Україна
Донецький окружний адміністративний суд
20 листопада 2018 р. Справа№0540/7068/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Шинкарьової І.В. при секретарі судового засідання Заїченко Я.В.,
за участю сторін:
представник позивача ОСОБА_1
представник відповідача Голуба М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05 березня 2018 року
Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасуванні податкових повідомлень-рішень від 05 березня 2018 року за №34255-42 на суму 1975,60 грн., №34251-42 на суму 2181,44 грн., №34253-42 на суму 2833,07 грн., № 34254-42 на суму 4673,47 грн., № 34261-42 на суму 246,04 грн., № 34250-42 на суму 9183,72 грн., № 34252-42 на суму 3116, 25 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у березні 2018 року позивач отримав податкові повідомлення-рішення, яким нараховано зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки: від 05 березня 2018 року за №34255-42 на суму 1975,60 грн., №34251-42 на суму 2181,44 грн., №34253-42 на суму 2833,07 грн., № 34254-42 на суму 4673,47 грн., № 34261-42 на суму 246,04 грн., № 34250-42 на суму 9183,72 грн., № 34252-42 на суму 3116, 25 грн. Позивач зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм чинного законодавства та не у межах наданих повноважень. Просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 05 березня 2018 року за №34255-42, №34251-42, №34253-42, № 34254-42, № 34261-42, № 34250-42, № 34252-42.
Ухвалою від 17 серпня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено на 06 вересня 2018 року на 12 год. 00 хв.
06 вересня 2018 року розгляд справи відкладено на 09 жовтня 2018 року о 14:30 год.
В судовому засіданні 09 жовтня 2018 року судом, керуючись ст. 181 КАС України , була оголошена перерва до 18 жовтня 2018 року на 15:00 год., про що повідомлені особи, які беруть участь у справі.
В судовому засіданні 18 жовтня 2018 року судом, керуючись ст. 173 КАС України, було вирішено продовжити строк підготовчого провадження за ініціативою суду та оголошено перерву до 06 листопада 2018 року на 15:00 год., про що повідомлені особи, які беруть участь у справі.
Ухвалою суду від 06 листопада 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20 листопада 2018 року на 14:30 год.
Представник позивача у судовому засіданні просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача 04 вересня 2018 року надав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, відповідно до яких просив суд залишити без задоволення позовні вимоги щодо скасування податкових повідомлень - рішень від 05 березня 2018 року.
У судовому засіданні відзив на позову заяву підтримав, просив суд відмовити позивачу у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, заперечень, суд з'ясував наступні обставини справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу, ОСОБА_3 згідно відомостей з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно належать на праві власності нежитлові приміщення за адресою:
- Донецька область, місто Артемівськ, АДРЕСА_1 нежила споруда, частини огорожі, виконаної зі збірних залізобетонних панелей, площею 179,1 кв.м.; споруда, замощення з плит залізобетонних ( аеродромних ) з покриттям з литого асфальтобетонного, площею 754 кв.м. (а.с. 37-39)
- Донецька область, місто Соледар, АДРЕСА_2, об'єкт нерухомості , площею 20,2 кв. м.
Дані обставини визнаються сторонами.
12 червня 2018 року позивач звернувся із заявою 2577/к до Бахмутської ОДПІ з проханням перерахувати податок на нерухоме майно по об'єкту нерухомості на загальну суму 20 901, 34 грн. за 2015, 2016, 2017 роки, у зв'язку з наданням на адресу Бахмутської ОДПІ акту обстеження об'єктів нерухомості, виданого КП «Бахмутське БТІ» на 8 аркушах (а.с. 35)
Після перевірки вищеозначених нарахованих сум податку на нерухоме майно відповідачем встановлено, що податкові повідомлення-рішення із нарахуваннями сум податкового зобов'язання за 2015 рік податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не сплачений.
