Справа № 583/4917/18
2-а/583/121/18
26 листопада 2018 року Суддя Охтирського міськрайонного суду Сумської області Ярошенко Т.О., вивчивши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до начальника ОСОБА_2 відділу поліції Головного управління національної поліції в Сумській області, ОСОБА_2 відділу поліції Головного управління національної поліції в Сумській області про визнання незаконним та скасування висновку ОСОБА_2 ГУНП в Сумській області, визнання протиправною бездіяльності та дії посадових осіб поліції, зобов'язання до вчинення певних дій та стягнення моральної шкоди,-
20.11.2018 року позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи його тим, що 25.10.2018 року нею було подано до ОСОБА_2 ГУНП в Сумській області заяву про обставини, що свідчать про вчинення кримінального правопорушення, оскільки працівниками поліції ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були порушені статті 365, 367 КК Україна при розгляді її звернення, тому просила: 1) прийняти її заяву про кримінальне правопорушення; 2) внести відповідні відомості до ЄРДР; 3) невідкладно розпочати досудове розслідування у формі попереднього слідства, з підстав вчинення правопорушення, що має ознаки складу злочину; 4) про результати розгляду цієї заяви повідомити її письмово, у строки визначені законодавством України. 29.10.2018 року позивачка отримала висновок ОСОБА_2 відділу поліції від 25.10.2018 року про те, що начальником СКЗ ОСОБА_2 ГУНП в Сумській області майор поліції ОСОБА_5 здійснена перевірка по її заяві про вчинення кримінального правопорушення. Вважає даний висновок не законним і прийнятим з порушенням вимог діючого законодавства України. Незаконний висновок затверджений т.в.о. начальника ОСОБА_2 ГУНП в Сумській області підполковник поліції ОСОБА_6 Працівник ОСОБА_2 ОСОБА_5 не взяв у позивачки жодних пояснень по викладеним порушенням зазначеним у заяві. Начальник СКЗ ОСОБА_2 ОСОБА_5 не має повноваження для розгляду заяв по ст.365,367 КК України відносно працівників ОСОБА_2
Незаконні та протиправні дії начальника СКЗ ОСОБА_2 ГУНП в Сумській області майор поліції ОСОБА_5 та т.в.о. начальника ОСОБА_2 ГУНП в Сумській області підполковник поліції ОСОБА_6 завдали їй моральної шкоди, яку позивачка оцінює в 100000грн. яка підлягає стягненню у відповідності до ст. 1172 ЦК України.
В зв'язку з чим просить суд:
-визнати незаконним та скасувати висновок ОСОБА_2 відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області, прийнятий за результатами перевірки її заяви, що зареєстрована в журналі єдиного обліку ОСОБА_2 відділу поліції за № 9510 від 25.10.2018 року;
-визнати протиправною бездіяльність керівника ОСОБА_2 ГУНП в Сумській області щодо забезпечення належного, об'єктивного та повного розгляду її заяви, що зареєстрована за № 9510 від 25.10.2018 року;
-визнати дії начальника СКЗ ОСОБА_2 ГУНП в Сумській області майор поліції ОСОБА_5 та т.в.о. начальника ОСОБА_2 ГУНП в Сумській області ОСОБА_6 при затвердженні висновку від 25.10.2018 року розглянувши матеріали за результатами перевірки заяви, зареєстрованої в ЖЄО № 9510 від 25.10.2018 року;
-визнати дії начальника СКЗ ОСОБА_2 ГУНП в Сумській області майор поліції ОСОБА_5та т.в.о. начальника ОСОБА_2 ГУНП в Сумській області ОСОБА_6при затвердженні висновку від 25 жовтня 2018 року розглянувши матеріали за результатами перевірки заяви, зареєстрованої в журналі єдиного обліку ОСОБА_2 відділу поліції за № 9510 від 25.10.2018 року неналежним виконанням своїх службових обов'язків;
- визнати необ'єктивною та неповною перевірку за її заявою до ОСОБА_2 відділу поліції, що зареєстрована в журналі єдиного обліку ОСОБА_2 відділу поліції за № 9510 від 25.10.2018 року;
- зобов'язати керівника ОСОБА_2 Головного управління Національної поліції в Сумській області забезпечити проведення об'єктивної, всебічної і вчасної перевірки заяви, що зареєстрована в журналі єдиного обліку ОСОБА_2 відділу поліції за № 9510 від 25.10.2018 року;
- стягнути з відповідача ОСОБА_2 Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь Пелих - ОСОБА_7, моральну шкоду в розмірі 100 000 грн., завданої прийняттям незаконного висновку від 25 жовтня 2018 року.
Вивчивши адміністративний позов та додані до нього матеріали, суд вважає, що необхідно відмовити у відкритті провадження зі слідуючих підстав.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Вжитий у Кодексі адміністративного судочинства України термін "суб'єкт владних повноважень" означає: орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
За приписами ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень"; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років".
Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
При цьому, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 19 цього Кодексу юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.
Як вбачається зі змісту позову ОСОБА_1, предметом спору у даній справі є оскарження дій та бездіяльності відповідачів щодо неналежного розгляду її заяви від 25.10.2018 № 9510, в якій вона повідомляла про кримінальне правопорушення та просила внести відомості до ЄРДР, невідкладно розпочати досудове розслідування у формі попереднього слідства, з підстав вчинення правопорушення, що має ознаки складу злочину, про результати розгляду заяви повідомити її письмово у строки визначені законодавством України .
