справа №1340/4804/18
21 листопада 2018 року
м.Львів, вул. Чоловського, 2
зал судових засідань № 6
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Козак О.М.,
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Кулініч О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання неправомірними дій, зобов'язання виплатити заборгованість по виплаті пенсії, -
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просить суд:
- визнати неправомірними дії відповідача щодо припинення виплати призначеної ОСОБА_3 пенсії за віком;
- зобов'язати відповідача виплатити ОСОБА_3 заборгованість по пенсії за віком, що виникла за період з червня 2018 року по вересень 2018 року включно.
Ухвалою від 22.10.2018 суд відстрочив ОСОБА_3 сплату судового збору у справі за його позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання неправомірними дій, зобов'язання виплатити заборгованість по виплаті пенсії до ухвалення судового рішення у справі.
Ухвалою від 22.10.2018 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є пенсіонером та отримує пенсію за віком. Позивач зазначає, що у зв'язку з проведенням бойових дій та антитерористичної операції в його населеному пункті м.Луганськ, він покинув своє місце проживання та переїхав до м.Львова де встав на облік, як внутрішньо переміщена особа. Позивач вказує, що перебуває на обліку у Личаківському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м.Львова з 24.10.2017. ОСОБА_3 зазначає, що відповідач не виплачує належну йому пенсію з червня 2018 року. Позивач вважає, що відповідач немає жодної підстави для припинення виплати йому пенсії, перелік яких визначено в ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідач 07.11.2018 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам утвореної при Шевченківській районній адміністрації м.Львова винесено рішення відповідно до п.12 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 призначено (відновлено) ОСОБА_3 виплату пенсії. За період з червня 2018 року по серпень 2018 року позивачу нараховано доплату в розмірі 6515,82 грн. Окрім цього, згідно з п.15 постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №335 суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Просив суд позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила. Просила суд в задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково, з наступних підстав.
ОСОБА_3 є громадянином України, який проживав за адресою: АДРЕСА_1. Позивача знято з реєстрації місця проживання 23.08.2016, що підтверджується копією паспорта (а.с.17).
Позивач є пенсіонером та отримує пенсію за віком, що підтверджується копією посвідчення № НОМЕР_1, виданого Пенсійним фондом України.
Відповідно до довідки від 12.09.2017 №0000326998 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи зареєстроване місце проживання позивача: АДРЕСА_1, а фактичне місце проживання ОСОБА_3 АДРЕСА_1.
Суд встановив, що починаючи з червня 2018 року відповідач припинив виплату пенсії ОСОБА_3
13.08.2018 відповідач листом №2869/135/0-20/03.11-36 повідомив позивача про те, що комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утвореної при Шевченківській районній адміністрації м.Львова винесено рішення відповідно до п.12 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365, призначено (відновлено) ОСОБА_3 виплату пенсії.
За період з червня 2018 року по серпень 2018 року позивачу нараховано доплату в розмірі 6515,82 грн.
Проте, нараховані суми позивачу станом на момент звернення до суду не виплачені.
Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.
Відповідно до ст.1 Закону України від 20.10.2014 № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 вказаного Закону.
Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч.2 ст.7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Частиною 3 ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Ураховуючи те, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами.
Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею та є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Відповідно до ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Згідно з ч.1 ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.1 ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ч.2 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою ст. 35 та статтею 46 вказаногоЗакону.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» затверджено Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, пунктами 1 та 2 якого передбачено: довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі - довідка) є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи».
Для отримання довідки повнолітня або неповнолітня внутрішньо переміщена особа звертається особисто, а малолітня дитина, недієздатна особа або особа, дієздатність якої обмежена, - через законного представника із заявою про взяття на облік, форму якої затверджує Мінсоцполітики, до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05.11.2014 № 637 встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014. № 509.
Поновлення або припинення соціальних виплат здійснюється публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» на підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утвореної районними, районними у м. Києві і Севастополі державними адміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад згідно з Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365.
Отже, умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ «Державний ощадний банк».
З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що УПФ має право припинити виплату пенсії особі виключно з підстав передбачених законом, про що приймає вмотивоване рішення.
Конституційний Суд України у рішенні від 07.10.2009 № 25-рп/2009 зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
У рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014, Європейський суд з прав людини вказав, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю у поводженні, яка порушувала ст. 14 Конвенції у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу.
У цих рішеннях Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов'язане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.
Суд встановив, що у листі від 13.08.2018 №2869/135/0-20/03.11-36 та відзиві на позовну заяву, відповідач як на підставу для призупинення виплати пенсії позивачу посилається на постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб», від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» та від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».
Як свідчить аналіз положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених ст. 49 вказаного Закону.
В ході розгляду справи суд встановив, що комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утвореної при Шевченківській районній адміністрації м.Львова (витяг з протоколу №14 від 20.07.2018 №482) прийнято рішення про відновлення позивачу виплату пенсії.
Суд зазначає, що підстави для закриття провадження в цій частині позовних вимог у відповідності до п.8 ч.1 ст. 238 КАС України відсутні, оскільки порушення права позивача усунуті діями суб'єкта владних повноважень, який не є відповідачем у справі.
Таким чином, в ході розгляду справи відпали підстави визнавати протиправними дії відповідача щодо припинення виплати позивачу пенсії за віком.
Суд, враховуючи наявність рішення про відновлення виплати пенсії позивачу, вважає, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Позивачу також проведено нарахування відповідачем доплати за період з червня 2018 року по серпень 2018 року в розмірі 6515,82 грн. Проте, нарахування доплати за вересень 2018 року не проведено. Позивачу також не проведено виплату таких доплат за період з червня 2018 року по вересень 2018 року включно.
З врахуванням практики Європейського суду з прав людини, викладеної у справах «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Суханов та Ільченко проти України» від 26.06.2014 суд вважає, що для відновлення порушеного права позивача необхідно зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області виплатити ОСОБА_3 заборгованість за пенсією за віком, що виникла за період з червня 2018 року по вересень 2018 року включно.
Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає, що це є правом суду. В свою чергу, позивач не обґрунтував, які існують підстави вважати, що рішення суду не буде виконане відповідачем. У зв'язку з цим, суд ухвалив відмовити у встановленні судового контролю за виконанням рішення суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ст.78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
Відповідно до ст.139 КАС України з врахуванням пропорційно задоволених вимог та ухвали суду про відстрочення сплати судового збору, судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 73-76, 242, 244, 245 КАС України, суд, -
позов задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області виплатити ОСОБА_3 заборгованість за пенсією за віком, що виникла за період з червня 2018 року по вересень 2018 року включно.
В задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо припинення виплати призначеної ОСОБА_3 пенсії за віком відмовити.
Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складене і підписане 26.11.2018.
Суддя А.Г. Гулик