14 листопада 2018 року № 810/4552/18
Київський окружний адміністративний суду у складі:
головуючого судді Лапія С.М.,
при секретарі Колесніковій О.І.,
за участю:
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Збаржевецького О.Л.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в м. Києві справу за адміністративним позовом гр. ОСОБА_3 до Київської митниці ДФС про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії ,-
До Київського окружного адміністративного суду звернувся гр. ОСОБА_3 з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби, в якому просить:
- визнати протиправними дії Київської митниці ДФС, які полягали у здійсненні 15.03.2018 митного огляду ручної поклажі гр. ОСОБА_3, що оформлено актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 15.03.2018 № 50.
- визнати протиправними дії Київської митниці ДФС, які полягали у здійснення 26.03.2018 митного огляду ручної поклажі гр. ОСОБА_3, що оформлено актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 26.03.2018 № 101.
- зобов'язати Київську митницю ДФС та працівників Київської митниці ДФС утриматися від вчинення дій шляхом проведення митного огляду ручної поклажі, багажу, іншого майна громадянина України ОСОБА_3 на підставі доручень Державної прикордонної служби України згідно з пунктом 14 Вичерпного переліку підстав, за наявності яких може проводитись огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення органами доходів і зборів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 467 від 23.05.2012.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що доручення Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" Державної прикордонної служби України від 15.03.2018 № 23/4 та від 26.03.2018 № 23/6 складено та направлено до Київської митниці ДФС не особою, що має відповідну компетенцію.
Вважає, що протиправні дії працівників Київської митниці ДФС призвели до порушення його конституційних прав, оскільки проти його волі, примусово здійснено огляд його ручної поклажі.
Зазначає, що внаслідок цих дій працівники Київської митниці ДФС отримали незаконний доступ до його особистих речей.
Позивач вважає, що це призвело до протиправного втручання органу державної влади в його особисте життя та він був підданий такому, що принижує його гідність, поводженню.
Відповідач позов не визнав, надав суду відзив, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що огляд було проведено на підставі п. 14 Постанови Kабінету Міністрів України 23.05.2012 № 467 "Про затвердження вичерпного переліку підстав, засобів комерційного призначення органами доходів і зборів України" доручення Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" Державної прикордонною служби від 15.03.2018 № 23/4 та від 26.03.2018 № 23/6, що видані на виконання доручення Служби безпеки України від 11.01.2018 №2/5/4-987.
Вважає, що огляд ручної поклажі громадянина України ОСОБА_3 було проведено з додержанням вимог чинного законодавства.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.09.2018 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів, викладених у відзиві та просив відмовити у задоволенні позову.
Судом встановлено, що позивач 15.03.2018 прибув в України через Міжнародний аеропорт "Бориспіль", де в приміщенні ДП "Зал офіційних делегацій" під час митного контролю на підставі доручення від 15.03.2018 № 23/4 працівники Київської митниці ДФС здійснили митний огляд його ручної поклажі. Під час вказаного огляду заборонених або обмежених до переміщення товарів не виявлено.
За результатами огляду складено акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 15.03.2018 № 50.
Позивач 26.03.2018 виїжджав з України через Міжнародний аеропорт "Бориспіль", де в приміщенні ДП "Зал офіційних делегацій" під час митного контролю на підставі доручення від 26.03.2018 №23/6 працівники Київської митниці ДФС здійснили митний огляд його ручної поклажі. Під час вказаного огляду заборонених або обмежених до переміщення товарів не виявлено.
За результатами огляду складено акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 26.03.2018 № 101.
Підставою для даних оглядів слугували норми п. 14 Вичерпного переліку підстав, за наявності яких може проводитись огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення органами доходів і зборів України, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 467 від 23.05.2012 (у редакції, чинній на момент спірних правовідносин), про що зазначено у графі 4 вказаних актів.
З метою отримання інформації (доказів) про підстави здійснення зазначеного вище огляду до Київської митниці ДФС позивачем направлені запити про доступ до публічної інформації від 17.05.2018 та від 18.05.2018.