Згідно з вимогами ч.1 ст. 4, ч.1 ст. 5 КПК України кримінальне провадження на території України здійснюється з підстав та в порядку, передбачених цим Кодексом, незалежно від місця вчинення кримінального правопорушення. Процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України, судоустрій, судочинство, організація і діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства визначаються виключно законами. Правосуддя в Україні здійснюється шляхом розгляду і вирішення справ по спорах відповідно до процесуального законодавства України.
Згідно з ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 4 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне провадження на території України здійснюється з підстав та в порядку, передбачених цим Кодексом, незалежно від місця вчинення кримінального правопорушення.
Кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п. 10 ст. 3 КПК України).
Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи права оскаржити до суду окремі процесуальні дії чи бездіяльність слідчих, органів досудового розслідування, прокуратури. Але таке оскарження окремих процесуальних актів, дій чи бездіяльності слідчих, органів досудового розслідування, прокуратури до суду може здійснюватися у порядку, встановленому КПК України, оскільки діяльність посадових осіб має свої особливості, не належить до сфери управлінської діяльності і не може бути предметом оскарження в порядку, визначеному КАС України.
Оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування визначено параграфом 1 глави 26 КПК України.
Так, за приписами п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
При цьому, згідно з ч. 1 ст. 306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318 - 380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.
Отже, правовідносини, щодо розгляду заяв про вчинення кримінального правопорушення (якою, в тому числі, являється і заява позивача від 25.10.2018 року № 9510) за своєю правовою природою є кримінально-процесуальними.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 року у справі «Zand v. Austria» зазначив, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст.6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий не маючи юрисдикції судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Враховуючи вимоги, наведені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., Верховний Суд України неодноразово, зокрема, в постановах від 24.04.2012 р. по справі № 21-989во10, від 16.09.2015 р. по справі № 21- 1666а15, вказував на те, що спори, які стосуються перевірки правомірності дій (рішень) правоохоронних органів, вчинених (прийнятих) при досудовому розслідуванні, не відносяться до юрисдикції адміністративних судів.
Таким чином, спори, які стосуються перевірки правомірності дій (рішень) правоохоронних органів, вчинених (прийнятих) при досудовому розслідуванні не відносяться до юрисдикції адміністративних судів.
Крім того, у рішенні Конституційного Суду України від 23.05.2001 № 6-рп/2001 зазначено, що захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватися у порядку, встановленому КПК України, оскільки діяльність посадових осіб як і діяльність суду, має свої особливості, не належить до сфери управлінської сфери.
Аналогічний висновок зроблено Конституційним Судом України у рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011, у якому зазначено, що з метою реалізації положень статті 55 Конституції України та недопущення обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина у разі оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності прокурора, слідчого, органу дізнання стосовно заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини такі скарги суди повинні розглядати аналогічно до порядку оскарження до суду рішень і дій прокурора, слідчого, органу дізнання, встановленого КПК України.
Враховуючи вищевикладене, вимоги позивачки, що стосуються розгляду її заяви зареєстрованої в ЖЄО № 9510 від 25.10.2018 року, повинні розглядатися у межах кримінального, а не адміністративного судочинства.
Позивачка, звертаючись з позовом до суду, посилається на приписи Закону України "Про звернення громадян".
Однак, той факт, що позивачка вважає свою заяву в частині, такою, що подана в порядку Закону України «Про звернення громадян» не змінює її суті, а саме того, що вона в цілому є заявою про кримінальне правопорушення, а отже, повинна розглядатись за правилами КПК України.
Крім того, відповідно до узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» (лист від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17), якщо особа звертається з певним документом до органів, відповідальних за реалізацію завдань кримінального провадження, пов'язаних із вчиненням, на її думку, кримінального правопорушення, то таке звернення недопустимо розцінювати як таке, в якому реалізується право особи на внесення пропозицій стосовно вдосконалення роботи органів досудового розслідування, викриття недоліків у їх роботі або як прояв участі у державних справах (тобто в порядку Закону України «Про звернення громадян», сфера застосування якого обумовлена його статтею 12, відповідно до якої, дія цього не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінально-процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством і законодавством про захист економічної конкуренції, законами України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про доступ до судових рішень», Кодексом адміністративного судочинства України», законами України «Про засади запобігання і протидії корупції», «;Про виконавче провадження»).
Заява від 25.10.2018 року № 9510 містить повідомлення про кримінальне правопорушення та вимогу внести відомості про нього до ЄРДР, отже така заява, відповідно до ст. 12 Закону України «Про звернення громадян» не підлягає розгляду в порядку встановленому цим Законом.
Враховуючи те, що спірні правовідносини стосуються окремих питань діяльності відповідача, яка регламентована нормами Кримінального процесуального кодексу України, юрисдикція адміністративного суду не поширюється на такі правовідносини, у зв'язку із чим суд відмовляє у відкритті провадження в даній справі.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією ОСОБА_8 Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.06.2018 року по справі № 826/13340/15.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди завданої прийняттям незаконного висновку, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом (частина 6 статті 21 КАС України).
Позивачка мотивуючи позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, в позові посилається на норми ЦК України, при цьому позовна заява не містить вимоги вирішення публічно-правового спору.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 170 КАС України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
На підставі викладеного, вважаю за необхідне відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до начальника ОСОБА_2 відділу поліції Головного управління національної поліції в Сумській області, ОСОБА_2 відділу поліції Головного управління національної поліції в Сумській області про визнання незаконним та скасування висновку ОСОБА_2 ГУНП в Сумській області, визнання протиправною бездіяльності та дії посадових осіб поліції, зобов'язання до вчинення певних дій та стягнення моральної шкоди.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в п'ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Охтирський міськрайонний суд Сумської області.
Суддя Охтирського
міськрайонного суду: ОСОБА_9