Україна
Донецький окружний адміністративний суд
13 листопада 2018 р. Справа№0540/5247/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В.,
при секретарі судового засідання - Заїченко Я.В.
За участю представників:
представника позивача не з'явився ,
представника відповідача - Пономарьова А.О.,
розглянувши в підготовчому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донінтервугілля" (ЄДРПОУ 40722939, юридична адреса: 85000, Донецька область, м. Добропілля, вул. Чехова, 1) до відповідача Головного управління ДФС у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114) про скасування податкових повідомлень - рішень від 06 квітня 2018 року № 0013994501, 0014004501 про зобов'язання сплатити штраф за затримку сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 8 773,86 грн.,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Донінтервугілля" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень - рішень від 06 квітня 2018 року № 0013994501, 0014004501 про зобов'язання сплатити штраф за затримку сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 8 773, 86 грн.
Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що, як вважає позивач, податкові повідомлення - рішення, які оскаржуються, винесені відповідачем не у спосіб який визначений чинним законодавством з питань оподаткування.
У позовній заяві зазначає, що заборгованість з податку на додану вартість виникла в наслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Вказує на те, що Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введене в дію Рішення РНБО України від 13.04.2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України". Посилається на пункт 38.2 статті 38 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" Розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України на період проведення антитерористичної операції для платників податків, місцезнаходженням (місцем проживання) яких станом на 14 квітня 2014 року була тимчасово окупована територія та/або територія населених пунктів на лінії зіткнення і які станом на 1 січня 2017 року не змінили своє місцезнаходження (місце проживання) із зазначених територій на іншу територію України зупиняється нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені за несвоєчасне погашення визначених станом на 14 квітня 2014 року грошових зобов'язань.
Вказує на те, що на особовому рахунку позивача безпідставно сформована недоїмка з податку на додану вартість, на яку нарахована штрафна санкція, оскільки податковим органом кошти, сплачені позивачем на погашення податкового зобов'язання, спрямовані на рахунок погашення нарахованої пені.
Вважає, що, податкове зобов'язання з ПДВ за листопад 2017 року було сплачено своєчасно, що підтверджується платіжними дорученнями, а проведення камеральної перевірки з питань несвоєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість за листопад 2017 року є неправомірною дією, у зв'язку з чим підприємство просить суд скасувати вищезгадані податкові повідомлення - рішення та задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказав на її безпідставність та зазначив, що податкове повідомлення - рішення, яке оскаржується, винесене податковим органом в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством з питань оподаткування.
Враховуючи наведене, просить в задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Ухвалою суду 25 липня 2018 року відкрито провадження та призначено підготовче засідання на 22 серпня 2018 року на 14 год. 00 хв.(а.с. 1)
В судовому засіданні 22 серпня 2018 року суд, керуючись ст.181 КАС України , була оголошена перерва до 25 вересня 2018 року на 11:45 год., про що повідомлені особи, які беруть участь у справі.
В судовому засіданні 25 вересня 2018 року суд, керуючись ст. 181 КАС України , була оголошена перерва до 16 жовтня 2018 р. на 11:30 год., про що повідомлені особи, які беруть участь у справі.
В судовому засіданні 16 жовтня 2018 року суд, керуючись ст. 181 КАС України , була оголошена перерва до 23 жовтня 2018 року на 14:00 год., керуючись ст. 173 КАС України, було вирішено продовжити строк підготовчого провадження за ініціативою суду, про що повідомлені особи, які беруть участь у справі.
Ухвалою суду 23 жовтня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13 листопада 2018 року о 12 год. 30 хв.
Представник позивача надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Представник відповідача до судового засідання з'явився та просив у задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, заперечень, суд з'ясував наступні обставини справи.
ТОВ "Донінтервугілля" зареєстроване в якості юридичної особи, включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (ЄДРПОУ 40722939), місцезнаходження юридичної особи: 85000, Донецька область, м. Добропілля, вул. Чехова, 1, перебуває на обліку як платник податків у Красноармійській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області.(а.с.28 -32)
ТОВ "Донінтервугілля" є учасником договору про спільну діяльність від 03 серпня 2006 року б/н (далі - договір про спільну діяльність). За умовами п. 2 цього договору (в редакції додаткової угоди № 1/16 від 03 серпня 2016 року до договору про спільну діяльність) поточне ведення податкового обліку покладається на оператора, яким визначено ТОВ "Донінтервугілля".
Відповідно до положень договору про спільну діяльність та виданої іншим учасниками Спільної діяльності довіреності на ведення спільних справ та представлення Спільної діяльності у відносинах з третіми особами ТОВ "Донінтервугілля" відповідальне за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність від 03 серпня 2006 року.
Договір про спільну діяльність взято на обліку 17 жовтня 2006 року, шляхом додаткового взяття на облік як платника податків уповноваженої особи присвоєно реєстраційний номер платника податку 202876245.
