27 листопада 2018 року м. ПолтаваСправа № 440/3564/18
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
09 жовтня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України у якій просить суд:
визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо скасувати відмови в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги в зв'язку із встановленням йому інвалідності внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби;
визнати протиправним та скасувати пункт 11 протоколу № 34 засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 30 березня 2018 року, яким оформлене рішення про відмову в призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги як інваліду II групи внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії;
зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу як інваліду ІІ групи з 02 червня 2017 року внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Порядку № 975 в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що в період з 19 червня 1987 року по 08 серпня 1988 року проходив військову службу в республіці Афганістан, де під час виконання службових обов'язків отримав порання та контузію. Вказував, що згідно з рішенням Центральної військово-лікарської комісії МО України від 12 березня 2009 року, оформленим протоколом № 203 наявні в нього поранення, захворювання та контузія є такими, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. У зв'язку з вказаними обставинами рішенням Полтавської обласної МСЕК (довідка серії 7-66 ТЕ № 0330282) йому вперше була призначена ІІІ група інвалідності з 29 квітня 2009 року. А тому пункт 11 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсації сум (далі за текстом - Комісія) від 30 березня 2018 року № 34 щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів від 25 грудня 2013 року № 975 (далі за текстом - Порядок № 975), вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зобов'язано позивача направити третій особі копію позовної заяви; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження). Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі.
Копію ухвали суду від 12 жовтня 2018 року відповідач отримав 28 лютого 2018 року, що підтверджено залученою до матеріалів справи розпискою /а.с. 60/.
Правом подання відзиву на позов відповідач не скористався, про наявність поважних причин пропуску строку для подання відзиву суд не повідомив, витребуваних ухвалою від 23 лютого 2018 року документів не надав.
Згідно з частиною другою статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
18 жовтня 2018 року судом отримано докази направлення копії позовної заяви на адресу третьої особи /а.с. 38/.
22 жовтня 2018 року Полтавським обласним військовим комісаріатом надано до суду письмові пояснення, в яких третьою особою вказано на безпідставність тверджень позивача про протиправність рішення Комісії від 30 березня 2018 року № 34, оскільки позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги. Зазначав, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. З поданих позивачем документів вбачається, що вперше групу інвалідності йому встановлено з 29 квітня 2009 року, а до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 звернувся 08 серпня 2017 року, тобто з пропуском строку передбаченого законом /а.с. 41-42/.
Як визначено частиною другою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Справу за вказаним позовом розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.
Судом встановлено, ОСОБА_1 у період з 22 листопада 1974 року по 18 листопада 1976 року проходив дійсну строкову військову службу, а з 21 грудня 1984 по 08 серпня 1988 року - військову службу за контрактом /а.с. 55/.
Згідно витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (Протокол № 203 від 12 березня 2009 року) множинні вогнепальні поранення голови, шиї, ножове поранення спини (контузія 1987 року) колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 , які в подальшому призвели до розвитку "Шийного остеохондрозу з цервікалгією з розсіяною органічною симптоматикою, вегетативною дистонією за центральним типом з цефалічним, легким вегетативно-атактичим синдромом. Гіпертонічної хвороби І ст.", що підтверджено військово-медичними та військово-обліковими документами поранення (контузія) та їх наслідки, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії /а.с. 20/.
29 квітня 2009 року позивачу вперше встановлено ІІІ групу інвалідності у зв'язку з наявністю захворювань, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії /а.с. 19/.
16 червня 2017 року за результатами повторного огляду ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності безстроково та визначено причину інвалідності - захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії /а.с. 18/.
08 серпня 2017 року позивач звернувся до Новосанжарського РВК із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, проте за результатами розгляду документів позивача останньому відмовлено у їх направленні до МОУ.
Не погодившись з правомірністю вказаної відмови, позивач звернувся до Київського районного суду м. Полтави з позовом до Новосанжарського РВК, Полтавського ОВК про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Київського районного суду м. Полтави від 13 грудня 2017 року, яка набрала законної сили 14 лютого 2018 року, позов ОСОБА_1 до Новосанжарського РВК, Полтавського ОВК про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії задоволено: визнано протиправною відмову Новосанжарського районного військового комісаріату щодо неподання у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та постановою КМУ № 975 від 25 грудня 2013 року "Про затвердження порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві"; зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 подати розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та постановою КМУ № 975 від 25 грудня 2013 року "Про затвердження порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" /а.с. 61-63/.
На виконання вимог вищевказаного судового рішення 22 лютого 2018 року Полтавським обласним військовим комісаріатом висновок з усіма належними документами щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, направлено до Департаменту фінансів Міністерства оборони України /а.с. 43/.