З підстав не сплати 15 березня 2018 року відповідачем було сформовано податкові повідомлення-рішення про визначення податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки сплаченої фізичними особами, які є власника об'єктів нежитлової нерухомості по кожному нежитловому приміщенню окремо, а саме: №34255-42 на суму 1975,60 грн., №34251-42 на суму 2181,44 грн., №34253-42 на суму 2833,07 грн., № 34254-42 на суму 4673,47 грн., № 34261-42 на суму 246,04 грн., № 34250-42 на суму 9183,72 грн., № 34252-42 на суму 3116, 25 грн.
Позивач вважає податкові повідомлення - рішення прийняті податковим органом протиправним, а тому звернувся за захистом свого порушеного права до Донецького окружного адміністративного суду із цим позовом.
Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Відповідно до підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Згідно з підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Згідно п.п.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує два відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Тобто, із набранням чинності вказаними положеннями Податкового кодексу України 01 січня 2015 року, власники об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості є платниками податку нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки.
У той же час, статтею 10 Податкового кодексу України встановлено перелік місцевих податків, в якому податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки прямо не передбачений.
Натомість, є податок на майно (підпункт 10.1.1 пункт 10.1), який складається із 3 (трьох) різних податків, кожен із різними елементами податку, як їх визначено п. 7.1 ст. 7 Податкового кодексу України.
Статтею 265 Податкового кодексу України (у редакції Закону України від 28.12.2014 №71-VIII, що діє з 01.01.2015) визначено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Згідно із пункту 10.2 ст. 10 Податкового кодексу України місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно.
Відповідно до положень пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Зі змісту наведених законодавчих норм випливає, що встановлення податку на майно, зокрема, в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є безумовним обов'язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.
Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України визначено порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Наведеною нормою передбачено обов'язок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування відповідного рішення.
Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що місцеві ради мають обов'язково встановити (відповідним рішенням місцевої ради) транспортний податок і вирішити питання (на власний розсуд), чи запроваджувати податок ( і в яких розмірах) на майно, відмінне від земельної ділянки. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.
Відповідач у своєму відзиві на позов зазначає, що Артемівською міською радою на 67-й сесії 6 скликання 24 червня 2014 року прийнято рішення №6/67-1240 " Про встановлення розмірів ставок місцевих податків і зборів у м. Артемівську, згідно з яким 1.1.1. Податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки - за 1 кв. метр бази оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних та юридичних осіб у розмірі 1,0 відсотка розміру мінімальної заробітної плати,встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року. (а.с. 73)
Пунктом 4. цього рішення встановлено, що дане рішення набирає чинності з 01 січня 2016 року.
У судовому засіданні 09 жовтня 2018 року було з'ясовано, що відповідачем допущено механічну помилку, щодо зазначення дати рішення Артемівською міською радою на 67-й сесій 6 скликання, а саме 24 червня 2014 року. Тоді як вірною є дата - 24 червня 2015 року. С приводу цього було надано пояснення від 18 жовтня 2018 року, яке було прийнято судом до відома. (а.с. 71)
З підстав викладеного, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Отже, рішення місцевої ради про встановлення місцевих податків приймається до початку наступного бюджетного періоду і набирає чинності з наступного бюджетного періоду.
При цьому відповідно до пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті. Тому за умови дії підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення місцевої ради щодо встановлення місцевого податку не може набрати чинності в тому самому бюджетному періоді, в якому воно прийняте.
З урахуванням змісту норм Податкового кодексу України Верховна Рада України не є уповноваженою на встановлення місцевих податків, оскільки відповідно до підпункту 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 Податкового кодексу України Верховна Рада України лише встановлює перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.
Відтак, наявність у Податковому кодексі норм, які регулюють правила справляння на податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не є підставою для його справляння за відсутності відповідного рішення місцевої ради або якщо не сплинув строк, протягом якого таке рішення мало бути прийняте.
Враховуючи викладене, виключно місцева рада має компетенцію щодо прийняття рішень стосовно встановлення місцевих податків протягом бюджетного періоду, яке у свою чергу, набуває чинності лише з початку наступного бюджетного періоду, але з урахуванням приписів пункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України.
