10.3.3
Іменем України
20 листопада 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 1240/2678/18
Луганський окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,
за участю
секретаря судового засідання Шляхтун М.М.,
позивача - не прибув
та
представників сторін
від відповідача - не прибув
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні справу
за позовом ОСОБА_1
до управління соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області
про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
В провадженні Луганського окружного адміністративного суду на розгляді перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до управління соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації (далі - відповідач), в якому позивач з урахуванням уточненого позову від 24 вересня 2018 року (т. 1 арк. спр. 52-56) просить:
- визнати протиправними дії управління соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області щодо відмови ОСОБА_1 в поновленні та нарахуванні виплати недоотриманої допомоги при народженні дитини на ОСОБА_2;
- зобов'язати управління соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області поновити, здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 недоотриманої суми допомоги при народженні дитини на ОСОБА_2, починаючи з вересня 2014 року;
- скасувати рішення управління соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області щодо відмови у поновленні допомоги при народженні дитини за заявою ОСОБА_1.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона є внутрішньо переміщеною особою та перебуває на обліку у відповідача з січня 2018 року, про що свідчить довідка від 16 січня 2018 року № 0000458280. Позивачу було призначено допомогу при народженні дитини Ровеньківським управлінням соціального захисту населення як одному з батьків, який постійно проживає разом з дитиною до вересня 2014 року. 19 січня 2018 року позивач звернулась до відповідача з заявою про поновлення виплати допомоги при народженні дитини та виплату заборгованості на сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Фактичне припинення виплат позивачу було спричинено тимчасовим нездійсненням своїх повноважень Ровеньківським управлінням соціального захисту населення. Повідомленням відповідача від 20 лютого 2018 року позивача повідомлено про відмову у здійсненні виплат з заборгованості з підстав пропущення строків звернення за поновленням виплат.
31 січня 2018 року на засіданні комісії позивача в усному порядку повідомлено про відсутність підстав для виплати заборгованості за грошовими виплатами при народженні дитини.
Неодноразово позивач зверталась до державних органів з приводу поновлення виплат, однак на всі свої звернення отримувала відмову.
Позивач вважає, що відповідачем незаконно прийнято рішення про відмову у поновленні виплати та виплаті заборгованості з допомоги при народженні дитини.
З посиланням на положення статей 46, 51 Конституції України, статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, Закону України від 21 листопада 1992 року № 2811-ХІІ "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", статті 7 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", пункту 13, Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751, позивач вважає, що на сьогоднішній день не існує жодної з підстав для невиплати їй допомоги при народженні дитини і є підстави для задоволення позову.
Управління соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області позов не визнало, про що через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) 19 жовтня 2018 року за вхідним реєстраційним № 27576/2018, подало відзив на позовну заяву від 16 жовтня 2018 року за № 4350, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити (т. 1 арк. спр. 231-234).
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що позивач 19 січня 2018 року звернулася до управління із заявою про призначення допомоги на дітей одиноким матерям. Того ж дня позивач звернулася із письмовою заявою, викладеною у довільній формі, в якій просила повернути заборгованість з вересня 2014 року по грудень 2017 року за державними допомогами на дітей одиноким матерям, малозабезпеченим сім'ям та при народженні дитини.
09 лютого 2018 року позивач повторно звернулася із письмовою заявою довільної форми щодо відновлення виплат допомог на дітей одиноким матерям, при народженні дитини та малозабезпеченим сім'ям.
12 березня 2018 року позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям. Відповідно до заяв позивача про призначення державної допомоги на дітей одиноким матерям та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям управлінням були призначені державні допомоги відповідно до чинного законодавства.
Оскільки відповідно до абзацу другого пункту 36 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751, допомога на дітей одиноким матерям виплачується протягом шести календарних місяців, позивач повторно звернулася до відповідача 19 липня 2018 року із заявою про призначення допомоги сім'ям з дітьми. Також відповідно до пункту 20 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 250, державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям призначається на шість місяців. Отже, 24 вересня 2018 року позивач повторно звернулася до управління із заявою про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям.
Статтею 3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачені такі державної допомоги сім'ям з дітьми: допомога у зв'язку з допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; допомога на дітей одиноким матерям.
Відповідно до пунктів 10, 11 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751, допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини, опікуну, які постійно проживають разом з дитиною, з метою створення належних умов для її повноцінного утримання та виховання. Для призначення допомоги при народженні дитини органу соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, подається: заява одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики; копія свідоцтва про народження дитини (з пред'явленням оригіналу).
