Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Рішення
Харків
"27" листопада 2018 р. № 520/9809/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі
Головуючого судді Спірідонов М.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом
Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46)
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (63701, АДРЕСА_1)
про стягнення податкового боргу ,
Позивач, Головне управління ДФС у Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд стягнути до бюджету України з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, податкова адреса АДРЕСА_3 суму податкового боргу в загальному розмірі 38639,84 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що відповідач має податковий борг у загальному розмірі - 38639,84 грн., який відповідачем добровільно сплачено не було, а отже зазначена сума боргу підлягає стягненню у судовому порядку.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу та 12.11.2018 року була отримана відповідачем, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
Згідно ч. 4 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Від відповідача, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, відзив на адміністративний позов не надходив, отже, своїм правом на подання відзиву по адміністративній справі відповідач не скористався.
Відповідно до ч. 2 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд, дослідивши матеріали справи, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні взаємовідносини, вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Державного реєстру фізичних осіб України за реєстраційним номером облікової картки НОМЕР_1.
Відповідач, як платник податків, перебуває на обліку в Салтівській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Харківській області.
Також судом встановлено, що відповідач, ФОП ОСОБА_1 має податковий борг в сумі 38639,84 грн. із єдиного податку з фізичних осіб, а саме:
- 4077,34 грн. згідно нарахувань по податковій декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця № 9092390248 від 19.05.2017 терм. спл. 20.05.2017 (частково сплачена);
- 16617,5 грн. згідно нарахувань по податковій декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця № 9157104703 від 09.08.2017 терм. спл. 19.08.2017;
- 8510 грн. згідно нарахувань по податковій декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця № 9234373216 від 09.11.2017 терм. спл. 19.11.2017;
- 6180 грн. згідно нарахувань по податковій декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця № 9298217793 від 07.02.2018 терм. спл. 19.02.2018;
- 3255 грн. згідно нарахувань по податковій декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця № 9088435026 від 10.05.2018 терм. спл. 20.05.2018.
Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та в розмірах, встановленим цим Кодексом та законами з питань митної справи, що повністю узгоджується з приписами ст. 19 Конституції України щодо обов'язку кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації) визначений статтею 179 Податкового кодексу України.
Платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу (п.п. 179.1 статті 179 ПКУ). Податкова декларація заповнюється платником податку самостійно або іншою особою, нотаріально уповноваженою платником податку здійснювати таке заповнення, у порядку, передбаченому главою 2 розділу II цього Кодексу (п.п. 179.5 статті 179 ПКУ). Фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації (п.п. 179.7 статті 179 ПКУ).
Відповідно до п. 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків не підлягає оскарженню.
Контроль за своєчасністю подання платниками податків передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів покладено на органи державної фіскальної служби (п. п, 191.1.2 п. І91.1 ст. 191 ПКУ).
Крім того, п. п. 19 1.1.34 п. 191 ст. 191 на контролюючі органи покладено функцію застосування і своєчасного стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль, за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Не сплачені платником податків, у встановлений ПКУ строк, суми узгоджених грошових зобов'язань (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності) визнаються податковим боргом (п. п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Пунктом 53.3 ст. 53 ПКУ встановлено, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Згідно з п.59.1 ст.59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному длянадсилання вручення податкового повідомлення рішення.
На виконання зазначеної вище норми податкового кодексу, позивачем 16.04.2018 року на адресу відповідача було надіслано податкову вимогу №50138-17 від 21.03.2018 року на суму 35556,76 грн., яка була отримана відповідачем особисто 07.03.2018 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
Відповідно до п.п. 137 п. 1 ст.14 Податкового кодексу України орган стягнення - Державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених Податковим кодексом України та законами України.
Відповідно до п. 1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Відповідно до п. 1 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Відповідно до п. 2 ст. 87 Податкового кодексу України Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Відповідно до ст. 102.1. Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до ст. 176.1. Податкового кодексу України платники податку зобов'язані:
е) своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих органом державної податкової служби, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку;
Відповідно до ст. 20.1. Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлено, що станом на день розгляду справи існуюча заборгованість відповідача добровільно не сплачена, та доказів спростування вимоги позивача не надано.
За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Отже, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.246, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (63701, АДРЕСА_1) про стягнення податкового боргу - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, податкова адреса АДРЕСА_3 на користь Державного бюджету України суму податкового боргу в загальному розмірі 38639,84 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Спірідонов М.О.