Номер провадження: 22-ц/785/4968/18
Номер справи місцевого суду: 522/19673/17
Головуючий у першій інстанції Кравчук Т. С.
Доповідач Дрішлюк А. І.
Категорія: 5
08 листопада 2018 року м. Одеса
Апеляційний суд Одеської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - судді Дрішлюка А.І., суддів Драгомерецького М.М., Черевка П.М.,
при секретарі судового засідання Півнєві Д.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської міської ради на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 березня 2018 року за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3, КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Юрченко Ірина Петрівна про визнання договорів недійсними та скасування записів про державну реєстрацію права власності, -
20 жовтня 2017 року Одеська міська рада звернулась до Приморського районного суду м. Одеси із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Юрченко Ірина Петрівна про визнання договорів недійсними та скасування записів про державну реєстрацію права власності. Свої вимоги позивач мотивував тим, що на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21.03.2005 року №2-1677/2005, провів державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на нежитлові споруди-павільйони дрібно-роздрібної торгівлі за адресами: АДРЕСА_1; АДРЕСА_2 АДРЕСА_3; АДРЕСА_4; АДРЕСА_5; АДРЕСА_6. В подальшому, 16.07.2007 року, між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були укладені договори купівлі-продажу вищевказаного нерухомого майна №Д-195, №Д-196, №Д-188, №Д-190, №Д-189, №Д-193, які були посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Юрченко І.П., і які є предметом розгляду справи. В подальшому позивач також зазначає, що на підставі зазначених договорів, КП «ОМБТІ та РОН» 19.07.2007 року внесло відповідні записи до Реєстру прав власності на вказане нерухоме майно нежитлові споруди-павільйони дрібно-роздрібної торгівлі. Однак рішення Апеляційного суду Одеської області 22.06.2017 року судом апеляційної інстанції рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21.03.2005 року №2-1677/2005 було скасовано і вказана обставина, на думку позивача, свідчить про безпідставність набуття ОСОБА_3 права власності на вище перелічене нерухоме майно та про недійсність укладених між відповідачами договорів купівлі-продажу вказаного майна. Тому позивач стверджує, що державна реєстрація права власності ОСОБА_2 на зазначене в позові нерухоме майно порушує встановлений порядок реєстрації і права територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради як власника земель, на яких розміщено вказані об'єкти нерухомості (а.с.4-11).
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 березня 2017 року у задоволенні позовних вимог Одеській міській раді було відмовлено (а.с.156-161).
23 квітня 2018 року Одеська міська рада через канцелярію суду першої інстанції звернулася з апеляційною скаргою на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 березня 2018 року. Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував всі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим. Крім іншого, апелянт зазначає, що суд першої інстанції помилково зазначив щодо відсутності наявності порушення прав ОМР, оскільки факт порушення прав позивача вже підтверджується рішенням Апеляційного суду Одеської області від 22 червня 2017 року при розгляді справи №2-1677/2005, яке засвідчило нікчемність договорів купівлі-продажу, укладених між ТОВ «Смак» та ОСОБА_3 від 01 жовтня 2004 року. Крім того, як зазначає апелянт, спірні споруди розташовані на землях комунальної власності територіальної громади м. Одеси, від імені якої розпорядження ними здійснює ОМР та позивач не приймав жодних рішень щодо передачі у власність або користування земельні ділянок, на яких розташовані тимчасові споруди за спірними адресами, а тому апелянт вважає, що факт наявності порушення прав ОМР підтверджено. Тому рішення апелянт просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОМР задовольнити у повному обсязі (а.с.164-172).
14.06.2018 року до суду апеляційної інстанції від представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 надійшов відзив на апеляційну скаргу. Так, сторона відповідача зазначає, що обґрунтування апеляційної скарги не місять ні опису порушень законодавства, ні посилань на докази, які не були враховані судом, а складають собою довільний переказ обґрунтувань до позовної заяви справі. Також представник відповідача зазначає, що посилання апелянта на коригування часу початку судового засідання (в межах попередньо визначеної судом дати) через об'єктивні перешкоди (перебування судді в нарадчій кімнаті) з належним повідомленням про це учасників не є обставиною, що свідчить про незаконність рішення або про порушення судом першої інстанції процесуальних прав сторін. Окрім того представник відповідача звернув увагу на те, що позивачем під час розгляду справи не було надано до суду переконливих доказів порушення його прав оспорюваними правочинами на момент звернення до суду, а також зазначив, що позивач не вказав яким чином предмет оспорюваних договорів стосується прав Одеської міської ради на будь-які земельні ділянки. Поряд з наведеним представник відповідача вказав на те, що судом першої інстанції було встановлено, що позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду, з клопотанням про поновлення строку та зазначенням обставин його пропуску позивач до суду не звертався. Так представник відповідача зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції, а тому просить залишити без задоволення апеляційну скаргу (а.с. 205-206).