Згідно даних витягів з інтегрованих карток платника податку обліковувалася недоїмка до бюджету в сумі 2 478 190, 03 грн., яка виникла 11 березня 2014 у зв'язку із несплатою узгодженого податкового зобов'язання на суму 2 320 199, 65 грн., а саме податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів( робіт, послуг) за основним платежем - 2 192 377, 49 грн., за штрафними санкціями - 203 грн., та пені у розмірі 127 619 , 16 грн.
22 грудня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Донінтервугілля" звернулось до суду з заявою про відстрочення виконання рішення суду від 22 грудня 2017 року № 805/3973/17-а терміном на 12 місяців з дня набрання законної сили ухвалою про відстрочення судового рішення.
Ухвалою 29 грудня 2017 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Донінтервугілля" про відстрочення виконання рішення по справі №805/3973/17-а за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донінтервугілля" про стягнення коштів з рахунків у банках в рахунок погашення податкового боргу задоволено частково та відстрочити виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2017 року по справі №805/3973/17-а за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донінтервугілля" про стягнення коштів з рахунків у банках в рахунок погашення податкового боргу строком на 12 місяців - до 22 грудня 2018 року. В задоволенні заяви в частині, що стосується відстрочки виконання судового рішення з дня набрання законної сили ухвалою про відстрочення відмовлено. Ухвала набула законної сили 29 грудня 2017 року.
Декларацією за листопад 2017 року від 19 грудня 2017 року вх. № 9271390581 визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 49 998,00 грн. з граничним строком сплати 30 грудня 2017 року.(а.с. 25-26)
01 березня 2018 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області здійснена перевірка Договору про спільну діяльність від 03 серпня 2006 року б/н - уповноважена особа ТОВ "Донінтервугілля" з питання несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість згідно податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2017 року вх. №9271390581 від 19 грудня 2017 року. (а.с. 6 - 9)
Під час перевірки податковим органом встановлені порушення Договором про спільну діяльність від 03 серпня 2006 року б/н - уповноважена особа ТОВ "Донінтервугілля" вимог чинного законодавства, а саме, пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, п. 57.1 ст. 57 розділу ІІ, п. 203.2 ст. 203 розділу V Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість згідно податкової декларації з податку на додану вартість згідно податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2017 року вх. № 9271390581 від 19 грудня 2017 року дата нарахування 30 грудня 2017 року із затримкою 27 календарних днів включно на суму ПДВ 12 257, 45 , та 31 календарних днів на суму ПДВ 37 740, 55 грн.
Актом перевірки встановлено, що фактичні дати сплати податкових зобов'язань 26 січня 2018 року та 30 січня 2018 року.
На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Донецькій області винесено ППР від 06 квітня 2018 року № 0013994501, 0014004501 про застосування штрафу за порушення граничного строку сплати ПДВ у розмірі 20% у сумі 7548, 11 грн. та у розмірі 10% у сумі 1225, 75 грн.(а.с. 11, 13)
Позивач вважає податкове повідомлення - рішення № 0013994501, 0014004501 від 06 квітня 2018 року прийняте податковим органом протиправним, а тому звернувся за захистом свого порушеного права до Донецького окружного адміністративного суду із цим позовом.
Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (надалі по тексту - ПК України).
За ст.61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Аналогічну норму для ПДВ передбачено ст. 203 Податкового кодексу, п. 203.1 якої визначено, що декларація з ПДВ подається за базовий звітний (податковий) період, який дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п.100.1 ст.100 Податкового кодексу України розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податковою боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу. Якщо до складу розстроченої (відстроченої) суми входить пеня, то для розрахунку процентів береться сума за вирахуванням суми пені.
Згідно з п. 100.2 ст.100 Податкового кодексу України платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання. Розстрочені суми грошових зобов'язань або податкового боргу (в тому числі окремо - суми штрафних (фінансових) санкцій) погашаються рівними частками починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення (п. 100.6 ст.100 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 126.1 ст.126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу, при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
У разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення (п.116.1 ПКУ) .
Як передбачено ст. 67 Конституції України та п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
При цьому, суд звертає увагу, на те, що позивачем на підтвердження погашення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 49 998,00 грн. з граничним строком сплати 30 грудня 2017 року, до матеріалів справи додані платіжні доручення за листопад 2017 року № 2031 від 15 грудня 2017 року на суму 15 000, 00 «Банк отримувача Казначейство України» (а.с. 22), за листопад 2017 року № 2134 від 28 грудня 2017 року на суму 35 000, 00 грн. «Банк отримувача Казначейство України» (а.с. 23) на загальну суму 50 000 грн. 00 коп. (а.с. 23)
Згідно картки особистого рахунку позивача вбачається, що здійснені платежі зараховано до бюджету з рахунку електронного адміністрування ПДВ від 26 січня 2018 року та від 30 січня 2018 року (а.с. 133). Відповідач вважає порушенням підпункту 16.1.4 пункту 16.1. статті 16, пункту 57.1. статті 57, статті 203 Податкового Кодексу України несвоєчасна сплата узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2017 року.
