83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
28.01.10 р. Справа № 10/154
Господарський суд Донецької області у складі:
головуючогосудді - Приходько І. В.;
при секретарі судового засідання - Давидовсьткій Т.В.;
за участю представники сторін:
від позивача -Козаченко Н.Ю. - довіреність;
від відповідача - Мартинов К.О. - довіреність;
розглянув у відкритому судовому засіданні суду справу
за позовом Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” м.Донецьк,
до відповідача Відкритого акціонерного товариства „Облпаливо” м.Донецьк,
про стягнення боргу у розмірі 3 873,79 грн., 3 % річних у розмірі 480,60 грн., інфляційних витрат у розмірі 1 832,12 грн., пені у розмірі 20 322,38 грн.,-
в судовому засіданні оголошувались перерви:
з 11.11.2009р. до 18.11.2009 р.;
з 25.01.2010 р. до 27.01.2010 р.;
з 27.01.2010 р. до 28.01.2010 р.
До господарського суду звернувся позивач, Державне підприємство „Донецька вугільна енергетична компанія” м.Донецьк, з позоваом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Облпаливо” м.Донецьк, про стягнення суми основного боргу у розмірі 22 342,89 грн., пені у розмірі 46 808,35 грн., 3 % річних у розмірі 22 717,52 грн., індексу інфляції у розмірі 24 264,38 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався договір поставки № 2035 від 12.11.2008 р., специфікацію до нього від 12.11.2008 р., акти прийому-передачі, копії рахунків, невиконання відповідачем умов договору, розрахунок суми позову.
Представник відповідача у своїх поясненнях до суду № 39/06-259 від 21.09.2009 р., позовні вимоги не визнав та пояснив, що на сьогоднішній час наявне рішення господарського суду від 16.11.2005 р., згідно з яким з позивача на його користь стягнуто 3 653,79 грн. - суму основного боргу, держмито у розмірі 102 грн., інфрмаційно-технічні витрати у розмірі 118 грн., а всього 3 873,79 грн., таким чином вважає, що його сума боргу перед позивачем за договором поставки № 2035 складає 18 469,10 грн.
Крім того, повідомив суд, що 09.12.2008 р. за платіжним дорученням № 212 позивачу було сплачено 45 893,72 грн., але 15.12.2008 р. позивач повернув зазначену суму без будь-яких пояснень.
Звертає увагу суду на той факт, що пеня нарахована у порушення вимог статті 232 Господарського кодексу України.
Також посилається на пункт 6.4.1. договору № 2035, яким встановлено, , що остаточний розрахунок проводиться протягом 10 днів з наступної дати поставки, але не раніше підписання акту прийому передачі.
Представник позивач неодноразово уточнював позовні вимоги
15.12.2009 р. позивач надав до суду уточнення позовних вимог № 264-ю-2009 р. та повідомив суд про сплату відповідачем 16.09.2009 р. суми боргу у розмірі 10 000 грн. та 12.10.2009 р. - 8 469,10 грн., тому продовжує підтримувати позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 3 873,79 грн., з яких сума боргу за вугілля складає 1 943,04 грн., борг за витрати пов'язані з залізничним тарифом у розмірі 1 930,75 грн.
Також просить стягнути:
- 3 % річних у розмірі 480,60 грн., з яких 441,24 грн. за заборгованість за вугілля; 39,36 грн.- за борг за залізничний тариф;
- інфляційні витрати у розмірі 1 832,12 грн., з яких 1 673,80 грн. пов'язані з заборгованістю за отримане вугілля, 158,32 грн. - за залізничний тариф;
- пеню у розмірі 20 322,38 грн., з яких 18 575,05 грн. нарахована за суму основного боргу за отримане вугілля, 1 747,33 грн. - на суму основного боргу за залізничний тариф.
Вказане уточнення прийнято судом у порядку визначеному статтею 22 Господарського процесуального кодексу України.
Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених раніше, а також підтвердив часткову оплату протягом вересня - жовтня 2009 р. суми боргу у розмірі 10 000 грн. та 8 469,10 грн.
Термін розгляду справи відповідно до положень статті 69 Господарського процесуального кодексу України продовжувався за клопотанням сторін.
Розглянув матеріали справи, додатково представлені сторонами документи, заслухав їх пояснення, оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню враховуючи наступне.
Судом встановлено, що 12.11.2008 р між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупцем) був укладений договір поставки вугільної продукції № 2035.
За умовами вказаного договору постачальник зобов'язувався поставити на умовах, викладених у Специфікаціях, а покупець сплатити отриману вугільну продукцію
Термін дії договору сторони встановили до 31.12.2008 р.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на прострочення відповідачем зобов'язань по сплаті суми боргу у розмірі у розмірі 22 342,89 грн., з яких сума боргу за вугілля складала 20 412,14 грн. та залізничний тариф 1 930,75 грн.
