Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
26 листопада 2018 р. № 520/8638/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мороко А.С., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу № 520/8638/18 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмови, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому з урахуванням уточненої позовної заяви, просить суд:
- визнати протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей";
- скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсації сум про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , оформлене протоколом № 77 від 27.07.2018;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно направити документи ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги, розпоряднику бюджетних коштів - Міністерству оборони України;
- зобов'язати Міністерства оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" у розмірі, передбаченому законодавством та надіслати вказане рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 для видання наказу про виплату такої допомоги ОСОБА_1 .
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум про призначення позивачу одноразової грошової допомоги, оформлене протоколом № 77 від 27.07.2018 прийнято з порушенням норм чинного законодавства України, у зв'язку з чим, ОСОБА_1 просить його скасувати.
Ухвалою суду від 23.10.2018 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачам надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачам, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Від представника Міністерства оборони України 13.11.2018 надійшов відзив на адміністративний позов, в якому він просив суд у задоволенні адміністративного позову відмовити та зазначив, що при винесенні спірного рішення відповідач діяв у межах та у спосіб, встановлені чинним законодавством України.
Представником ІНФОРМАЦІЯ_1 01.11.2018 подано відзив на адміністративний позов, в якому зазначено, що оскільки позивача звільнено з військової служби в 1986 році, а інвалідність встановлена в 2010 році, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей".
У період з 19.11.2018 по 23.11.2018 суддя перебувала у відпустці, розгляд справи по суті по даній справі здійснюється в перший робочий день судді.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.02.2018 по справі № 820/6334/17 встановлено наступні обставини.
ОСОБА_1 проходив військову строкову службу в період з 30.09.1983 року по 20.02.1986 року в Збройних Силах СРСР, в тому числі приймав участь у бойових діях на території Республіки Афганістан у складі військової частини пп НОМЕР_1 .
Із витягу протоколу № 823 від 22.10.2009 року засідання Центральною військово-лікарською комісією Міністерства оборони України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв - отримані позивачем під час проходження військової служби множинне вогнепальне осколкове поранення голови/ контузія - 1985 та пульове поранення лівої руки - пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.
З 25.01.2010 ОСОБА_1 вперше встановлено ІІІ групу інвалідності, при черговому огляді МСЕК ІІІ група інвалідності встановлена з 01.02.2016 по 25.01.2019, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12ААА №118209.
16.06.2017 ОСОБА_1 звернувся з заявою про виплату одноразової грошової допомоги до ІНФОРМАЦІЯ_4 з усіма передбаченими документами при цьому надав довідку МСЕК серії 12ААА №118209, як підставу свого права на одноразову грошову допомогу.
Листом №2488/ВЗС від 05.10.2017 Харківський обласний військовий комісаріат вказав, що підстав для складання та подання висновку щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги відповідачем немає, оскільки позивач не представив документ, що свідчить причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчинення особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.02.2018 по справі № 820/6334/17 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування рішення - задоволено частково. Визнано неправомірним рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у складенні та направленні висновку щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 до Департаменту фінансів Міністерства оборони України. Зобов'язано відповідача скласти та направити висновок до Департаменту фінансів Міністерства оборони України щодо можливості виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.
Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийняла рішення, оформлене протоколом № 77 від 27.07.2018, пункт 24, яким відмовлено позивачу призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки ОСОБА_1 інвалідність встановлено понад 3-місячний термін. Також, у вказаному проколі комісія Міністерства оборони України зазначила, пунктом 6 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей", у редакції, яка діяла на час встановлення інвалідності в 2010 році, а також підпунктом 4 пункту 2 Порядку та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 499 від 28.05.2008 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається особам, звільнених зі строкової військової служби, у разі якщо інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби, настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби.
Не погодившись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Щодо правового регулювання спірних правовідносин, то суд зазначає наступне.
Статтею 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Відповідно до частини 9 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
При цьому, пунктом 2 наведеної постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 (Офіційний вісник України, 2008 р., №39, ст. 1298), Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 року № 284 (Офіційний вісник України, 2007 р., №14, ст. 532), і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 року №1331 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 89, ст. 3255); допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Отже, на час подання позивачем заяви про виплату одноразової грошової допомоги було визначено, що моментом виникнення права є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент первинного встановлення позивачу ІІІ інвалідності, а саме Закон України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" № 328 від 3 листопада 2006 року, яка діяла з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року, Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499.
Так, частинами 2 та 6 статті 16 Закону № 2011-XII, в редакції чинній з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року, було передбачено: 2) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України; 6) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті), встановленої пунктом 5 цієї статті.
Важливою умовою для правильного тлумачення наведених норм статті 16 Закону № 2011-XII в редакції, чинній з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року, є розуміння видів військової служби, визначених Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Відповідно до ч. 4 ст. 2 цього ж Закону (в редакції до 1 січня 2014 року) існують такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
Отже, строкова служба є окремим видом військової служби, що вказує на особливий порядок правового регулювання вказаного виду служби.
В контексті спірних правовідносин саме частина 6 статті 16 Закону № 2011-XII є спеціальною правовою нормою, що містить особливі критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги особам, які проходять строкову військову службу, зокрема: особливі суб'єкти отримання допомоги - військовослужбовці строкової військової служби; визначений час настання інвалідності - період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби; відсутність умови про настання інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби.
Аналогічне правило закріплено Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499.
Так, відповідно до підпункту 4 пункту 2 вказаного Порядку, військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення.
Частиною 6 статті 16 Закону № 2011-XII (в редакції чинній з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року) для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції ст. 16 Закону № 2011-ХІІ після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.
Оскільки, позивачу вперше встановлена інвалідність більше ніж через 20 років після звільнення зі строкової військової служби, право на отримання одноразової грошової допомоги за статтею 16 Закону № 2011-ХІІ у позивача відсутнє.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі №750/5074/17.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та є такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання - АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) до Міністерства оборони України (місцезнаходження - просп. Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168, ідентифікаційний код - 00034022), ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження - вул. Коцарська, буд. 56, м. Харків, 61052, ідентифікаційний код - НОМЕР_3 ) про визнання протиправною відмови, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справа розглядалась в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.С. Мороко