Єдиний унікальний номер справи 185/6184/17
Провадження № 1-кп/185/95/18
23 листопада 2018 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12017040370001671 від 13 червня 2017 року за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бобякове Новоусманського району Воронезької обл., РФ, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, одруженого, має на утриманні п'ятьох неповнолітніх дітей, пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за участю:
прокурора - ОСОБА_4 ,
потерпілого - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
представника потерпілого - адвоката - ОСОБА_7 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,-
29 травня 2017 року приблизно о 17.10 годині ОСОБА_3 , знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним автомобілем марки «М-2140», н/з НОМЕР_1 , рухався по вул. Квітневій с. В'язівок Павлоградського району зі сторони пров. Бригадного в напрямку вул. Кірова.
Під час руху, на заокругленні дороги праворуч, в районі будинку № 39 водій ОСОБА_3 , керуючи вказаним автомобілем, маючи об'єктивну можливість своїми односторонніми діями забезпечити безпеку дорожнього руху, не врахував дорожню обстановку, не впевнився, що його дії будуть безпечними та не створять небезпеки або перешкод іншим учасникам дорожнього руху, грубо порушуючи Правила дорожнього руху, не маючи будь-яких перешкод технічного і фізичного характеру для безпечного забезпечення руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки, змінив напрямок руху свого автомобіля ліворуч, виїхав на полосу зустрічного напрямку руху, де відбулося зіткнення передньої лівої частини керованого ним автомобіля з передньою лівою частиною автомобіля «ВАЗ 21011», н/з НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_5 , який рухався у зустрічному напрямку. Після вчинення ДТП водій ОСОБА_3 зник з місця злочину, не повідомив про ДТП органи поліції та не вжив заходів для надання медичної допомоги потерпілому ОСОБА_5 .
В результаті вказаного зіткнення водій автомобіля «ВАЗ 21011», н/з НОМЕР_2 ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді множинних саден обличчя та нижніх кінцівок, забійної рани правого колінного суглобу, гемартрозу правого колінного суглобу, які за своїм характером відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров'я на термін понад три тижні (більш ніж 21 день).
Згідно висновку авто-технічної експертизи № 6/10.1/646 від 24 липня 2017 року в даній дорожній обстановці водій автомобіля «М-2140» ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху.
п. 10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху».
Технічна можливість уникнути зіткнення з автомобілем марки «ВАЗ-21011» для водія автомобіля марки «М-2140» ОСОБА_3 встановлювалася виконанням ним вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху та для чого не було яких-небудь перешкод технічного характеру, які не дозволяли би йому їх виконати.
У даній дорожній обстановці дії водія автомобіля «М-2140» ОСОБА_3 не відповідали вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору знаходиться у причинному зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди.
Суд вважає необхідним виключити з обвинувачення твердження: "Крім того, водій ОСОБА_3 своїми діями грубо порушив вимоги п.п. 2.9 а); 2.10 а), г), д), в яких вказано:п. 2.9 «Водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебувати під впливом наркотичних, чи токсичних речовин». п. 2.10. «У разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний: а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди; г) вжити можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим, викликати карету швидкої медичної допомоги; д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду органи, чи підрозділ поліції», оскільки порушення даних вимог не знаходиться у причинному зв'язку з настанням події.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфікуються за ч. 1 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Обвинувачений ОСОБА_3 вину в судовому засіданні не визнав, цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди не визнав, та пояснив, що він був власником автомобіля «М-2140», н/з НОМЕР_1 . 29 травня 2017 року він завіз дітей до школи та дитячого садочку, після чого поставив свій автомобіль перед будинком приблизно о 10 год. Невідомі чоловіки ромської національності просили продати його вказаний автомобіль. Оскільки у нього був ще інший автомобіль марки «ВАЗ», то він продав його особам ромської національності за 6000 грн. О 17.10 год. він не керував автомобілем «М-2140», а був або вдома. Свідок ОСОБА_8 бачив його не 29 травня, а 28-го. Пакет документів, який нібито знайшли у нього вдома, зберігався у нього вдома на шафі. Того ж дня приблизно о 19 год. до нього приїхали працівники поліції, садили його у свій автомобіль. Він хотів вийти з автомобіля, після чого працівник поліції ОСОБА_9 забрав у дружини з рук пакет документів на автомобіль. Родичі потерпілого побили його, він знаходився у лікарні. На даний час йому не відомо, де знаходиться автомобіль. Після продажу автомобіля приблизно о 12 год. він вживав алкоголь. Про продаж автомобіля він повідомив свою дружину.
