Номер провадження: 22-ц/785/7223/18
Номер справи місцевого суду: 520/5017/18
Головуючий у першій інстанції Кириченко П. Л.
Доповідач Сегеда С. М.
13.11.2018 року м. Одеса
Апеляційний суд Одеської області, у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Гірняк Л.А.,
Кононенко Н.А.,
за участю:
секретаря Ющак А.Ю.,
представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4,
представника ОСОБА_5, ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_3, представника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_7, а також ОСОБА_6 на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 10 липня 2018 року про забезпечення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про розподіл майна подружжя,
встановив:
25.04.2018 року вищевказана цивільна справа надійшла до Овідіопольського районного суду Одеської області, в якій позивач ставила питання про розподіл майна подружжя, мотивуючи позовні вимоги тим, що в період шлюбу з відповідачем ними придбано майно, яке на даний час має бути розподілено між подружжям ОСОБА_3, оскільки шлюбні відносини між сторонами фактично припинилися.
Крім того, до позову надано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на:
- квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 85,6 кв.м., житловою площею 41,6 кв.м.;
- квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 42,7 кв.м., житловою площею 32 кв.м.;
-машиномісце НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, загальна площа 18 кв.м.;
-машиномісце НОМЕР_2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, загальна площа: 15.4 кв.м;
-машиномісце НОМЕР_3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, загальна площа: 15.4 кв.м;
-автомобіль марки Тоуоtа, модель Land Cruiser 200, номер кузова (шасі): НОМЕР_4
Крім того, позивач просила встановити заборону власнику автомобіля марки Тоуоtа, модель Land Cruiser 200, номер кузова (шасі): НОМЕР_5, білого кольору здійснювати будь-яке відчуження автомобіля марки Тоуоtа, модель Land Cruiser 200, номер кузова(шасі): НОМЕР_5, білого кольору.
Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 10 липня 2018 року заяву позивача ОСОБА_3 про забезпечення позову було задоволено частково.
Накладено арешт на нерухоме майно у вигляді:
-машиномісце НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, загальна площа 18 кв.м., що належить ОСОБА_5;
-машиномісце НОМЕР_2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, загальна площа: 15.4 кв.м., що належить ОСОБА_5;
-машиномісце НОМЕР_3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, загальна площа: 15.4 кв.м., що належить ОСОБА_3.
Накладено арешт на рухоме майно у вигляді автомобіля марки Тоуоtа, модель Land Cruiser 200, номер кузова(шасі): НОМЕР_5, 2016 року випуску, об'ємом двигуна 4461 см.куб., білого кольору, який належить на праві ОСОБА_6
В іншій частині заяви про забезпечення позову було відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_3 подала до судуапеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати частково ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 10 липня 2018 року, в частині відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на вищевказане майно, та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Крім того, не погоджуюсь із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_5 також подав до судуапеляційну скаргу, через свого представника - адвоката ОСОБА_7, в якій просить суд скасувати ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 10 липня 2018 року в повному обсязі та постановити нову ухвалу, якою відмовити ОСОБА_3 у задоволенні заяви про забезпечення позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Крім того, не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, апеляційну скаргу на неї подала також ОСОБА_6, в якій просить суд скасувати ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 10 липня 2018 року, в частині накладення арешту на рухоме майно у вигляді автомобіля марки Тоуоtа, модель Land Cruiser 200, номер кузова(шасі): НОМЕР_5, 2016 року випуску, об'ємом двигуна 4461 см.куб., білого кольору, який належить ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг, заперечень проти них, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційних скарг ОСОБА_3 і ОСОБА_5, а також задоволення апеляційної скарги ОСОБА_6, виходячи з наступних підстав.