В судовому засіданні представник апелянта просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник відповідачів проти задоволення апеляційної скарги заперечував. Інші учасники в судове засідання не з'явились. Про час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, доводи апеляційної скарги, пояснення учасників провадження, які з'явились, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Приймаючи рішення в справі суд першої інстанції виходив з того, що оскільки право позивача за захистом якого він звернувся до суду не порушено, в задоволенні позову слід відмовити за необґрунтованістю, у зв'язку із чим наслідки спливу строку позовної давності застосуванню не підлягають.
Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині недоведеності порушення прав позивача, та зважаючи на те, що позивачем було порушено строк позовної давності вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, КП «Бюро технічної інвентаризації» ОМР про визнання договорів недійсними та скасування записів про державну реєстрацію права власності. Своїм вимоги позивач обґрунтовував, зокрема, тим, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21.03.2005 року в справі № 2-1677/2005 були задоволені позовні вимоги ОСОБА_3 до ТОВ «Смак», КП «Бюро технічної інвентаризації» ОМР та визнано дійсним договір купівлі-продажу, укладений з ТОВ «Смак» та визнано право власності за ОСОБА_3 на нерухоме майно, які розташовані в АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_7, АДРЕСА_5, АДРЕСА_4, АДРЕСА_6. Цим рішенням також зобов'язано КП «Бюро технічної інвентаризації» ОМР зареєструвати право власності за ОСОБА_3 за вказаними об'єктами. В подальшому ОСОБА_3 відчужив зазначене майно ОСОБА_2, право власності на яке останній зареєстрував 19.07.2007 року.
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 19 липня 2007 року до Реєстру були внесені записи про право власності за ОСОБА_2 на нерухоме майно - нежитлові споруди-павільйони дрібно-роздрібної торгівлі, що розташовуються за адресами: АДРЕСА_1 за номером запису: 2613 в книзі: 66неж-35 (реєстраційний номер нерухомого майна 10309870); АДРЕСА_2 за номером запису 2615 в книзі: 66неж-35 (реєстраційний номер нерухомого майна 10310076); АДРЕСА_3 за номером запису 2616 в книзі: 66неж-31 (реєстраційний номер нерухомого майна 10310216); АДРЕСА_4 за номером запису 2618 в книзі: 66неж-33 (реєстраційний номер нерухомого майна 10310654); АДРЕСА_5 за номером запису 3611 в книзі: 66неж-33 (реєстраційний номер нерухомого майна 10310522); АДРЕСА_6 за номером запису 2619 в книзі: 6бнеж-32 (реєстраційний номер нерухомого майна 10310838). За деталізованою інформацією цієї довідки вказане майно в 2005 році було зареєстровано за ОСОБА_3 (а.с. 16-21).
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Апеляційного суду Одеської області від 22.06.2017 року за результатами розгляду апеляційної скарги Одеської міської ради було скасовано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21.03.2005 року в справі № 2-1677/2005 за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Смак», КП «Бюро технічної інвентаризації» ОМР про визнання договору дійсним, визнання права власності та примушення до реєстрації права власності та вирішив відмовити в задоволенні позовних вимог. При цьому суд апеляційної інстанції у вказаній справі виходив з того, що суд першої інстанції не залучив апелянта - Одеську міську раду до участі в справі ані як відповідача, ані як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, як того вимагали положення діючого процесуального законодавства на момент прийняття рішення, у випадках коли судове рішення може вплинути на права і обов'язки осіб, які не є стороною в справі. Так, апеляційний суд встановив, що оскаржуваним рішенням від 21.03.2005 року в справі № 2-1677/2005 були порушені права територіальної громади м. Одеси в особі ОМР, а тому вирішив скасувати це рішення та ухвалити нове, яким відмовив в задоволенні позовних вимог (а.с. 69-71).
