19 листопада 2018 року № 810/4682/18
Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
7 вересня 2018 р. до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (далі - відповідач) про:
- визнання протиправними дій відповідача щодо застосування показника величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% при перерахунку позивачу пенсії за віком з 1 жовтня 2017 р.;
- зобов'язання відповідача здійснити з перерахунок та виплату позивачу пенсії за віком з 1 жовтня 2017 р. із застосуванням показника величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35% та з врахуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2014-2016 р.р. (3764 грн 40 коп.).
Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2018 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні із повідомленням сторін (а.с. 1).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем при перерахунку пенсії з 1 жовтня 2017 р. протиправно було застосовано для розрахунку розміру пенсії за віком показник величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, замість 1,35 %. Внаслідок таких дій розрахунковий розмір пенсії виявився заниженим.
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що перерахунок пенсії позивача відповідачем було здійснено в межах чинного законодавства та відповідно до вимог п. 4-3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015, та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1% , а тому позовні вимоги є безпідставними так такими, що задоволенню не підлягають.
Учасники справи подали до суду письмові клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
За таких обставин та на підставі вимог ч. 3 ст. 194 КАС України суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
З 26 квітня 2017 р. позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с. 11).
Згідно з протоколом від 5 травня 2017 р. № 1471, позивачу з 26 квітня 2017 р. призначено пенсію у сумі 949 грн 00 коп. (коефіцієнт 1,35).
На виконання вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII від 3 жовтня 2017 р. відповідачем було проведено перерахунок пенсії позивача автоматизованим способом за допомогою програмного забезпечення з 1 жовтня 2017 р., а саме осучаснення заробітної плати із використанням єдиного показника середньої заробітної плати в Україні, який використовується для призначення та перерахунку пенсії в 2017 р. на рівні 3764,40 грн. та зменшення величини оцінки страхового стажу до 1%, з якого обчислена пенсія.
Так, після перерахунку розмір пенсії позивача склав 1373 грн 00 коп.
У зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем при здійсненні перерахунку пенсії було протиправно застосовано 1% величини оцінки одного року страхового стажу позивача, а не 1,35%, ним було подано даний позов до суду.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України та Законом № 1058-ІV.
Відповідно до вимог ч. 1ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом № 1058-ІV визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також врегульовано порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Судом всебічно, повно та об'єктивно дослідженні всі фактичні обставини справи і встановлено таке.
Як вже зазначалося, позивач з 26 квітня 2017 р. перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком.
З 1 жовтня 2017 р. відповідачем на виконання вимог Закону № 2148-VIII було здійснено перерахунок пенсії позивача.
Так, вказаний перерахунок відповідачем було здійснено із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 % відповідно до п. 4-3 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV.
Зокрема, вказаною нормою передбачено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 р. перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 р.р. із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 р. Законом «Про Державний бюджет України на 2017 рік», збільшений на 79 гривень.
Згідно з вимогами ч. 4-4 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.
Тобто, вимогами ч. 4-4 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV визначено застосування величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 % лише у випадку призначення пенсії у період з 1 жовтня по 31 грудня 2017 р.
Вказані норми не було визнано неконституційними в установленому законодавством порядку, а отже у відповідача були відсутні підстави для їх не застосування.
Так, судом встановлено, що позивачу пенсія була призначена відповідно до Закону №1058-ІV до набрання чинності Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», а тому остання підлягає перерахунку з 1 жовтня 2017 року з врахуванням ч. 4-3 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
При цьому, судом враховано, що при зменшенні величини оцінки одного року страхового стажу з 1,35% до 1% одночасно було підвищено розмір середньої заробітної плати, який використовується при обчисленні пенсій. З 1 жовтня 2017 р. перерахунок раніше призначених пенсій здійснено із використанням показника середньої заробітної плати на рівні 3764,40 грн.
Таким чином розмір перерахованої позивачу пенсії з 1 жовтня 2017 р. визначено на підставі коефіцієнту страхового стажу позивача з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1%, а не з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1,35%, був збільшений з 993 грн 37 коп. до 1373 грн 00 коп.
З урахуванням викладеного суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що перерахунок пенсії із урахуванням наведених змін чинного законодавства призвів до зменшення розміру його пенсії та звуження прав.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2018 р. у справі № 826/913/18.
При вирішенні справи судом враховано, що у рішенні «Великода проти України» від 3 червня 2014 р. Європейський Суд з прав людини вказав, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
У рішенні від 9 жовтня 1979 р. у справі «Ейрі проти Ірландії» Суд констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення від 12 жовтня 2004 р. у справі «Кйартан Асмудсон проти Ісландії».
Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що під час здійснення перерахунку пенсії позивачу відповідачем правомірно застосовано показник величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими підлягають задоволенню.
При вирішенні справи судом не можуть бути взяті до уваги підстави зазначені у позовній заяві, оскільки вони спростовуються вище наведеними обставинами.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, чого не було зроблено позивачем.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, що і було зроблено відповідачем.
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Виноградова О.І.