Номер провадження: 22-ц/785/6636/18
Номер справи місцевого суду: 511/95/18
Головуючий у першій інстанції Бобровська І. В.
Доповідач Калараш А. А.
26.11.2018 року м. Одеса
Справа №511/95/18
Провадження №22-ц/785/6636/18
Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Калараш А.А.,
суддів - Заїкіна А.П., Погорєлової С.О..,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянувши у порядку, передбаченому ст. 369 ЦПК України апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області, ухвалене під головуванням судді Бобровської І.В. 18 червня 2018 року в м. Роздільна Одеської області , повний текст рішення виготовлений 22.06.2018 року,
встановив:
У січні 2018 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, і в обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що 22.02.2011 року між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, шляхом підписання заяви про погодження з «Умовами та правилами надання банківських послуг».
Однак, в порушення умов кредитного договору, відповідач зобов'язання не виконував, у зв'язку з чим станом на 17.12.2017 року виникла заборгованість у розмірі 16350,02 грн., яка складалась з 5136,53 грн. - тіло кредиту, 2161,80 грн -нараховано відсотків за користування кредитом, 3511,21 грн. - нараховано пені, 5000,00 грн. - штрафу (фіксована частина), 540,48 грн. - штрафу (процентна складова), яку позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2, а також судовий збір у розмірі 1762,00 грн.
Рішення ухвалено у відсутності сторін.
Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 18.06.2018 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» заборгованість станом на 17.12.2017 року за кредитним договором № б/н від 22.02.2011 року в розмірі 10809,54 грн. , яка складається з 5136,53 грн. - тіло кредиту; 3511,21 грн. - пені; 2161,80 грн. - відсотків за користування кредитом.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» суму сплаченого судового збору в розмірі 1162,92 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права просить суд рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 18.06.2018 року по справі № 511/95/18 скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що : ПАТ «Приватбанк» націоналізований і позивачем повинна бути Держава в особі Національного банку України; позов заявлений не ПАТ «Приватбанк» а відділом адресату для зв'язків та листування; що рішення від 18.06.2018 року відрізняється від заочного рішення по цій справі від 22.02.2018 року, яке було скасоване; суд неправильно встановив дату припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання; суд невірно встановив, що строк позовної давності відновлювався, оскільки надані банком виписки не можуть бути доказом на підтвердження цього висновку суду.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Відповідно до ст. 274 ЦПК України зазначена справа відноситься до малозначних.
Справу розглянуто без виклику учасників справи в порядку ст. 369 ЦПК України.
Заслухавши суддю доповідача, дослідивши докази у справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін,виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що банк у відповідності до умов договору має підстави вимагати від позичальника повернення тіла кредиту і сплати процентів та застосовувати неустойку у вигляді штрафу або пені відповідно до ст. 549 ЦК України.
Колегія суддів, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти».
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинне виконуватися належним чином у відповідності з умовами договору. При цьому відповідач, як сторона кредитного договору зобов'язаний повернути позивачу одержаний кредит та сплатити відсотки (ч.1 ст.1054 ЦК України).
Згідно ст.530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк. У разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки (пені).
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 22.02.2011 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 300.00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок /т. 1 а.с.7-23/.
Відповідно п. 2.1.1.2.3,2.1.1.2.4 договору відповідач при укладанні договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.
Власник карткового рахунку зобов'язався слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту згідно п. 2.1.1.5.7 договору
Згідно п. 2.1.1.12.2 Договору в разі непогашення клієнтом боргових зобов'язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місцем, в якому були здійснені трати, за користування кредитом клієнт сплачує банку проценти в розмірі, зазначеному в тарифах, що діють на дату нарахування та викладені в банківському сайті з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 договору.
У разі виникнення прострочених зобов'язань за кредитом згідно п.2.1.1.12.2.1. договору клієнт сплачує банку проценти в подвійному розмірі від визначених в тарифах, що діють на дату нарахування.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України та п. 2.1.1.7.6. договору при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більше ніж на 30 днів позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 5000 грн. +5% від суми позову.
