Справа № 523/1993/18
Провадження №2/523/2353/18
"14" листопада 2018 р. Суворовський районний суд міста Одеси в складі
головуючого судді Сувертак І.В.
за участю секретаря Вовкович І.В.
розглянув в відкритому судовому засіданні в залі суду №5 в місті Одесі , справу за позовом -
Одеської міської ради (65004, м. Одеса, пл.. Думська, 1) до ОСОБА_1 (65123, АДРЕСА_1) про витребування майна із чужого володіння,-
Установив:
Представник Одеської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та просив витребувати від відповідача на користь територіальноі громади міста Одеси в особі Одеської міської ради (65004, місто Одеса площа Думська,1, код 26597691) земельну ділянку площею 0,0265 га,цільове призначення: для індівідуальтного дачного будівництва, що розташована за адресою : АДРЕСА_2, кадастровий номер : НОМЕР_3, реєстраційний номер об,єкта нерухомого майна 61109181651101.
Вимоги позову обґрунтовано тим, що 16.05.2007 року Суворовським районним судом м. Одеси ухвалено заочне рішення у справі № 2-89/11 (№2-3107/07) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Одеської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах та Одеської міської ради про усунення перешкод в здійсненні права власності і визнання права власності на земельну ділянку, яким позов задоволено повністю.
Даним заочним рішенням суду визнано неправомірною відмову ОСОБА_3 про надання ОСОБА_2 згоди на приватизацію земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, та визнано право власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0265 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, цільове призначення (для індивідуального дачного будівництва).
В подальшому на підставі зазначеного рішення суду ОСОБА_2 отримав державний акт на право власності на вказану земельну ділянку від 27.06.2007 року серія НОМЕР_2 та здійснив її відчуження на користь ОСОБА_4 (кадастровий номер: НОМЕР_1).
Не погоджуючись із заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 16.05.2007 року, Одеська міська рада подала відповідну заяву про перегляд вказаного рішення суду. Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 04.11.2009 року вказане заочне рішення скасовано, справу прийнято до розгляду у загальному порядку.
Дана справа розглядалась неодноразово. Остаточним рішенням є ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.10.2012 року справа № 6-18237св12, якою залишено в силі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 04.05.2011 року та ухвала апеляційного суду Одеської області від 20.03.2012 року, якими у визнанні права власності відмовлено та визнано лише право на безоплатне отримання земельних ділянок. Однак, таке право не було реалізовано.
Таким чином, заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16.05.2007 року про визнання права власності на земельну ділянку є скасованим, а тому ОСОБА_2 не набув у встановленому порядку права власності на відповідну земельну ділянку, а відтак не мав жодних законних підстав для здійснення будь-якого правочину стосовно даної земельної ділянки.
Отже, виходячи із вищевикладеного, вбачається, що земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, площею 0,0265 га, кадастровий номер: НОМЕР_3 вибула з комунальної власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради не з її волі, а іншим шляхом.
Відповідно до інформації, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, на даний час власником вищевказаної земельної ділянки є ОСОБА_4.
Так, земельна ділянка площею 0,0265 га, цільове призначення: для індивідуального дачного будівництва, кадастровий номер: НОМЕР_3, реєстраційний номер об'єкта нерухомо майна 1109181651101, належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу від 07.12.2016 року серія номер: 2447, номер запису про право власності: 17877051 (колишній власник ОСОБА_2.).
Одеська міська рада рішення щодо передачі чи відмови у передачі вказаної земельної ділянки у власність або користування не приймала, відтак оформлення права приватної власності на користь фізичних осіб відбувалось з порушенням прав територіальної громади м. Одеси.
У зв'язку з вищезазначеним, представник позивача просить позовні вимоги задовольнити шляхом витребування у відповідача земельної ділянки, що вибула з комунальної власності територіальної громади м. Одеси не з її волі та стягнути сплачений судовий збір.
Ухвалою суду від 16 лютого 2018 року відкрито загальне позовне провадження по справі та ухвалою суду від 02 серпня 2018 року закрито підготовче засідання на призначено судовий розгляд по суті позову.
Представник позивача в судове засідання з'явився, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з обґрунтувань що викладені в позовній заяві.
Відповідач та його представники в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, підтримали відзив на позов та наполягали на застосуванні строків позовної давності в зв'язку з чим і відмовити у задоволенні позовних вимог.
З'ясував обставини справи, дослідив та проаналізував матеріали справи, вислухав представника позивача, відповідача та його представників, встановив факти та відповідні до них правовідносини, суд дійшов до висновку про те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Судом встановлено, що 16.05.2007 року Суворовським районним судом м. Одеси ухвалено заочне рішення у справі № 2-89/11 (№ 2-3107/07) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Одеської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах та Одеської міської ради про усунення перешкод в здійсненні права власності і визнання права власності на земельну ділянку, яким позов задоволено повністю. (а.с. 15-17).
Даним заочним рішенням суду визнано неправомірною відмову ОСОБА_3 про надання ОСОБА_2 згоди на приватизацію земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, та визнано право власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0265 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, цільове призначення (для індивідуального дачного будівництва).
