Справа № 212/8137/18
2/212/3138/18
26 листопада 2018 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого-судді: Власенко М.Д., за участі секретаря судового засідання: Косенковой А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, в залі суду в місті ОСОБА_1 цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві,-
В жовтні 2018 року позивач, ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (надалі- ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат») про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві.
В обґрунтування позовних вимог, позивач вказав, що 22 грудня 1997 року о 12:00 год. на дільниці № 2 горизонту 1200/1190 м. шахти «ім. В.І.Леніна» виробничого об'єднання «Кривбасруда», правонаступником якого є ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат", під час виконання трудових обов'язків, внаслідок падіння з висоти в рудоспуск загинув його батько - ОСОБА_3.
Відповідно до матеріалів розслідування, зокрема з п.11.3 ОСОБА_4 форми Н-1 про нещасний випадок № 38 від 02 січня 1998 року, нещасний випадок на виробництві, під час якого загинув ОСОБА_3, стався внаслідок незадовільної організації робіт, зокрема відсутності огорожі рудоспуску на проміжному горизонті. Порушення вимог §166 «Єдиних правил безпеки при розробці рудних, нерудних та розписних корисних копалин підземним способом». Огляду зависання руди в рудоспуску з небезпечного місця. Порушення виробничої дисципліни робітниками дільниці №2 і шахти.
Згідно п. 11.3 ОСОБА_4 форми Н-1 про нещасний випадок № 38 від 02 січня 1998 року особами, які допустили порушення законодавства про охорону праці були визнані гірничий майстер дільниці №2 ОСОБА_5, заступник начальника дільниці ОСОБА_6, головний інженер шахти ОСОБА_4
Пунктом 13.2 ОСОБА_4 форми Н-1 встановлено наявність вини підприємства в порушенні положень §§14,15,16 Єдиних правил безпеки, пункту 2.3 «Положення про нарядну систему», пункту 7.18.1, 7.17.2 «Системи управління організації праці». Матеріалами розслідування вину самого потерпілого ОСОБА_3 у нещасному випадку, який стався з ним, встановлено не було.
Внаслідок смерті батька позивачу завдано моральної шкоди, так як він втратив рідну йому людину, якого дуже любив. Смерть батька призвела до того, що позивач зазнав сильного нервового потрясіння, до теперішнього часу постійно перебуває у напруженому психічному стані, адже думки про його смерть не залишають його навіть до теперішнього часу. Після смерті батька позивач у справі, якому виповнилось лише 12 років, залишився без батьківського піклування та матеріальної підтримки, оскільки заробіток батька був основним джерелом доходу їх сім'ї. Неспроможність у повній мірі задовольняти свої нагальні життєві потреби, обмеження у здобутті вищої освіти завдали позивачу додаткових моральних переживань. Просив стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві у розмірі - 176 000,00 грн.
26 жовтня 2018 року судом постановлена ухвала про відкриття провадження та призначення розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі доказами.
Відповідач скористався правом надання суду відзиву, у якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити, вважаючи ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» неналежним відповідачем у справі, вказавши на відсутність правових підстав для відшкодування моральної шкоди члену сім'ї загиблого працівника, а також недопустимість доказів по справі.
20 листопада 2018 року до суду направлені клопотання відповідачем про розгляд справи в загальному провадженні, зобов'язання позивача надати до суду оригінали письмових доказів, які за результатами розгляду ухвалою суду від 26.11.2018 року залишені без задоволення.
Виходячи з вимог ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу та ухвалити рішення у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на підставі наявних у справі доказів.
Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.
Позивач ОСОБА_2, народився 10 грудня 1985 року. Батьками в свідоцтві про народження записані ОСОБА_3 та ОСОБА_7, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії VІ-КИ № 489381, виданого Терновським районним відділом РАЦС м. Кривого Рогу, Дніпропетровської області.(а.с.8)
За життя ОСОБА_3 працював підривником на шахті «імені ОСОБА_8» Виробничого об'єднання «Кривбасруда», правонаступником якого є ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат».
22 грудня 1997 року 0 12:00 год. на дільниці № 2 горизонту 1200/1190 м. шахти «ім.В.І.Леніна» виробничого об'єднання «Кривбасруда» під час виконання трудових обов'язків, внаслідок падіння з висоти в рудоспуск, ОСОБА_3 загинув, про що підприємством складений акт форми Н-1 № 38 від 02.01.1998 року про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом (а.с.4-7). Згідно п.13 вказаного акту особами, які допустили порушення законодавства про охорону праці були визнані: гірничий майстер дільниці № 2, заступник начальника дільниці № 2 та головний інженер шахти. (а.с.6-зворот.)
Вирішуючи питання щодо правовідносин, які склались між сторонами у справі та законодавчих норм, що підлягають застосуванню суд керується положеннями ст. 440-1 ЦК України в редакції 1963 року, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин, оскільки судом встановлено, що право на відшкодування шкоди виникло у позивача з моменту смерті його батька під час нещасного випадку, що стався з ним на робочому місці 22.12.1997 року внаслідок незабезпечення роботодавцем безпечних та нешкідливих умов праці, що й стало причиною смерті працівника.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.5 Постанови «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, оскільки питання про відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодуванню моральної шкоди у цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.