Відповідно до п.п. 2.1.1.4.2,2.1.1.4.6 договору банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в разів невиконання боржником своїх боргових та інших зобов'язань за договором. Та має право вимагати повернення всієї суми кредиту / ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України/.
При укладанні договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Формулярами та стандартними формами є самі «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи банку».
ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.
Проте, у порушення норм закону та умов договору відповідач за вказаним договором зобов'язань належним чином не виконав.
Станом на 17.12.2017 року виникла прострочена заборгованість відповідача перед ПАТ КБ «Приватбанк» по поверненню кредиту у загальному розмірі 16350,02 гривен, яка складається з: 5136,53 грн. - тіло кредиту; 2161,80 грн. -відсотків за користуванням кредитом; 3511,21 грн. -пені; штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 5000.00 гривен - штраф (фіксована частина); 540,48 гривен - штраф ( процентна складова) /т. 1 а.с.5-6/.
Матеріали справи не містять докази спростування відповідачем розрахунку заборгованості.
При наявності заборгованості та даних про невиконання позичальником умов договору, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права,які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Доводи апеляційної скарги про те, що ПАТ «Приватбанк» націоналізований, тому позивачем у справі повинен бути власник -Держава в особі Національного Банку України не мають значення та не впливають на законність судового рішення.
Доводи апеляційної скарги про те, що позов пред'явлено не від юридичної особи, а відділом адресату для зв'язків та листування є безпідставними. Як підтверджено матеріалами справи позивачем у справі є ПАТ КБ «Приватбанк» і позов від його імені пред'явлено та підписано представником ПАТ КБ «Приватбанк» Кіріченко В.М., який діяв за довіреністю №8500-К-Н-О від 11.09.2017 року, підписаною виконуючою обов'язки Голови Правління Банку /т. 1 а.с. 2-4,26-27/.
Посилання апеляційної скарги на те, що рішення суду від 18.06.2018 року відрізняється від скасованого заочного рішення по цій справі від 22.02.2018 року, не має значення при вирішенні питання законності останнього рішення по цій справі, оскільки заочне рішення від 22.02.2018 року скасоване ухвалою суду від 23.04.2018 року та справу розглянуто відповідно до вимог цивільного процесуального закону в порядку загального позовного провадження.
Доводи апеляційної скарги про неправильне стягнення судом штрафу не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки рішенням суду пеня у розмірі 3511,21 грн. нарахована відповідно до умов договору та закону. Відповідно до п. 2.1.1.12.6.1 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено нарахування пені у разі виникнення прострочених зобов'язань на суму від 100 гривен, що розраховується як: пеня = базова відсоткова ставка по договору/30 (нараховується за кожний день прострочки кредиту) + 50 гривен (одноразово). Пеня нараховується в день нарахування відсотків по кредиту.
Тобто, умовами спірного договору, передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за прострочення (порушення строків виконання, несвоєчасне виконання) грошових зобов'язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення але не менше встановленого договором (наказів банку) розміру пені за місяць з можливістю збільшення такого мінімального розміру у разі виникнення прострочення за другий місяць поспіль.
Посилання апеляційної скарги на те, що суд невірно встановив порушення позивачем строку позовної давності не підтверджені доказами у спростування того, що позичальник здійснював оплату. На підставі матеріалів справи встановлено, що позивачем не порушено строк позовної давності (загальний, спеціальний), оскільки відповідачем неодноразово були вчиненні дії погашення заборгованості, останній раз - 27.03.2017 року, а позивач звернувся до суду 05.01.2018 року, тобто до спливу строку позовної давності.
За таких обставин, відповідно до ст.375 ЦПК України, апеляційна скарга ОСОБА_2підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін, оскільки постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах.
Керуючись ст. ст. 274, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 18 червня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими п.2«а» - 2»г» ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 26.11.2018 року
Судді апеляційного суду
Одеської області:
А.А. Калараш А.П. Заїкін
С.О. Погорєлова