Справа № 658/3934/18
провадження № 3/658/1399/18
19 листопада 2018 року суддя Каховського міськрайонного суду Херсонської області Марків Т.А., розглянувши матеріали, які надійшли від Каховського ВП ГУНП в Херсонській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не працюючого,
за ст.130 ч.1 КУпАП,
встановив:
08 листопада 2018 року до Каховського міськрайонного суду надійшов матеріал про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП.
При підготовці справи до розгляду було встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення складений з порушення вимог ст. 256 КУпАП.
Обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення, який в порядку ст. 251 КУпАП є одним з доказів в справі про адміністративне правопорушення, та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка має право складати відповідний протокол, та не може бути перекладено на суд.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява № 36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року). При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
Згідно до абз. 5 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14, визнана правильною практика тих судів, які вмотивованими постановами повертають протоколи про адміністративне правопорушення, складені не уповноваженою на те посадовою особою або без додержання вимог ст. 256 КУпАП України, відповідного правоохоронному органу для належного оформлення.
Відповідно до ст. 276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121 - 126, 127-1- 129, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.
У протоколі про адміністративне правопорушення від 30 вересня 2018 року вказано, що ОСОБА_1 проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.
Згідно повідомлення виконавчого комітету Каховської міської ради Херсонської області від 15 листопада 2018 року за № 02-13/6898, ОСОБА_1 в м.Каховка Херсонської області не зареєстрований.
Отже, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в порушення вимог ст.ст. 251, 256 КУпАП поліцейським СРПП Каховського ВП ГУНП в Херсонській області не здобуто об'єктивних даних про місце проживання ОСОБА_1
Вказані недоліки перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Керуючись ст. 256, п. 2 ст. 278 КУпАП,
постановив:
Протокол серії ОБ №114549 від 30 вересня 2018 року про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 ч.1 КУпАП, відносно ОСОБА_1 та додані в його обґрунтування матеріали повернути до Каховського ВП ГУНП в Херсонській області.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя Т.А.Марків