Справа № 204/2844/18
Провадження № 2/204/1101/18
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua
18 жовтня 2018 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючої судді Дубіжанської Т.О.
за участю секретаря Сорокіної А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, -
У квітні 2018 року позивачка звернулася до суду з позовною заявою, яку 5 жовтня 2018 року уточнила та остаточно просила суд визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що втратила право користування квартирою № 228 у будинку № 65 по вул. Робоча у м. Дніпрі та стягнути з відповідачки на її користь судові витрати по справі. В обґрунтування позову зазначає, що їй належить на праві власності квартира АДРЕСА_1. 21 травня 2013 року у квартирі було зареєстровано місце проживання ОСОБА_2. У липні 2017 року відповідачка зібрала свої речі та виїхала з квартири. З того часу ОСОБА_2 у квартирі не проживає, особистих речей в ній не має. Оскільки, з липня 2017 року відповідач у її квартирі не проживає, жодних обов'язків по утриманню житла, благоустрою не виконує, оплату за комунальні послуги не проводить, то позивач вимушена звернутися до суду з даним позовом.
У судове засідання позивачка не з'явилася, але надала до суду заяву в якій підтримала свої вимоги, просила їх задовольнити та справу розглядати без її участі.
Відповідачка у судове засідання не з'явилася, про час і місце розгляду справи була належним чином повідомлена на веб-сайті судової влади України, причин неявки суду не повідомила. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У відповідності ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року про відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 24 червня 1998 року (а.с. 8) та договором дарування від 28 березня 2008 року (а.с. 6).
Згідно з відповіддю відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Дніпропетровській області від 10 травня 2018 року, з 21 травня 2013 року у квартирі АДРЕСА_1 зареєстрована ОСОБА_2 (а.с.34).
Однак, судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 з липня 2017 року не проживає, особистих речей за вказаною адресою немає.
Даний факт підтверджується зокрема Актом № 9 від 15 листопада 2017 року та Актом № 1 від 18 січня 2018 року, про обстеження житла, відповідно до яких у квартирі АДРЕСА_1, ОСОБА_2 не проживає, її особисті речі відсутні.
Права власника житлового приміщення також визначені ст. 150 ЖК України, зокрема, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
У відповідності до ч. 1 ст. 156 ЖК України, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Згідно ч. 1 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2, станом на час розгляду даної справи, не проживає більше одного року у квартирі АДРЕСА_1, а тому її необхідно визнати такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Відповідно до ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідачки на користь позивачки необхідно стягнути судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 15, 319, 391, 405 ЦК України, ст. ст. 64, 156 ЖК України, ст. ст. 4, 12, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 280, 282 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) до ОСОБА_2 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) про визнання особи такою, що втратила право користування житлом - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою № 228 у будинку № 65 по вул. Робоча у м. Дніпрі.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп.
Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Т.О. Дубіжанська