20 листопада 2018 р. Справа №1840/3768/18
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шаповала М.М.,
за участю секретаря судового засідання - Іуткіної І.С.,
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Рудік А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_3, яка діє як законний представник в інтересах своєї малолітньої дитини ОСОБА_4, просить суд визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, викладену в листі від 14.08.2018 № І--9137-3882/21-18, у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Дмитрівської сільської ради Великописарівського району Сумської області за межами населених пунктів і зобов'язати відповідача надати такий дозвіл, а також просить встановити судовий контроль за виконанням судового рішення.
Свої вимоги мотивує тим, що відмова відповідача в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою суперечить нормам Земельного кодексу України. Вважає, що підставою для відмови в наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Однак, в даному випадку відповідач жодної з них у відповіді не навів. Згідно з відомостями Державного земельного кадастру, розміщених на веб-сайті Держгеокадастру України, бажана для відведення у власність земельна ділянка у приватній власності громадян не знаходиться. Таким чином підстави для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою відсутні. Вважає, що ефективним способом захисту порушеного права доньки буде зобов'язання відповідача надати дозвіл. Застосування зазначеного способу захисту права не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки відповідач протиправно відмовив у наданні дозволу.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, підтримав доводи, викладені в письмовому відзиві на позов (а.с. 38-40), та зазначив, що ГУ Держгеокадастру у Сумській області на заяву позивачки листом від 14.08.2018 № І--9137-3882/21-18 повідомило, що на виконання розпоряджень Кабінету Міністрів України від 01.04.2014 № 333-р та від 22.09.2016 № 688-р та, керуючись рішенням колегії Держземагенства України від 14.10.2014 № 2/1, відповідач направив до органу місцевого самоврядування запит щодо висловлення позиції на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації з землеустрою. Також зазначив, що Головне управління під час прийняття рішення щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності повинно приймати до уваги позицію органу місцевого самоврядування. Вважає, що вимога зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Сумській області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою є втручанням в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані докази в їх сукупності відповідно до вимог ст. 90 КАС України, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
У судовому засіданні встановлено, що 17.07.2018 ОСОБА_3, яка діє як законний представник в інтересах своєї малолітньої дитини ОСОБА_4, звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Дмитрівської сільської ради Великописарівського району Сумської області (а.с. 42-43). До заяви були додані: графічні матеріали, на яких зазначене бажане розташування та розмір земельної ділянки, копії паспорта та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера законного представника малолітньої дитини ОСОБА_3, паспорта та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера батька малолітньої дитини ОСОБА_3, свідоцтва про шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_3, письмова згода батька ОСОБА_1 на подання клопотання про надання малолітній доньці ОСОБА_4 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Дмитрівської сільської ради Великописарівського району Сумської області, свідоцтва про народження ОСОБА_4, картки платника податків ОСОБА_4, заява про надання згоди на збір та обробку персональних даних.
Листом від 14.08.2018 № І--9137-3882/21-18 (а.с. 66) відповідач повідомив позивачку про неможливість задоволення її заяви в зв'язку з тим, що згідно з інформаційною довідкою, наданою Міжрайонним управлінням у Великописарівському та Краснопільському районах ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 08.08.2018 № 850/413-18 (а.с. 52), землі, за рахунок яких планується формування земельної ділянки відносяться до категорії земель сільськогосподарського призначення шифр рядка 19 (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), форма власності - приватна. Землі, за рахунок яких планується відведення земельної ділянки, знаходяться у приватній власності громадян. Водночас, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом (ч. 5 ст. 116 ЗК України). Головне управління здійснює повноваження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб в межах області відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України та Положення про Головне управління. Враховуючи викладене, Головне управління не має правових підстав для вирішення питання, що порушене в клопотанні позивача.
Суд вважає таку відмову відповідача в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність протиправною з таких підстав.
Відповідно до п. "а" ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ (далі - ЗК України) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений статтею 118 ЗК України.
Згідно з ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Згідно з ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
На підставі пунктів 1 та 7 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру.
Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави суду дійти до висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 545/808/17.
Тобто, проект землеустрою розробляється на підставі дозволу органу, до компетенції якого входить питання про передачу земельних ділянок громадянам. У даному випадку таким органом є Головне управління Держгеокадастру у Сумській області. Позивачці відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою у зв'язку з тим, що землі, за рахунок яких планується відведення земельної ділянки, знаходяться у приватній власності громадян. У ч. 7 ст. 118 ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови в наданні дозволу, однак відповідач жодної з них у листі від 14.08.2018 № І--9137-3882/21-18 не вказав. Не зазначив також, яким вимогам нормативних актів не відповідає місце розташування земельної ділянки, що планується до відведення.
Таким чином, Головне управління Держгеокадастру у Сумській області протиправно відмовило позивачці в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, при цьому, відповідач посилається на підстави, не передбачені Земельним кодексом України чи іншими законодавчими актами. Суд вважає, що відповідач не надав мотивовану обґрунтовану відмову.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідач зобов'язаний або надати дозвіл позивачці на розроблення проекту землеустрою, або відмовити у наданні такого дозволу, але на законних підставах.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Враховуючи те, що відповідач, відмовляючи ОСОБА_4 в задоволенні заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, не дотримався вимог Земельного кодексу України, таке рішення не може відповідати приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому позовні вимоги про визнання протиправною та скасування відмови у наданні позивачці дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Приймаючи до уваги норми ч. 2 ст. 5, ч. 2 ст. 9 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивачки від 01.08.2018, прийнявши рішення у відповідності до норм Земельного кодексу України з урахуванням висновків суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивачки понесені нею судові витрати зі сплаті судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви до суду, в сумі 704,80 грн згідно з квитанцією від 02.10.2018 № 902 (а.с. 3).
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, викладену в листі від 14.08.2018 № І--9137-3882/21-18, у наданні дозволу ОСОБА_4, в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_3, на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Дмитрівської сільської ради Великописарівського району Сумської області за межами населених пунктів та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітньої доньки - ОСОБА_4, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Дмитрівської сільської ради Великописарівського району Сумської області за межами населених пунктів.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (код ЄДРПОУ 39765885) суму судового збору в розмірі 704,80 грн (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 26.11.2018.
Суддя М.М. Шаповал