Покази ОСОБА_3 не знайшли свого підтвердження в судовому засідання і повністю спростовуються показаннями свідків та письмовими доказами.
Вина обвинуваченого ОСОБА_3 в скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення повністю підтверджується сукупністю доказів, які містяться у матеріалах кримінального провадження та безпосередньо досліджені в судовому засіданні.
Потерпілий ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що 29 травня 2017 року він керував автомобілем «ВАЗ 21011» і рухався по дорозі в с. В'язівок. Він підвіз до магазину свою невістку ОСОБА_10 , після їхав по дорозі зі швидкістю 20-25 км/год. . Раптово виїхав автомобіль «М-2140» білого кольору під керуванням обвинуваченого , який виїхав на зустрічну смугу і відбулося лобове зіткнення. З автомобіля «М-2140» вийшов обвинувачений, його син та дружина. Жінка намагалася відштовхнути автомобіль назад, щоб завести, але їй це не вдалося. Після цього вона взяла сумку та побігла, а ОСОБА_11 наказала тікати. Він просив ОСОБА_11 надати йому допомогу але той нічого не відповів і пішов з місця події. Сторонні люди викликали допомогу . В автомобілі йому зажало ноги та він вдарився грудною клітиною. Стверджує, що саме обвинувачений керував автомобілем«М-2140» під час ДТП. Просить цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити, та призначити обвинуваченому сурове покарання.
Як пояснила суду свідок ОСОБА_12 , неподалік її будинку в с. Вязовок сталася ДТП. Вона не бачила самого зіткнення, а бачила автомобілі вже після зіткнення. З білого автомобіля вийшли чоловік - ОСОБА_11 та жінка, після чого пішли до іншого автомобіля. Вона бачила обвинуваченого, як він виходив з автомобіля зі сторони водія, а його дружина виходила зі сторони пасажира.
Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні пояснила , що у травні місяці 2017 року її підвозив потерпілий з лікарні на своєму автомобілі. Вона доїхала до центра с. В'язівок Павлоградського району. Після цього вона зайшла до сусідів, забрала велосипед та поїхала по тій самій дорозі, що поїхав потерпілий на своєму автомобілі і близько 16.00 години почула звук удару. Вона доїхала до повороту та побачила, що стоїть автомобіль потерпілого та автомобіль ОСОБА_3 навпроти. Дружина обвинуваченого пішла попереду з пакетами на відстані 100-150 м. Потерпілий сидів у своєму автомобілі з нахиленою головою, а сам ОСОБА_3 тримався однією рукою за двері, а іншою рукою за кермо та намагався відтягнути свій автомобіль. Зіткнення сталося на правій стороні по ходу руху потерпілого.
Як зазначила свідок ОСОБА_14 , 29 травня 2017 року обвинувачений разом зі своєю дружиною та дітьми заходили до неї у магазин приблизно о 15-16 год. Їй здалося, що обвинувачений був не тверезий. Обвинувачений разом із сім'єю приїхав на своєму автомобілі «Москвич» білого кольору. Пізніше від покупців вона почула про ДТП.
Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснив, що 29 травня 2017 року приблизно о 13 год. у с. В'язівок він бачив ОСОБА_15 за кермом автомобіля «Москвич» білого кольору. Наступного дня він дізнався про ДТП, що автомобіль обвинуваченого здійснив зіткнення з автомобілем потерпілого.
Свідок ОСОБА_16 пояснив суду, що наразі не пам'ятає дату , але засвідчує, що працював торгівельним агентом та їхав на замовлення. В с. Вязівок на повороті приблизно на відстані 200 м. він побачив, що сталося ДТП. Він під'їхав на своєму автомобілі та зупинився. Водія автомобіля «Москвич» білого кольору не було. Обидва автомобілі на місці ДТП були розбиті. У автомобілі «ВАЗ» сидів зажатий чоловік. Він поцікавився станом здоров'я потерпілого. Зі сторони магазину біг ОСОБА_3 , який був подряпаний та у крові. Він поцікавився у обвинуваченого, чи той був за кермом автомобіля «Москвич», на що останній підтвердив, що був за кермом. Далі обвинувачений підійшов до свого автомобіля, щось взяв, підійшов до потерпілого, після чого втік. Автомобіль «Москвич» стояв на зустрічній смузі відносно автомобіля «ВАЗ». Він викликав швидку для потерпілого.