Оскільки позивач не зверталась до відповідача з заявою про призначення допомоги при народженні дитини за формою, затвердженою Мінсоцполітики, у відповідача відсутні правові підстави для призначення ОСОБА_1 даного виду державної допомоги.
Додатково відповідач зазначив, що порядок поновлення допомоги та виплати заборгованості, яка виникла в результаті тимчасового нездійснення органами державної влади своїх функцій на певних територіях та проведення антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей чинним законодавством не передбачений.
З урахуванням викладеного, відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Користуючись правом на подання заяв по суті справи, позивачем подана відповідь на відзив від 26 жовтня 2018 року б/н (т. 2 арк. спр. 16-17), в якій позивач зазначила, що у квітні 2014 року вона звернулась вперше за призначенням допомоги при народженні дитини, яка їй виплачувалась по вересень 2014 року. У вересні 2014 року виплата допомоги при народженні дитини припинена без будь-яких на це підстав, які передбачені пунктом 13 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751. Виплата допомоги при народженні дитини позивачу припинена у зв'язку з початком бойових дій, окупацією м. Ровеньки та припинення роботи державних органів України на території Луганської області. Посилання відповідача на пункт 11 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 позивач вважає недоречними, оскільки він регулює питання призначення виплати допомоги при народженні дитини, а не питання поновлення таких виплат.
Також позивач не згодна з твердженнями відповідача, що на теперішній час відсутній механізм та порядок поновлення допомоги при народженні дитини, оскільки 08 червня 2016 року постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Допомога при народженні дитини є одним із видів соціальних виплат. Оскільки відповідно до витягу з протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 77 їй призначено соціальні виплати, позивач вважає, що має право на виплату недоотриманої допомоги при народженні дитини.
Користуючись правом на подання заяв по суті справи, відповідачем 01 листопада 2018 року через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) за вхідним реєстраційним № 30171/2018 подані заперечення від 30 жовтня 2018 року № 4541 (т. 2 арк. спр. 25-27), в яких відповідач зазначив таке.
Порядок оформлення та ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги в управліннях праці та соціального захисту населення районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, структурних підрозділах з питань праці та соціального захисту населення виконавчого органу міської, районної у місті ради, які працюють в умовах як централізованої, так і децентралізованої виплати коштів призначеної соціальної допомоги, пільг та компенсацій визначені Інструкцією щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 вересня 2006 року № 345 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06 жовтня 2006 року за № 1098/12972.
Пунктом 9.1 глави 9 Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 вересня 2006 року № 345 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06 жовтня 2006 року за № 1098/12972, передбачено, що у разі переїзду отримувача соціальної допомоги в іншу місцевість виплата допомоги за старим місцем проживання (реєстрації) припиняється. За новим місцем проживання (реєстрації) допомога призначається (подовжується її виплата) на підставі заяви та документів, визначених у відповідних нормативно-правових актах. З урахуванням того, що позивач до відповідача з заявою про поновлення виплати допомоги при народженні дитини встановленого зразка не зверталась, комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при Кремінській райдержадміністрації не вирішувалось питання щодо продовження такої виплати.
На час звернення позивача у січні 2018 року до відповідача діяла інша редакція Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365. На даний час відповідно до пункту 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. На теперішній час такий порядок Кабінетом Міністрів України не визначено.
Ухвалою від 11 вересня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (т. 1 арк. спр. 48-49).
27 вересня 2018 року позивачем до суду надано уточнений адміністративний позов, приведений у відповідність з вимогами статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (т. 1 арк. спр. 52-56).
Ухвалою від 02 жовтня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі визнано причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними та поновлено позивачу строк звернення до адміністративного суду з позовною заявою, відстрочено позивачу сплату судового збору до ухвалення судового рішення, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (т. 1 арк. спр. 1-3).
Ухвалою суду від 01 листопада 2018 року судом з власної ініціативи ухвалено розгляд даної адміністративної справи провести у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та витребуванням доказів та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20 листопада 2018 року о 13 год. 30 хв. (т. 2 арк. спр. 19-20).
У судове засідання позивач не прибула, про дату, час і місце судового розгляду повідомлена належним чином (т. 2 арк. спр. 33), заявою від 20 листопада 2018 року б/н просила розглянути справу за її відсутності (т. 2 арк. спр. 43).