Як вбачається з відповіді № 3844/2/10-70-61-В-15зпі-16зпі від 23.05.2018 Київської митниці ДФС, вказані вище огляди проведено на підставі доручення Державної прикордонної служби України від 15.03.2018 № 23/4 та від 26.03.2018 № 23/6.
З метою отримання інформації (доказів) про підстави здійснення цих оглядів до Державної прикордонної служби України позивачем направлений адвокатський запит від 29.05.2018.
Згідно з відповіддю Державної прикордонної служби України від 04.06.2018 вих. №0.184-23242/0/15-18 доручення органу охорони державного кордону Державної прикордонної служби України від 15.03.2018 № 23/4 та від 26.03.2018 № 23/6 про проведення огляду ручної поклажі та іншого майна не може бути надано, оскільки воно зберігається в органі охорони державного кордону, на ділянці якого відбувалось перетинання державного кордону України.
З метою отримання інформації (доказів) про підстави здійснення оглядів до Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" направлений запит про доступ до публічної інформації від 14.06.2018.
Як слідує з відповіді Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" від 21.06.2018 № 23/В-12, правовою підставою для проведення огляду майна позивача було спрацювання бази даних Державної прикордонної служби України, а копію самого доручення не може бути направлено.
Позивач вважаючи, що доручення від 15.03.2018 № 23/4 та від 26.03.2018 № 23/6 не були правомірною підставою для проведення огляду його майна, а працівники Київської митниці ДФС не мали права 15.03.2018 та 26.03.2018 проводити митний огляд його ручної поклажі на підставі даних доручень, звернувся до суду з даним позовом, в якому просить суд визнати протиправними дії відповідача та зобов'язати вчинити певні дії.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, нормами Митного кодексу України (далі - МК України), Кримінальним процесуальним Кодексу України (далі - КПК України), Законом України "Про Державну прикордонну службу України" від 03.04.2003 № 661-IV (далі - Закон № 661- IV), Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 № 467 "Про затвердження вичерпного переліку підстав, за наявності яких може проводитись огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення органами доходів і зборів України" (далі - Вичерпний перелік).
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом митного огляду (огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляду та переогляду ручної поклажі та багажу, особистого огляду громадян).
Згідно ч. 1 ст. 339 МК України якщо є підстави вважати, що в ручній поклажі або багажі громадянина переміщуються через митний кордон України, у тому числі транзитом, товари, які підлягають обліку і відповідним видам контролю, зазначеним у частині першій статті 319 цього Кодексу, чи товари, при митному оформленні яких справляються митні платежі, а також товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено, орган доходів і зборів має право провести огляд, а в разі необхідності - і переогляд ручної поклажі та багажу з їх розпакуванням.
Огляд та переогляд ручної поклажі, багажу громадянина здійснюються в присутності цього громадянина чи уповноваженої ним особи.
Пункт 14 Вичерпного переліку передбачає наступну підставу для огляду ручної поклажі - одержання в установлених законодавством випадках від правоохоронних органів письмових доручень за формою згідно з додатком у рамках кримінального провадження.
Пунктом 14 Вичерпного переліку визначено, що такі доручення обов'язково повинні містити інформацію про підстави їх надсилання, номер відповідного провадження (справи), строк виконання, відомості про товари, осіб, які їх переміщують, та/або про транспортні засоби комерційного призначення, з використанням яких можуть бути вчинені порушення законодавства з питань державної митної справи.
У разі відсутності у письмовому дорученні усієї інформації, зазначеної в цьому пункті, таке доручення не є підставою для проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів комерційного призначення органами доходів і зборів, про що невідкладно письмово інформується відповідний правоохоронний орган.
Форма доручення, яка є додатком до вказаного Вичерпного переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 467 від 23.05.2012, передбачає, зокрема, наступні реквізити (відомості):
- номер, дата доручення;
- відомості про начальника митниці, якому направляється доручення;
- реквізити письмового доручення слідчого, вказівки прокурора, ухвали слідчого судді;
- номер кримінального провадження (справи).
