Україна
Донецький окружний адміністративний суд
13 листопада 2018 р. Справа№0540/6555/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Голуб В.А.,
при секретарі - Прокопчук Я.М.,
за участю:
представника відповідачів - Коваленко О.В.,
розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Головного управління МВС України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_2 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначає, що з 14 квітня 2014 року він проходив службу у органах внутрішніх справ України, а саме перебував на посаді заступника начальника Красноармійського МВ ГУМВС України в Донецькій області. З 7 листопада 2015 року позивач працював на посаді старшого інспектора поліції у Покровському відділі поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області. ОСОБА_2 вказує, що весь цей час виконував свої посадові обов'язки безпосередньо в місті Покровськ (на той час Красноармійськ), ніс службу на блокпостах, а також направлявся у відрядження до інших міст, де проводилась антитерористична операція (м. Авдіївка, м. Мар'їнка). Позивач вважає, що йому мав бути наданий статус учасника бойових дій з 14.04.2014 року, проте відповідач відмовив ОСОБА_2 у наданні статусу учасника бойових дій за період з 14.04.2014 року по 31.01.2015 року. Виходячи з викладеного, позивач просить визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області, яка полягає у ненаданні йому статусу учасника бойових дій за період з 14.04.2014 року по 31.01.2015 року; зобов'язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області надати позивачу статус учасника бойових дій за період з 14.04.2014 року по 31.01.2015 року та видати посвідчення учасника бойових дій (антитерористичної операції); зобов'язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та сплатити позивачу грошове забезпечення за участь в антитерористичній операції за період з 14.04 2014 року по 31.01.2015 року та зобов'язати зарахувати вказаний період до пільгового стажу. Окрім цього, позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 35 000, 00 грн.
В матеріалах справи наявний відзив представника Головного управління Національної поліції в Донецькій області на позовну заяву. В обґрунтування незгоди представник відповідача зазначає, що наказом Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України від 22.10.2015 року № 295 ОСОБА_3 було залучено до складу сил та засобів, які залучаються до проведення АТО з 01.02.2015 року. Наказом Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України ОСОБА_2 виключено зі складу сил та засобів, які залучені до проведення АТО з 22.09.2017 року. Представник відповідача зазначає, що надати довідку із зазначенням дати, яку просить позивач неможливо, оскільки це буде суперечити відомостям, зазначеним у наказі Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України, та фактичним обставинам залучення до АТО. Разом з тим, виплата грошової винагороди за участь в АТО можлива лише на підставі вмотивованого рапорту керівника структурного підрозділу, де проходить службу особа. Щодо надання посвідчення учасника бойових дій позивачу, представник Головного управління Національної поліції в Донецькій області зауважує, що включення позивача до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції, не є достатньою умовою для надання статусу учасника бойових дій. Необхідним є надання пакету документів, які передбачені чинним законодавством. Отже, Головне управління Національної поліції в Донецькій області не має повноважень щодо вирішення питання щодо надання особі статусу учасника бойових дій. Водночас, позивач не пояснив з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується, не надав належних доказів щодо втрати ним нормальних життєвих зав'язків та необхідності додаткових зусиль для організації його життя. На підставі вищевикладеного, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представником Головного управління МВС України в Донецькій області також надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог з тих самих підстав, які зазначив представник представника Головного управління Національної поліції в Донецькій області у своєму відзиві.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08.08.2018 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії та відкрито провадження по справі № 0570/6555/18-а. Призначено підготовче засідання по адміністративній справі № 0540/6555/18-а за правилами загального позовного провадження на 14 годину 00 хвилин 19.09.2018 року.
Pозгляд справи № 0540/6555/18-а за позовом ОСОБА_2 відкладено з 19.09.2018 року на 09.10.2018 року о 14:00 год.
Ухвалою суду від 09.10.2018 року клопотання позивача про залучення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області в якості співвідповідача, - задоволено. Залучено Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області (код ЄДРПОУ 08592158, 87515, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця Італійська, будинок 32) до участі у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, в якості співвідповідача та відкладено підготовче засідання до 11-00 год. 31.10.2018 року.
Ухвалою суду від 31.10.2018 року закрито підготовче провадження по адміністративній справі та призначено судовий розгляд по суті на 14 годину 00 хвилин 13.11.2018 року.
У судовому засіданні представник відповідачів заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6), проходив службу на різних посадах в органах внутрішніх справ МВС України.
Згідно посвідчення серії НОМЕР_2 позивач має статус учасника бойових дій з 13 березня 2002 року (а.с.7).
ОСОБА_2 зараховано до складу сил та засобів, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької області у період з 01.02.2015 року до 06.11.2015 року та з 07.11.2015 року по 22.09.2017 року. Вказане підтверджено довідкою Головного управління Національної поліції у Донецькій області від 27.10.2017 року № 3567/12/03-2017 (а.с.16)
На запит ОСОБА_2 до Головного управління національної поліції від 27.03.2018 року (а.с.8-9) листом відповідача від 25.04.2018 року № Ш-133/12/01-2018 його повідомлено, що відповідно до обліків управління кадрового забезпечення до ГУНП в Донецькій області матеріали щодо встановлення статусу ОСОБА_2 учасника бойових не надходили, у зв'язку з чим на опрацювання до комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України не направлялись (а.с.11-13).