Представник відповідача у судове засідання не прибула, про дату, час і місце судового розгляду повідомлена належним чином (т. 2 арк. спр. 30). Заявою від 20 листопада 2018 року б/н представник відповідача просила розглянути справу за її відсутності (т. 2 арк. спр. 44).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статті 90 КАС України, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання: 94600, АДРЕСА_1; місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: 92940, АДРЕСА_2) має трьох дітей:
сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, про що свідчить свідоцтво про народження від 16 березня 2004 року Серії НОМЕР_3 (т. 1 арк. спр. 16);
доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, про що свідчить свідоцтво про народження від 24 грудня 2010 року Серії НОМЕР_4 (т. 1 арк. спр. 14);
сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, про що свідчить свідоцтво про народження від 11 квітня 2013 року Серії НОМЕР_5 (т. 1 арк. спр. 15).
У межах спірних правовідносин ОСОБА_2 звернулась до управління соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області з заявою від 19 січня 2018 року зареєстрованою за № 293 про виплату заборгованості з вересня 2014 року по грудень 2014 року, з січня 2015 року по грудень 2015 року, з січня 2016 року по грудень 2016 року, з січня 2017 року по грудень 2017 року як одинокій матері на ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та по догляду за дитиною до 6 років на ОСОБА_2; як малозабезпеченій сім'ї на трьох дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 (т. 1 арк. спр. 197, т. 2 арк. спр. 7) та з заявою від 09 лютого 2018 року зареєстрованою за № 621 про відновлення виплати як матері-одиначці на двох дітей (т. 2 арк. спр. 8), що підтверджується свідоцтвами про народження Серії НОМЕР_3 від 16 березня 2004 року, виданого Червонополянською сільською радою Антрацитівського району Луганської області, Серії НОМЕР_4 від 24 грудня 2010 року, виданого виконавчим комітетом Червонополянської сільської ради Антрацитівського району Луганської області, Серії НОМЕР_5 від 11 квітня 2013 року, виданого виконавчим комітетом Червонополянської сільської ради Антрацитівського району Луганської області (т. 1 арк. спр. 14, 15, 16, 214, 215, 224).
ОСОБА_1 20 січня 2018 року, 28 лютого 2018 року та 10 березня 2018 року зверталася на «Урядову гарячу лінію», на що отримала повідомлення про відмову у здійсненні виплат по заборгованості з підстав пропущення строків звернення за поновленням виплат, що були припинені, визначених пунктом 13 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751, відповідно до інформації, зазначеної в листах від 14 лютого 2018 року № 28-1/543, від 14 березня 2018 року № 28-3/802, від 14 березня 2018 року № 28-3/803 та від 21 березня 2018 року № 28-3/878 (т. 1 арк. спр. 23, 24, 28, 29, 30, 60).
19 березня 2018 року звернувшись на «гарячу лінію» до голови Луганської обласної державної адміністрації щодо виплати соціальної допомоги з 2014 року, позивач отримала відповідь, що комісія з розгляду питань звернення громадян вирішила повторно не розглядати вказане питання (лист від 23 березня 2018 року № 28-3/900) (т. 1 арк. спр. 31).
Управлінням соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області звернення ОСОБА_1 від 19 січня 2018 року та від 09 лютого 2018 року залишено без розгляду, про що свідчать листи від 20 лютого 2018 року № 765 та від 02 березня 2018 року № 983 (т. 1 арк. спр. 25, 26-27).
Листом від 18 квітня 2018 року за № 91-455-18/ВР Міністерство соціальної політики України повідомило позивача про неможливість виплати заборгованості з допомоги при народженні дитини з підстав пропущення строків звернення за поновленням виплат, що були припинені, з підстав, визначених пунктом 13 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 (т. 1 арк. спр. 33).
Листом від 07 листопада 2018 року за № 013-1067 державне підприємство «Інформаційно-обчислювальний центр» Міністерства соціальної політики України повідомило, що 01 лютого 2018 року ним отримано запит з Кремінського району Луганської області на ОСОБА_1 Особовий рахунок НОМЕР_6 (допомога на дітей одиноким матерям на ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4) та особовий рахунок НОМЕР_7 (допомога при народженні дитини на ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1) з м. Ровеньки Луганської області (база станом на липень 2014 року) був переданий 05 лютого 2018 року у Кремінський район Луганської області. За інформацією баз даних, які передають районні управління на Центральне сховище Мінсоцполітики станом на 01 жовтня 2018 року ОСОБА_1 перебуває на обліку та отримує державні допомоги у Кремінському районі Луганської області (т. 2 арк. спр. 34-35).