Згідно з рішенням від 30 березня 2018 року, оформленим протоколом № 34, за результатами розгляду поданих позивачем документів комісія Міністерства оборони України з питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум дійшла висновку про відсутність правових підстав для призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , оскільки останній звільнений з військової служби до набуття чинності Законом України від 04 квітня 2006 року № 3597-ІV "Про внесення змін до Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу", яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а первинна інвалідність встановлена ініціатору звернення 29 квітня 2009 року, тобто до набуття чинності новою редакцією статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Крім того, Комісією зазначено, що гр. ОСОБА_1 звернувся із заявою про реалізацію свого права на отримання одноразової грошової допомоги з пропуском строку, встановленого на реалізацію такого права /а.с. 56/.
Із вказаною відмовою позивач не погодився, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку позовним вимогам позивача, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно вимог статті 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
За правилами пункту 2 частини першої статті 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", дія цього закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, з посиланням на те, що він був звільнений з військової служби до набуття чинності Законом України від 04 квітня 2006 року № 3597-ІV "Про внесення змін до Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу", яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а первинна інвалідність йому встановлена до 01 січня 2014 року, тобто до набуття чинності новою редакцією статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачу вперше встановлено інвалідність ІІІ групи з 29 квітня 2009 року, а з 02 червня 2017 року - встановлено ІІ групу інвалідності безстроково /а.с. 44-45/.
Станом на дату встановлення позивачу інвалідності вперше (29 квітня 2009 року) редакція статті 16 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачала, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України (частини друга статті 16 Закону).
На виконання положень статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" Кабінет Міністрів України постановою від 28 травня 2008 року № 499 (Постанова № 499) затвердив Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб.
За пунктом другим Постанови № 499 одноразова грошова допомога виплачується: військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, - у розмірі: 36-місячного грошового забезпечення - інвалідам III групи.
Станом на дату звернення позивача із заявою про призначення та виплати одноразової грошової допомоги у серпні 2017 року статтю 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" викладено в новій редакції (згідно із Законом № 5040-VI, який набрав чинності з 01 січня 2014 року).
Так, частиною першою статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Підпунктом 4 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Відповідно до пункту "б" частини першої статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
Згідно з частиною шостою статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі за текстом - Порядок № 975).
Пунктом 1 Прикінцевих положень Закону України від 04 липня 2012 року № 5040-VІ "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців" встановлено, що цей Закон набирає чинності з 01 січня 2014 року, тобто Порядок № 975 набрав чинності з 01 січня 2014 року.
Пунктом 2 Порядку № 975 передбачено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права такої допомоги.
При цьому вищевказана постанова не містить жодних обмежень щодо поширення дії Порядку № 975 на осіб, яким вперше встановлено інвалідність до 01 січня 2014 року.
Разом із тим, пунктом 3 Порядку № 975, передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Відповідно до пункту 6 цього ж Порядку одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин.
Пунктом 8 Порядку № 975 визначено, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Аналіз вищевикладеного дає підстави вважати, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження незалежно від часу настання інвалідності.
Оскільки ІІІ групу інвалідності ОСОБА_1 встановлено 29 квітня 2009 року, одноразову грошову допомогу він не отримував, то приписи Порядку № 975 поширюється на спірні правовідносини позивача.
Разом із тим, право на отримання допомоги виникає у військовослужбовця з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби чи встановлення вищої групи інвалідності.
Стосовно посилання третьої особи на відсутність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у разі поранення (контузії, травм або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, оскільки така допомога виплачується не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, то суд виходить з такого.
Частинами другою та шостою статті 16 Закону № 2011-XII, в редакції, що діяла з 01 січня 2007 року до 01 січня 2014 року, передбачалось: 2) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України; 6) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті), встановленої пунктом 5 цієї статті.
Частиною шостою статті 16 Закону № 2011-XII (в редакції чинній з 01 січня 2007 року до 01 січня 2014 року) для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби.
У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції статті 16 Закону № 2011-ХІІ після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.
Для правильного тлумачення наведених норм статті 16 Закону № 2011-XII в редакції, чинної з 01 січня 2007 року до 01 січня 2014 року, слід розуміти види військової служби, визначених Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII.
За змістом частини другої статті 2 Закону № 2232-XII проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Відповідно до частини четвертої статті 2 цього ж Закону (в редакції до 01 січня 2014 року) існують такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
З матеріалів справи встановлено, що позивач проходив строкову військову службу в лавах Збройних сил з 22 листопада 1974 року по 18 листопада 1976 року, а з 21 грудня 1984 року по 08 серпня 1988 року проходив військову службу за контрактом.
За таких обставин, позивач як військовослужбовець, який отримав захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року.
Однак, за приписами частини восьмої статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" особа, яка має право на отримання одноразової грошової допомоги, може його реалізувати протягом трьох років з дня виникнення такого права.
В свою чергу, таке право виникло у ОСОБА_1 у 2009 році, а до відповідача із заявою про призначення йому одноразової грошової допомоги, позивач звернувся лише у серпні 2017 року, тобто з пропуском передбаченого законом строку.
Згідно вимог частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень, закріплених статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За правилами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 90 цього ж Кодексу передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні; жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно із статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 6-9, 77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (Повітрофлотський пр-т, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022), третя особа: Полтавський обласний військовий комісаріат ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А.О. Чеснокова