Суд допитав свідка ОСОБА_17 який в судовому засіданні повідомив, що виїжджав на місце ДТП за участю двох автомобілів «ВАЗ 2101» та «М-2140» в с. Вязівок. Водій автомобіля «М-2140» покинув автомобіль та втік з місця ДТП. Зі слів мешканців села йому стало відомо, що за кермом автомобіля був ОСОБА_3 .. Коли працівники поліції прийшли до обвинуваченого додому, то останній пояснив, що декілька годин тому продав свій автомобіль циганам. Обвинувачений та його дружина перебували у стані алкогольного сп'яніння, дружина стала кричати і скандалити з працівниками поліції . Версія про продаж автомобіля «М-2140» невідомим особам ромської національності перевірялася і не була підтверджена.
Свідок ОСОБА_18 у судовому засіданні показала, що вона не була свідком ДТП, дізналася про це пізніше. З розмов односельців вона чула, що у ДТП приймав участь ОСОБА_3 , який їхав на своєму автомобілі разом з дружиною.
Свідок ОСОБА_19 під час судового розгляду пояснила, що саму дорожньо-транспортну пригоду вона не бачила, а бачила лише наслідки ДТП. Приблизно о 16 год. вона вийшла зі свого будинку та побачила два понівечені автомобілі. В одному автомобілі сидів дідусь, вона підійшла до нього та поцікавилась його самопочуттям. ОСОБА_3 поряд не було, а лише стояв автомобіль схожий за кольором та маркою на автомобіль обвинуваченого. Потерпілий розповідав про те, що сталося та описував іншого водія, з чого вона зрозуміла, що іншим водієм був обвинувачений.
Допитані судом свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , та ОСОБА_16 прямо вказали на ОСОБА_3 , як на особу, що беспосередньо знаходилася за кермом автомобіля «М-2140» під час дорожньо-транспортної пригоди 29 травня 2017 року в с.Вязівок.
В свою чергу версія ОСОБА_3 про продаж особам ромської національності автомобіля «М-2140» , який , начебто, відбувся за декілька годин до ДТП, не підтверджена доказами і на думку суду, є метою обвинуваченого уникнути кримінальної відповідальності.
Згідно протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 29 травня 2017 року було оглянуто місце ДТП по вул. Квіткова (Островського) в с. В'язівок Павлоградського району Дніпропетровської області зазначена локалізація пошкоджень на транспортних засобах «ВАЗ 21011» та «М-2140».
Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 12 липня 2017 року у присутності понятих за участю потерпілого ОСОБА_5 , останній розказав і відтворив ситуацію, показав місце на проїжджій частині вул. Квітневої в с. В'язівок Павлоградського району Дніпропетровської області, де трапилося зіткнення його автомобіля марки «ВАЗ 21011» та автомобіля марки «М-2140», показав як рухався автомобіль «М-2140» до зіткнення.
Відповідно до висновку № 10-1/18 експертного автотоварознавчого дослідження від 06 лютого 2018 року вартість матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля «ВАЗ-21011», реєстраційний № НОМЕР_2 складає 14559, 7 грн.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 160/25 від 18 липня 2017 року, у ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді множинних саден обличчя та нижніх кінцівок, забійної рани правого колінного суглобу, гемартрозу правого колінного суглобу. Дані тілесні ушкодження утворилися від дії твердих предметів, що діяли ударним механізмом та по дотичній з місцем прикладання діючої сили у вищезазначені області або при ударі об такі та такими предметами могли бути виступаючі частині всередині салону автомобіля. Тілесні ушкодження у вигляді множинних саден обличчя та нижніх кінцівок, забійної рани правого колінного суглобу, гемартрозу правого колінного суглобу за своїм характером відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров'я на термін понад три тижні (більш ніж як 21 день).
Згідно висновку криміналістичної експертизи № 20/4.6/434 від 27 липня 2017 року сліди пальців рук розмірами 17х18 мм, 17х17 мм., 15х17 мм., вилучені з салону автомобіля марки «М-2149» номерний знак НОМЕР_1 під час огляду місця ДТП 29 травня 2017 року, придатні для ідентифікації за ними особи (осіб). Сліди пальців рук розмірами 17х18 мм, 17х17 мм, 15х17 мм, залишені відповідно великим, безіменним та середнім пальцями правої руки особи, відбитки та відтиски рук якої заповнені на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказаний висновок експертизи № 20/4.6/434 від 27 липня 2017 року спростовує показання обвинуваченого , що автомобілем марки «М-2149» номерний знак НОМЕР_1 під час ДТП управляли інші особи. Відбитків пальців інших осіб в зазначеному автомобілі не виявлено.
