справа №813/2719/18
26 листопада 2018 року
зал судових засідань №9
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лунь З.І.
секретар судового засідання Колодій О.Р.,
за участю:
представника відповідача Дутканич Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-
Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (місце проживання:АДРЕСА_1) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (місцезнаходження: 79035, м. Львів, вул.Стрийська, 35), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.06.2018 №Ф-2175-25.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає таке. У листопаді 2015 позивач отримав вимогу про сплату боргу, згідно з якою у нього виникла заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 6959,36грн. 19.08.2016 позивач сплатив заборгованість по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 6959,36 грн., а надалі, вважає, що вчасно сплачував поточні платежі. В грудні 2017 позивач отримав вимогу про сплату боргу в розмірі 7912,31 по такому ж платежу. Вважав, що у нього немає недоїмки по сплаті єдиного соціального внеску, тому вимогу про сплату боргу від 05.12.2017 № Ф-2175-25 оскаржив у судовому порядку. В період до 31.05.2018 позивачем сплачено внесок в розмірі 4095,30грн., відтак вважає, що за період з 05.11.2015 по 31.05.2018 в загальному сплатив єдиний соціальний внесок в розмірі 18842,66грн., тоді як йому було нараховано за цей же період єдиний соціальний внесок в розмірі 19976,82грн. Станом на день звернення до суду із позовною заявою недоїмка зі сплати єдиного соціального внеску становить 1134,16грн.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву (а.с. 90-93), проти позову заперечує, зазначаючи таке. 04.06.2018 Головним управлінням ДФС у Львівській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2175-25, оскільки станом на 31.05.2018 заборгованість підприємця ОСОБА_2 становила 5749,60грн., в тому числі недоїмка виникла на підставі обчислення контролюючим органом сум єдиного соціального внеску: станом на 19.01.2017 в сумі 297,01 - залишок несплаченої недоїмки за 4 кв.2016; станом на 19.04.2017 - в сумі 1056,00 за 1 кв.2017; станом на 19.07.2017 - в сумі 1056,00 за 2 кв.2017; станом на 19.10.2017 - в сумі 1056,00 за 3 кв.2017; станом на 19.01.2018 - в сумі 1056,00 за 4 кв.2017; станом на 19.01.2018 - в сумі 1228,59 за 1 кв.2018. Сплачені ФОП ОСОБА_2 поточні платежі з єдиного внеску, про які йдеться у позовній заяві, було правомірно зараховано в рахунок погашення суми заборгованості попередніх періодів.
Позивач у судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце його проведення. Проте, його представник звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши вступне слово представника відповідача, дослідивши обставини справи та письмові докази, що є у справі, суд дійшов висновку про відмову у позові, виходячи з такого.
ОСОБА_2 є фізичною особою - підприємцем, платником єдиного соціального внеску.
ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області 05.11.2015 сформувала вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2175-25, відповідно до якої станом на 31.10.2015 заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування склала 6959,36 грн., з яких недоїмка - 6663,22 грн., штраф - 121,87 грн., пеня - 174,27 грн. (а.с. 13).
18.07.2016 державний виконавець Залізничного відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області на виконання цієї вимоги виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №51693079 (а.с. 22).
19.08.2016 позивач сплатив заборгованість по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 6959,36 грн., що визнається сторонами та підтверджується квитанцією (а.с.23).
ФОП ОСОБА_2 стверджує, що надалі вчасно та у повному обсязі сплачував поточні платежі за єдиним соціальним внеском, на підтвердження чого надав копії банківських квитанцій (а.с. 25-40).
Контролюючий орган визнає, що ФОП ОСОБА_2 в 2015 році перерахував в рахунок сплати єдиного внеску в 2015 році - 1500 грн., в 2016 році - 9759,36 грн., в 2017 році - 3488,00 грн. та на підтвердження цих обставин надав суду відомості з інтегрованої картки платника податків позивача.
05.12.2017 Головне управління ДФС у Львівській області сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2175-25, відповідно до якої заборгованість ФОП ОСОБА_2 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування станом на 30.11.2017 склала 7912,31 грн., з яких недоїмка - 5115,00 грн., штраф - 2062,88 грн., пеня - 734,43 грн. (а.с. 10).