Отже, за таких обставин, оскільки було встановлено, що права Одеської міської ради були порушені, а рішення суду, на підставі якого за ОСОБА_6 було зареєстровано право власності на спірні об'єкти було скасовано, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог Одеської міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3, КП «Бюро технічної інвентаризації» ОМР.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке.
Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч.ч. 3,4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З матеріалів справи вбачається, що стороною відповідачів до суду першої інстанції подавались заяви про застосування позовної давності, обґрунтовуючи які сторона посилалась на існування адміністративної справи № 815/7107/13, та, відповідно, надавала копії документів з неї. Так, з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що 09.10.2013 року Одеська міська рада звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до КП «ОМБТІ та РОН», третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_6 та просила суд визнати незаконною та скасувати за ОСОБА_6 первинну державну реєстрацію на нежитлову споруду-павільйон дрібно-роздрібної торгівлі за адресою: м. Одеса, Французький бульвар 8-А При цьому обґрунтовуючи свої вимоги позивач - Одеська міська рада, зокрема, посилається на рішення Приморського районного суду м. Одеси 21.03.2005 року в справі № 2-1677/2005 (а.с. 100-103). Окрім того, 08.12.2013 року в межах вказаної адміністративної справи від КП «ОМБТІ та РОН» надійшло клопотання про залишення без розгляду позову ОМР в зв'язку з закінченням строку звернення до адміністративного суду. При цьому КП «ОМБТІ та РОН» пояснив, що 01.06.2012 року вих. № 1587 Юридичний департамент Одеської міської ради звернувся до КП «ОМБТІ та РОН» щодо надання відомостей про всіх власників нерухомого майна та копіє реєстраційних справ відносно нежитлових споруд-павільйонів дрібно-роздрібної торгівлі, розташованих на Французькому бульварі 8-А та по вул. Бєлінського 18-А. У відповідь на вказаний лист 20.06.2012 року № 6239-02/160 були надіслані інформаційні відомості щодо реєстрації прав на вказані об'єкти та копії документів, які підтверджують перехід права власності та реєстрацію в КП «ОМБТІ та РОН» та копії технічної документації на вказані об'єкти з архівних справ. Передача листа проводилась через розносну книгу, заведену у КП «Бюро технічної інвентаризації», в якій міститься запис від 21.06.2012 року із зазначенням вихідного номеру листа-відповіді та листа-запиту адресата, а також підпис уповноваженої особи адресата про отримання (а.с. 104-105+оборот).
Отже, з наведеного вбачається, що про існування рішення Приморського районного суду м. Одеси 21.03.2005 року в справі № 2-1677/2005 Одеська міська рада була обізнана ще в 2012 році. З позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, КП «Бюро технічної інвентаризації» ОМР про визнання договорів недійсними та скасування записів про державну реєстрацію права власності Одеська міська рада звернулась 20.10.2017 року. При цьому, ані в позові, ані з окремим клопотанням про поновлення строку позовної давності для звернення до суду з відповідним позовом в процесі розгляду справи в суді першої інстанції позивач не звертався.
Таким чином, з врахуванням вище наведеного колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість вимог Одеської міської ради по суті позову, однак, враховуючи те, що позивачем був пропущений встановлений строк позовної давності для звернення до суду з відповідним позовом, що за діючим законодавством є безумовною підставою для відмови в позові за умови подання відповідної заяви, що мало місце за обставинами даної справи, апеляційний суд на підставі ст. 376 ЦПК України вирішив апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити в частині мотивування.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Апеляційний суд Одеської області,
Апеляційну скаргу Одеської міської ради - задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 березня 2018 року - змінити в частині мотивування. В іншій частині залишити без змін.
Постанова Апеляційного суду Одеської області набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційного скарги до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді апеляційного суду
Одеської області А.І. Дрішлюк
М.М. Драгомерецький
П.М. Черевко
Повний текст постанови виготовлено 19 листопада 2018 року.
Суддя апеляційного суду Одеської області А.І. Дрішлюк
08.11.2018 року м. Одеса