Справа № 766/4852/17
н/п 2-з/766/419/18
19 листопада 2018 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді Майдан С.І.,
при секретарі Найдишак В.В.,
розглянувши заяву адвоката ОСОБА_1, подану від імені та в інтересах ОСОБА_2, про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ТОВ «Ампір» про визнання рухомого майна особистою приватною власністю,
встановив:
В провадженні Херсонського міського суду Херсонської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ТОВ «Ампір» про визнання рухомого майна особистою приватною власністю.
14.11.2018 року адвокат ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову від імені та в інтересах ОСОБА_2, в якій просить заборонити ОСОБА_3 керувати автомобілем Пежо 508, 2014 року випуску, номер шасі VF38DRHHAEL010048, реєстраційний номер НОМЕР_1. Вилучити автомобіль Пежо 508, 2014 року випуску, номер шасі VF38DRHHAEL010048, та передати його на зберігання ОСОБА_2.
Зазначена заява передана судді Майдан С.І. 16.11.2018 року.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.150 ЦПК України позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;
6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;
7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Згідно ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову": єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі (п.1.); розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку з застосуванням відповідних заходів.
Отже, закон пов'язує забезпечення позову з неможливістю чи утрудненням виконання судового рішення.
У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Відповідно до роз'яснень п.п.4, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
З позову ОСОБА_2 вбачається, що предметом позову є розірвання шлюбу з відповідачем, поділ майна подружжя та визнання рухомого майна, а саме: автомобіля Пежо 508, 2014 року випуску, номер шасі VF38DRHHAEL010048, особистою приватною власністю, визнання частково недійсним договору.
В заяві заявник зазначає про те, що спірний автомобіль використовується співмешканцем відповідача для власних потреб, згоду на це позивач не надав, відповідач неодноразово погрожувала позивачем тим, що вона вивезе спірний автомобіль за кордон або зініціює його викрадення та продасть на запчастини, що призведе до неможливості виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Отже, між сторонами виник майновий спір, за змістом якого предметом позовних вимог, зокрема, є поділ майна подружжя.
Як вбачається із заяви про застосування заходу забезпечення позову, адвокат позивача ОСОБА_1 просила забезпечити позов, шляхом заборони відповідачу керувати спірний автомобілем та зобов'язати передати автомобіль на зберігання позивачу ОСОБА_2.
Заборона вчиняти певні дії застосовується, якщо потрібно обмежити право учасника справи чи будь-якої іншої особи вчиняти певні фактичні чи юридичні дії, що стосуються предмета спору. При цьому не допускається заборона дій, вчинення яких не утруднює виконання рішення в майбутньому.
Зобов'язання відповідача передати транспортний засіб на зберігання позивачу фактично позбавляє відповідача права користування та володіння майном, порушує її майнові права.
Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Заявник не надав належних і допустимих доказів на підтвердження того, що співмешканець відповідача використовує спірний автомобіль для власних потреб та існує реальна загроза втрати позивачем спільного майна, а фактичне вилучення у відповідача даного транспортного засобу та передача на зберігання, не є співмірним із заявленими позивачем вимогами; також не надано доказів на підтвердження наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а також те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.
Доводи про те, що автомобіль може бути пошкоджений чи знищений відповідачем, є припущенням, що відповідно до вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України не є належним доказуванням.
Крім цього, ухвалою суду від 14.08.2017 року в якості забезпечення позову накладено арешт на спірний автомобіль Пежо 508, 2014 року випуску, номер шасі VF38DRHHAEL010048, р.н. НОМЕР_1.
У зв'язку із зазначеним суд вважає, що такий захід забезпечення позову, який пропонує позивач у заяві, яка надійшла до суду 14.11.2018 року, порушує майнові права відповідача та не доведено наявність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
З урахуванням вище встановлених обставин та предмету позову, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не мотивована та не є співмірною із заявленими позовними вимогами, а тому задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.149-153, 260 ЦПК України, суд
ухвалив:
Заяву адвоката ОСОБА_1, подану від імені та в інтересах ОСОБА_2, про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ТОВ «Ампір» про визнання рухомого майна особистою приватною власністю залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Апеляційного суду Херсонської області протягом 15-ти днів з дня проголошення ухвали.
У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 15-ти днів з дня отримання копії ухвали.
У відповідності до п.п.15.5. ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.
Суддя: С.І.Майдан