Про визнання протиправною та скасування зазначеної вимоги позивач звернувся до суду.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.06.2018 у справі №813/5059/18, яке набрало законної сили згідно з Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2108 №876/5899/18, повністю відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.12.2018 №Ф-2175-25.
04.06.2018 Головне управління ДФС у Львівській області сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2175-25, відповідно до якої заборгованість ФОП ОСОБА_2 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування станом на 31.05.2018 склала 5749,60 грн., з яких недоїмка - 5749,60 грн., штраф - 0,00 грн., пеня - 0,00 грн. (а.с. 12).
При прийнятті рішення суд виходить з такого.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI). Частина перша статті 1 Закону № 2464-VI дає визначення таких термінів:
- єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пункт 2);
- недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом (пункт 6).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закон № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI визначено, зокрема, такі обов'язки платника єдиного внеску:
- своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок;
- вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством;
- подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Частинами четвертою, п'ятою статті 8 Закону № 2464-VI визначено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Відтак, облік нарахованих і сплачених сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюється контролюючим органом в інтегрованій картці платника, що відкривається за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками.
Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Відповідно до частини восьмої статі 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, в редакції наказу Міністерства фінансів України від 28.03.2016 № 393 (далі - Інструкція № 449).
До платників, які не виконали визначені Законом № 2464-VI обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення визначені розділом VI Інструкції № 449.
У разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов'язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до органів доходів і зборів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (п. 2).
Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:
- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;
- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом (п.3).
За рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення (пункт 8).
Аргументи позивача на підтвердження його позовних вимог зводяться до того, що за період з 05.11.2015 по 31.05.2018 він сплатив єдиний соціальний внесок в розмірі 18842,66грн., нараховано за цей же період єдиний соціальний внесок в розмірі 19976,82грн., відтак, недоїмка зі сплати єдиного соціального внеску становить 1134,16грн., отже, нарахована, відповідно до неузгодженої вимоги, недоїмка є такою, що ставить під сумнів правомірність оскаржуваної вимоги. Крім того, позивач вважає, що погашення недоїмки по єдиному соціальному внеску є підставою для відкликання такої вимоги.
Відповідач свою позицію у цьому спорі аргументує тим, що ФОП ОСОБА_2 тривалий час неповно/несвоєчасно сплачував єдиний внесок, тому йому виставлялися вимоги (№Ф-2175-25 від 05.12.2015, (№Ф-2175-25 від 05.12.2017) та до нього застосовувалися штрафні санкції та пеня. Відповідач не заперечує факту надходження від позивача платежів, зазначених у позовній заяві та підтверджених квитанціями банку. Проте ці платежі на підставі закону зараховував в рахунок погашення заборгованості позивача попередніх періодів, яку підприємець самостійно не погасив.
Як видно з даних інтегрованої картки ФОП ОСОБА_2, сплачені ним в 2016-2018 роках поточні платежі з єдиного внеску були зараховані контролюючим органом в рахунок зменшення заборгованості попередніх періодів. Такі дії контролюючого органу є правомірними та випливають із повноважень, наданих Законом № 2464-VI та Інструкцією № 449. Відомостями інтегрованої картки ФОП ОСОБА_2 підтверджується, що станом на 31.05.2018 заборгованість підприємця з єдиного соціального внеску становить 5749,60 грн.(а.с.153).
Суд також звертає увагу на те, що частина суми недоїмки за 1-3 квартали 2017, яка включена в оскаржувану вимогу, була предметом розгляду справи №813/5059/18, рішення у якій набрало законної сили.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що контролюючий орган мав підстави сформувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.06.2018 № Ф-2175-25 на цю суму. При цьому, суд бере до уваги аргументи відповідача, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення суми боргу, тому доводи представника позивача про неналежну нумерацію цього рішення не заслуговують на увагу.
Суд також бере до уваги аргументи позивача щодо відкликання вимоги про сплату боргу, якщо борг погашається, однак, суд зауважує, що у випадку неповного погашення суми боргу, контролюючий орган виставляє нову вимогу, з іншою датою, але з тим же порядковим номером.
Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржувана вимога від 04.06.2018 № Ф-2175-25 є такою, що відповідає закону, з огляду на що у задоволені позову ФОП ОСОБА_2 суд відмовляє.
Відповідно до статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати суд покладає на нього.
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд -
у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 27.11.2018.
Суддя Лунь З.І.