах прокуратури області;
- 30.09.2004 року призначена на посаду прокурора відділу роботи з кадрами прокуратури Харківської області;
- 28.12.2010 року переведена на посаду старшого прокурора відділу роботи з кадрами прокуратури Харківської області;
- 09.02.2011 року прийняла присягу працівника прокуратури;
- 20.12.2011 року переведена на посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ;
- 05.07.2012 року переведена на посаду старшого прокурора відділу нагляду за додержанням законів спеціальними підрозділами;
- 31.10.2012 року переведена на посаду заступника начальника відділу нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні дізнання та досудового слідства;
- 29.11.2012 року призначена на посаду заступника начальника відділу нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні досудового розслідування;
- 25.06.2014 року переведена на посаду прокурора прокуратури м. Харкова;
- 12.05.2015 року призначена на посаду прокурора відділу процесуального керівництва досудових розслідування, підтримання державного обвинувачення;
- 14.07.2015 року призначена на посаду старшого прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадження оперативно - розшукової діяльності;
- 27.08.2015 року переведена на посаду прокурора відділу нагляду за додержавнням законів органами внутрішніх справ;
- 05.01.2016 року переведена на посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Індустріального ОПФ України м. Харкова з заявою про призначення пенсії за вислугою років, згідно Закону України "Про прокуратуру".
Рішенням від 08.10.2018 № 406 відмовлено у призначенні пенсії ОСОБА_1, посилаючись на положення ст. 86 Закону України "Про прокуратуру".
Водночас, у вказаному рішенні зазначено, що на час звернення позивача до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за вислугою років, відповідно до наданих документів, вислуга років ОСОБА_1 становить 21 рік 7 місяців 18 днів, з яких на посадах прокурорів 16 років 11 місяців 2 дні.
При цьому встановлено, що у період роботи позивача у в органах прокуратури частиною 1 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789 (в редакції до внесення змін Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668), передбачалося, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку.
Частиною 5 цієї статті встановлювалося, що до 20 річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, зараховується час роботи на прокурорських посадах, у тому числі стажистами та слідчими, на виборних посадах у державних органах, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися у прокуратуру, половина навчання у вищих навчальних закладах.
По суті спірних правовідносин, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 1 ст. 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною 1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789- XII від 05.11.1991 (в редакції Закону №2663-111 від 12.07.2001), прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугою років незалежно від віку. Пенсія призначається у розмірі 80 % від суми їхньої місячної заробітної плати, до котрої включається всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 % місячного заробітку. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок пенсії проводиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Згідно ч. 2 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.
Відповідно до ст. 28 Закону України «Про вищу освіту», університет - багатогалузевий (класичний, технічний) або галузевий (профільний, технологічний, педагогічний, фізичного виховання і спорту, гуманітарний, богословський/теологічний, медичний, економічний, юридичний, фармацевтичний, аграрний, мистецький, культурологічний тощо) вищий навчальний заклад, що провадить інноваційну освітню діяльність за різними ступенями вищої освіти (у тому числі доктора філософії), проводить фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та провадить культурно-просвітницьку діяльність.
Таким чином, до стажу роботи позивача, що дає право на пенсію за вислугою років згідно Закону України «Про прокуратуру» зараховується, зокрема, половина строку навчання у вищому навчальному закладі, а саме в Національній юридичній академії України ім. Я.Мудрого, після навчання у якому позивач отримала вищу юридичну освіту за спеціальністю «правознавство», а саме 2 роки 5 місців.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема, працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Аналогічна правова позиція зі спірного питання висловлена Верховним Судом України у постановах від 10.12.2013 у справі № 21-348а13 та від 17.12.2013 у справі № 21-445а13.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до положень статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-УІІ, який чинний на час звернення заявника з заявою про призначення пенсії, прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років не залежно від віку за наявності на день звернення (з 1 жовтня 2017 року по З0 вересня 2018 року) вислуги років не менше 23 років 6 місяців, у тому числі, стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 13 років 6 місяців.