Надаючи оцінку спірних правовідносин на предмет своєчасності сплати, суд зазначає наступне.
У відповідності до п. 129.6 статті 129 Податкового кодексу України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Відповідно до п. 22.4 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. При цьому банк має забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система (п. 1.29 статті 1 даного Закону).
Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні».
Положення п. 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» кореспондуються з приписами пп. 16.5.2 п. 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого днем подачі до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації. Слід зазначити, що саме з поданням платником податків платіжного доручення до банку вказаний Закон пов'язує настання певних правових наслідків.
Відповідно до пп.16.5.1 п.16.5 статті 16 цього Закону за порушення строків зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених законодавством, з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених для відповідного податку, збору (обов'язкового платежу), а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Визначальним у змісті даної норми є те, з чиєї вини відбулося не зарахування чи неповне зарахування податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду.
Тобто, якщо неперерахування податку або збору не є наслідком винних дій платника податку, то до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред'явлена вимога про повне перерахування податкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів.
В той же час, судом встановлено, що позивачем вчасно, у строки, визначені чинним законодавством подано до банку на виконання платіжні документи № 2031 від 15 грудня 2017 року на суму 15 000, 00 «Банк отримувача Казначейство України» (а.с. 22), № 2134 від 28 грудня 2017 року на суму 35 000, 00 грн. «Банк отримувача Казначейство України» (а.с. 23) на загальну суму 50 000 грн. 00 коп. (а.с. 23), з огляду на що, суд дійшов висновку про те, що несвоєчасне перерахування податку до бюджету відбулося з вину банку, а не позивача, що виключає настання відповідальності передбаченої абзацом 1-2 п. 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.
Крім того, Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" №1669-VII, який набув чинності 15 жовтня 2014 року та визначав тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім п. 4 ст. 11 "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.
Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після її завершення.
Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
За положеннями статті першої цього Закону період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
На час вирішення справи період проведення АТО триває.
Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Пунктом 5 ст. 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 жовтня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.
На виконання абзацу 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1669, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
05 листопада 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження №1079-р, яким було зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Пунктом 3 наведеного розпорядження визнані такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053 та від 05 листопада 2014 року №1079-р.
Так, згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року №1275-р м. Добропілля включено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Відповідно до ст. 10 Закону № 1669-VII, протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Отже сертифікат ТПП є документом, що засвідчує настання обставин непереборної сили при вирішенні питання про звільнення від нарахування штрафних санкцій та пені з 14 квітня 2014 року з боку податкових органів.
Позивачем надано Сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати №3483 від 10 березня 2015 року (а.с. 27), яким товариству засвідчено настання обставин непереборної сили з 14 квітня 2014 року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області щодо виконання законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів.
Тобто, позивач з 14 квітня 2014 року є звільненим від відповідальності за неналежне виконання своїх зобов'язань щодо сплати узгоджених сум податкових зобов'язань тому нарахування штрафних санкцій в даних правовідносинах є неправомірним.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням викладеного вище, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, з урахуванням наданих судом висновків, суд вважає недоведеною законність дій відповідача з прийняттям податкових повідомлень - рішень від 06 квітня 2018 року № 0013994501, 0014004501 про зобов'язання сплатити штраф за затримку сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 8 773,86 грн.
Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову, відповідач суду не надав, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб захисту права, визначений позивачем.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до платіжного доручення №3212 від 19 липня 2018 року позивачем сплачено суму судового збору в розмірі 1 762, 00 грн.
З огляду на те, що позовні вимоги задоволено в повному обсязі, суд дійшов висновку про стягнення відповідної суми судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області.
Керуючись ст. ст. 72-77, 139, 242- 243, 245-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Донінтервугілля" до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень - рішень від 06 квітня 2018 року № 0013994501, 0014004501 про зобов'язання сплатити штраф за затримку сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 8 773,86 грн. - задовольнити.
Скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області від 06 квітня 2018 року № 0013994501 про застосування штрафу за порушення граничного строку сплати ПДВ у розмірі 20% у сумі 7 548, 11 грн.
Скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області від 06 квітня 2018 року № 0014004501 про застосування штрафу за порушення граничного строку сплати ПДВ у розмірі 10% у сумі 1 225, 75 грн.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донінтервугілля" суму сплаченого судового збору в розмірі 1762,00 грн. (тисяча сімсот шістдесят дві грн..) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028).
Вступна та резолютивна частини рішення були проголошені у судовому засіданні 13 вересня 2018 року.
Повний текст рішення складено 23 листопада 2018 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Шинкарьова І.В.