Згідно висновку експертизи № 6/10.1/646 від 24 липня 2017 року у даній дорожній обстановці водій автомобіля «ВАЗ 21011» ОСОБА_5 повинен був діяти згідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху. У даній дорожній обстановці водій автомобіля «М-2140» ОСОБА_3 повинен був діяти згідно до вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху. При заданих вихідних даних водій автомобіля «ВАЗ 21011» ОСОБА_5 не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем «М-2140» шляхом застосування заходів екстреного гальмування із зупинкою автомобіля до місця зіткнення. Технічна можливість уникнути зіткнення з автомобілем «ВАЗ 21011» для водія автомобіля «М-2140» ОСОБА_3 встановлювалася виконанням ним вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху та для чого не було яких-небудь перешкод технічного характеру, які не дозоляли би йому їх виконати. У даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля «ВАЗ 21011» ОСОБА_5 не вбачається невідповідностей вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху. У даній дорожній обстановці дії водія автомобіля «М-2140» ОСОБА_3 не відповідали вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору знаходиться у причинному зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди.
Зазначені докази винуватості ОСОБА_3 , сумнівів у достовірності не викликають, викривають обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину. Ці докази суд визнає допустимими і належними, достовірними і достатніми, оскільки у відповідності до ст.ст.84-86 КПК України прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а також є такими, що отримані у порядку, встановленому Конституцією та КПК України.
Згідно з п. 20 роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в постанові № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
Суд вину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення вважає доведеною.
При визначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та обставину, що кримінальне правопорушення скоєно з необережності, особу обвинуваченого: раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, має п'ятьох неповнолітніх дітей - ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , вчинив, відповідно до ст. 12 КК України, злочин невеликої тяжкості.
Обставин, що пом'якшують покарання згідно ст. 66 КК України не встановлено.
Обставиною, що обтяжує покарання згідно ст.67 КК України - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
Крім того, суд бере до уваги, як характеризуючу ОСОБА_3 обставину, що останній раніше не одноразово притягувався до адміністративної відповідальності, в тому числі за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що свідчить про нехтування дотримання ПДР ОСОБА_3 .
Суд вважає, що покарання обвинуваченому необхідно призначити в межах санкцій вказаної статті у вигляді арешту, із застосуванням додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, зважаючи на наслідки, які настали внаслідок порушення обвинуваченим вимог ПДР України, та з метою недопущення вчинення ним у майбутньому подібних правопорушень.
Суд приходить до висновку, що обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєного кримінального правопорушення, не зменшують його суспільну небезпеку до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України - призначення більш м'якого покарання, ніж передбаченого законом.
Саме таке покарання, на думку суду, буде необхідним і достатнім для попередження вчинення нових злочинів та досягнення самої мети покарання, згідно ст. 50 КК України.
Під час судового засідання ОСОБА_3 просив застосувати до нього амністію.
Як встановлено ст. 85 КК України на підставі закону про амністію засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.
Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання (ч.2 ст. 86 КК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про застосування амністії в Україні» амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили.
07 вересня 2017 року набрав чинності Закон України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року №1810-VII. Дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про амністію у 2016 році» питання про застосування амністії суд вирішує, в тому числі, за ініціативою обвинуваченого.
Відповідно до п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року, який набрав чинності 07 вересня 2017 року, звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких з зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили: підлягають особи, які на момент вчинення злочину не позбавлені батьківських прав, та на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років.
Згідно зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Павлоградського міського управління юстиції Дніпропетровської області від 21 березня 2005 року, вбачається, що обвинувачений ОСОБА_3 на момент вчинення злочину мав і має на утриманні сина - ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто до дня набрання чинності (07 вересня 2017 року) Закону України «Про амністію у 2016 році».
Згідно зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого виконавчим комітетом В'язівоцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області від 02 липня 2007 року, вбачається, що обвинувачений ОСОБА_3 на момент вчинення злочину мав і має на утриманні сина - ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто до дня набрання чинності (07 вересня 2017 року) Закону України «Про амністію у 2016 році».
Згідно зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданого виконавчим комітетом В'язівоцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області від 23 грудня 2008 року, вбачається, що обвинувачений ОСОБА_3 на момент вчинення злочину мав і має на утриманні сина - ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто до дня набрання чинності (07 вересня 2017 року) Закону України «Про амністію у 2016 році».
Згідно зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , виданого виконавчим комітетом В'язівоцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області від 01 грудня 2010 року, вбачається, що обвинувачений ОСОБА_3 на момент вчинення злочину мав і має на утриманні сина - ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , тобто до дня набрання чинності (07 вересня 2017 року) Закону України «Про амністію у 2016 році».
Згідно зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 , виданого виконавчим комітетом В'язівоцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області від 17 квітня 2012 року, вбачається, що обвинувачений ОСОБА_3 на момент вчинення злочину мав і має на утриманні сина - ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , тобто до дня набрання чинності (07 вересня 2017 року) Закону України «Про амністію у 2016 році».
Обмежень щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_3 амністії, передбачених ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» та ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році», судом не встановлено.
За таких обставин суд вважає, що на обвинуваченого ОСОБА_3 поширюється дія Закону України «Про амністію у 2016 році», а тому він підлягає звільненню від відбування покарання.
Цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 матеріальної шкоди у розмірі 26 116 грн. 70 коп., моральної шкоди у розмірі 20000 грн., заявлений потерпілим ОСОБА_5 підлягає задоволенню у повному обсязі, як законний, обґрунтований та підтверджений доказами, а також на підставі ст.ст. 1166, 23, 1167 ЦК України, ст. 79 ЦПК України, оскільки судом встановлена винність обвинуваченого у вчиненні злочину та причинний зв'язок між учиненим обвинуваченим злочином та наслідком його злочинних дій.
При цьому, розв'язуючи цивільний позов потерпілої сторони у частині відшкодування моральних збитків суд враховує принципи розумності, справедливості, майнового стану обвинуваченого, реальності виконання судового рішення, та разом з тим, ступеню тяжкості та суспільної небезпеки вчиненого, настанням небажаних для потерпілого наслідків, у вигляді порушення життєвого укладу, оскільки перебуваючи на лікуванні потерпілий не може вести повноцінний образ життя, відчуває фізичні страждання, фізичний біль, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, поганому сні, потерпілий продовжує лікування, не отримує відшкодування збитків від обвинуваченого.
Судові витрати на проведення судово-трасологічної експертизи (дактилоскопічні дослідження) № 20/4.6/434 від 27 липня 2017 року в сумі 790, 96 грн., судової експертизи дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод № 6/10.1/646 від 24 липня 2017 року в сумі 790, 96 грн. підлягають стягненню з обвинуваченого.
Питання про речові докази вирішуються на підставі ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.374 КПК України, суд -
ОСОБА_3 визнати винним за ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у вигляді (6) шести місяців арешту, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
На підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного основного і додаткового покарання.
Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної чинності не обирати.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 про стягнення з ОСОБА_3 матеріальної шкоди у розмірі 26 116 грн. 70 коп. та моральної шкоди у розмірі 20000,00 грн. - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_5 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди грошові кошти в розмірі 26 116 (двадцять шість тисяч сто шістнадцять) грн. 70 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_5 в рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти в розмірі 20 000,00 (двадцять тисяч) грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на проведення судово-трасологічної експертизи в сумі 790, 96 грн., судової експертизи дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод в сумі 790, 96 грн.
Речові докази: посвідчення водія на ім'я ОСОБА_3 серії НОМЕР_8 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль марки «М-2149», н/з НОМЕР_1 серії НОМЕР_9 , довідку про склад сім'ї, видану ОСОБА_25 виконкомом В'язівської сільради № 123 від 20 лютого 2015 року, дві довідки з В'язівської амбулаторії, видані на ім'я ОСОБА_22 , 2008 року народження та ОСОБА_23 , 2010 року народження - зберігати при матеріалах кримінального провадження; автомобіль марки М-2149, н/з НОМЕР_1 з механічними пошкодженнями - повернути за належністю; автомобіль марки «ВАЗ 21011», н/з НОМЕР_2 , переданий зберігання ОСОБА_5 - залишити останньому за належністю.
Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд протягом тридцяти діб з дня його проголошення, а за відсутності апеляційної скарги вирок набуває законної сили.
Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
Суддя: ОСОБА_1