Україна
Донецький окружний адміністративний суд
26 листопада 2018 р. Справа№200/11245/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Бахмутсько - Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії, -
23 жовтня 2018 року позивач, ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) звернувся до суду з позовною заявою до Бахмутсько -Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 35, код ЄДРПОУ 42172734) про визнання протиправними дії щодо припинення виплати пенсії з 01 серпня 2017 року та зобов'язання відновити нарахування та виплату пенсії з 01 серпня 2017 року.
В обґрунтування зазначив, що він є пенсіонером за віком і перебуває на обліку в Бахмутсько - Лиманському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області. Зазначає, що відповідач неправомірно припинив виплату пенсі з 01 серпня 2017 року з підстав, не передбачених ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Вважає такі дії незаконними, оскільки вони порушують право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії, яка є його єдиним джерелом існування.
Ухвалою суду від 26 жовтня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачем по справі наданий відзив на адміністративний позов, відповідно до якого просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що виплата пенсії позивачу призупинена з 01 липня 2016 року на підставі звірки з даними управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради та управлінням праці та соціального захисту населення Бахмутського району. Заяв про поновлення виплати пенсії позивач не подавав.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на адміністративний позов суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером, що перебуває на обліку в Бахмутсько - Лиманському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області і отримує пенсію за віком, про що свідчить копія пенсійного посвідчення.
Позивач отримував пенсію за віком як внутрішньо переміщена особа, місце проживання якого було зареєстровано на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, а саме за адресою: АДРЕСА_1, а фактичне місце проживання/перебування - на підконтрольній українській владі території за адресою: АДРЕСА_2., що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 22 червня 2017 року № НОМЕР_2.
На запит позивача щодо підстав припинення виплати пенсії ним отримано відповідь від 09 жовтня 2018 року за вих. № 13063/02, відповідно до якої у зв'язку з проведенням в липні 2017 року інформаційного обміну з органами соціального захисту населення виплата пенсії призупинена з 01 серпня 2017 року, оскільки не підтверджено місце фактичного проживання позивача.
Відповідачем до відзиву від 14 листопада 2018 року надано скріншот з програми ОІЦ Мінсоцполітики України, з якої вбачається, що позивачу - ОСОБА_1 з 01 липня 2016 року припинено виплати пенсії.
Спірним у справі є правомірність дій відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу з 01 серпня 2016 року у зв'язку з не підтвердженням місця його фактичного проживання.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статус внутрішньо переміщеної особи визначений Законом України від 20.10.2014 №1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706-VII).
Згідно статті 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Відповідно до статті 47 Закону України від 09.07.2003 №1058-VI "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-VI) пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
За приписами пункту 4.3 "Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Згідно пункту 4.7. вказаного Порядку право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Судом встановлено та не спростовується сторонами, що виплата та нарахування пенсії позивачу припинена з 01 серпня 2016 року.
Підстави припинення виплати пенсії передбачені статтею 49 Закону №1058-VI, зокрема, згідно частини 1 виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Враховуючи наведені норми, суд дійшов висновку про порушення відповідачем вимог частини 1 статті 49 Закону №1058-VI, оскільки з березня 2016 року позивачеві припинено виплату та нарахування пенсії без прийняття відповідного рішення і за відсутності законодавчо встановлених підстав, а не підтвердження фактичного місце проживання, не є таким рішенням у розумінні статті 49 Закону №1058-VI.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України №365 від 08.06.2016 регулюються питання здійснення соціальних виплат, які призначаються та виплачуються з дотриманням певних умов, але пенсія не є соціальною виплатою.
Право на отримання пенсії є конституційною гарантією. Суми пенсії є власністю позивача, оскільки з його заробітної плати протягом трудової діяльності здійснювалися утримання (страхові внески) з метою подальшої їх виплати у вигляді пенсії при досягненні особою пенсійного віку та набуття страхового трудового стажу.
Судом враховані положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952), яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Оцінюючи спірні правовідносини, суд застосовує положення Конституції України, згідно яких в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України). Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов'язків і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
В даному спорі наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для нього на відміну від інших громадян України певні перешкоди в отриманні його пенсії, яка призначена у зв'язку з трудовою діяльністю, та потребує від пенсіонера здійснення додаткових дій, не передбачених Законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема, ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без прийняття відповідного рішення тощо.
Суд враховує, що суми невиплаченої пенсії є власністю позивача, на які не розповсюджуються строки звернення до суду. Виплата пенсії припинена в зв'язку з проведенням антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України прийнято низку законів та нормативно-правових актів, які спрямовані на відновлення виплат пенсій громадянам з моменту їх припинення без обмеження строком, виплата яких була зупинена в зв'язку з неможливістю проведення виплат на тимчасово неконтрольованій території.
Аналогічної позиції дійшов Верховний Суд при розгляді справи № 805/402/18-а.
Згідно положень ч. 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд вважає, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача необхідно вийти за межі позовних вимог та змінити спосіб захисту порушеного права шляхом визнання протиправними дій відповідача з припинення виплати пенсії з 01 липня 2016 року.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодування або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Ухвалою суду від 26 жовтня 2018 року позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення по справі.
У зв'язку з тим, що сплату судового збору, що підлягав оплаті відповідно до положень цього Кодексу, відстрочено до ухвалення судового рішення у справі, і судовий збір не оплачено, тому відповідно до наведених вимог процесуального законодавства при задоволенні позову такий судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача - суб'єкта владних повноважень.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2-15, 31-32, 72-80, 160-161, 168, 171, 173-183, 192-198, 210, 223-225, 227-229, 241-246, 250-251, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_2) до Бахмутсько - Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 35, код ЄДРПОУ 42172734) про визнання протиправними дії щодо припинення виплати пенсії та зобов'язання відновити нарахування та виплату пенсії задовольнити.
Визнати протиправними дії Бахмутсько - Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії з 01 серпня 2016 року.
Зобов'язати Бахмутсько -Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області відновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01 серпня 2016 року.
Стягнути з Бахмутсько - Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 35, код ЄДРПОУ 42172734) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. на користь Державного бюджету України (Державна судова адміністрація України, розрахунковий рахунок: 31211256026001, ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, код класифікації 22030106).
Повний текст судового рішення складено та підписано 26 листопада 2018 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Донецький окружний адміністративний суд.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Шинкарьова І.В.