Зміст вказаної норми полягає у тому, що огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення може проводитися за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, у тому числі в разі отримання відповідної офіційної інформації від правоохоронних органів. Вичерпний перелік відповідних підстав визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 3 Кримінального процесуального Кодексу України кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Досудовим розслідуванням є стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Судове провадження - кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно ст. 38 КПК України досудове розслідування здійснюють слідчі органи досудового розслідування одноособово або слідчою групою.
Органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і досудове слідство) є: 1) слідчі підрозділи - органів Національної поліції, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів державного бюро розслідувань, органів Державної кримінально-виконавчої служби України; 2) підрозділ детективів, підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України.
Згідно ст. 37 КПК України прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування.
В силу ст. 30 КПК України у кримінальному провадженні правосуддя здійснюється лише судом.
Наведені норми вказують на те, що Державна прикордонна служба України, її органи, посадові особи і працівники не належать до органів досудового розслідування, їх керівників, слідчих і детективів, прокурорів, слідчих суддів, судів у кримінальному провадженні.
Державна прикордонна служба України, її органи, посадові особи і працівники не мають повноважень здійснювати процесуальні дії та направляти доручення у рамках кримінальних проваджень.
Таким чином, суд приходить до висновку, що доручення від 15.03.2018 № 23/4 та від 26.03.2018 № 23/6 Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" Державної прикордонної служби України складено та направлено до Київської митниці ДФС не особою, що має відповідну компетенцію (слідчим, керівником органу досудового розслідування, прокурором, слідчим суддею, судом), не у рамках кримінального провадження та у зв'язку з причиною, що не передбачена пунктом 14 Вичерпного переліку підстав, за наявності яких може проводитись огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення органами доходів і зборів України, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 467 від 23.05.2012.
Отже, доручення від 15.03.2018 № 23/4 та від 26.03.2018 № 23/6 не були правомірною підставою для проведення огляду майна позивача, а працівники Київської митниці ДФС не мали права 15.03.2018 та 26.03.2018 проводити митний огляд позивача ручної поклажі на підставі даних доручень, що вказує на протиправність таких дій працівників Київської митниці ДФС, а тому вимоги щодо визнання цих дій протиправними Київської митниці Державної фіскальної служби, підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання Київську митницю ДФС та працівників Київської митниці ДФС утриматися від вчинення дій шляхом проведення митного огляду ручної поклажі, багажу, іншого майна громадянина України ОСОБА_3 на підставі доручень Державної прикордонної служби України згідно з пунктом 14 Вичерпного переліку суд зазначає таке.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з суб'єктів владних повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Суд також звертає увагу на те, що згідно ст. 5 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з позовом особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Отже, зобов'язання, встановлені в резолютивній частині рішення суду, не можуть поширюватись на майбутнє. Таким чином, неможливо зобов'язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки відсутні факти порушення прав позивача в майбутньому.
Оскільки заявлена позовна вимога про зобов'язання Київську митницю ДФС та працівників Київської митниці ДФС утриматися від вчинення дій шляхом проведення митного огляду ручної поклажі, багажу, іншого майна громадянина України ОСОБА_3 на підставі доручень Державної прикордонної служби України згідно з пунктом 14 Вичерпного переліку ґрунтується на припущеннях позивача про можливість вчинення відповідачем таких дій у майбутньому, суд, враховуючи вимоги статей 2 та 5 КАС України, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 2 другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності своїх дій.
Таким чином, заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч. 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч. 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень,всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 2114, 40 грн. (платіжні доручення від 03.09.2018 № ПН518, № ПН520, № ПН521).
Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково, відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати у сумі 1409, 60 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 239, 242, 244, 245, 246, 250 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Київської митниці ДФС, які полягали у здійсненні 15.03.2018 митного огляду ручної поклажі гр. ОСОБА_3, що оформлено актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 15.03.2018 № 50.
Визнати протиправними дії Київської митниці ДФС, які полягали у здійсненні 26.03.2018 митного огляду ручної поклажі гр. ОСОБА_3, що оформлено актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 26.03.2018 № 101.
Стягнути на користь гр. ОСОБА_3 ( РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС судовий збір у розмірі 1409 (одна тисяча чотириста дев'ять) грн. 60 коп.
У решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лапій С.М.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 19 листопада 2018 р.