У зв'язку зі сплатою відповідачем 16.09.2009 р. боргу у розмірі 10 000 грн., а 12.10.2009 р. 8 469,10 грн., підтримує зменшені позовні вимоги щодо стягнення суми боргу за отриману вугільну продукцію у розмірі 1 943,04 грн., а також продовжує підтримувати заборгованість на залізничний тариф у розмірі 1 930,75 грн.
За прострочку сплати суму основного боргу підтримує змінені позовні вимоги щодо стягнення пуні, індексу інфляції та 3 % річних.
Приймаючи рішення, суд враховує наступне.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є зокрема договори та інші правочини.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення суми боргу за залізничний тариф у розмірі 1 930,75 грн. посилався на Акт прийому-передачі виконаних робіт від 31.12.2008 р., а також невиконання відповідачем умов договору по сплаті залізничного тарифу, у зв'язку з чим він вимушений був понести витрати, пов'язані зі сплатою залізничного тарифу. У підтвердження своїх доводів надав відомості по оплаті залізничного тарифу та виписки банку.
Проаналізував договір № 2035, суд встановив, що у пункті 3.2. договору сторони домовились, що оплата залізничного тарифу, ПТУ и додаткових зборів здійснюється покупцем.
Будь-яких інших умов по сплаті залізничного тарифу сторони у договорі № 2035 не визначили.
Таким чином, суд приходить до висновку, що за умовами договору № 2035, на який посилався позивач в обґрунтування позовних вимог, у відповідача не виникло перед позивачем зобов'язань по сплаті залізничного тарифу, а відтак позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за залізничний тариф у розмірі 1 930,75 грн. не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.
Оскільки суд прийшов до висновку про необґрунтованість суми основного боргу у розмірі 1 930,75 грн., не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення 3 % річних у розмірі 39,36 грн., індексу інфляції у розмірі 158,32 грн. та пені у розмірі 1 747, 33 грн., які були нараховані на вказану суму боргу.
Що стосується позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 1 943,04 грн. - заборгованості за отримане вугілля, суд приходить до висновку, що вони підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 3.1, 3.2, 3.6. договору № 2935 сторони встановили умови поставки вугілля.
У пункті 2.1. договору сторони встановили, що Специфікації підписані сторонами є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до Специфікації від 12.11.2008 р. сторони встановили, що вугілля постачається у період листопад-грудень 2008 р.
Відповідно до пункту 5.3. сторони встановили, що за наслідками прийому вугілля за кількістю та якістю не пізніше п'ятого числа місяця наступного за місяцем відвантаження покупець надає постачальнику підписаний Акт звірки.
Як убачається з Акту прийому передачі покупець отримав у грудні 2008 р. вугілля у кількості 135 тис. тн. на загальну суму 64 157,86 грн.
Як убачається з Акту прийому-передачі вугільної продукції було відповідачем отримано 135 тис. тн вугілля на суму 64 157,86 грн.
Вказаний акти підписаний представниками сторін та скріплений печатками.
Проти факту отримання вугілля за умовами договору № 2035 не заперечував і відповідач по справі.
Крім того, з матеріалів справи убачається, що відповідачем була частково протягом вересня-жовтня 2009 р. (після подачі позовної заяви) сплачена сума боргу у розмірі 18 469,10 грн.
Таким чином суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 1 943,04 грн. - заборгованості за отримане вугілля обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Що стосується заперечень відповідача про наявність у ДП «ДВЕК» заборгованості перед ним за рішенням суду від 16.11.2005 р., то вказані доводи суд не приймає як докази відсутності заборгованості у відповідача за договором № 2035.
Крім того, відповідач не надав будь-яких доказів, що вказані грошові зобов'язані були припиненні зарахуванням зустрічних однорідних вимог, як того вимагають положення статті 601 Цивільного кодексу України.
Приймаючи рішення щодо стягнення 3 % річних у розмірі 441,24 грн., інфляційних витрат у розмірі 1 673,80 грн., пені у розмірі 18 575,05 грн., суд виходить з наступного.
Обґрунтовуючи суми заявлених позовних вимог в цій частині, позивач посилався на не виконання відповідачем зобов'язань по сплаті вартості отриманої продукції та нарахування 3 % річних та інфляційних витрат здійснив за період з 27.12.2008 р. по 15.09.2009 р., пені за період з 27.12.2008 р. по 26.06.2009 р.
Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
За змістом статті 661 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом.
В силу вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також сплатити 3 % річних від простроченої суми.
Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з урахуванням процентів річних, випливає з вимог статті 625 Цивільного кодексу України.
Застосування положень частини другої цієї статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
При цьому, передбачене законодавством право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодування матеріальних втрат кредитора від
Перевірив розрахунок позовних вимог, суд встановив, що позивач заявляє до стягнення суму інфляційних витрат у розмірі 1 673,80 грн.. нараховану на заборгованість у розмірі 20 412,14 грн., яка існувала на час звернення позивача до суду (25.08.2009 р.), а також 3 % річних у розмірі 441,24 грн.
Судом також встановлено, що відповідно до платіжних доручень № 221 та № 232 сума основного боргу у розмірі 10 000 грн. та 8 469,10 грн. була сплачена відповідачем 16.09.2009 р. та 12.10.2009 р. відповідно, тобто після подачі позовної заяви позивачем.
Арифметичний підрахунок індексу інфляції та 3 % річних здійснено судом за допомогою відповідної програми інформаційної бази «Законодавство» та встановлено, що заявлена сума інфляційних витрат у розмірі 1 673,80 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі. Суд зазначає, що за вказаною програмою за заявлений період збитки від знецінення грошових коштів складають більшу суми ніж заявлено позивачем, але останній не скористався своїм правом та не надав до суду будь-яких заяв чи клопотань у відповідності до вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України.
Що стосується позовних вимог щодо стягнення 3 % річних, судом здійснено перевірку розрахунку позивача за допомогою вказаної програми та встановлено, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у розмірі 439,54 грн. У решті позовних вимог на 1,70 грн. суд відмовляє.
Положеннями статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Як убачається з пункту 7.3 договору № 2035 сторони встановили відповідальність за прострочку грошового зобов'язання у вигляді пені у розмірі 0,5 %, алее не більше подвійної облікової ставки НБУ.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Арифметичний підрахунок пені здійснено судом за допомогою відповідної програми інформаційної бази «Законодавство» та встановлено, що заявлена сума пені підлягає частковому задоволенню на суму 2 415,76 грн.
У решті позовних вимог на суму 16 159,29 грн. - суд відмовляє.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законодавством порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін.
Положеннями статті 36 цього ж кодексу передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Будь-яких інших доказів, які б вплинули на розрахунок індексу інфляції, 3 % річних та пені сторони до суду не надали.
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у порядку передбаченому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі статей 11,509, 598, 601, 611, 625 Цивільного кодексу України, статей 231, 232 Господарського кодексу України, керуючись статтями 22, 33, 43, 49, 69, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Частково задовольнити позовні вимоги Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” м.Донецьк, заявлені до Відкритого акціонерного товариства „Облпаливо” м.Донецьк, про стягнення суми основного боргу у розмірі 3 873,79 грн., 3 % річних у розмірі 480,60 грн., інфляційних витрат у розмірі 1 832,12 грн., пені у розмірі 20 322,38 грн.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Облпаливо” м.Донецьк (83086, м.Донецьк, вул.Донецька, 63, р/р 260097267 ДОД «Райффайзен банк «Аваль», МФО 335076, ЄДРПОУ 01881333) на користь Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” м.Донецьк (83000, м.Донецьк, вул.Артема, 63, р/р 26003000527001 у філії Донецька Дирекція АТ «Індекс-банк», МФО 335850, ЄДРПОУ 33161769) суму основного боргу у розмірі 1 943,04 грн., 3 % річних у розмірі 439,54 грн., інфляційні витрати у розмірі 1 673,80 грн., пеню у розмірі 2 415,76 грн.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Облпаливо” м.Донецьк (83086, м.Донецьк, вул.Донецька, 63, р/р 260097267 ДОД «Райффайзен банк «Аваль», МФО 335076, ЄДРПОУ 01881333) на користь Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” м.Донецьк (83000, м.Донецьк, вул.Артема, 63, р/р 26003000527001 у філії Донецька Дирекція АТ «Індекс-банк», МФО 335850, ЄДРПОУ 33161769) державне мито у розмірі 249, 41 грн., витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 50,68 грн.
Відмовити у задоволені позовних вимог Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” м.Донецьк, заявлених до Відкритого акціонерного товариства „Облпаливо” м.Донецьк, щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 1 930,75 грн. за залізничний тариф, 3 % річних у розмірі 39,36 грн., інфляційних витрат у розмірі 158,32 грн. пені у розмірі 17 906,62 грн.
В судовому засіданні за згодою сторін оголошено вступну у та резолютивну частину рішення. Повний текст підписано 02.02.2010 р.
Суддя
Надруковано 3 прим.:
1 прим. - позивачу;
1 прим. - відповідачу 1;
1 прим. - у справу.,