Справа № 183/6610/18
№ 1-кс/183/1798/18
27 листопада 2018 року Слідчий суддя Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Новомосковського міськрайонного суду клопотання слідчого слідчого відділення Перещепинського відділу поліції Новомосковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою :
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Донецька, громадянина України, не працюючого, маючого середню освіту, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зі слів судимого у 2015 р. за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України,
за участю сторін кримінального провадження
прокурора ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_4
встановив :
ОСОБА_4 підозрюється в тому, що приблизно у середині жовтня 2018 р. маючи умисел, направлений на вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, вступив у попередню змову з невстановленими особами, розподіливши ролі у вчиненні злочину, після цього пришукали знаряддя вчинення злочину. Реалізуючи умови злочинної змови, 23.10.2018 р. о 02.27 год. ОСОБА_4 , діючи відповідно до умов злочинної змови за попередньою змовою в групі з невстановленими співучасниками вчинення злочину, одягнувши на голови шапки, з вирізами для очей та рота та озброївшись предметами, за зовнішніми ознаками схожими на пістолети, шляхом злому вхідної двері проникли у приміщення аптеки « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованої за адресою м-н. Орільський м. Перещепине Новомосковського району Дніпропетровської області, де діючи умисно в групі, з корисливих мотивів, застосовуючи насильство, небезпечне для здоров'я потерпілого ОСОБА_6 , умисно нанесли удари тупим твердим предметом з обмеженою контактуючою поверхнею в область голови та в область передпліччя, спричинивши тілесні ушкодження останньому у вигляді двох забійних ран на голові, садна в області передпліч, які відносяться до легкого ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, з короткочасним розладом здоров'я та погрожували застосуванням насильства, що є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої ОСОБА_7 , зв'язали потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 липкою стрічною, позбавивши можливості для опору та свободи пересування. Після цього, ОСОБА_4 , діючи спільно з невстановленими співучасниками вчинення злочину, заволоділи чужим майном, яке належить фізичній особі - підприємцю ОСОБА_8 , а саме грошовими коштами в сумі 5600 грн. та чужим майном, яке належить потерпілому ОСОБА_6 , а саме; ноутбуком «Самсунг» та чужим майном, яке належить потерпілій ОСОБА_7 , а саме: ювелірними прикрасами - золотим ланцюжком з золотим хрестиком та золотою каблучкою. Після цього, ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою з невстановленими співучасниками вчинення злочину з викраденим майном з місця скоєння злочину втекли у невідомому напрямку, розпорядившись викраденим майном в подальшому на власний розсуд.
Дії ОСОБА_4 , кваліфіковано за ч. 3 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для здоров'я особи, яка зазнала нападу та погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням до іншого приміщення.
Обґрунтованість підозри у інкримінованому ОСОБА_4 кримінальному правопорушенні підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Слідчий ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням, про обрання запобіжного заходу тримання під вартою ОСОБА_4 , мотивуючи тим, що по справі є достатньо підстав вважати підозру у вчинені кримінального правопорушення обґрунтованою. Вважає наявними ризики, передбачені п. 1, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв'язку з чим відносно нього неможливо застосувати більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою, просить обрати запобіжний захід тримання під вартою строком на 60 днів.
Прокурор ОСОБА_5 підтримав заявлене слідчим клопотання та просить задовольнити його, оскільки на його думку наявні ризики передбачені п.1, п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тому вважає не можливим застосувати інший запобіжний захід ніж тримання під вартою.
Підозрюваний ОСОБА_4 винним себе у скоєнні вказаного кримінального правопорушення визнав, вказав, що при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу тримання під вартою покладається на те рішення, яке винесе суд.
Суд, дослідивши заявлене клопотання, вислухавши доводи слідчого, прокурора, підозрюваного, дослідивши обставини справи, наявність ризиків, вказаних у клопотанні вважає, що клопотання підлягає задоволенню.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_4 , суд враховує, що серед вказаних у клопотанні слідчого ризиків є доведеним тільки один, який і дає підстави для задоволення клопотання.
25 листопада 2018 р. об 11-30 год. ОСОБА_4 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України. 26 листопада 2018 р. ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.
Перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання слідчого про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відповідності до викладених вимог кримінального процесуального закону, вислухав, доводи учасників судового провадження належним чином дослідив фактичні обставини, вказані у клопотанні слідчого, суд вважає, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою, тому суд встановив, що клопотання підлягає задоволенню.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Загальним правилом, яке випливає із рішень ЄСПЛ від 27 червня 1968 р. у справі «Вемгофф проти Німеччини», від 24 липня 2003 р. у справі «Смірнови проти Росії», є те, що особа, обвинувачена у правопорушенні, має перебувати на волі до початку судового розгляду її справи, якщо держава не наведе відповідних і достатніх підстав для тримання під вартою цієї особи. Тобто держава має довести необхідність тримання під вартою особи, а суди, виходячи із презумпції на користь свободи, вирішити, на основі принципу змагальності, чи є достатні підстави для тримання особи під вартою.
У справі «Смірнови проти Росії» (п. 59) ЄСПЛ зазначив, що в досудовому звільненні особі може бути відмовлено через доведеність таких основних підстав, як: ризик вчинення ним подальших правопорушень (рішення ЄСПЛ від 10 листопада 1969 р. у справі «Мацнеттер проти Австрії»).
Про наявність ризику передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що ОСОБА_4 вчинив умисний корисливий злочин, офіційно не працює, законних джерел доходів не має, сім'ї не має, проживає без реєстрації, внаслідок чого стійкі соціальні зв'язки в нього відсутні. ОСОБА_4 раніше неодноразово засуджений за скоєння умисних, тяжких, корисливих злочинів, на шлях виправлення не став, та знову обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного корисливого злочину, а тому перебуваючи на свободі ОСОБА_4 матиме можливість та продовжить вчиняти інші кримінальні правопорушення. Вказані обставини свідчать про те, що він перебуваючи на свободі продовжить скоювати кримінальні правопорушення.
Відповідно до ст. 178 КПК України суд враховує вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, тяжкість можливого покарання за вчинений злочин до дванадцяти років позбавлення волі, яке може бути призначено у разі визнання його винуватим, тому суд вважає, що перебування на волі ОСОБА_4 буде суперечити інтересам суспільства і є беззаперечною підставою для обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Суд встановив, що ці ж самі підстави, враховані при обранні запобіжного заходу тримання під вартою є і відсутністю підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Суд не встановив наявність ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, на який слідчий посилається у клопотанні, оскільки він нічим об'єктивно не доведений, а тому на думку суду, це є припущенням слідчого без належного підтвердження доказами наявності такого ризику, тому ризик для обґрунтування при обранні запобіжного заходу, суд врахувати не може.
Суд не зазначає розміру можливої застави, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України ОСОБА_4 підозрюється у вчинені кримінального правопорушення вчиненого із застосуванням насильства.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 194, 196 КПК України, суд,
постановив :
клопотання слідчого слідчого відділення Перещепинського відділу поліції Новомосковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_3 задовольнити, застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід тримання під вартою до 23 січня 2019 року.
Копію ухвали направити для виконання начальнику Дніпропетровської установи виконання покарань управління Держаної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№ 4)
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1