В подальшому на підставі зазначеного рішення суду ОСОБА_2 отримав державний акт на право власності на вказану земельну ділянку від 27.06.2007 року серія НОМЕР_2 та здійснив її відчуження на користь ОСОБА_4 (кадастровий номер: НОМЕР_1).
Не погоджуючись із заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 16.05.2007 року, Одеська міська рада подала відповідну заяву про перегляд вказаного рішення суду. Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 04.11.2009 року вказане заочне рішення скасовано, справу прийнято до розгляду у загальному порядку. (а.с. 18,19).
Дана справа розглядалась неодноразово. Остаточним рішенням є ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.10.2012 року справа № 6-18237св12, якою залишено в силі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 04.05.2011 року та ухвала апеляційного суду Одеської області від 20.03.2012 року, якими у визнанні права власності відмовлено та визнано лише право на безоплатне отримання земельних ділянок. Однак, таке право не було реалізовано. (а.с. 22-33).
Таким чином, заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16.05.2007 року про визнання права власності на земельну ділянку є скасованим, а тому ОСОБА_2 не набув у встановленому порядку права власності на відповідну земельну ділянку, а відтак не мав жодних законних підстав для здійснення будь-якого правочину стосовно даної земельної ділянки.
Отже, виходячи із вищевикладеного, вбачається, що земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, площею 0,0265 га, кадастровий номер: НОМЕР_3 вибула з комунальної власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради не з її волі, а іншим шляхом.
Відповідно до інформації, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, на даний час власником вищевказаної земельної ділянки є ОСОБА_4.
Так, земельна ділянка площею 0,0265 га, цільове призначення: для індивідуального дачного будівництва, кадастровий номер: НОМЕР_3, реєстраційний номер об'єкта нерухомо майна 1109181651101, належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу від 07.12.2016 року серія номер: 2447, номер запису про право власності: 17877051 (колишній власник ОСОБА_2.). (а.с. 94-97).
Одеська міська рада рішення щодо передачі чи відмови у передачі вказаної земельної ділянки у власність або користування не приймала, відтак оформлення права приватної власності на користь фізичних осіб відбувалось з порушенням прав територіальної громади м. Одеси.
Згідно зі ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави та об'єктом права власності Українського народу. Від імені народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності. Статтею 83 ЗК України передбачено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності.
Частиною 2 ст. 116 ЗК України передбачено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Крім того, у п. 12 Прикінцевих положень ЗК України (в редакції, що діяла до 01.01.2013 року) зазначено, щодо розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради.
Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Згідно зі ст. 145 Конституції України права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.
Статтею 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
Відповідно до ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.
У комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
Захист порушеного права особи, що вважає себе власником, яке було неодноразово відчужене, можливо шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених ст. 387 та ст. 388 ЦК України.
Так, стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати, власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника не з його волі.
Статтею 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України, в тому числі і на витребування цього майна від добросовісного набувача.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно зі ст. 319 ЦК України власник на свій розсуд володіє користується та розпоряджається належним йому майном.
За змістом ст.ст. 321, 391ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник майна може вимагати усунення будь-якого обмеження його права власності.
Щодо заявлено клопотання сторони позивача про застосування строків позовної давності суд зазначає наступне.
Якщо майно відчужено за відплатним договором, то відповідно до частини 1 статті 388 ЦК України власник має право витребувати це майно від добросовісного набувача лише у разі, якщо воно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею (було загублене, викрадене, вибуло з їхнього володіння іншим шляхом).
Оскільки спірна земельна ділянка вибула з володіння територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради поза її волею, тому положення законодавства про позовну давність до заявлених позовних вимог про витребування майна у порядку статті 388 ЦК України не застосовуються.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги Одеської міської ради такими, що підлягають до задоволення.
Відповідно до норм ст. 141 ЦПК України. з відповідача на корить позивача підлягає стягненню судовий збір у загальному розмірі 2643,00 грн., котрий був слачений позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями. (а.с. 1,2).
Керуючись ст.ст. 3, 4-7,11-13,17- 18,109,131,137, 141, 211, 223, 263-265, 430,274, 268, 352,354 ЦПК України, суд,-
Вирішив:
Позовні вимоги Одеської міської ради (65004, м. Одеса, пл.. Думська, 1) до ОСОБА_1 (65123, АДРЕСА_1) про витребування майна із чужого володіння,- задовольнити.
Витребувати від ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_4, зареєстрована в АДРЕСА_3 паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 від 10 квітня 1996 року, на користь територіальноі громади міста Одеси в особі Одеської міської ради (65004, місто Одеса площа Думська,1, код 26597691) земельну ділянку площею 0,0265 га,цільове призначення: для індівідуальтного дачного будівництва, що розташована за адресою : АДРЕСА_2, кадастровий номер : НОМЕР_3, реєстраційний номер об,єкта нерухомого майна 61109181651101.
Стягнути з ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_4,судові витрати -судовий збір в сумі 2643,00 грн. на користь Одеської міської ради (65004, місто Одеса площа Думська,1, код 26597691).
До утворення апеляційних судів в апеляційних округах, апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Суворовський районний суд м. Одеси.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин рішення суд повідомляє, коли буде складно повне рішення.
Повний текст рішення складено 23 листопада 2018 року.
Суддя -