На звернення позивачавід 15.06.2018 року (а.с.10), Головним управлінням МВС України в Донецькій області надано відповідь, відповідно до якої ОСОБА_2 не включено до складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції, забезпечені її проведення на території Донецької та Луганської областей, оскільки рапорти на включення до складу сил і засобів, з метою виконання службових завдань особового складу Красноармійського МВ (з обслуговування міста Красноармійськ та Красноармійського району) ГУМВС України в Донецькій області надавались керівництвом Красноармійського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області, а саме колишнім начальником Красноармійського МВ ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_4, який звільнений з органів внутрішніх справ України у 2015 році, опитати останнього не надається можливим (а.с.14-15).
Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту ветеранів війни визначені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-ХІІ від 22.10.1993 року (далі - Закон №3551-XII).
Статтею 5 Закону № 3551-XII визначено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Згідно з п. 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції, а також працівники підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення у порядку, встановленому законодавством.
Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року № 413 (надалі - Порядок № 413 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п.2 Порядку № 413 статус учасника бойових дій надається:
- військовослужбовцям (резервістам, військовозобов'язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, особам рядового і начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, ДСНС, ДПтС, військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції;
- працівникам підприємств, установ та організацій, які залучалися і брали безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення.
Пунктом 4 Порядку № 413 визначено, що підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є: документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операції, їх перебування в таких районах з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (витяги з наказів, директив, розпоряджень, посвідчень про відрядження, журналів бойових дій, бойових донесень, дислокацій, книг нарядів, графіків несення служби, звітів, зведень, донесень, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень); документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення або направлення (прибуття) у відрядження для безпосередньої участі в антитерористичній операції в районах її проведення (витяги з наказів, розпоряджень, посвідчень про відрядження, книг нарядів, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень), а також документи, що були підставою для прийняття керівниками підприємств, установ, організацій рішення про направлення осіб у таке відрядження.
З огляду на вказані законодавчі положення вбачається, що статус учасника бойових дій у відповідності до приписів Порядку № 413 надається особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, що підтверджується відповідними документами, перелік яких наведено у пункті 4 Порядку № 413.
Суд зазначає, що перший наказ першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України щодо залучення особового складу ГУМВС України в Донецькій області до складу сил та засобів АТО датований 02.02.2015 року, у який і включено позивача.
У матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про залучення ОСОБА_2, до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення у відповідності до п. 2 Порядку № 413 у період з 14.04.2014 року по 30.01.2015 року.
Отже, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню, оскільки доказів фактичного виконання дій, спрямованих на захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України у вищевказаний період до суду не надано.
ОСОБА_2 в період з 14 квітня 2014 року по 31 січня 2015 року виконував свої функціональні обов'язки, передбачені законодавством України. Так, згідно зі ст.10 Закону України «Про міліцію» № 565-XII від 20.12.1990 року (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) міліція відповідно до своїх завдань зобов'язана брати участь у розкритті кримінальних правопорушень у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством. Тому, посилання позивача на те, що він виконував обов'язки, спрямовані на захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, є необґрунтованими.
Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно чинного законодавства, особа яка брала участь в антитерористичній операції, має право отримати статус учасника бойових дій та, в свою чергу, всі пільги, що передбачені Законом № 3551-XII.
Водночас, суд звертає увагу на те, що позивач вже має статус учасника бойових дій, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 (а.с.7). Особа не може мати двох посвідчень учасника бойовий дій, як і не може мати статус учасника бойових дій двічі.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що у відповідача відсутні правові підстави для нарахування та сплати позивачу грошового забезпечення за участь в антитерористичній операції за період з 14.04 2014 року по 31.01.2015 року та зарахування вказаного періоду до пільгового стажу.
Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, виходячи з наступного.
Як зазначено в постанові пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Проте, як видно з матеріалів справи, позивач не надав суду жодних переконливих доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та спричиненням йому моральної шкоди, що виразилася у наявності психологічного дискомфорту, фізичних страждань, перебування у роздратованому стані, що негативно позначилося на його здоров'ї.
Суд звертає увагу, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому нічим не порушив права ОСОБА_2
Таким чином, суд приходить до висновку, що в частині моральної шкоди відсутні підстави для такого відшкодування.
Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 253-263, 293-295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (код ЄДРПОУ 40109058, пр. Нахімова, б.86, м. Маріуполь, Донецька область, 87517), Головного управління МВС України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 08592158, вул. Італійська, 32, м. Маріуполь, Донецька область, 87515) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити в повному обсязі.
Повний текст рішення складено 23 листопада 2018 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Голуб В.А.