Справа № 577/4694/18
Провадження № 2/577/1690/18
"26" листопада 2018 р.
Конотопський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого судді Кравченка В.О.
з участю секретаря Мирошниченко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Конотопі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області, третя особа ЦНАП ОСОБА_2 міської ради про зняття арешту з майна,-
ОСОБА_1 в порядку цивільного судочинства звернулася до суду з позовом, у якому просить зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 за реєстраційним номером обтяження 9106587 від 30.09.2009 року, що був накладений державним виконавцем ВДВС Конотопського МРУЮ у Сумській області на підставі виконавчого листа № 2-947 від 09.06.2009 року виданого Конотопським міськрайонним судом.
На обгрунтування вимог у позові зазначено, що арешт на квартиру був накладений вже після продажу боржником спірної квартири позивачу, внаслідок чого останній позбавлений можливості в повній мірі розпорядитися придбаною власністю.
Представник позивача за довіреністю ОСОБА_3 підтримав вимоги і просить задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області у поданому відзиві просять розглядати справу без участі представника, при винесенні рішення покладаються на розсуд суду.
Аналогічну заяву подав і ЦНАП ОСОБА_2 міської ради.
Дослідивши матеріали справи суд прийшов до висновку про закриття провадження у справі з огляду на таке.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV(в редакції, чинної на момент накладення арешту на спірне майно) у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним в порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), яки його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
За положенням ч. 1 ст. 59 нині діючого Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Згідно з правозастосовними орієнтирами, викладеними у п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07 лютого 2014 року № 6, вбачається, що вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил судової юрисдикції позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту. У такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може бути залученим судом до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.
Із роз'яснень постанови Пленума Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 03 червня 2016 року за № 5 (п.п.1, 2, 5) вбачається, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
На рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби стороною виконавчого провадження може бути подана скарга, яка підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, крім випадків, коли розгляд таких скарг відбувається за правилами іншого судочинства.
Позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Позови на захист майнових прав малолітніх та неповнолітніх дітей боржника (засудженого) можуть бути пред'явлені їхніми законними представниками, а у випадках, встановлених законом, органами та особами, яким надано право захищати права, свободи чи інтереси інших осіб (статті 3, 45 ЦПК).
У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, а якщо такі дії вчинялися при виконанні вироку суду щодо цивільного позову у кримінальному провадженні, то відповідна скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до вимог статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону про виконавче провадження.
За приписом ч.1 ст.287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до роз'яснень наданих у п. 20 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» від 20 травня 2013 року за № 8 - публічно-правовими є спори між особою, на майно якої накладено арешт у виконавчому провадженні і яка не є боржником у цьому провадженні, та органом державної виконавчої служби - суб'єктом владних повноважень з приводу рішень, дій чи бездіяльності, прийнятих (вчинених) під час проведення опису та арешту майна, що не пов'язані з визнанням права власності на арештоване майно.
Як вбачається з матеріалів справи та змісту позовної заяви, заявлений спір стосується неможливості позивачем ОСОБА_1 реалізувати право власності щодо нерухомого майна (квартири) придбаного за договором купівлі-продажу у боржника ОСОБА_4, на яке накладено арешт за постановою виконавчої служби під час примусового виконання судового рішення про стягнення з ОСОБА_4 на користь держави 15 грн. витрат ІТЗ та 25,50 грн. держмита (а.с.12-21).
Отже, достеменно встановлено, що позивач ОСОБА_1 не була стороною виконавчого провадження в рамках якого накладений арешт на нерухоме майно.
Крім того, у відзиві старшого державного виконавця Конотопського МРВ ДВС ГТУЮ у Сумській області Молчан О.В. вказано, що після накладення арешту на спірне майно виконавче провадження з примусового виконання наведеного судового рішення було закрито внаслідок направлення виконавчого листа до іншого відділу ДВС, що, з урахуванням положень ст.49 ч.1 п.10 ЗУ “Про виконаче провадження”, в редакції на час накладення арешту, не передбачало зняття арешту (а.с.26-27).
За таких обставин слід дійти висновку, що оскільки позивач не є стороною виконавчого провадження, яке, до того ж, на час звернення позивача до суду з даним позовом вже закінчено, то фактично спір у позивача виник з приводу примусового виконання виконавчою службою судового рішення щодо арешту майна.
Згідно висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 13 січня 2016 року у справі № 6-2850цс15, у випадку оскарження сторонами виконавчого провадження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця щодо виконання рішень суду, ухваленого за правилами ЦПК України, прийнятого 18 березня 2004 року, розгляд таких скарг здійснюється за правилами цивільного судочинства судом, який видав виконавчий документ.
У разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця щодо виконання рішення суду, ухваленого за правилами ЦПК України 1963 року, а також у разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця особами, які не є учасниками виконавчого провадження така скарга підлягає розгляду відповідно до ст.181 КАС України (на даний час ст.287 КАС України).
Отже, подана ОСОБА_1 позовна заява про зняття арешту з майна не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, тому як позивач не був учасником виконавчого провадження. За таких обставин право позивача може бути захищено шляхом звернення з відповідним позовом до адміністративного суду в порядку ст.287 КАС України.
Наслідком порушення юрисдикції, як то визначено п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, є закриття провадження у справі.
Керуючись: п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України,-
Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області, третя особа ЦНАП ОСОБА_2 міської ради про зняття арешту з майна.
Зобов”язати ОСОБА_2 Управління Державної казначейської служби України Сумської області повернути ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженці ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1, повернути ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп. сплачений 23.10.2018 року згідно квитанції № 6_12 на рахунок отримувача «УК/КОНОТОПСЬКИЙ Р-Н/22030101”, код отримувача 37784555, банк МФО 899998, призначення: *;101;2400413823;22030101; Суд.збір, за позовом, конотопський місьр суд сумс обл; ОСОБА_1;.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Сумської області через Конотопський міськрайонний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня оголошення.
СуддяОСОБА_5