У відповідності до ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. За змістом ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом, у зв'язку з тим, що між сторонами дійсно виник спір щодо поділу спільного майна подружжя, а саме:
квартири АДРЕСА_1, загальною площею 85,6 кв.м., житловою площею 41,6 кв.м.;
квартири АДРЕСА_2, загальною площею 42,7 кв.м., житловою площею 32 кв.м.;
машиномісця НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 18 кв.м.;
машиномісця НОМЕР_2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, загальною площею 15,4 кв.м;
машиномісця НОМЕР_3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, загальною площею: 15,4 кв.м;
автомобіля марки Тоуоtа, модель Land Cruiser 200, номер кузова (шасі): НОМЕР_5, 2016 року випуску, об'ємом двигуна 4461 см.куб., білого кольору.
З урахуванням предмету позову, дій відповідача щодо відчуження рухомого майна, суд дійшов обгрунтованого висновку, що існує реальна загроза невиконання рішення суду, що позбавляє можливості в подальшому зробити неможливим виконання судового рішення, або утруднити його виконання у випадку задоволення позовних вимог.
Однак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню лише частково, а саме: в частині накладення арешту на вищевказані машиномісця та транспортний засіб.
Так, відмовляючи в задоволенні іншої частини позовних вимог, суд вказав, що представник позивачки не довів наявності ризиків невиконання судового рішення, а тому в цій частині заява про забезпечення позову є необґрунтованою.
Таким чином, незважаючи на предмет позову, суд першої інстанції з однієї сторони задовольнив заяву про забезпечення позову, а з іншої - вказав про недоведеність ризиків невиконання судового рішення, що на думку колегії суддів є недостатньо вмотивованим і безпідставним.
Як було вказано вище, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач ОСОБА_3 вказала, що предметом спору є спільне рухоме та нерухоме майно, яке було придбано подружжям ОСОБА_3 в період шлюбу.
При цьому в заяві про забезпечення позову ОСОБА_3 зазначала, що позов пред'явлений у зв'язку з тим що домовленості щодо поділу набутого майна між позивачем та відповідачем досягнуто не було.
Разом з тим, позивачу стало відомо, що відповідач здійснив відчуження автомобіля марки Тоуоtа, модель Land Cruiser 200, номер кузова(шасі): НОМЕР_5, білого кольору, не повідомивши позивача про те, яким чином відбулося дане відчуження, хто новий власник вказаного автомобіля, та будь-які інші обставини даного відчуження, а саме - ціна, за яку автомобіль було відчужено.
Позивач також вказала, що своєї згоди на відчуження автомобіля вона не надавала та взагалі не була усвідомлена про таке відчуження.
Зазначені обставини свідчать про те, що не вжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим захист позивачем її законних прав та інтересів, оскільки є велика ймовірність відчуження також іншого майна на користь третіх осіб.
Таким чином, доводи апелянта ОСОБА_3 про те, що дії відповідача свідчать про те, що позивач має підстави побоюватись, що відповідач може відчужити майно на користь невідомих осіб, що ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду, у разі ухвалення судом першої інстанції рішення на її користь, є обгрунтованими і доведеними.
При цьому апелянт ОСОБА_3 обгрунтовано послалась на п. 43 Рішення Європейського Суду з прав людини по справі «Шмалько проти України», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Однак, судом першої інстанції зазначених обставин не було враховано та не було враховано, що згідно п. 1. ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;
Верховний Суд України в абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року за № 9, роз'яснив судам, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо не вжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити не можливим виконання рішення.
З підстав викладеного, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_3 про скасування ухвали Овідіопольського районного суду Одеської області від 10 липня 2018 року, в частині відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову задовольнити частково і накласти арешт також на спірні квартири, які зазначені в позовній заяві.
У зв'язку з цим, апеляційна скарга ОСОБА_5, в якій ставиться питання про скасування ухвали суду про забезпечення позову і постановлення нової - про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, задоволенню не підлягає.
При цьому, колегією суддів враховано, що того факту, що майно було набуте сторонами у шлюбі, жодна із сторін не заперечує.
В свою чергу, доводи апелянта ОСОБА_5 про те, що відчуження зазначеного майна є неможливим, оскільки нотаріус при вчиненні будь-яких нотаріальних дій, обов'язково перевіряє, купувалося майно особисто особою (та є його приватною власністю) чи одним із подружжя (подружжям) у шлюбі (та є їх спільною сумісною власністю, яке не підлягає відчуженню без згоди іншого), не є підставою для відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на це майно.