Відповідно до 6 абзацу частини 6 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-УІІ до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується половина строку навчання вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання.
На час звернення до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова із заявою про призначення пенсії за вислугою років, відповідно до наданих документів стаж ОСОБА_1 становив 21 рік 7 місяців 18 днів, з яких на посадах прокурорів - 19 років 2 місяці 18 днів і 2 роки 5 місяців залік в стаж навчання в юридичному вузі.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, наявні підстави вважати, що стаж роботи позивача на посадах слідчого прокуратури є більше 17 років.
Суд зазначає, що право позивача на призначення та виплати пенсії, підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу до Конвенції "Захист прав власності" і що їх можна вважати "майном" у значені цього положення, отже, непризначення та невиплата пенсії є втручанням у право позивача на мирне володіння майном.
Зазначена правова позиція, викладена в рішенні ЄСПЛ по справі "Сук проти України" від 10.03.2011 (за заявою №10972/05), згідно якої, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинним Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування.
В даному випадку є підстави стверджувати про наявність "законних сподівань", оскільки наявний стаж роботи позивача на посадах слідчого прокуратури передбачає право на призначення та виплату пенсії за вислугою років, а положення ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 в редакції закону від 14.10.2014, фактично звужує право позивача на призначення та виплату позивачу пенсії за вислугою років.
Водночас, суд зазначає, що друге речення першого пункту ст. 1 Першого протоколу до Конвенції "Захист прав власності", яке дозволяє позбавити майна лише "на умовах, передбачених законом", а другий пункт зазначає, що держава має право здійснювати контроль за використанням майном шляхом введення в дію "законів" не поширюється на спірні правовідносини, оскільки втручання у право позивача не може бути визнано таким, що відповідає закону.
Таким чином, суд вважає, що позивач мав "законні сподівання" на призначення та виплату пенсії.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про скасування рішення Індустріального об'єднаного Управління пенсійного фонду України м. Харкова від 08.10.2018 року № 406 про відмову у призначенні позивачу пенсії за вислугою років, підлягають задоволенню.
Водночас, задля відновлення порушеного права позивача в сфері пенсійного забезпечення, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (в редакції Закону №2663-111 від 12.07.2001) з 04.10.2018, виходячи з розміру пенсії 90 відсотків від суми щомісячного заробітку, без обмеження максимального розміру заробітку та пенсії, відповідно до довідки про заробітну плату, виданої Прокуратурою Харківської області від 09.08.2018 № 18-317 без обмеження її максимального розміру, відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 за № 1789-ХІІ, з доповненнями згідно із Законом від 26.11.1993 за № 3662-12, у редакції Закону від 12.07.2001 за № 2663-111 з її подальшим перерахунком.
Щодо позовних вимог в частині визнання незаконним рішення Індустріального об'єднаного Управління пенсійного фонду України м. Харкова від 08.10.2018 року № 406 про відмову у призначенні позивачу пенсії за вислугою років, то суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вказаних позовних вимог, оскільки в даному випадку належним способом захистом прав позивача є скасування вказаного рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за вислугою років.
Таким чином, позов ОСОБА_1 про визнання протиправними дії, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, - підлягає частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат проводиться у відповідності до вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (пр. Московський, буд. 198/3,м. Харків,61082) про визнання незаконним рішення та зобовязання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Скасувати рішення Індустріального об'єднаного Управління пенсійного фонду України м. Харкова від 08.10.2018 № 406 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1).
Зобов'язати Індустріальне об'єднане Управління пенсійного фонду України м. Харкова призначити та виплачувати ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) пенсію за вислугою років з 04.10.2018 виходячи з розрахунку 90 відсотків від розміру заробітної плати згідно довідки про заробітну плату, виданої Прокуратурою Харківської області від 09.08.2018 № 18-317 без обмеження її максимального розміру, відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 за № 1789-ХІІ, з доповненнями згідно із Законом від 26.11.1993 за № 3662-12, у редакції Закону від 12.07.2001 за № 2663-111 з її подальшим перерахунком.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Горшкова О.О.