Листом від 05 листопада 2018 року за № 013-1468/м державне підприємство «Інформаційно-обчислювальний центр» Міністерства соціальної політики України повідомило, що за інформацією баз даних Центрального сховища Мінсоцполітики, станом на 01 жовтня 2018 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, отримувала допомогу при народженні дитини, періоди нарахування: червень-грудень 2013 року, січень-липень 2014 року (т. 2 арк. спр. 38).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і відзив учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 3 Конституції України закріплено визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов'язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 8 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги встановлює Закон України від 21 листопада 1992 року № 2811-XII «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (далі - Закон № 2811-XII).
Даний Закон спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.
Так, згідно з частиною першою статті 1 Закону № 2811-XII громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених Законом та іншими законами України.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону № 2811-XII одним із видів державної допомоги сім'ям з дітьми є допомога при народженні дитини.
Така допомога призначається і виплачується органами соціального захисту населення; надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною; покриття витрат на її виплату здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів (стаття 4, частина перша статті 5, частина перша статті 10 Закону № 2811-XII), з урахуванням умов, визначених у статті 11 Закону № 2811-XII.
Таким чином, допомога при народженні дитини є різновидом державної допомоги у загальній системі соціального захисту населення і надається з метою забезпечення відповідного рівня матеріальної підтримки сімей, у яких є діти, створення належних умов для утримання та виховання дітей.
За приписами статті 11 Закону № 2811-XII для призначення допомоги при народженні дитини до органу соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним. У разі народження (встановлення опіки) двох і більше дітей допомога надається на кожну дитину. Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. У разі народження мертвої дитини допомога при народженні дитини не призначається.
Вказані норми Закону № 2811-XII кореспондуються з положеннями Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 (далі - Порядок № 1751).
Так, відповідно до пункту 13 Порядку № 1751 допомога при народженні дитини надається у розмірі, встановленому на дату народження дитини. Допомога при народженні дитини, яка народилась після 08 квітня 2011 року, надається в сумі, кратній 30 розмірам прожиткового мінімуму, - на першу дитину; кратній 60 розмірам прожиткового мінімуму, - на другу дитину; кратній 120 розмірам прожиткового мінімуму, - на третю і кожну наступну дитину. Виплата допомоги здійснюється одноразово у десятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта суми допомоги на першу дитину виплачується протягом 24 місяців, на другу дитину - 48 місяців, на третю і кожну наступну дитину - 72 місяців рівними частинами. При цьому така допомога надається у розмірах прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років, встановленого на день народження дитини.
Суд також зазначає, що відповідно статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров'я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.
Крім того, варто зазначити, що допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам.
Суд вважає, що позивач і її дитина є громадянами України, тобто мають такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, оскільки законодавство України не допускає обмеження прав на соціальний захист, зокрема, права на отримання допомоги при народженні дитини, за ознакою місця проживання (перебування). Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у пункті 23 рішення «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримані всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Позивач має право на отримання державної допомоги при народженні дитини. Реалізація позивачем права на вільний вибір місця проживання в України, гарантованого Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», не може позбавляти її права на отримання допомоги при народженні дитини. Згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Крім того, суд звертає увагу, що позивачем заявлений позов в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення, а відповідно до частини сьомої статті 7 Сімейного кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Таким чином, право позивача на отримання допомоги при народженні дитини є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.
Керуючись принципом верховенства права, з урахуванням інтересів дитини та обставин, встановлених судом, суд дійшов висновку, що позивач має право на поновлення виплати допомоги при народженні дитини.
Отже, за заявою від 19 січня 2018 року зареєстрованою за № 293 та заявою від 09 лютого 2018 року зареєстрованою за № 621 управління соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області повинно було поновити ОСОБА_1 виплату призначеної допомоги при народженні дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Твердження відповідача, що звернення позивача з заявою довільної форми, а не за формою, затвердженою Мінсоцполітики, унеможливлює вирішення питання про продовження виплати допомоги при народженні дитини, суд вважає безпідставними з огляду на таке.
Абзацом другим пункту 11 Порядку № 1751 визначено, що для призначення допомоги при народженні дитини органу соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, подається заява одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики.