Що стосується ухвали суду про накладення арешту на автомобіль марки Тоуоtа, модель Land Cruiser 200, номер кузова(шасі): НОМЕР_5, білого кольору, то вказана ухвала є незаконною, оскільки вказаний автомобіль не належить відповідачу ОСОБА_5 Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, вказаний автомобіль належить на праві власності ОСОБА_6, про що вказано в оскаржуваній ухвалі суду, та яка не залучена до участі у справі взагалі.
Крім того, зазначене підтверджується копією договору купівлі-продажу від 17.04.2018 року, а також листом в електронному вигляді до Овідіопольського районного суду Одеської області з доданням відповіді Регіонального сервісного центру МВС в Одеській області № 31/15- 155аз від 02.05.1028 р., згідно якого автомобіль марки Toyota, модель land Сruiser 200, номер кузова(шасі): НОМЕР_5, білого кольору належить ОСОБА_6 - матері ОСОБА_5 (т.1, а.с.27).
Таким чином, ухвала суду про забезпечення позову, в частині накладення арешту на вказаний автомобіль, є фактичним втручанням в особисте життя ОСОБА_6, що є недопустимим, а тому заява про забезпечення позову в цій частині задоволенню не підлягає.
З огляду на викладене, апеляційна скарга ОСОБА_6 підлягає задоволенню в повному обсязі, а апеляційна скарга відповідача ОСОБА_5 - частково, оскільки колегія суддів вважає за необхідне ухвалу суду, в частині накладення арешту на вищевказаний автомобіль, скасувати і відмовити в задоволенні заяви в цій частині.
У зв'язку з цим, у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову, в частині встановлення заборони власнику автомобіля здійснювати будь-яке відчуження автомобіля марки Тоуоtа, модель Land Cruiser 200, номер кузова(шасі): НОМЕР_5, 2016 року випуску, об'ємом двигуна 4461 см.куб., білого кольору, також не підлягає задоволенню.
Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів зазначає, що заявники апеляційних скарг ОСОБА_3 і ОСОБА_5 частково надали суду достатні, належних і допустимих доказів існування обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваної ухвали суду та доводів апеляційних скарг. В свою чергу апелянт ОСОБА_6 надала суду достатні докази, якими вона обгрунтовує свою апеляційну скаргу.
Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала не в повному обсязі відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційних скарг її спростовують, оскільки ухвалу постановлено не у повній відповідності до вимог матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_5 слід задовольнити частково, а апеляційну скаргу ОСОБА_6 слід задовольнити у повному обсязі, з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.
У зв'язку з короткочасною відпусткою судді Кононенко Н.А., включно до 25.11.2018 року, повне судове рішення складено 26.11.2018 року.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п.4 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_5задовольнити частково.
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.
Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 10 липня 2018 рокузмінити.
Абзац другий резолютивної частини ухвали, в якій йдеться про накладення арешту на нерухоме майно, доповнити двома пунктами наступного змісту:
«- квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 85,6 кв.м., житловою площею 41,6 кв.м.;
- квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 42,7 кв.м., житловою площею 32 кв.м.».
У задоволенні заяви ОСОБА_3 про накладення арешту на автомобіль марки Тоуоtа, модель Land Cruiser 200, номер кузова (шасі): НОМЕР_5, 2016 року випуску, об'ємом двигуна 4461 см.куб., білого кольору, який належить ОСОБА_6, відмовити.
У зв'язку з цим, виключити із резолютивної частини ухвали слова наступного змісту:
«Накласти арешт на рухоме майно у вигляді автомобіля марки Тоуоtа, модель Land Cruiser 200, номер кузова(шасі): НОМЕР_5, 2016 року випуску, об'ємом двигуна 4461 см.куб., білого кольору, який належить на праві ОСОБА_6».
В іншій частині ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 10 липня 2018 рокузалишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 26.11.2018 року.
Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда
Л.А. Гірняк
Н.А. Кононенко