79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
02.02.10 Справа№ 12/6
Суддя О.Д.Запотічняк при секретарі Р.Джус розглянула матеріали справи
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ББМ -Київ», м. Київ.
До відповідача : Виробничий кооператив «Крок», м. Дрогобич.
Про: стягнення 3 051,57 грн.
За участю представників:
Від позивача: Ігнатова Т.О. (довіреність у справі);
Від відповідача : не з'явився;
Представнику роз'яснено права та обов'язки згідно ст.ст. 20, 22 ГПК України.
Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ББМ -Київ»до відповідача Виробничого кооперативу «Крок» про стягнення 3 051,57 грн.
Розглянувши подані матеріали суд визнав їх достатніми для прийняття заяви до розгляду і ухвалою від 15.01.2010 року порушив провадження у справі та призначив судове засідання на 02.02.2010 р.
В судове засідання 02.02.2010р. з'явився представник позивача, надав документи витребувані судом, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, вимог ухвали суду від 15.01.2010р. не виконав, хоча належним чином про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення № 4921374.
За таких обставин, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи а матеріалів справи достатньо для її розгляду по суті, у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Повний текст рішення виготовлений , підписаний та оголошений 02.02.2010 року.
Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:
25 вересня 2008р. згідно видаткової накладної № РН-0191/М за довіреністю ЯПК 066953 від 24.09.2008р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ББМ -Київ»поставило Виробничому кооперативу «Крок»будівельний пісок в кількості 30 м3 на суму 2 550,00 грн.
07.10.2008р. між сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків, з якого вбачається, що відповідач не провів розрахунок за отриманий від позивача товар і його заборгованість становить 2 550,00 грн.
З метою погашення заборгованості, позивач направляв відповідачу претензію №21 від 19.02.2009р.
Однак, заборгованість відповідачем погашена не була і станом на день подання позову до суду становить 2 550,00 грн.
Окрім основної суми заборгованості, за несвоєчасну оплату отриманого товару, позивач нарахував відповідачу:
- інфляційні витрати в сумі 148,67 грн.
- 3% річних в сумі 59,22 грн.
- пеню в сумі 293,68 грн.
Приймаючи рішення у даній справі суд виходив з наступного:
Згідно ст. 526 ЦК України: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як вбачається з матеріалів справи, 25 вересня 2008р. згідно видаткової накладної № РН-0191/М за довіреністю ЯПК 066953 від 24.09.2008р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ББМ - Київ» поставило Виробничому кооперативу «Крок» будівельний пісок в кількості 30 м3 на суму 2 550,00 грн.
07.10.2008р. між сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків, з якого вбачається, що відповідач не провів розрахунок за отриманий від позивача товар і його заборгованість становить 2 550,00 грн.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З метою погашення заборгованості, позивач направляв відповідачу претензію №21 від 19.02.2009р.
Однак, заборгованість відповідачем погашена не була і станом на день подання позову до суду становить 2 550,00 грн.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи
Оскільки, відповідач не виконав свої зобов'язання по оплаті отриманих від позивача послуг протягом 7-ми днів з моменту отримання вимоги позивача про таких послуг, позивач нарахував відповідачу за період з 19.02.2009 р. по 26.11.2009р. - 3% в сумі 59,22 грн. та інфляційні витрати в сумі 148,67грн., а також пеню в сумі 293,68 грн. за період з 19.02.2009р. по 18.08.2009р.
Однак провівши перерахунок штрафних санкцій у вигляді інфляційних витрат, 3% річних та пені, суд встановив, що нарахування інфляційних витрат та 3% річних здійснені позивачем неправильно, а нарахування пені є взагалі безпідставним з наступних підстав.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, нарахування інфляційних витрат та 3% річних здійснене позивачем за період з 19.02.2009р. по 26.11.2009р. Тобто датою з якої позивач починає нараховувати штрафні санкції є дата виставлення відповідачу претензії. Однак позивачем не враховано 7-й термін передбачений ст. 530 ЦК України, який надається боржнику для виконання зобов'язання з моменту отримання ним вимоги, а також не дотримано 3-го терміну поштового перебігу необхідного для отримання претензії.
Таким чином, інфляційні витрати та 3% річних повинні нараховуватись за період з 02.03.2009р. по 26.11.2009р.
Згідно проведеного судом розрахунку, до стягнення підлягають інфляційні витрати в сумі 142,72 грн. та 3% річних в сумі 56,58 грн.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в сумі 293,68 грн. суд вважає, що нарахування позивачем пені в даному випадку є безпідставним та необґрунтованим з наступних підстав.
Статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 2 ст. 343 ГК України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Статтею 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
З наведених норм чинного законодавства випливає, що боржник зобов'язаний сплатити пеню тільки в тому випадку, якщо така передбачена в договорі за згодою сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, договору сторони не укладали, а тому відповідальність за несвоєчасну оплату за отриманий товар у вигляді сплати пені не обумовили, тому суд вважає, що нарахування відповідачу пені в сумі 293,68 грн. за несвоєчасну оплату ним отриманого від позивача товару є безпідставним. Позовні вимоги в цій частині до задоволення не підлягають.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково в сумі 2 749,30грн. з яких: основний борг в сумі 2 550,00 грн., інфляційні витрати в сумі 142,72 грн. та 3% річних в сумі 56,58 грн.
Судові витрати суд покладає на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 304,52 грн. (91,90 грн.-державне мито та 212,62 грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.)
Керуючись ст.ст. 526, 530, 549, 551, 610, 625, ЦК України, 193,343 ГК України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст. ст. 33 ,43, 44, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задоволити частково.
2. Стягнути з Виробничого кооперативу «Крок»(82100,Львівська область,м. Дрогобич, вул. Рєпіна,18, код ЄДРПОУ 19164203) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ББМ -Київ»(03067, м. Київ, вул. Гарматна,21/71, код ЄДРПОУ 32910200) --основний борг в сумі 2 550,00 грн., інфляційні витрати в сумі 142,72 грн., 3% річних в сумі 56,58 грн., державне мито в сумі 91,90 грн. та витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу в сумі 212,62 грн..
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.
Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду .
Суддя