Виплата допомоги поновлюється у випадках, передбачених абзацами двадцятим - двадцять сьомим, двадцять дев'ятим і тридцятим цього пункту, у разі, коли особа, що фактично здійснює догляд за дитиною (один з батьків дитини, опікун), звернулася протягом дванадцяти місяців після припинення виплати допомоги до органу, що призначив допомогу, з письмовою заявою (абзац тридцять другий пункту 13 Порядку № 1751).
Отже, Порядок № 1751 передбачає подання заяви, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики, органу соціального захисту населення для призначення допомоги при народженні дитини. Для вирішення питання про поновлення виплати призначеної допомоги при народженні дитини Порядок № 1751 вважає достатнім подання особою, що фактично здійснює догляд за дитиною, простої письмової заяви.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина п'ята статті 242 КАС України).
При розгляді даної справи суд враховує висновки щодо застосування норм матеріального права у подібних відносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 05 вересня 2018 року у справі № 223/859/16-а (№ рішення в ЄДРСР 76306504) та від 06 вересня 2018 року у справі № 242/5735/16-а (№ рішення в ЄДРСР 76307049).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: […] визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; […].
Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Верховний Суд України у постанові від 24 листопада 2015 року по справі № П/800/259/15 (21-3538а15) зазначив, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим (№ рішення в ЄДРСР 54398764).
Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);
- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Непоновивши позивачу виплату призначеної допомоги при народженні дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, після отримання заяви від 19 січня 2018 року зареєстрованої за № 293 та заяви від 09 лютого 2018 року зареєстрованої за № 621, управління соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області допустило протиправну бездіяльність, а не вчинило протиправні дії.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним:
визнати протиправною бездіяльність управління соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області щодо непоновлення ОСОБА_1 виплати призначеної допомоги при народженні дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1;
зобов'язати управління соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області поновити ОСОБА_1 виплату призначеної допомоги при народженні дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з серпня 2014 року.
Суд зобов'язує відповідача поновити виплату призначеної допомоги при народженні дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з серпня 2014 року, а не як просив позивач з вересня 2014 року, оскільки судом встановлено, що остання виплата допомоги при народженні дитини була здійснена у липні 2014 року.
У задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій та скасування рішення щодо відмови у поновленні допомоги при народженні дитини суд відмовляє, оскільки протиправні дії та рішення відповідачем не вчинялись та не приймались.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк (частина перша статті 133 КАС України).
Згідно з частиною другою статті 133 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
Станом на 01 січня 2018 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 1762,00 грн. Тобто, за одну вимогу немайнового характеру фізична особа мала сплатити судовий збір в розмірі 704,80 грн.
Ухвалою суду про відкриття провадження у справі з метою дотримання права позивача, яка є внутрішньо переміщеною особою та одна виховує трьох неповнолітніх дітей, на доступ до правосуддя, на підставі пункту 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» відстрочено позивачу сплату судового збору у розмірі 704,80 грн до ухвалення судового рішення у справі.
Як вже вище вказано, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню внаслідок обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права.
При цьому предметом спору у даній справі є непоновлення виплати призначеної допомоги при народженні дитини та зобов'язання органу соціального захисту населення відновити порушене право.
Відповідно, обрання неналежного способу захисту порушених прав фактично не змінює тієї обставини, що вимоги позивача є правомірними.
З огляду на те, що позовні вимоги фактично підлягають задоволенню, лише з корегуванням обраного позивачем способу судового захисту, судовий збір в розмірі 704,80 грн до Державного бюджету України належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання: 94660, АДРЕСА_3; місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: 92940, АДРЕСА_4) до управління соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області (ідентифікаційний код 03196937, місцезнаходження: 92900, Луганська область, Кремінський район, м. Кремінна, вул. Побєди, буд. 1 а) про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність управління соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області щодо непоновлення ОСОБА_1 виплати призначеної допомоги при народженні дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Зобов'язати управління соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області поновити ОСОБА_1 виплату призначеної допомоги при народженні дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з серпня 2014 року.
У задоволенні позовних вимог про визнання дій протиправними та скасування рішення відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області (ідентифікаційний код 03196937, місцезнаходження: 92900, Луганська область, Кремінський район, м. Кремінна, вул. Побєди, буд. 1 а) до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 704,80 грн (сімсот чотири грн 80 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною третьою статті 243 КАС України повне рішення суду складено 26 листопада 2018 року.
Суддя Т.І. Чернявська