26 листопада 2018 року № 320/5231/18
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Фастівського міського відділу (з обслуговування міста Фастова і Фастівського району) ГУ МВС України в Київській області про визнання протиправними дій,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Фастівський міський відділ (з обслуговування міста Фастова і Фастівського району) ГУ МВС України в Київській області, в якому просить:
- визнати неправомірними дії Фастівського міськрайонного відділу ГУ МВС України в Київській області у видачі позивачеві довідки про грошове забезпечення на роботах в зоні відчуження у період з 27.04.1986 по 28.04.1986 року;
- зобов'язати Фастівський міськрайонний відділ ГУ МВС України в Київській області нарахувати та виплатити на користь позивача не доплачену суму за роботу в зоні відчуження у період 27.04.1986 по 28.04.1986 року;
- зобов'язати Фастівський міськрайонний відділ ГУ МВС України в Київській області видати позивачу довідку з урахуванням виплат про грошове забезпечення на роботах в зоні відчуження у період з 27.04.1986 по 28.04.1986, а саме:
1) одноразову виплату коштів в сумі 690 крб. за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінювання;
2) за роботу в зоні відчуження в розмірі 500 крб.;
3) добові в сумі 7 крб.;
4) за харчування 5 крб. 70коп.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач має право на перерахунок пенсії зі складовими, які протиправно не увійшли до довідки про заробітну плату, одержану позивачем за роботу в зоні відчуження у період 27.04.1986 по 28.04.1986 року.
Відповідач наданим йому правом, передбаченим статтею 162 КАС України, не скористався, жодних заяв по суті справи до суду не надавав.
Ухвалою суду від 05.10.2018 відкрито спрощене провадження без проведення судового засідання.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Як убачається з матеріалів справи, позивач отримує пенсію як особа, яка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році першої категорії, інвалід І групи із захворюванням, пов'язаним з наслідками Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, виданим Київською обласною державною адміністрацією 28.11.1994 року та вкладкою до посвідчення НОМЕР_2 (а.с. 16).
Згідно довідки Фастівського міського відділу Головного управління МВС України в Київській області про заробітну плату в зоні відчуження від 10.09.2018 № 6690/109/1004/18, виплата заробітної плати за роботу в населених пунктах зони відчуження м. Прип'ять з 27.04.1986 по 28.04.1986, на підставі особових рахунків позивача, становить 78 крб. 14 коп., з урахуванням коефіцієнта 4 (а.с. 7).
Позивач зазначає, що листом відповідача від 16.09.2018 №29/В-1031 йому відмовлено у наданні повної інформації про усі передбачені законодавством нарахування під час виконання службового обов'язку в зоні відчуження в період з 27.04.1986 по 28.04.1986, оскільки позивач вважає, що повинен був одержати премію у розмірі 500 крб., одноразову винагороду за отримання гранично допустимої дози радіації у розмірі трьох місячних окладів грошового утримання за посадою та військовим чи спеціальним званням, що становить 690 грн., добові у сумі 7 крб. та виплату за харчування 5 крб.70 коп.
Вважаючи, що його права, свободи та законні інтереси порушені, позивач звернувся до суду з даним позовом.
При вирішенні даного спору по суті, суд виходив з наступного.
Нормами частини першої статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язати діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Окрім цього, відповідно до вимог статті 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначається Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210, згідно з яким пенсії за бажанням осіб можуть призначатися, виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків (п.1 Порядку).
Відповідно до статті 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами, організаціями (військкоматами).
Згідно з пунктом 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією.
Тобто, роботодавець має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у розрахунковому листі позивача за відповідний період. При цьому, розмір отриманої заробітної плати, що зазначається у довідці, має відповідати та видається на підставі первинних документів.
Постанова Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС «Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій і установ, зайнятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища» від 5 червня 1986 року № 665-195 передбачає встановлення за працівниками, направленими для виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища, збереженої середньої заробітної плати.
Оплата праці робітників і службовців (відряджених у зону Чорнобильської АЕС та призваних на військові збори), за якими відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи середньомісячна заробітна плата, відповідно до абзацу 4 підпункту 1 пункту 1 постанови Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 10 червня 1986 року № 207 (абзац 4 пункту 1 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986 року № 665-195) провадилась у III, II, I зонах небезпеки у 4-, 3- та 2-кратному розмірах (із врахуванням 100% тарифної ставки), виходячи з тарифної ставки, встановленої за основним місцем роботи.
Згідно пункту 1 постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС «Про умови оплати праці й матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони Чорнобильської АЕС» від 7 травня 1986 року № 524-156 передбачалось підвищення тарифних ставок (посадових окладів) працівників підприємств і організацій, безпосередньо зайнятих на роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, до 100%.
Постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986 року дозволено підприємствам залучати працівників на роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження і запобіганням забрудненню навколишнього середовища, у вихідні і святкові дні з оплатою праці у подвійному розмірі.
У відповідності до пункту 1 постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 7 травня 1986 року № 524-156, пунктів 1, 4 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986 року № 665-195, пункту 1 постанови Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 10 червня 1986 року № 207 оплата за роботу у зонах небезпеки провадилася з урахуванням кратності зони небезпеки по тарифній ставці (посадовий оклад + оклад за спеціальне звання), підвищеної у два рази (наказ МВС СРСР від 11 травня 1986 року № 0130 та від 30 червня 1986 року № 0189, вказівка МВС СРСР від 30 травня 1986 року № 35).
Як убачається із довідки від 10.09.2018 №6690/109/1004/1/00/18, ОСОБА_1 за період роботи в зоні відчуження ЧАЕС у період з 27 квітня по 28 квітня 1986 року отримав заробітну плату в розмірі 78,14 крб. із застосуванням кратності 4 (а.с.10), при цьому, докази отримання позивачем інших виплат матеріали справи не містять.
Отже, у відповідача не було законних підстав для проведення розрахунку грошового забезпечення із врахуванням грошових винагород, які позивачем не отримувалась, як і відсутні підстави для видачі нової довідки з урахуванням таких виплат.
Судом не встановлено, а позивачем не доведено факт отримання одноразової виплати коштів у сумі 690 крб. за отриману гранично допустиму дозу опромінення, виплати за роботу у зоні відчуження у розмірі 500 крб., добових у розмірі 7 крб., та виплати за харчування - 5 крб. 70коп., а тому включення таких виплат до довідки позивача є безпідставним.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами, організаціями (військкоматами).
Згідно пункту 2.1. розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1 (із змінами) для підтвердження заробітної плати за період до 1 липня 2000 року пенсіонером подається довідка про заробітну плату із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Таким чином, відповідач мав право видати позивачеві довідку про розмір грошового забезпечення за спірний період, лише на підставі даних розрахункового листа за 1986 рік.
Ідентичної правової думки дійшов Верховний суд у постановах від 17.07.2018 (справа №377/522/16-а), від 13.02.2018 (справа №358/1179/17), від 21.11.2018 №361/1411/2015-а, та інших постановах даної категорії справ.
Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідач, оформлюючи довідку позивача про заробітну плату, одержану особою за роботу у зоні відчуження в 1986-1990 роках, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а відтак, позовні вимоги заявлені безпідставно та необґрунтовано, у зв'язку із чим, задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лисенко В.І.