Відповідно, висновок про те, чи скористалася місцева рада своєю компетенцією щодо встановлення місцевого податку, можна зробити лише після закінчення бюджетного періоду, протягом якого мало бути реалізоване відповідне повноваження.
З урахуванням викладеного, підстави для справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у 2015 році відсутні, оскільки місцева рада не приймала і не могла прийняти і офіційно оприлюднити до 15 липня 2014 року рішення про встановлення такого податку, оскільки такий податок був ведений з 01 січня 2015 року.
Таким чином, суд приходить до висновку, що застосування контролюючим органом положень статті 267 Податкового Кодексу України з метою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки податком у 2015 році є незаконним.
В іншому випадку, таке застосування не відповідало б положенням статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 акцентується увага на тому, що вищевказана конституційна норма допускає зворотну дію в часі лише нормативно-правових актів, які стосуються скасування чи пом'якшення відповідальності за правопорушення фізичних осіб.
У спірних правовідносинах суд застосує рішення Європейського суду з прав людини у справах "Серков проти України" (заява N 39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.
Цими рішеннями було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.
Наведена позиція суду узгоджується з позицією викладеною в Постанові Вищого адміністративного суду України від 30 серпня 2016 року у справі №К/800/8077/16.
Таким чином, суд приходить висновку, що податковий орган приймаючи спірне рішення діяв у супереч конституції та нормам Закону, оскільки справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки можливо не раніше 2016 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідач не довів суду правомірність прийнятих податкових повідомлення-рішення від 05 березня 2018 року за №34255-42 на суму 1975,60 грн., №34251-42 на суму 2181,44 грн., №34253-42 на суму 2833,07 грн., № 34254-42 на суму 4673,47 грн., № 34261-42 на суму 246,04 грн., № 34250-42 на суму 9183,72 грн., № 34252-42 на суму 3116, 25 грн., тому суд приходить до висновку, що вони є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до платіжного доручення №50 від 14 серпня 2018 року позивачем сплачено суму судового збору в розмірі 704,80 грн.
З огляду на те, що позовні вимоги задоволено в повному обсязі, суд дійшов висновку про стягнення відповідної суми судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області.
Керуючись ст. ст. 72-77, 139, 242- 243, 245-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05 березня 2018 року №34255-42 на суму 1975,60 грн., №34251-42 на суму 2181,44 грн., №34253-42 на суму 2833,07 грн., № 34254-42 на суму 4673,47 грн., № 34261-42 на суму 246,04 грн., № 34250-42 на суму 9183,72 грн., № 34252-42 на суму 3116, 25 грн.- задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 05 березня 2018 року №34255-42 яким ОСОБА_3 нараховане зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінене від земельної ділянки на суму 1975,60 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 05 березня 2018 року №34251-42 яким ОСОБА_3 нараховане зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінене від земельної ділянки на суму 2181,44 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 05 березня 2018 року №34253-42 яким ОСОБА_3 нараховане зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінене від земельної ділянки на суму 2833,07 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 05 березня 2018 року №34254-42 яким ОСОБА_3 нараховане зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінене від земельної ділянки на суму 4673,47 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 05 березня 2018 року №34261-42 яким ОСОБА_3 нараховане зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінене від земельної ділянки на суму 246,04 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 05 березня 2018 року №34250-42 яким ОСОБА_3 нараховане зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінене від земельної ділянки на суму 9183,72 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 05 березня 2018 року №34252-42 яким ОСОБА_3 нараховане зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінене від земельної ділянки на суму 3116, 25 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_3) суму сплаченого судового збору в розмірі 704,8 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028, 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130ї Таганрозької дивізії, 114).
Вступна та резолютивна частини рішення були проголошені у судовому засіданні 20 листопада 2018 року.
Повний текст рішення складено 27 листопада 2018 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Шинкарьова І.В.