Відповідно до ст. 440-1 ЦК України в редакції 1963 року моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Оцінюючи позицію відповідача, викладену у відзиві щодо не можливості застосування вказаної норми закону, яка не передбачала право члена сім'ї потерпілого на відшкодування моральної шкоди, завданої його смертю, суд зазначає, що ст.440-1 ЦК Української РСР є загальною нормою, такою, що регулює деліктні правовідносини і не містить будь-яких обмежень відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Оскільки моральна шкода, завдана позивачу у зв'язку зі смертю його батька в результаті нещасного випадку на виробництві, не відшкодовується ні на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», ні на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ні Правилами відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням ним трудових обов'язків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 427, така моральна шкода за наявності для цього підстав має бути відшкодована особою, яка її заподіяла, на підставі ст. 440-1ЦК Української РСР 1963 року чинної на час виникнення спірних правовідносин.
Право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці гарантовано ч.4 ст. 43 Конституції України.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 17 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Статтею 153 КЗпП України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Отже, з аналізу вищевказаних норм слідує, що право на відшкодування моральної шкоди позивачу як члену сім'ї потерпілого виникає у разі, якщо встановлено причинний зв'язок між смертю фізичної особи та ушкодженням здоров'я на виробництві.
Судом встановлено, що нещасний випадок стався з батьком позивача на робочому місця під час виконання трудових обов'язків та призвів до його смерті. Нещасний випадок визнаний таким, що пов'язаний з виробництвом, про що складено акт № 38 від 02.01.1998 року, в якому визначено причини нещасного випадку, зокрема: незадовільна організація робіт, порушення виробничої дисципліна працівниками дільниці № 2 та шахти.
Таким чином, роботодавець не створив безпечні умови праці на підприємстві, де працював померлий, тим самим порушивши ст. 152 КЗпП України, ст. 17 Закону України «Про охорону праці», які встановлюють цей обов'язок, а також виходячи з доведеності факту отримання моральної шкоди позивачем внаслідок смерті близької людини - батька, який не спростовано відповідачем, суд вважає, що відповідач ПАТ «Кривбасзалізрудком» є особою, яка несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачеві дочці померлого, у зв'язку чим наявні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_2
Оцінюючи позицію відповідача щодо відсутності підстав для покладення обов'язку з відшкодування шкоди на ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат», яке не є належним відповідачем у справі, не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи державної форми власності, оскільки є новоствореним підприємством, державна реєстрація якого відбулась 30.07.2001 року, суд враховує наступне.
З наданої відповідачем копії Статуту в редакції від 30.03.2011 р. вбачається, що ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» є правонаступником ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат», заснованого Державною акціонерною компанією «Укррудпром» на виконання спільного наказу Держкомітету промислової політики України та Фонду державного майна від 19.02.2001 року № 66/245 «Про реорганізацію Дочірнього підприємства «Криворізький залізорудний комбінат». Таким чином, ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» є юридичною особою, утворення якої відбулось за наслідками реорганізації іншої юридичної особи, а саме ДП «Криворізький залізорудний комбінат».
Суд також враховує, що відповідно до вимог ч.3 ст.82 ЦПК України, обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Виходячи з вказаних вимог закону, суд визнає загальновідомими обставини перебування в складі ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» шахти «імені ОСОБА_8», на якій працював та загинув батько відповідача, і яка, за наслідками декомунізації, на час розгляду справи судом перейменована в шахту «Тернівська» і вказані обставини підтверджуються історичною довідкою, розміщеною на офіційному сайті відповідача ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» ( http://www.krruda.dp.ua/pro-nas/).
Суд також не приймає до уваги твердження представника відповідача у відзиві на позовну заяву щодо неналежного засвідчення позивачем копій письмових доказів, оскільки додані до позовної заяви засвідчені належним чином відповідно до вимог ст.95 ЦПК України. Натомість представником відповідача ОСОБА_9 підписано відзив та надано до нього копії письмових доказів, які засвідчені іншою особою - ОСОБА_10, повноваження якої на вчинення таких дій не підтверджені належним чином.
Виходячи з результатів розгляду справу, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованим та підлягають частковому задоволенню з урахуванням роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин, виходячи із засад розумності та справедливості, беручи до уваги конкретні обставини по справі, а саме обставини нещасного випадку та смерті батька позивача,беручи до уваги характер і тривалість моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, який назавжди втратив турботу та підтримку близької людини, наслідки, що наступили, та їх невідворотність. Суд вважає, що справедливою компенсацією перенесених позивачем моральних страждань, пов'язаних із смертю рідного батька та зміною звичного ритму життя, буде стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 80 000,00 грн.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розподіляючи судові витрати між сторонами, суд, виходячи з положень ст. 141 ЦПК України, та стягує з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору у сумі 704,80 грн.
Керуючись ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, Законом України «Про охорону праці», ст. 440-1 ЦК Української РСР, ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 133, 141, 247, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві - задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (50029, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, 1А, ЄДРПОУ 00191307) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН3139013376, адреса: м. кривий Ріг, вул. кремлівськаАДРЕСА_1) моральну шкоду в розмірі 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень, без утримання податку з доходів з фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (50029, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, 1А, ЄДРПОУ 00191307) на користь держави - судовий збір в розмірі 704,80 гривень.
В задоволення іншої частини позовних вимог - відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано 26 листопада 2018 року.
Суддя М.Д.Власенко