Справа № 573/1185/18
Номер провадження 2/573/414/18
23 листопада 2018 року м. Білопілля
Білопільський районний суд Сумської області у складі:
головуючої судді Терещенко О.І.,
з участю секретаря Кислої Ю.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Білопіллі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
19 липня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Сумське МНВО» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, мотивуючи свої вимоги тим, що з 08 травня 2001 року по 03 квітня 2018 року працював у ПАТ «Сумське МНВО». 03 квітня 2018 року його звільнено за власним бажанням відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв'язку з невиконанням власником умов колективного договору щодо своєчасної виплати заробітної плати. На день звільнення йому була нарахована заробітна плата у розмірі 17542 грн., яка не виплачена й досі. Також, відповідно до вимог статей 116-117 КЗпП України, відповідач повинен виплатити йому середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення судового рішення. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача на його користь 17542 грн. заборгованості по заробітній платі та середньомісячну заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04 квітня 2018 року по день ухвалення судом рішення.
20 липня 2018 року відкрито провадження у справі та за клопотанням позивача ухвалою суду витребувано у ПАТ «Сумське МНВО» наступні документи: належним чином завірені копії наказів про прийняття та звільнення з роботи ОСОБА_1; належним чином завірену довідку про нараховану, але не виплачену, ОСОБА_1 заробітну плату на день звільнення; належним чином завірену довідку про середньоденну заробітну плату ОСОБА_1, обчислену відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, направив суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.
Представник відповідача - ПАТ «Сумське МНВО» ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, надіслала заяву про розгляд справи без участі представника товариства, при цьому нічого не вказала про визнання чи невизнання позову.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін за наявними в справі доказами.
Дослідивши матеріали цивільної справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 08 травня 2001 року ОСОБА_1 прийнято на роботу до ВАТ «Сумське машинобудівне науково - виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе», яке в подальшому перейменоване у ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» та згодом у ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» (а. с. 9).
03 квітня 2018 року позивача звільнено з роботи на підставі наказу від 03 квітня 2018 року №2941/ВК відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв'язку з невиконанням власником умов колективного договору щодо своєчасної виплати заробітної плати (а. с. 10 з.с.).
Також судом встановлено, що при звільненні ОСОБА_1 ПАТ «СМНВО» не виплатило нараховану йому заробітну плату у строки, визначені КЗпП України.
Як вбачається з довідки ПАТ «Сумське МНВО» від 14 листопада 2018 року, розмір нарахованої, але не виплаченої, ОСОБА_1 заробітної плати на день звільнення складає 17 542 грн. 99 коп. (а. с. 68).
Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає.
Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Як вбачається зі ст. ст. 22, 94, 97 КЗпП України, ст. ст. 1, 21, 24 Закону України «Про оплату праці", на власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу покладений обов'язок виплачувати працівнику заробітну плату.
Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація зобов'язані виплатити працівникові його середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівником, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ №100 від 08 лютого 1995 року.
Згідно з абз. 5 п. 6 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Відповідно до п. 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, з відповідними змінами (далі Порядок), цей Порядок застосовується, зокрема, у випадку, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться, виходячи із середньої заробітної плати.
Пунктом 2 Порядку передбачено, що у випадку збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно з п. п. 3, 4 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітникам-почасовикам; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші. При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місця не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обовязків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у звязку з тимчасовою непрацездатністю.
Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місця роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом останніх двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплат, працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац 3 пункту 8 Порядку). Такий порядок обчислення середнього заробітку застосовується незалежно від форми власності підприємства.
У відповідності до вимог ст. ст. 50, 56 КЗпП України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.
Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в частині першій цієї статті.
За угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в цих випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.
Згідно з ч. 3 ст. 32 КЗпП України про зміну істотних умов праці систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
Також наказом відповідача від 21 березня 2014 року за №75 було встановлено, що керівники самостійних структурних підрозділів товариства по узгодженню з функціональними директорами особовими наказами, за наявності згоди працівників, можуть встановлювати робочі дні, відмінні від вказаних в п. 1 Наказу із збереженням тривалого неповного робочого тижня 24 години; пятиденний робочий тиждень з неповним робочим днем, із збереженням загального тривалого тижня 24 години. Оплату праці працівникам ПАТ «СМНВО» вирішено проводити пропорційно до відпрацьованого часу (а. с. 42).
