Україна
Донецький окружний адміністративний суд
14 листопада 2018 р. Справа№233/2456/18
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
час прийняття рішення: 16 год. 10 хв.
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кочанової П.В., при секретарі судового засідання Притулі С.С., розглянувши у судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
за участю представників сторін:
від позивача- не з'явився
від відповідача- не з'явився
Позивач, ОСОБА_2 звернулась до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради, в якій просить суд:
- визнати дії, з 09.11.2017 року, Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області про призначення щомісячної адресної допомоги як внутрішьно переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг протиправними;
- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області призначити виплату щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з моменту подання позовної заяви;
- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області виплатити грошову щомісячну адресну допомогу для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з моменту подання належним чином оформленої заяви та пакету документів до Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області, тобто з 09.11.2017 року;
- стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області сплату судового збору на користь ОСОБА_2.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначила, що вона є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 30.01.2015 року № НОМЕР_1, виданою Управлінням соціального захисту населення Костянтинівської міської ради, безстроково. 09.11.2017 року в порядку реалізації Постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» позивач звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області із заявою для отримання грошової допомоги за фактичним місцем проживання (перебування).
Від Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області позивач отримала відповідь з посиланням на п.3 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, згідно якої така виплата була припинена відповідно до п.7, грошова допомога на наступний строк не надається, оскільки пунктом 12 зазначеного Порядку передбачено, що виплата грошової допомоги може бути поновлена, якщо протягом місяця з місяця припинення її виплати уповноважений представник сім'ї повідомив уповноваженому органу про зміну обставин, які вплинули на припинення виплати грошової допомоги.
Вважає, що таке рішення є незаконним, оскільки позивач неодноразово надавала відповідачу довідку про своє працевлаштування та просила не поновити, а призначити виплату допомоги з 09.11.2017 року, оскільки набула статусу працевлаштованої особи. На підставі наведеного просила суд зобов'язати відповідача призначити виплату щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з моменту подання заяви та пакету документів, тобто з 09.11.2017 року та виплатити її з 09.11.2017 року, стягнути з відповідача на її користь сплачену суму судового збору.
Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 23 травня 2018 року справу № 233/2456/18 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії було передано за підсудністю на розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначену справу було передано на розгляд судді Донецького окружного адміністративного суду Кочановій П.В.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 червня 2018 року у справі № 233/2456/18 позовна заява залишена без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.
На виконання вимог вищезазначеної ухвали, позивач усунув недоліки позовної заяви у повному обсязі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 липня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 233/2456/18-а за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
27 липня 2018 року через відділ документообігу та архівної роботи суду, відповідачем надано відзив на адміністративний позов, в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування відзиву, відповідач зазначив, що 14.08.2015 року ОСОБА_2 звернулась до управління для отримання щомісячної адресної допомоги на себе, в заяві зазначила, що працює в ГТУ юстиції у Донецькій області. Допомогу було призначено та виплачено з 14.08.2015 по 13.02.2016 року. При наступному зверненні від 29.02.2016 року в заяві зазначено, що гр.ОСОБА_2 не працює з 26.02.2016 року. Також, в обґрунтування не поновлення щомісячної адресної допомоги позивачу посилався на пункти 7 та 12 Порядку, згідно якого визначено механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг».
Окрім того, справу просив розглянути у відсутності відповідача.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2018 року розгляд справи за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, призначено здійснювати в порядку загального позовного провадження, замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням та призначено підготовче засідання на 28 вересня 2018 року.
Окрім того, ухвалою суду від 10 вересня 2018 року витребувано від Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради наступні документи: письмові пояснення з відповідними доказами за спірний період; копію справи ОСОБА_2; копію письмової відповіді від 27.11.2017 року № 01-20-11033/1-10 на звернення позивача від 09.11.2017 року з відповідними доказами.
Проте, в обґрунтування наданого відзиву витребуваних доказів в установлений судом строк відповідачем до суду надано не було, про причини неподання таких доказів відповідач суду не повідомив.
У підготовчому засіданні 28 вересня 2018 року розгляд справи відкладено до 19 жовтня 2018 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 14 листопада 2018 року.
Разом з цим, через відділ документообігу та архівної роботи суду, позивачем надана заява про зміну прізвища позивача в судовій справі № 233/2456/18 з «Бойцової» на «Прокопенко» та надано копію нового паспорта прозивача та Витяг з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання.
Розглянувши заяву позивача про зміну прізвища, суд вважає за необхідне задовольнити вказану заяву та змінити прізвище позивача в адміністративній справі № 233/2456/18 з «ОСОБА_1» на «ОСОБА_1».
У судове засідання, призначене на 14 листопада 2018 року позивач та повноважний представник відповідача не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Згідно частини 1 статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що позивач є внутрішньо переміщеною особою з тимчасово окупованої території України, що підтверджується довідкою від 30.01.2015 року № НОМЕР_1 про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції. Судом не встановлено даних про припинення дії такої довідки.
Листом відповідача від 02.05.2018 року № Б-46-51-6.2 на повторне звернення позивача до управління від 19.04.2018 року щодо надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, повідомлено наступне.
Позивачу було призначено щомісячну адресну допомогу з 14.08.2015 року по 13.02.2016 року в розмірі 442,00 грн. При наступному зверненні від 29.02.2016 року в заяві позивачем повідомлено, що не працює з 26.02.2016 року. Щомісячна адресна допомога була призначена відповідно до п.7 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», у розмірі: з 29.02.2016 року по 28.04.2016 року - 442,00 грн., з 29.04.2016 року по 28.06.2016 року - 221,00 грн.
Відповідно до п.7 Порядку виплата щомісячної адресної допомоги позивачу була припинена.
Окрім того, у листі від 02.05.2018 року № Б-46-51-6.2, зазначено, що на звернення позивача від 09.11.2017 року була надана письмова відповідь від 27.11.2017 року № 01-20-11033/1/10 з додаванням повідомлення про відмову у наданні щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
Разом з цим, як вбачається з довідки Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 15.05.12018 року № 1678-8, позивач дійсно працює на посаді головного спеціаліста відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з 02 лютого 2017 року.
Спірним у справі є правомірність відмови Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради у наданні щомісячної адресної грошової допомоги як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами абзацу першого частини першої статті 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб (далі - Закон № 1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Обєднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення (абзац перший частини першої статті 1 Закону № 1706-VII).
Згідно з частиною другою статті 1 Закону № 1706-VII адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.
Частиною першою та другою статті 4 Закону № 1706-VII визначено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1706-VII довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Адресою фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи може бути адреса відповідного місця компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (адреса містечка із збірних модулів, гуртожитку, оздоровчого табору, будинку відпочинку, санаторію, пансіонату, готелю тощо) (частина друга статті 5 Закону № 1706-VII).
Згідно з частинами другою, третьою статті 7 Закону № 1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розвязання проблем, повязаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - грошова допомога) визначає Порядок № 505.
Так, пунктом 2 Порядку № 505 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.
Згідно пунктом 3 Порядку № 505 грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди у довільній формі про виплату йому грошової допомоги від інших членів сімї.
Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб усіх членів сімї. (абзац другий пункту 3 Порядку № 505).
Відповідно до абзацу першого пункту 5 Порядку № 505 для отримання грошової допомоги (у тому числі у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку) уповноважений представник сім'ї звертається за фактичним місцем проживання (перебування) сім'ї до установи уповноваженого банку для відкриття в установленому порядку поточного рахунка, пред'являє паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу, та подає на адресу уповноваженого органу відповідну заяву про надання грошової допомоги (для призначення грошової допомоги вперше) або заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги (у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку). З метою визначення дати, часу та адреси подання заяви уповноважений представник сім'ї звертається у контакт-центр уповноваженого банку.
До заяви додається копія свідоцтва про одруження, копії свідоцтв про народження дітей, засвідчені власним підписом уповноваженого представника сім'ї, письмова згода довільної форми про виплату грошової допомоги уповноваженому представнику сім'ї від інших членів сім'ї та згода на обробку персональних даних, а також письмовий дозвіл на розкриття уповноваженим банком інформації, що містить банківську таємницю, щодо поточного рахунка, відкритого уповноваженому представнику сім'ї в установі уповноваженого банку (абзац тринадцятий пункту 5 Порядку № 505).
До заяви, в якій уповноважений представник сім'ї повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, додаються копії документів, визначених в абзаці сьомому пункту 3 цього Порядку, засвідчені підписом уповноваженого представника сім'ї (абзац чотирнадцятий пункту 5 Порядку № 505).
Згідно з пунктом 6 Порядку № 505 грошова допомога не призначається у разі, коли: будь-хто з членів сім'ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення; будь-хто з членів сім'ї має на депозитному банківському рахунку кошти у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
Абзацом другим пункту 8 Порядку № 505 визначено, що уповноважені органи протягом 10 днів після подання уповноваженим представником сім'ї заяви та документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, призначають грошову допомогу або відмовляють у її призначенні, про що надають відповідне повідомлення уповноваженому представнику сім'ї.
Відповідно до пункту 7 Порядку № 505 якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за особами з інвалідністю I групи або та дітьми з інвалідністю віком до 18 років, або особами з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, та студентів денної форми навчання), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім'ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.
Особи працездатного віку, яким призначено грошову допомогу, зобов'язані інформувати у триденний строк уповноважений орган про факт працевлаштування або перебування на обліку як безробітних.
Для контролю за фактом працевлаштування працездатних членів сім'ї, яким призначено грошову допомогу (в тому числі за направленням державної служби зайнятості), Мінсоцполітики щомісяця до 25 числа подає в електронному вигляді перелік таких осіб Пенсійному фонду України, який протягом 10 календарних днів подає Мінсоцполітики інформацію з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженого представника сім'ї або інформацією, поданою компетентним органом.
Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб усіх членів сім'ї. Таку заяву на наступний шестимісячний строк може бути подано з дати його початку або не раніше ніж за 15 днів до закінчення поточного шестимісячного строку.
Особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога не призначається, крім осіб, які після припинення виплати грошової допомоги втратили працездатність.
З вищенаведених норм Порядку № 505 слідує, що щомісячна адресна допомога призначається внутрішньо переміщеним особам на сім'ю для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за заявою уповноваженого представника сім'ї з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців, та може бути продовжена за заявою уповноваженого представника сім'ї на наступний шестимісячний строк.
Пунктом 6 Порядку № 505 передбачено, що грошова допомога не призначається у разі, коли:
- будь-хто із членів сім'ї (крім сімей, до складу яких входять військовослужбовці з числа внутрішньо переміщених осіб, які захищають незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції) має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану;
- будь-хто з членів сім'ї має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти у сумі, що перевищує 25-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
Грошова допомога не призначається на члена сім'ї:
- який перебуває на повному державному утриманні в будинку дитини, дитячому будинку, дитячому будинку-інтернаті, психоневрологічному інтернаті, будинку-інтернаті для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, спеціальному будинку-інтернаті системи соціального захисту населення;
- який перебуває на повному державному утриманні в школі-інтернаті, закладі спеціалізованої освіти військового (військово-спортивного) профілю;
- який відбуває покарання в місцях позбавлення волі.
Також, аналізуючи вище вказані норми Порядку № 505, суд дійшов висновку, що цим Порядком визначений вичерпний перелік підстав, з яких щомісячна адресна допомога не призначається або її виплата припиняється.
Так, позивач працевлаштувався з 02.02.2017 року та працює по теперішній час, що підтверджено довідкою Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 15.05.2018 року № 1678-8.
З системного аналізу пункту 12 Порядку вбачається, що вказаним пунктом регулюються умови припинення призначеної грошової допомоги та умови поновлення виплат допомоги, яка була раніше призначена, але її виплата була припинена з зазначених підстав.
Порядок не містить заборони чи інших обмежень на право отримання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово -комунальних послуг за умови її отримання раніше.
Порядок не містить правових обмежень для повторного, через певний проміжок часу, звернення за допомогою внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово комунальних послуг.
Аналогічний правовий висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 27.03.2018 у справі № 333/3750/17 (2-а/333/199/17), у постанові від 29.08.2018 у справі № 415/1691/17.
Враховуючи те, що позивач не втратив статусу внутрішньо переміщеної особи, звернувся до відповідача не за поновленням раніше призначеної, а за призначенням адресної допомоги, та зважаючи на вищенаведені висновки, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При наданні оцінки доводам та запереченням відповідача суд також враховує, що утверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, частини 1 статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення засад соціальної правової держави. Зазначені вимоги до держави викладені і у статті 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої), вчиненої 3 травня 1996 року у м. Страсбурзі, яка підписана від імені України 7 травня 1999 року у м. Страсбурзі, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року, відповідно до якої держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.
Таким чином, право позивача на отримання допомоги є доведеним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.
При цьому, суд відповідно до положень статті 6 КАС України при розгляді даної справи застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, у пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).
Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
З аналізу норм статей 5, 245 КАС України також вбачається, що захист прав у сфері публічно-правових відносин можливий у спосіб зобов'язання відповідача прийняти певне рішення чи зобов'язання вчинити певні дії.
Верховним Судом під час розгляду справи № 823/795/17 за адміністративним провадженням К/9901/2159/17 було зроблено правовий висновок, згідно якого якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб'єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов'язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод позивача.
Суд зауважує, що позивач у позовній заяві просить визнати дії відповідача протиправними, але з урахуванням наданих висновків, суд вважає, що відповідачем допущено бездіяльність, оскільки не призначено позивачу щомісячної адресної допомоги як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг на підставі її заяви від 09.11.2017 року.
З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за можливе обрати інший спосіб захисту, який є необхідним для відновлення порушеного права позивача, шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не призначення ОСОБА_1 як внутрішньо переміщеній особі щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг на підставі її заяви від 09.11.2017 року та зобов'язання відповідача призначити та виплатити позивачу за її заявою від 09.11.2017 року грошову щомісячну адресну допомогу для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в загальному розмірі 704,80 грн, що підтверджено квитанцією Приватбанк від 18.05.2018 року.
Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України, суд присуджує судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 704,80 грн на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 118, 139, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області щодо не призначення ОСОБА_1 як внутрішньо переміщеній особі щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг на підставі її заяви від 09.11.2017 року.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області призначити ОСОБА_1 виплату щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за її заявою від 09.11.2017 року.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області виплатити ОСОБА_1 за її заявою від 09.11.2017 року грошову щомісячну адресну допомогу для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області судові витрати зі сплати судового збору у сумі 704,80 (сімсот чотири гривні 80 коп.) грн.
Вступну та резолютивну частину рішення складено у нарадчій кімнаті 14 листопада 2018 року.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 23 листопада 2018 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подала, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Кочанова П.В.