Тобто, на підприємстві на підставі наказу відповідача від 26 травня 2014 року №75 були змінені істотні умов праці, оскільки був встановлений неповний трьохденний робочий тиждень, а оплата праці здійснювалась пропорційно до відпрацьованого тижня, з чим також погодився позивач.
Відповідно до Наказу від 21 березня 2014 року №75 у ПАТ «СМНВО» з 26 травня 2014 року встановлено всім працівникам робочу неділю з режимом роботи 3 робочі дні: понеділок, вівторок, середа з тривалістю робочого тижня 24 години та початком і закінченням робочого дня у відповідності до вимог Правил внутрішнього трудового розпорядку ПАТ та/або графіків змін (а. с. 69).
Згідно з довідкою ПАТ «Сумське МНВО» від 14 листопада 2018 року №1358 розмір середньоденної заробітної плати позивача на час звільнення без вирахування податків та військового збору становить 207 грн. 85 коп. ( а. с. 68).
Враховуючи те, що сумарне число робочих днів за період з 04 квітня 2018 року (перший робочий день товариства після звільнення позивача) по 23 листопада 2018 року (день ухвалення судового рішення) згідно з графіком роботи підприємства, встановлених наказом №75 від 21 березня 2014 року, становить 95 робочих днів (квітень 2018 року 9 робочих днів (4, 10, 11 ,16, 17, 18, 23, 24, 25); травень 2018 року 12 робочих днів (2, 5, 7, 8, 14, 15, 16, 21, 22 ,23, 29, 30); червень 2018 року 12 робочих днів (4, 5, 6, 11, 12, 13, 18, 19, 20, 25, 26, 27), липень 2018 року 14 робочих днів (2, 3, 4, 9, 10, 11, 16, 17, 18, 23, 24, 25, 30, 31), серпень 2018 року 13 робочих днів (1, 6, 7, 8, 13, 14, 15, 20, 21, 22, 27, 28, 29), вересень 2018 року 12 робочих днів (3, 4, 5, 10, 11, 12, 17, 18, 19, 24, 25, 26), жовтень 2018 року 14 календарних днів (1, 2, 3, 8, 9, 10, 16, 17, 22, 23, 24, 29, 30, 31), листопад 2018 року 9 календарних днів (5, 6, 7, 12, 13, 14, 19, 20, 21), тому з відповідача на користь позивача за затримку розрахунку при звільненні позивача підлягає стягненню середній заробіток в розмірі 19745 грн. 75 коп., виходячи з розрахунку: 95 (робочі дні) х 207 грн. 85 коп. (середньоденний заробіток) = 19745 грн. 75 коп.
Будь-яких доказів на підтвердження відсутності вини у непроведенні розрахунку з позивачем у день звільнення відповідач суду не надав, а сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності за несвоєчасну виплату заробітної плати позивачу при звільненні з роботи.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити та стягнути з відповідача ПАТ «Сумське НВО» на його користь 17542 грн. 99 коп. заборгованості по заробітній платі, а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 19745 грн. 75 коп. з послідуючим утриманням з цієї суми податків та обов'язкових платежів.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави необхідно стягнути 704,80 грн. судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 89, 141, 258, 263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрованого та проживаючого за адресою: 41800, АДРЕСА_1) до Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» (код ЄДРПОУ 05747991, місце знаходження: 40004, Сумська область, місто Суми, вулиця Горького, 58) про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на користь ОСОБА_1 17542 (сімнадцять тисяч п'ятсот сорок дві) гривні 99 копійок заборгованості по заробітній платі.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 19745 (дев'ятнадцять тисяч сімсот сорок п'ять) гривень 75 копійок з послідуючим утриманням з цієї суми податків та обов'язкових платежів.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на користь держави судовий збір в сумі 704 гривні 80 копійок.
Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Сумської області.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ЦПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя